Главная страница » АДВОКАТ ПО СПОРАМ ПО СПАДЩИНІ

АДВОКАТ ПО СПОРАМ ПО СПАДЩИНІ

Регулюванням спадкових правовідносин регулює книга шоста – спадкове право Цивільного Кодексу України
 
Відповідно до загальних положень про спадкування, спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи яке померло до інших осіб – спадкоємців.
Спадкування може здійснюватися як за заповітом так і за законом.
до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які були у спадкодавця на момент смерті і продовжують діяти.
Законом встановлено таку черговість спадкоємців:
1. Діти спадкоємця, його батьки, чоловік.
2. Рідні брати і сестри, бабусі і дідусі.
3. Дядько і тітка спадкодавця.
4. Особи які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до моменту смерті.
5. Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення і утриманці (неповнолітні або непрацездатні особи) що не були членом сім’ї спадкодавця і отримували від нього матеріальну допомогу, яка була для них єдиним джерелом існування.
Для прийняття спадщини спадкоємець повинен подати за місцем знаходження спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців до нотаріальної контори. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем під час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину і має право не подавати заяву на прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом шести місяців не звернутися в нотаріальну контору із заявою на прийняття спадщини , він вважається таким, що не прийняв спадщину.
Якщо спадкоємців декілька і один із спадкоємців пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою інших спадкоємців може подати заяву на прийняття спадщини.
Також спадкоємець за заповітом або за законом протягом шести місяців з дня відкриття спадщини має право відмовитися від прийняття спадщини.
Якщо спадкоємці відсутні за всіма чергами, тоді за рішенням за заявою місцевого самоврядування, кредитора або якщо до складу входить земельна ділянка сільгоспризначення – власники або користувачі межують сільськогосподарських земельних ділянок визнається відумерлим майном.
 
 Найчастіше судами розглядаються такі справи у справах про спадкування:
 
 ● Спори щодо визнання заповіту недійсним;
 ● Спори щодо успадкування права на земельну ділянку;
 ● Спори щодо усунення від спадщини;
 ● Спори щодо поновлення строку на прийняття спадщини;
 ● Спори відносно обсягу спадкового майна;
 ● Спори щодо обов’язкової частки у спадщині;
 ● Спори щодо тлумачення заповіту.
 ● Спори щодо черговості спадкування за законом.
 ● Спори відносного встановлення факту прийняття спадщини.
 ● Спори щодо визнання права власності на спадщину в судовому порядку.
 ● Спори з Банками щодо отримання спадкоємцями банківського вкладу спадкодавця.
 ● Спори спадкоємців з кредиторами спадкодавця.
 ● Спори про визнання свідоцтва на спадщину недійсним.
 
Допомога адвоката Бюро по спадкових справах може полягати в наступному:
 
 ● Оцінка перспективності справи про спадкове суперечці;
 ● Встановлення юридичних фактів для спадкових справ (наприклад спільного проживання);
 ● Оцінка правомірності претензій кредиторів до спадкоємців;
 ● Оскарження незаконних дій (бездіяльності) нотаріуса при відкритті та супроводі спадкової справи;
 ● Оскарження в суді розміру спадкового майна;
 ● Представництво в суді по спадкових спорах.
 
    Спадкові спори щодо визнання заповіту недійсним:
 
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 Цивільного кодексу України заповіт є нікчемним, якщо воно складено посадовою особою, яка не мала повноважень на його складання (наприклад місцева Рада не приймав рішення про передачу його секретарю повноваження на складання заповітів), або складено з порушенням його форми та посвідчення. В такому випадку, визнання його в судовому порядку не вимагається.
Якщо заповіт складено на сторонню людину,
За позовом особи заповіт може бути судом визнано недійсним, якщо буде встановлено що волевиявлення Заповідача не було вільним і не відповідало його волевиявленню.
Відповідно до судової практики, це можуть наявність психіатричних та інших захворювань, які можуть вказувати на те, що Заповідач був позбавлений можливості вільного волевиявлення.Це також може бути перебування Заповідача в стані сп’яніння (алкогольного або наркотичного) в момент складання заповіту, фізичного або психологічного тиску з боку зацікавлених осіб.
Як правило, в якості доказів подаються медичні документи Заповідача (медичні картки, медичні діагнози) , висновок судово-медичної експертизи, показання свідків, письмових доказів.
 
   Спадкові спори щодо успадкування права на земельну ділянку.
 
