9: 00-18: 00 без обіду сб, нд: вихідні
+380 67 503 05 30 +380 50 406 65 36

СПОРИ ПО ОСКАРЖЕННЮ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ

Дії та бездіяльність державного органу або його працівника (державного службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Статтею 40 Конституції України передбачено право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази центрального органу виконавчої влади або їх окремі положення можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

  • спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
  • спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
  • спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
  • спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
  • спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
  • спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
  • спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

В частині 2 статті 18 КАС України зазначено, що саме Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

  • однією зі сторін, в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;
  • про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;
  • щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі невизначеності КАС України предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Рішення дії чи бездіяльність органів владних повноважень, що порушують цивільні, житлові, земельні, сімейні, трудові права особи, можуть бути оскаржені до судів загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Для прикладу порушення прав громадян ми наведемо приклад з нашої практики:

Справа про визнання права власності на об’єкт нерухомості (капітальний гараж) та визнання недійсним рішення районної ради про його демонтаж

У січні 2010 р. наш клієнт -- громадянин О. на фасаді належного йому капітального гаража, який він придбав у власність за договором купівлі-продажу більше десяти років тому, помітив припис місцевої житлово-експлуатаційної організації, яким його було зобов’язано добровільно демонтувати у 15-денний строк належний йому гараж, звільнити земельну ділянку та провести роботи по відновленню благоустрою земельної ділянки. У приписі також містилось попередження про те, що у разі невиконання вимог припису, гараж буде демонтовано в примусовому порядку з відшкодуванням понесених підприємством матеріальних витрат.

В тексті припису вказувалось, що він був виданий на підставі рішення відповідної районної у м. Києві ради. У рішенні ради зокрема зазначалось про те, що громадяни, яким було надано право на встановлення гаражів за місцем проживання, на даний час змінили своє місце проживання або померли, але їх гаражі не демонтовані і використовуються іншими громадянами, які не мають на це права. Тому районна у м. Києві рада вирішила відповідні попередні рішення виконавчого комітету районної у м. Києві ради народних депутатів про надання дозволів на встановлення гаражів вважати такими, що втратили чинність в частині громадян, вказаних у додатках до рішення, зокрема, і в частині громадянина О., а також зобов’язала районну у м. Києві державну адміністрацію забезпечити демонтаж вказаних у додатках гаражів.

Таким чином, районна у м. Києві рада своїм рішенням оспорила право користування, а отже і право власності громадянина О. на належний йому гараж, порушила це право та створила загрозу знищення належного громадянину О об’єкта нерухомості.

З метою захисту охоронюваного Конституцією та законами України права власності громадянина О. на належний йому гараж від незаконних посягань за дорученням громадянина О. було вирішено оскаржити рішення районної ради до суду. В позовній заяві представник позивача просив суд визнати незаконним та скасувати рішення районної у м. Києві ради в частині, що стосується прав та обов’язків громадянина О., а також визнати право власності громадянина О. на вказаний гараж.

В обґрунтування позовних було вказано, що гараж ще у 1971 році був збудований громадянином Ф. на підставі рішення районної у м. Києві ради, яким громадянину Ф. було визначено місце та надано дозвіл на будівництво цегляного гаража. Згодом громадянин Ф. помер і належний йому гараж успадкувала його дочка -- громадянка Р., про що зазначається у належному їй свідоцтві про право на спадщину.

У 2000 р. громадянка Р. уклала з громадянином О. договір купівлі-продажу вказаного гаража. Придбаний гараж було зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за громадянином О. Правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності громадянина О. на належний йому гараж, було додано до позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти позову та вказав, що в оскаржуваному рішенні районної у м. Києві ради мова йде не про неправомірність використання громадянами гаражів, а про неправомірність користування земельними ділянками, на яких розташовані гаражі, оскільки право землекористування належним чином не оформлене, а тому власники гаражів використовують земельні ділянки незаконно. На думку представника відповідача, спір між сторонами взагалі був відсутній, оскільки відповідач оскаржуваним рішенням не оспорив право власності гр. О. на гараж, а оспорив його право користування земельною ділянкою, на якій гараж розташований.

У процесі розгляду справи представник позивача вказав на безпідставність заперечень відповідача та звернув увагу суду на ту обставину, що зі змісту оскаржуваного рішення не можна зробити висновок про те, що підставою для його прийняття було порушення встановленого порядку землекористування. Разом з тим, у тексті рішення прямо вказано на незаконність використання громадянами саме гаражів та міститься владний припис про демонтаж гаражів, що створює загрозу знищення майна, належного громадянам за правом власності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, вирішив позов задовольнити, визнати право власності громадянина О. на вказаний гараж, а також визнати незаконним та скасувати рішення районної у м. Києві ради в частині, що стосується прав та інтересів власника гаража громадянина О. шляхом виключення з додатку до рішення відповідної інформації.

З метою відновлення порушених прав громадян та юридичних осіб наша юридична компанія пропонує такі послуги:

  • правова оцінка рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб та органів, що мають владні повноваження, а також можливостей їх оскарження;
  • підготовка рекомендацій та документів, необхідних для оскарження в адміністративному та/або судовому порядку неправомірних рішень (дій, бездіяльності) органів, що мають владні повноваження;
  • представництво інтересів клієнта у процесі оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб та органів, що мають владні повноваження в адміністративному та/або судовому порядку.

Не відкладайте, звертайтесь і отримайте гарантовану кваліфіковану юридичну допомогу.

Ми будемо раді допомогти Вам у вирішенні Ваших питань!


Наша оценка 5 на основе 2 отзывов Google