В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18.09.2023 вказано, що згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦКУ фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦКУ, згідно якої такі особи мають право на спадкування у четверту чергу.
Головним при розгляді справ даної категорії позивачу необхідно довести належними доказами факт проживання однією сім’єю та ведення спільного господарства з спадкодавцем не менше 5 років до його смерті.
Так, Особа 1 звернувся в суд з позовом до Особа 2 про встановлення факту його постійного проживання із Особа 3 однією сім`єю з 09.01.2013 до дня її смерті, а також усунути Особа 2 від права на спадкування за законом.
На обґрунтування позову зазначав, що з 2012 року він спільно проживав на правах члена сім’ї і вів спільне господарство із подружжям (Особа 3 та Особа 4) в їх квартирі, які не працювали, були пенсіонерами, спільних дітей та/або родичів з обох сторін не мали, а тому потребували фінансової підтримки. Після смерті Особи 4 позивач продовжував проживати з Особа 3, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з квартири. Водночас із заявами про прийняття спадщини за законом звернувся позивач, як спадкоємець 4 черги та Особа 2, як спадкоємець 5 черги. Позивача вважав також наявність підстав для усунення Особа 2 від права на спадкування за законом, оскільки ніякої допомоги за життя Особи 3 вона не надавала.
Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з урахування наступного.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, Особа 1 надав акт від 31.05.2021, складений сусідами про те, що він за період з 09.01.2013 по 02.10.2018 не проживав в селі за місцем реєстрації, акти від 16.04.2013, 28.03.2014, 14.05.2015 про комісійну перевірку стану димних та вентиляційних каналів за адресою спадкової квартири, квитанції про оплату комунальних платежів, платником у яких зазначена Особа 3.
В силу ч. 8 ст. 81 ЦПКУ передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПКУ).
Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, що надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту проживання позивача та Особа 3 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.
Самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю (Висновок ВС у постановах від 14.02.2018, 22.04.2021).
З огляду на наведене, судами відмовлено в частині позовних вимог про встановлення факту його проживання із Особа 3 однією сім`єю за недоведеністю.
Стосовно другої позовної вимоги ВС зазначив, що відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦКУ за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Однак, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст. 1259 ЦКУ (Висновок ВС у постановах від 21.03.2018, 08.10.2018, 24.09.2020).
Встановивши, що позивач не довів в установленому законом порядку, що він постійно проживав з Особа 3 однією сім`єю до дня її смерті, тому відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, відтак усунення Особа 2 від права на спадкування не призведе до виникнення у нього спадкових прав після смерті Особа 3, а отже суди відмови у задоволенні позову і в цій частині.