При оформленні в спадок земельної ділянки, більшість суперечок у сфері судової практики адвоката у спорах на спадщину Бюро, як правило пов’язане з відсутність відомостей щодо земельної ділянки в Державному земельному кадастр, відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, смерть спадкодавця при незакінченої процедурі приватизації земельної ділянки.
при здійсненні нотаріальних дій з оформлення спадщини нотаріус користується нормами Закону України «Про нотаріат» та відповідно до ст. 46-1 має право при здійсненні нотаріальних дій з нерухомим майном або об’єктів незавершеного будівництва використовувати відомості з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної системи в сфери Будівництво.
Оформлення права на земельну ділянку проводитися тільки на підставі відомостей Державного земельного кадастру про зареєстрований земельну ділянку і якщо такі відомості відсутні, спадкоємець не отримає документи на земельну ділянку в порядку спадкування.
У такому випадку, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру можна спробувати виготовити технічну документацію відповідно до норм Закону України «Про землеустрій», після її виготовлення подати її для реєстрації до Державного земельного кадастру, формування земельної ділянки в електронному вигляді і отримати витяг з Державного земельного кадастру для подачі нотаріусу для оформлення спадщини.
Але якщо з якоїсь причини нотаріус винесе постанову про відмову у видачі свідоцтва на спадкування на земельну ділянку, це буде підстава для звернення до суду для визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Відповідно до глави 7 Закону України « про нотаріат », свідоцтво на спадкування на земельну ділянку видається на підставі правовстановлювальних документів, наданих спадкоємцями. При відсутності правовстановлюючих документів та отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадкування на земельну ділянку, можливо в судовому порядку визнати право в порядку спадкування на земельний пай. Це також можливо при спадкуванні земельних паїв.
Якщо органами місцевого самоврядування за життя спадкодавця було прийнято рішення про передачу у власність земельної ділянки, але оформлення не закінчено в зв’язку з його смертю, а спадкоємцям відмовлено в завершенні процедури приватизації земельної ділянки, то спадкоємці мають право на завершення приватизації та отримання акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця.
 
Це важливо знати! Згідно п. 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що документи якими було посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою, оформлених до 1 січня 2013 року, залишаються дійсними.
 
Спадкові спори щодо усунення права на спадкування.
 
Відповідно до ст.1224 Цивільного Кодексу України, передбачено випадки, коли спадкоємці позбавляються права на спадщину – особи, які умисно позбавили життя спадкодавця або інших спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Однак ці правила не застосовується, якщо при вищевикладених обставин спадкодавець призначив таку особу своїм спадкоємцем згідно заповіту.
Також не мають право на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві робити вільні дії з заповітом (скасовувати, вносити зміни, скласти новий) і це спричинило виникнення права на спадкування у такої особи або заінтересованого особи або увелечение їхньої частки у спадщині.
Не мають право на спадкування батьки позбавлені батьківських прав, батьки і совершеннолентніе діти а також інші особи, які ухилялися від обов’язку утримання спадкодавця , якщо ця обставина встановлена судом.
Не мають право на спадкування чоловік після смерті другого з подружжя, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
За позовом одного із спадкоємців інший спадкоємець може бути усунений від права на спадщину за рішенням суду, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, Тяжлов хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
 
Спори щодо поновлення строку на прийняття спадщини
 
При прийнятті спадщини необхідно враховувати, що термін для прийняття спадщини обмежений шістьма місяцями з дня смерті спадкодавця, і якщо заяву на прийняття спадщини не буде подано протягом цього часу, спадкоємець буде вважатися таким що не прийняв спадщину. В такому випадку тільки суд може прийняти рішення про визнання причини пропуску на прийняття спадщини поважних і надати додатковий термін для подачі заяви про прийняття спадщини.
При цьому необхідно керуватися тим, що поважними причинами є причини пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подачу заяви на прийняття спадщини. Відповідачами по таких спорах є інші спадкоємці (такий же або іншій черзі) або ж орган місцевого самоврядування.
 
Спори щодо обсягу спадкового майна
 
Спадкове майно – це права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і які не припинилися у зв’язку зі смертю спадкодавця.
До складу спадщини входить нерухоме майно, земля, будь-яке рухоме майно (автотранспорт, права на цінні папери, кредиторські вимоги, вклади в банках). Також до складу спадщини входить і боргові вимоги кредиторів спадкодавця.
До складу спадщини не входять: особисті немайнові права; право на участь в Суспільствах і членство в Об’єднанні громадян (якщо інше не встановлено Законом або установчими документами); право на відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати і допомоги; права і обов’язки нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи; права і обов’язки які виникають з договорів доручення.
Спори щодо обов’язкової частки у спадщині
Право на обов’язкову частку – це право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Коло осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначено статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України зменшення розміру обов’язкової частки в спадщині можливо з урахуванням характеру відносин між спадкоємцями та спадкодавцем а також наявності інших обставин, що мають істотне значення.Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.
 
