9: 00-18: 00 без обіду сб, нд: вихідні
+380 67 503 05 30 +380 50 406 65 36

ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ЗАЛИТТЯМ КВАРТИРИ

Як спостерігається із судової практики, в справах про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири є безліч нюансів та тонкощів, які потрібно враховувати при підготування справи до суду та підготування відповідного позову.

Як вбачається із змісту заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від. 07.05.2012 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 5.06.2016 року, особа намагалася стягнути шкоду заподіяну залиттям квартири через виривання пробки радіатора опалення у іншій квартирі. Внаслідок залиття її квартира потребувала поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо. Однак, відповідач попри неодноразові звернення до неї про добровільне відшкодування завданої шкоди відмовлялася. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду 112 437,65 гривень, а також витрати в розмірі 2 500 гривень, за проведення експертом оцінки матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири позивача. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2012 року позов було задоволено. Стягнуто майнову шкоду у розмірі 114 937,65 гривень та судові витрати у сумі 1 569,36 гривень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2013 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 травня 2012 року залишено без задоволення.

Однак рішенням Апеляційного суду м. Києва від 5.06.2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення районного суду та приймаючи нове рішення, апеляційний суд виходив з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи будинок де знаходяться квартири сторін по справі на момент залиття - 04.12.2010 року був новобудовою. Замовником будівництва було ТОВ «Східбудуніверсал», яке не було залучено до участі в справі. При цьому матеріали справи також не містять у собі даних, які б свідчили про те, що будинок на момент залиття був прийнятий в експлуатацію.

Крім того, на момент залиття - 04.12.2010 року відповідач по справі була лише «пайовиком» будівництва, так як квартира з якої сталося залиття була передана відповідачу лише 05 травня 2011 року у відповідності до акту прийому - передачі та зареєстрована на праві власності за нею лише 05 серпня 2011 року. Що свідчить про те, що саме з зазначеного вище часу у відповідача виникла відповідальність за утримання сантехнічного обладнання що розташоване в квартирі з якої сталося залиття. При цьому матеріали справи також не містять у собі даних про те, що відповідач 04.12.2010 року була допущена ТОВ «Східбудуніверсал» на територію будівництва або до спірної квартири.

За таких обставин апеляційний суд виришив що рішення суду, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню за правилами ст. 309 ЦПК України та постановленням нового за яким позивачу слід відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 5.06.2016 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

апеляційне провадження Головуючий у І інстанції - Кравець Д.І.

№ 22-ц/796/6174/2013 року Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікова С.В., Кабанченко О.А.

при секретарях: Іванову Ф.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири.

в с т а н о в и л а:

Звертаючись у листопаді 2012 року до суду з вищевказаним позовом позивач вказувала на те, що 04 грудня 2010 року з вини відповідача, яка є власником квартири № 53, відбулось залиття її квартири ( АДРЕСА_1 ) 10.12.2010 року відбулося обстеження їх квартир та комісією ТОВ «Східбудуніверсал» було складено акт. Згідно якого: залиття квартири № 44 відбулось в наслідок виривання пробки радіатора опалення у квартирі № 53. Внаслідок залиття її квартира потребувала поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо. Однак, відповідач попри неодноразові звернення до неї про добровільне відшкодування завданої шкоди відмовлялася. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду 112 437,65 гривень, а також витрати в розмірі 2 500 гривень, за проведення експертом оцінки матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири позивача.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2012 року позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 114 937,65 гривень та судові витрати у сумі 1 569,36 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2013 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 травня 2012 року залишено без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду представник відповідача подала апеляційну скаргу де ставила питання про скасування рішення суду та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи перед винесенням рішення, зокрема, не перевірив належність позивача та відповідача, не залучив до справи балансоутримувача будинку ТОВ «Східбудуніверсал», не дослідив докази, які містилися в матеріалах справи на предмет їх належності, допустимості та обґрунтованості, не вжив заходів до встановлення належної адреси та/чи засобів зв'язку відповідача, не викликав та не допитав охоронця будинку, який виявив аварійну ситуацію, тощо. Вказані порушення стали підставою для винесення рішення, яке не ґрунтується на вимогах Закону та не відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення в цивільній справі».

