Перейти до вмісту
Главная страница » Корисні статті » КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УСУНУВ ДИСКРИМІНАЦІЮ В РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА НА ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ, ПОСТАНОВЛЕНИХ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ, ПОДАНИХ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 383 КОДЕКСУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УСУНУВ ДИСКРИМІНАЦІЮ В РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА НА ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ, ПОСТАНОВЛЕНИХ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ, ПОДАНИХ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 383 КОДЕКСУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

 

Відповідно до ст. 383 КАСУ особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Конституційний Суд 1 березня 2023 року (рішення № 2-р(ІІ)/2023) визнав такими, що не відповідають Конституції України, приписи ч. 1 ст. 294, ч. 6 ст. 383 КАСУ в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАСУ.

Заявник конституційного клопотання, обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності оспорюваних приписів Кодексу, зазначив, що ними не встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАСУ, водночас встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про задоволення такої заяви. Таке нормативне регулювання, на думку заявника, є проявом законодавчої дискримінації і порушенням ч. 1 ст. 24 та п. п. 1 і 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, оскільки рішення, ухвалене на користь держави, апеляційному оскарженню не підлягає, а ухвалене не на її користь – може бути оскаржено в апеляційному порядку.

КСУ дійшов висновку, що законодавець для забезпечення дієвості правовладдя, права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві, гарантій його реалізації, мети діяльності адміністративних судів повинен запровадити такий юридичний механізм здійснення адміністративного судочинства, за якого особа в судовому процесі не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з державою в особі органів державної влади, а також іншими органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, та матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси, зокрема, завдяки наявності потрібного у зв’язку із цим обсягу права на судовий захист“.

Конституційний Суд України також наголосив на тому, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.

Конституційний Суд України, проаналізувавши оспорювані приписи Кодексу, дійшов висновку, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив для особи-позивача права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, не виконав головного обов’язку, покладеного на нього приписами частини другої статті 3 Конституції України, оскільки законодавчо не встановив дієвого судового контролю за виконанням судового рішення, не забезпечив права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві та гарантій його реалізації, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, право на апеляційний перегляд справи, обов’язковість судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні, вираженої через формулу: „В Україні визнається і діє принцип верховенства права“ (ч. 1 ст. 8 Конституції).

За таких підстав Конституційний Суд України констатував, що приписи ч. 1 ст. 94, ч. 6 ст. 383 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, не відповідають ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. 5 ст. 125, п. 1, 8, 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *