9: 00-18: 00 без обіду сб, нд: вихідні
+380 67 503 05 30 +380 50 406 65 36

СПОРИ У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень поінформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому достатніх норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлюють зростання незадоволення серед населення.

Проблеми житлово-комунального господарства є актуальними і невідкладними, адже це нагальні питання повсякденного життя, які стосуються без винятку усіх громадян.

Однією із причин, що веде до виникнення проблем є неукладання договорів на надання житлово-комунальних послуг. На перший погляд, ця проблема нібито є і дрібною, але з її вирішенням поліпшиться ситуація взаємовідносин між споживачами та виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг.

Аналізу проблем у цій сфері має передувати розгляд законодавства.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

У статті 19 Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виробник – це суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Виконавцем відповідно доЗакону є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Закон передбачає істотні (обов’язкові) умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем.

Наведем приклад з судової практики поспорах з надання житлово-комунальних послуг .

Справа № 2-2097/10

14 грудня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львоварозглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ЛКП Під Голоском 410" про зарахування суми переплати,встановив:

09.06.10р. позивачі звернулися з заявою, в якій просили суд постановити рішення, яким зобовязати відповідача зарахувати як переплату на майбутній період з утримання житла та прибудинкової території 2192 грн.. та витрати, сплочені позивачем на ІТЗ в розмірі 30 грн. 30.11.2010р. позовні вимоги були уточнені і позивачі просили суд постановити рішення, яким зобовязати відповідача зарахувати як переплату на майбутній період з утримання житла та прибудинкової території 1528 грн.50 коп. та витрати, сплочені позивачем на ІТЗ в розмірі 30 грн.

Заяву мотивують тим, що за період з жовтня 2005 року по 15 березня 2008 року відповідач проводив нарахування за утримання житла у розмірі 0,954 грн. за 1 кв.м, керуючись при цьому рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1032 від 30 вересня 2005 року «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території для населення м. Львова», незважаючи на те, що таке було визнане незаконним постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року. Так, комунальне підприємство повинно було б нараховувати плату за утримання житла з розрахунку 0,3022 грн. за 1 кв.м загальної площі, як встановлено рішенням виконкому Львівської міської ради № 484 від 06 червня 2003 року «Про плату за користування житлом (квартирну плату) та утримання житла для населення у м. Львові». Оскільки відповідач не провів перерахунку нарахувань по оплаті за утримання житла за період з жовтня 2005 року по березень 2008 року , позивач просить суд зарахувати вказану суму позову як переплату за вищезгадані послуги у рахунок майбутніх поточних платежів. Про порушене право позивач дізнався лише у лютому 2010 року , відтак строк на звернення до суду ним не пропущено.

У судовому засіданні позивачі підтримали позов, просять такий задовольнити, покликаючись на викладені в заяві мотиви.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних відстав.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 30 вересня 2005 року №1032 «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові» визнано незаконним та скасовано.

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради своїм листом № 25/85 вих. від 29 січня 2007 року повідомив голів відповідних районних адміністрацій м. Львова про необхідність підготовки нового регуляторного документа розрахунків квартирної плати.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових , службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України.

Всупереч вищезгаданій нормі, відповідач не привів нарахування за утримання житла позивача у відповідність з діючими тарифами, що вбачається з нарахування-внесення квартплати .

Як вбачається з свідоцтва про право власності на квартиру власниками квартири є позивачі. Загальна площа квартири становить 114,0 кв.м.

Оскільки постановою господарського суду було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1032 від 30 вересня 2005 року «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків прибудинкової території для населення м. Львова», відповідач при нарахуванні оплати за утримання житла повинен був керуватись рішенням виконкому Львівської міської ради № 484 від 06 червня 2003 року «Ппо оплату за користування житлом (квартирну плату) та утримання житла для населення у м. Львові», яке передбачало плату за утримання житла з розрахунку 0,3022 грн. за 1 кв.м загальної площі.

За наведених обставин підставною є вимога позивача про зарахування 1528 грн. 50коп. зайво сплачених відповідачу за утримання житла за період з 01 жовтня 2005 року по 15 березня 2008 року в рахунок відповідних майбутніх платежів.