Апелянт та представник апелянта у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу.

Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти його задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції оцінивши належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, врахувавши обставини, на які посилався позивач у позовній заяві як на підставу, вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Так як у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Беручи до уваги доведеність вини відповідача у залитті, суд вважав вимоги позивача такими що знайшли своє підтвердження з урахуванням даних звіту складеного експертом оцінювачем та доказів на підтвердження понесених витрат щодо наданих послуг експерта оцінювача.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення не було взято до уваги той факт, що за правилами ст. 1166 ЦК України шкода відшкодовується особою яка її завдала.

Як вбачається із матеріалів справи будинок АДРЕСА_1 ) де знаходяться квартири сторін по справі на момент залиття - 04.12.2010 року був новобудовою. Замовником будівництва було ТОВ «Східбудуніверсал», яке не було залучено до участі в справі. При цьому матеріали справи також не містять у собі даних, які б свідчили про те, що будинок на момент залиття був прийнятий в експлуатацію.

Крім того, на момент залиття - 04.12.2010 року відповідач по справі ОСОБА_1 була лише «пайовиком» будівництва, так як квартира № 53 ( з якої сталося залиття) була передана відповідачу лише 05 травня 2011 року у відповідності до акту прийому - передачі та зареєстрована на праві власності за нею лише 05 серпня 2011 року. Що свідчить про те, що саме з зазначеного вище часу у відповідача виникла відповідальність за утримання сантехнічного обладнання що розташоване в квартирі з якої сталося залиття.

Акт приймання - передачі квартири № 53 від 04.11.2010 року ( а.с. 25) що був наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог на думку колегії суддів не може бути належним та допустимим доказом по даній справі, так як є лише ксерокопією в той час як відповідачем надано до суду оригінал даного акту, що містить датуц його підписання - 05 травня 2011 року ( а.с.153).

Також слід зазначити, що і сам акт про залиття складений комісією ТОВ «Східбудуніверсал» 10.12.2010 року ( а.с. 10) не містить даних про вину відповідача у завданні залиття квартирі позивача, він лише констатує факт причини залиття - виривання пробки радіатора опалення в квартирі № 53, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги те, що на момент залиття відповідачу квартира № 53 з якої сталося залиття не була передана забудовником у встановленому законом порядку, правові підстави для висновку про те, що вона як власник квартири з якої сталося залиття повинна відшкодувати спричинену позивачу шкоду відсутні.

При цьому матеріали справи також не містять у собі даних про те, що відповідач 04.12.2010 року була допущена ТОВ «Східбудуніверсал» на територію будівництва або до спірної квартири.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню за правилами ст. 309 ЦПК України та постановленням нового за яким позивачу слід відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2012 року скасувати та постановити нове за яким:

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Неправильне застосування норм матеріального права стало підставою для скасування незаконного судового рішення суду першої інстанції що випливає із змісту рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року, у травні 2014 року Особа звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього матеріальну шкоду в розмірі 10 450 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 1 200 грн., моральну шкоду в сумі 1 500 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2014 в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме з вини відповідача відбулось залиття квартири позивача, і що останні є власниками квартири, яка знаходиться над квартирою позивача.

Однак Апеляційний суд не погодився з такими висновками, рішенням від 18 лютого 2015 року скасувавши рішення районного суду та прийнявши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи нове рішення, апеляційний суд дійшов наступних висновків:

Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.10.2008 та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.10.2008, є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 13-14). 5.02.2014 з квартири, що знаходиться на верхньому поверсі (квартира АДРЕСА_2 вказаного будинку), власниками якої є відповідачі по справі, полилася гаряча вода, яка залила оселю ОСОБА_1. Відповідачі відмовилися відшкодовувати заподіяну шкоду. 17.03.2014 комісією у складі інженера ОСОБА_6, майстра т/д № 1 ОСОБА_7, слюсаря-сантехніка ОСОБА_8 було проведено обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 на предмет залиття та встановлено, що залиття відбулося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання. Після залиття в кв. АДРЕСА_1 було залито та пошкоджено: коридор - (площа S = 5,1м2) - стіни 2м2 - побілка; туалет - (площа S =1,0м2) - стеля 1м2 - побілка.; кухня - (площа S =6,6м2) - стіни Зм2 - побілка; кімната - (площа S =14,1м2) - стіни 1м2 - шпалери прості, а також пошкоджено електропроводку на кухні та коридорі, про що складено акт затверджений директором ТОВ «Кийградсервіс» (а. с. 17).Відповідно до висновку ТОВ «Агентство експертної оцінки» від 28.03.2014 вартість проведення відновлювального ремонту (з податком на додану вартість) в квартирі АДРЕСА_1 після її залиття становить 10 450,00 грн. (а. с. 18).

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивач в порушення вимог діючого законодавства не довів при розгляді справи, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 вищезгаданого будинку, оскільки данні обставини при розгляді справи в суді апеляційної інстанції підтвердив відповідач ОСОБА_2

Крім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідач фактично підтвердив факт залиття квартири позивач, пояснивши при цьому, що він не має можливості на теперішній час усунути наслідки зазначеного залиття, у зв'язку з відсутністю у нього коштів, тим самим фактично визнавши свою провину у заподіянні вказаної шкоди.

В зв'язку з наведеними обставинами, колегія суддів вважає , що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що на час розгляду справи позивач не провів відновлюваний ремонт у своїй квартирі, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає сума необхідна для виконання робіт для відновлення його квартири.

В обґрунтування розміру заподіяної шкоди в сумі 10 450 грн. позивач надав висновок ТОВ «Агентства експертної оцінки».

Разом з тим, відповідно до локального кошторису ремонту, наданого вказаним ТОВ, зазначена сума ремонту зазначена з урахування ПДВ (1 748 грн.)

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за можливим стягнути з відповідачів на користь позивача суму відновлюваного ремонту в розмірі 8 708 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, то колегія суддів вважає наступне.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи, що в суді було встановлено, що залиття квартири позивача сталося в зв'язку з неправомірною поведінкою відповідачів, колегія суддів вважає, що і ці вимоги позивача підлягають задоволенню. Стосовно розміру такої шкоди колегія суддів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер, тривалість та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, ступінь вини відповідача, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі1 000 грн.

Також, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягнення судових витрат на проведення експертного дослідження в сумі 1 200 грн. та судовий збір.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 2 липня 2015 року було встановлено обставину неналежного виконання свої обов’язків Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» по утримання в належному стані будинку внаслідок чого сталося залиття квартири гарячою водою. У судовому засіданні по справі за № 2/759/713/15 встановлено, що саме дії працівників КП «РЕО-6» по неякісному монтажу муфти з"єднання стояка гарячої води знаходяться у причинному зв'язку з заподіянням позивачу шкоди внаслідок залиття квартири НОМЕР_1, судом стягнуто з КП «РЕО-6» на користь ОСОБА_4 вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних на усунення наслідків залиття в розмірі, визначену висновком експертизи від 19 серпня 2014р. - 9322 грн.

Судовим рішенням також було встановлено наступні обставини: У липні 2014 р. позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, після уточнення позовних вимог просять суд стягнути солідарно із відповідачів на користь позивачів заподіяну їм матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 18814 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп. та судові витрати які включають витрати на проведення експертизи, сплата судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 6685 грн. 98 коп., посилаючись на ті підстави, що вночі з 27 на 28 травня 2014 р. сталося залиття квартири позивачів гарячою водою. 02.06.2014 р. відповідачем КП "РЕО-6" комісією складено Акт про залиття аварії, що трапилась на системі центрального опалення та гарячого водопостачання (або холодного водопостачання). Однак, в даному акті не було відображено ушкодження внаслідок залиття ламінату в кімнаті площею 13,2 кв.м., з метою фіксації та підтвердження даного ушкодження позивачка 18.06.2014 р. подала заяву до КП "РЕО-6", але відповіді не надано та акт не складено. Причиною залиття згідно акту від 02.06.2014 р. є прорив подачі стоякової труби ГВП у АДРЕСА_1 у в зв'язку з перенесенням з ванної кімнати в туалет стоякової труби ГВП, лопненням латуної муфти з'єднування латунного "Гебо". Квартира 77 за вищезазначеним адресом значиться за відповідачем ОСОБА_4

