Главная страница » Корисні статті » Права на адвокатське посвідчення

Права на адвокатське посвідчення

адвокатське посвідчення

Прокурор не має права на адвокатське посвідчення.
Останню крапку у справі поставив Верховний суд. Спочатку нагадаємо, що правовою позицією Великої палати Верховного суду у справі № 822/1309/17 від 10 лютого 2021 року заборонено отримання адвокатського посвідчення особі, що перебуває у статусі судді. В даному випадку, намір отримати доступ до професії адвоката вважається нелегітимним, та таким, що суперечить меті антикорупційного законодавства.
Таку ж позицію стосовно статусу прокурорів висловив Верховний Суд, постановою від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17. У відповідній постанові зазначено: «…намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та
неупередженість…».
Судом наголошено на обмеженні прокурора щодо сумісництва посади з іншою – адвокатською. При чому, така заборона стосується як періоду виконання своїх безпосередніх обов’язків на роботі, так і поза службою, відповідно до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.
Наголошено також на позапроцесуальних відносинах прокурора з радою адвокатів. Адже обов’язковою умовою для отримання свідоцтва адвоката є проходження практики стажування під контролем адвоката. А це уже відносини підпорядкування прокурора адвокату – керівнику стажування, що виходять за межі допустимих.
Велика палата Верховного Суду звертає увагу на те, що прокурор, отримуючи свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, складає присягу адвоката, і таким чином опиняється під дією двох присяг – прокурора та адвоката. А такий подвійний статус однією особи вже є абсурдним. Адже одна присяга суперечить іншій: незалежність прокурора і незалежність та
конфіденційність адвоката.
Проте, слід зазначити, що вищевказана позиція ВП ВС не стосується осіб, які звільнені з посади прокурора чи повноваження яких припинено.
Таке рішення Великої палати Верховного суду є підґрунтям для схожих рішень стосовно осіб, що мають статус державних службовців, працівників правоохоронних органів та народних депутатів. Адже всі ці категорії посад також мають обмежувальний фактор щодо сумісництва.