ПОМИЛКА ВАРТІСТЮ 653 777 ГРН.:
АКТ ЗВІРКИ РОЗРАХУНКІВ НЕ Є ДОКАЗОМ ГОСПОДАРСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ, АЛЕ Є ДОКАЗОМ ЗАБОРГОВАНОСТІ.
Навряд чи знайдеться той, хто не чув, що договори, як і будь-яку документацію на підпис, необхідно читати уважно, будь-яка інформація в них може бути підставою для подальших юридичних наслідків, а іноді далеко не сприятливих.
Проте людина без юридичної освіти, відповідних досвіду та кваліфікації не завжди може розібратися, зрозуміти та передбачити всі тонкощі та можливі наслідки підписання тих чи інших документів. Найчастіше підписання документації є для більшості людей вже формальністю після того, як усі домовленості були досягнуті в усному порядку, а більшість питань обговорювалися і продовжують обговорюватися також у усному порядку. І часто під час скріплення підписами будь-яких документів можна почути фрази: «Там усе так, як ми говорили», «Ви матимете другий примірник – зможете потім детально ознайомитися», «Це просто формальність для договору».
А щодо тих частин документа, де щось прописано нечітко та неоднозначно – відбувається тлумачення на основі суб’єктивного розуміння. І також в усному порядку. Що надалі може дозволити неоднозначно і по-своєму тлумачити умови, правничий та зобов’язання.
Так, замовник будівельних робіт звернувся до суду з позовом до виконавця будівельних робіт щодо стягнення 653 777,80 грн. передоплати та 495 000,00 грн. гарантійної суми за договором виконання робіт. З матеріалів справи стало відомо, що замовник розірвав цей договір за власною ініціативою у зв’язку із тим, що будівельні роботи не були виконані у строк, зазначений у договорі.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не приступив до роботи або виконує її настільки повільно, що виконання її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Разом з тим, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Проте, важливим є те, що прописано у кожному окремому договорі.
І на прикладі договору цього замовника та підрядника бачимо, що пункт 12.9 цього договору передбачав, що у разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи виконавця (відповідача) або з його вини, виконавець зобов’язаний сплатити замовнику гарантійну суму як компенсацію дострокового розірвання договору у розмірі 495 000 грн.
А відповідно до п. 10.6 цього ж договору, було визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний лише за домовленістю сторін, оформленою додатковою угодою до цього договору.
Але таку додаткову угоду суду надано не було. А, відповідно, суд не встановив підстав для стягнення з підрядника 495 000 грн. гарантійної суми як компенсацію дострокового розірвання договору.
Цікавим стало й рішення щодо стягнення 653 777,80 грн. передоплати.
І не було б воно таким цікавим, якби не той факт, як сформувалася сума боргу. Так, із матеріалів справи стало відомо, що згідно із актом прийому виконаних будівельних робіт, загальна сума за актом становила 861 763,70 грн., водночас в складі даної суми була «зворотня сума» – вартість матеріальних ресурсів поставки замовника (позивача) на суму 587 603,32 грн. Цей акт було складено, підписано і скріплено печатками сторін без зауважень. Отже, роботи, що підлягали сплаті за цим актом, було виконано у розмірі 274 160,38 грн.
Проте. У самому договорі було прописано, що матеріальні витрати на придбання будівельних матеріалів підрядник несе власним коштом. На що посилався і відповідач, а також заявляв, що ніколи не отримував від позивача будівельних матеріалів, які використовувалися у процесі виконання робіт за договором, а сума 861 763,70 грн. у цьому спірному акті – це сума виключно за виконані будівельні роботи.
При цьому. Після підписання «помилкового» акту прийому виконаних робіт, відповідач також підписав акт звірки взаємних розрахунків, у якому погодився із сумою 587 603,32 грн. як із сумою своєї заборгованості за будівельні матеріали. Таким чином, підтверджуючи, що вартість виконаних робіт за спірним актом є не 861 763,70 грн., а 274 160,38 грн.
І, як наслідок. ВСУ роз’яснив, що згідно із вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, однак є доказом у справі на підтвердження наявності, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Таким чином, правильне складання договору, додаткових угод до нього та іншої документації, а також кваліфікований юридичний супровід діяльності суб’єкта господарювання є основою матеріального благополуччя та правової безпеки підприємства.