Згідно ч.І ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, сул присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Кошти, сплачені в рахунок ІТЗ, слід зарахувати у майбутні поточні платежі.

Керуючись ст.ст. 10, 11,14, 88, 209, 212, 214-215, .І 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 14, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд ,вирішив :

Позов задовольнити.

Зобов"язати Львівське комунальне підприємство Під Голоском - 410 зарахувати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 переплату за послуги по утриманню житла та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2005 року по 15 березня 2008 року у сумі 1528 (одна тисяча п"ятсот двадцять вісім) грн. 50 коп. та 30 (тридцять) грн. витрат на ІТЗ в рахунок майбутніх поточних платежів за комунальні послуг по утриманню житла за адресою АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Справа № 2-1971/11

19 грудня 2011 року Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання, встановив

Позивач КП «Дніпродзержинськтепломережа” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за постачання, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованість у розмірі 4433,37 гривень та судові витрати по справі..

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 17.06.2011 року за заявою КП «Дніпродзержинськтепломережа” видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за послуги з теплопостачання. 07.10.2011 року боржник ОСОБА_1 до суду подала заяву про скасування судового наказу. 07.10.2011 ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська судовий наказ було скасовано. Згідно з п.3, 9-23, 29, 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачена плата за використання теплової енергії, водопостачання, яка вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами. Платежі за комунальні послуги повинні вноситися щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця. В порушення вищезазначеного зобовязання, наймач оплату, наданих йому КП «Дніпродзержинськтепломережа», послуг не здійснює. Заборгованість за період з 01.01.1996 року по 01.10.2011 року складає 4433,37 гривень, в тому числі межах строків позовної давності переплата 512,70 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Позов не визнає, просить застосувати позовну давність.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідно ч.2 ст.158 ЦПК України рішення у справі можливо постановити у судовому засіданні без участі сторін.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1

КП «Дніпродзержинськтепломережа»в централізованому порядку забезпечує житловий фонд лівобережної частини міста Дніпродзержинська, а також квартиру відповідача тепловою енергією, що підтверджується копіями рішень виконкому Дніпродзержинської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів(а.с. 4, 6-9).

Відповідач не оплачувала надані їй послуги з централізованого опалення квартири, в результаті чого станом на 01.10.2011 року утворилася заборгованість по оплаті цих послуг в розмірі 4433,37 гривень, в тому числі межах строків позовної давності переплата 512,70 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13).

Статтею ст. 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Пунктами 3, 9-23, 29, 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, також передбачена плата за використання теплової енергії, водопостачання, яка вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний вчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги. Зобовязання споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом передбачені також п.5 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання перед КП «Днпродзержинськтепломережа», вбачається, що заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті наданих послуг в межах позовної давності не існує, напроти, в межах позовної давності існує переплата послуг в сумі 512,70 грн.

Відповідачка заявила про застосування позовної давності при вирішенні справи.

Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, в звязку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа” на користь держави судовий збір в сумі 188,20 гривня.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення (отримання) апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Справа № 1013/6684/2012

26 липня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства «Біличі»про незаконність боргу, встановив

Позивач звернувся до суду із позовом,в якому вказав,що він від відповідача отримує житлово-комінальні послуги.В січні 2010р він отримав рахунок на оплату за послуги в суммі 789гр17коп.Вважаючи дану сумму незаконною,він звернувся до суду і рішенням апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010р було встановлено,що є переплата в розмірі 6,51 коп станом на 01.01.2010р.

Станом на 01.06.2012р відповідач надіслав йому рахунок по оплаті за комунальні послуги на сумму 1741гр12 коп.Ця сумма не підтверджена відповідними розрахунками та квитанціями за період з січня 2010р по травень 2012р.За цей час він сплотив 1164гр99 коп.Згідно рішення апеляційного суду станом на 01.01.2010р боргу не було,а існувала переплата 6гр51 коп.Незважаючи на це,відповідач направив йому рахунок за січень 2010р із заборгованістю 789гр17 коп та за травень 2012р 1719гр46 коп.Позивач ввжає,що він взагалі немає заборгованості,поскільки оплатив за комунальні послуги з січня 2010р по травень 2012р 1164,99гр,а є переплата на суму 213гр04 коп.