Спори щодо тлумачення заповіту
 
Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
З огляду на вище сказане, суд може прийняти рішення про тлумачення заповіту тільки при розгляді правового спору між спадкоємцями.
Але якщо в заповіті була допущена помилка, то в такому випадку тільки сам заповідач має право можливість усунути неточності. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти
собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження
його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з’ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу і змінювати (доповнювати) зміст заповіту, спотворювати волю заповідача.
 
Це важливо !!! Неточності і помилки в тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна, яке передається у спадок, за обставин цієї справи не можуть бути усунені шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України.
 
Спори щодо черговості спадкування за законом
 
Головним принципом спадкування за законом знаходиться принцип черговості, що складається у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна чергу – це певне коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлено законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім’ї `ї, утриманцям і (або) іншим родичам в шостого ступеня споріднення.
Зміст частини першої статті 1260 ЦК України свідчить, що в разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням, а тому вони успадковують один після друга.
Спори відносного встановлення факту прийняття спадщини.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, виключаючи тих прав і обов’язків, зазначених в статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється в залежності від того проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від нього. Місцем проживання фізичної особи відповідно до частини першої статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може служити доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації відповідно до статті 2 Закону України «про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені е частиною третьою статті 1268 ЦК України, можуть підтверджуватися іншими належними і допустимими доказами.
 
 
 
 
Спори щодо визнання права власності на спадщину в судовому порядку.
 
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Статтею 1 258 ГК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статтею 1265 ЦК України в п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності. Приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно зі статтями 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно живе в квартирі (будинку), в відношенні якого вирішується питання про передачу в власність. Згідно статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право
власності у разі приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності. Приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно живе в квартирі (будинку), щодо якої вирішується питання про передачу у власність.
у тому випадку, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаного їм квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про прив атізаціі, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» терміну, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
 
Спори з Банками щодо отримання спадкоємцями банківського вкладу
 
Спадкування вкладу в банку регулюється ст. 1228 ЦК України.Порядок відкриття депозитних рахунків регулюється розділом IX Порядку відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам ІНСТРУКЦІЇ про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків і кореспондентських рахунків банків – резидентів та нерезидентів.
Ст. 1228 ЦК України передбачає, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Однак згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про наявності банківського вкладу охороняється банківською таємницею, і самим спадкоємцям отримати інформацію про наявність банківського вкладу спадкодавця за відсутності первинних документів (договору банківського вкладу та квитанцій про внесення грошових коштів) буде проблематично. {{1 }} Але, згідно зі ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам (для здійснення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя) – на їх запити про наявність рахунків (вкладів) і залишку коштів на рахунках (вкладах) померлих власників цих рахунків і / або про залишок коштів, що належать померлим фізичним особам і зберігаються на будь-яких рахунках в банках.
 
Відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Таким чином, банки на запит нотаріуса повинні надати відомості про внесок спадкодавця.
 
Спори спадкоємців з кредиторами спадкодавця
 
Приписи статей тисяча двісті вісімдесят одна і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника. Кредитор повинен пред’явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; Наслідком пропуску кредитором зазначених строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, терміни пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями тисячу двісті вісімдесят одна і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає остаточні терміни пред’явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов’язань. Поняття «строк пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред’явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, не пред’явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Отже, визначені статтею 1281 ЦК України терміни пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними термінами. Закінчився перших тягне за собою позбавлення кредитора права вимоги (припинення її цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Зате сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги і є підставою для відмови в позові за умови, якщо про застосування позовної давності в суді заявила одна зі сторін.
 
Визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
 
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом має право звернутися до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статті 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а й інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
У статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано тільки відсутність права спадкування у особи, на ім’я якого було видано свідоцтво. Це має місце, зокрема, в разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, які давали б їй підстави набути право на спадкування – зміст, спорідненість, заповіт; в разі, коли спадкодавець, оголошений в судовому порядку померлим, виявився насправді живою і судове рішення про оголошення її померлою скасовано. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення в свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.