Моральна шкода полягає у порушенні права власності позивачів, зокрема внаслідок пошкодження квартири водою, позивачі зазнали не мало переживань та страждань з приводу того, що нещодавно зроблений позивачами ремонт, на який було витрачено чимало коштів та сил внаслідок залиття зведений нанівець та його необхідно робити знов, а особа яка пошкодила майно позивачів не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки або ж провести ремонтно-відновлювальні роботи. Цей випадок створило для позивачів дискомфорт та нервове напруження, оскільки вони постійно відчувають в квартирі сирість, вологу та запах плісені. Квартира є єдиним житлом, в якому проживають і інші члени сім'ї, коштів на відновлення ремонту немає.

У судовому засіданні представник позивачів на позаминулому судовому засіданні від позовних вимог в частині відносно відповідача ОСОБА_5 відмовився, просивши залишити позовні вимоги без розгляду, заявлені вимоги відносно відповідача КП "РЕО-6" задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача раніше у судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважає безпідставними з підстав того, що власником АДРЕСА_1 було власноручно перенесенно з ванної кімнати в туалет стоякову трубу ГВП.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що вночі з 27 на 28 травня 2014 р. сталося залиття АДРЕСА_2 гарячою водою (а.с. 20).

Квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить вищезазначена квартира позивачам, загальною площею 60,8 кв.м. на підставі Свідоцтва про право власності на житло (а.с.14).

02.06.2014 р. відповідачем КП "РЕО-6" комісією складено акт про залиття з причин аварії, що трапилась на системі центрального опалення та гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) (а.с. 19).

Відповідно до висновку Українського центру судових експертиз від 01.07.2014 р. вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень в АДРЕСА_2 в результаті залиття водою становить 17714 грн. 00 коп. (а.с. 22-34).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійснення своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 176 ЖК України передбачає, що саме на наймодавця покладено обов'язок своєчасно проводити ремонт жилих будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень.

Згідно п.п. 13.3 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавець (філія № 808) зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (а.с. 19-20 справи №2/759/713/15).

Згідно п. 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 р. № 572 в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 р. балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз"яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи.

У судовому засіданні по справі за № 2/759/713/15 встановлено, що саме дії працівників КП «РЕО-6» по неякісному монтажу муфти з"єднання стояка гарячої води знаходяться у причинному зв'язку з заподіянням позивачу шкоди внаслідок залиття квартири НОМЕР_1, судом стягнуто з КП «РЕО-6» на користь ОСОБА_4 вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних на усунення наслідків залиття в розмірі, визначену висновком експертизи від 19 серпня 2014р. - 9322 грн.

У відповідності до частини 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд покладає за відповідальність за завдану шкоду на Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6», з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 18814 грн. 00 коп., а також з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню витрати на проведення експертного дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків, заподіяних залиттям квартири у розмірі 3100 грн. 00 коп (а.с. 21).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд вважає встановленим у судовому засіданні заподіяння позивачам моральної шкоди через пошкодження їхнього майна, зміну нормального перебігу їхнього життя та психологічних переживань, відповідальність за яку покладається судом на відповідача, та визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивачів в розмірі 2000 грн. 00 коп.

При цьому, суд вважає, що не підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті на користь позивачки у розмірі не більшому ніж визначено вищевказаним Законом, однак позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а отже в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу належить відмовити.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивачів є такими, що обґрунтовані на законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішив позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 18814 грн. 00 коп, витрати на проведення експертизи у розмірі 3100 грн. 00 коп, моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп/ та суму сплаченого судового збору у розмірі 301 грн. 99 коп., а загалом підлягає стягненню 24215 грн. 99 коп. (двадцать чотири тисячі двісті п'ятнадцать грівень дев'яносто дев'ять копійок. В решті позовних вимог відмовленео.


Наша оценка 5 на основе 2 отзывов Google