Главная страница » АДВОКАТ ПО ГОСПОДАРСЬКИМ СПОРАМ

АДВОКАТ ПО ГОСПОДАРСЬКИМ СПОРАМ

Адвокат по господарським спорам нашого Бюро можуть представляти Ваші інтереси за наступною категорії господарських спорів в суді:
 ● Спори щодо виконання господарського договору щодо оплати (неповної оплати);
 ● Спори з виконання господарського договору щодо непоставки продукції (неповної поставки);
 ● Спори щодо виконання господарського договору щодо якості поставленої продукції;
 ● Спори щодо стягнення неустойки та інших штрафних санкцій за господарськими договорами;
 ● Спори щодо визнання господарських договорів недійсними;
 ● Спори за договорами підряду (в т. ч. будівельного підряду);
 ● Спори за договорами надання послуг;
 ● Спори з господарським договорами надання фінансових послуг »;
 ● Спори з органами державної влади щодо порушення прав господарюючих суб’єктів;
 ● Спори щодо зняття майна з арешту;
 ● Спори щодо поставок електроенергії (в т.ч. штрафів за невраховану електроенергію;
 ● Спори щодо оскарження результатів торгів (в т. Ч . електронних);
 ● Спори з майнових прав господарюючих суб’єктів (в т.ч визнання права власності);
 ● Спори щодо укладення господарського договору (коли в силу Закону і чи раніше укладеного договору господарюючі суб’єкти зобов’язані укласти новий господарський договір;
Послуги адвоката у господарських спорах:
 – Отримання консультації з вашого питання;
 – Ведення переговорів від імені клієнта з вирішення спірних питань з господарського спору;
 – Складання адвокатського запиту в інтересах клієнта;
 – Ознайомлення з матеріалами справи , якщо справа по спору щодо господарського спору знаходиться вже у суді;
 – оцінка вашої ситуації і оцінка перспектив можливих судових процесів;
 – підготовка претензій щодо  господарського спору, підготовка відповіді на претензію;
 – Підготовка процесуальних документів по судових процесах з господарського спору – позовних заяв, заперечень на позови, відповіді на заперечення, клопотань, в т. ч. розрахунок збитків, неустойки, відсотків;
 – Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних і (або) касаційних скарг;
 – Представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, апеляції, Верховному Суді з господарського спору.
 Законодавство, яке застосовується судами при розгляді господарських спорів:
Господарський кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Господарсько-процесуальний кодекс України;
Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна»;
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і палива »;
Закон України« Про товарні біржі »;
Закон України« Про зовнішньоекономічну діяльність »;
Закон України« Про електронну комерцію »;
Закон України «Про державний матеріальний резерв»;
Закон України «Про аграрні розписки»;
Закон України «Про металобрухт»;
Закон України «Про будівельні норми »;
Закон України« Про надання будівельної продукції на ринку;
Закон України« Про ринок електричної енергії »;
Закон України« Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів » ;
Закон України «Про інвестиційну діяльність»;
Закон України «Про захист економічної конкуренції;
Закон України« Про ринки капіталу та організовані товарні ринки »;
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
Закон України «Про відходи»;
Закон України «Про громадські закупівлі»;
Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони »;
Закон України« Про трубопровідний транспорт »;
Закон України« Про природні монополії »;
Закон України« Про ринок природного газу ».
Особа, яка включило ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю таких умов.
В останні кілька років у господарських спорах спостерігається тенденція щодо застосування господарськими судами правової доктрини Сontra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Також особа, яке включило ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідне умова, але і тоді, коли сторона скористалася стандартним умовою, яке було розроблено третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки про умови, які “не були індивідуально узгоджені” (no individually negotiated), але також про умови, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї з сторін “(under the dоminant influence of one party).
Вищевикладену доктрину застосував у своїй постанові Північний Апеляційний Господарський суд від 12 березня 2019 року, стягуючи з підрозділу Державної Прикордонної служби України забезпечення виконання зобов’язання, сплаченого господарюючим суб’єктом у виконання вимоги Закону «Про публічні закупівлі» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», яке Державна Прикордонна служба України відмовлялася повертати, посилаючись на неясність господарського договору, який сама і склала, використовуючи своє домінуюче становище, в порівнянні з контрагентом.
 
Якщо заявлено позовну вимогу про визнання договору укладеним, висновок якого є обов’язковим в силу нормативних вимог, такий спір підлягає судовому розгляду
Газопостачальна компанія звернулася в господарський суд з позовом до Національної газопостачальної компанії про визнання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи укладеним.
Місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог відмовили, мотивуючи це тим, що обов’язок відповідача укласти господарський договір не базується на державному замовленні, не є обов’язковим для укладення в силу прямої норми закону, ніяких попередніх домовленостей про укладення спірного договору сторони не укладали, істотні умови договору залишилася неузгодженими сторонами, тому відсутні законні підстави зобов’язувати відповідача укласти зазначений договір або визнавати його укладеним в запропонованій позивачем редакції.
Однак, суд касаційної інстанції з таким правовим висновком попередніх судів не погодився, і зробив висновок, що оскільки в цій справі заявлено позовну вимогу про визнання укладеним договору, який є обов’язковим до висновку в силу спеціальних нормативних вимог (статті 9 Закону України «про трубопровідний транспорт» та пункту 2 розділу III « Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи »Кодексу ГРС), це дає можливість укладення такого договору в судовому порядку відповідно до частин сьомої-восьмої статті 181 і статті 179 ЦК України при наявності спору за окремими умовами договору. В такому випадку суду слід досліджувати, проаналізувати і оцінити всі спірні умови договору і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Таким чином, варіантом обов’язкового укладення договору між Національною газопостачальної компанії, як власником газопроводу, що є предметом переддоговірного спору у даній справі, і газопостачальних компаній, як оператором газорозподільних систем, відповідно до переліку, визначеного пунктом 2 розділу III «Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи» Кодексу ГРС є і експлуатації газорозподільної системи, що також відповідає вимогам частин четвертої-п’ятої статті 9 Закону України« Про трубопровідний транспорт», які визначають імперативна вимога про укладення договорів експлуатації між суб’єктами, які використовують трубопровідний транспорт в одному технічному коридорі або перетинаються.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року.