Главная страница » Cпори у спадок

Cпори у спадок

АДВОКАТ У СПАДКОВИХ СПРАВАХ

Спадкові правовідносини є одними з найдавніших цивільних правовідносин у суспільстві та мають власну багатовікову правову історію. Спадкові правовідносини серед інших цивільних правовідносин є чи не найбільш поширеними, позаяк майже кожна людина рано чи пізно стає їх учасником.
Відносини спадкування виникають на підставі факту смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку.


Що входить да складу спадщини?

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі цивільні права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина складається, як правило, із права приватної власності померлої людини на різне майно (будинок, земельна ділянка, транспортні засоби, домашні речі тощо). Крім права приватної власності, до складу спадщини можуть належати й інші права померлого, а саме:
– право на одержання сум заробітної плати, пенсій, стипендій, аліментів та інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були отримані ним за життя;
– право на одержання страхових виплат, якщо у договорі страхування не був визначений вигодонабувач;
– право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві в договірних відносинах;
– право на стягнення неустойки та на відшкодування моральної шкоди, які були
присуджені спадкодавцеві за життя.
Також слід зазначити, що до спадкоємців переходять не лише права, але й обов’язки померлого, зокрема відшкодувати шкоду, яка була завдана спадкодавцем іншій особі;
відшкодувати моральну шкоду, яка була присуджена за життя спадкодавця; повернути борги померлого та ін.

Спадкування за заповітом

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України).
Спадкоємці – це вказані у заповіті або у законі особи, до яких переходять цивільні права й обов’язки спадкодавця, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини. Спадкоємцями також можуть виступати юридичні особи, держава.
Заповіт потребує нотаріального посвідчення. Варто пам’ятати, що кожний новий заповіт скасовує попередній. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, коли заповіт було складено спадкодавцем під впливом насильства або ж коли спадкодавець не усвідомлював своїх дій на час складання заповіту.

Підстави визнання заповіту недійсним

Підставами для визнання недійсними заповітів у судовому порядку може бути складання заповіту спадкодавцем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, або якщо спадкодавець на час оформлення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та/або не
міг керувати ними. Ці обставини можна підтвердити лише за результатами проведеної судової психологічно-психіатричної експертизи на підставі письмових доказів, пояснень свідків, медичної документації (також можливе призначення комісійної експертизи з цього питання) у межах розгляду справи.

Спадкові спори

– Відсутність правовстановлюючіх документів на спадкове майно призводить до потреби звертатись до суду за захистом прав спадкоємців шляхом подання позову про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

– Відсутність документів, які підтверджують родинні стосунки між спадкоємцем і померлим, також призводить до необхідності звернення до суду для встановлення факту родинних стосунків.
– При спадкуванні частки спадкодавця у спільній сумісній власності з іншими особами (щодо спільного сумісного майна подружжя) – звернення до суду з позовом про визнання прав спадкоємця на частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.

Строк прийняття спадщини.

Стаття 1270 Цивільного кодексу України встановлює для прийняття спадщини строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у 3 місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо спадкоємець упродовж встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Вирішення питання щодо пропуску сроку для прийняття спадщини можливо у судовому порядку.
Спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України). У спадкових справах цієї категорії позивачу-спадкоємцю доведеться у суді доводити поважність причин, які призвели до пропущення строку
(постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»). Такими причинами є тривала хвороба, перебування за кордоном, довготривале відрядження тощо.

Спадкування за законом

Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив.
До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, віднесені до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу.
У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але, вищезазначені особи є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий. Таке
спадкування є спадкуванням по праву представлення.
Малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки спадкодавця, непрацездатний чоловік (дружина), що пережив померлого мають право на обов’язкову частку спадщини.
Прийняття спадщини повинно бути безумовним і беззастережним. Спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитись від іншої або висунути інші умови, на
яких він приймає спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про право на спадщину.

Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час по закінченні строку, встановленого для прийняття спадщини.
Адвокатське об’єднання кваліфіковано допоможе вирішити Ваші проблеми у сфері спадкових
відносин щодо:
– встановлення права на спадщину
– оформленні спадщини
– поновлення строків прийняття спадщини
– встановлення права на обов’язкову частку у спадщині
– визнання заповіту недійсним
– визнання свідоцтва про спадщину недійсним
– позбавлення права на спадкування
– оскарження рішень та дій нотаріуса при оформленні спадщини
– представництво інтересів спадкоємців та спадкодавців в суді.