Протиправними діями відповідача йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.Він перебуває кожного місяця в стані дискомфорту,порушено його душевну рівновагу,він постійно хвилюється за те,що йому можуть відключити воду та каналізацію.Такі переживання призвели до підвищення артеріального тиску,він декілька раз перебував на лікуванні у обласній лікарні.На лікування витратив 397гр85 коп.Моральну шкоду оцінює у 3000гр.

Позивач просить визнати нарахований відповідачем борг в суммі 1741гр12 коп за травень 2012р незаконним.Стягнути із відповідача на його користь матеріальну шкоду 397гр85 коп. та моральну шкоду 3000гр.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала,просила у позові відмовити,поскільки рішенням апеляційного суду Київської області заборгованість із позивача не була списана,тому відповідно до вимог інструкції вони заборгованість у суммі 1135гр42 коп перенесли на позабалансовий рахунок.Самі списати заборгованість вони не мають права.

Суд,заслухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази по справі,оглянувши матеріали цивільної справи 2-508/2010р,вважає позов таким,що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України ЦК України «Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь усправі.Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір.Доказування не може грунтуватися на припущеннях».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні було встановлено,що позивач по справі проживає в АДРЕСА_1.Даний будинок перебуває на балансі у відповідача, у якого позивачу відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 для оплати комунальних послуг :квартплати,опалення,холодну воду,водовідвід.Наведені обставини справи не оспорюються сторонами по справі.

Також,у судовому засіданні було встановлено,що в січні 2010р позивач отримав рахунок на оплату за послуги в суммі 789гр17коп.Вважаючи дану сумму незаконною,він звернувся до суду із позовом і рішенням апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010р було задоволено частково позов позивача і стягнуто із відповідача на користь позивача 6гр51 коп.Зазначеним рішенням суду було встановлено,що позивач за період з січня 2007р по грудень 2009р оплатив 1709гр комунальних послуг і переплата за вказаний період складає 6гр 51 коп.Наведені обставини справи стверджуються матеріалами цивільної справи № 2-508/2010р.

Також,у судовому засіданні встановлено,що за травень 2012р відповідачем було надіслано позивачу рахунок на оплату комунальних послуг,згідно якого зазначено суму боргу позивача по оплаті комунальних послуг станом на 01.05.2012р 1719гр 46 коп,що стверджується копією рахунку (а.с. 6).Згідно квитанцій (а.с. 7-9) вбачається,що позивачем за період з 01.01.2010р по травень 2012р проводилась оплата комунальних послуг.

Враховуючи рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010р вбачається,що станом на 01.01.2010р позивач не мав заборгованості по оплаті комунальних послуг,а мав переплату у суммі 6гр51 коп,які були стягнуті із відповідача.Однак відповідач у рахунок на оплату комунальних послуг за травень 2012р включив 1135гр42 коп.Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні це заборгованість позивача по оплаті комунальних послуг,по яким закінчився строк позовної давності і поскільки суд своїм рішенням від 15.09.2010р дану сумму не списав,а УЖКГ»Біличі»не має права списувати дану суму,то 1135гр42 коп було перенесено на позабалансовий рахунок.Дані обґрунтування та дії відповідача суд вважає надуманними та безпідставними.Тому суд вважає за необхідне визнати нарахований ОСОБА_1 управлінням житлово-комунального господарства «Біличі»борг за житлово-комунальні послуги у суммі 1741гр12 коп станом на 01.05.2012р -незаконним.

Позивач просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду у суммі 397гр85 коп.,які він витратив на лікування у зв»язку із неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України " Майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала.

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що він перебував на лікуванні і поніс витрати на придбання ліків саме з вини відповідача ,тому позовні вимоги про стягнення із відповідача 397гр85 коп не підлягають до задоволення.

Позивач також просить стягнути із відповідача моральну шкоду у суммі 3000гр.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України "Моральна шкода,завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями ,діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини,крім випадків,встановлених ч 2 цієї статті".

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того факту,що з вини відповідача йому була заподіяна моральна шкода,у чому дана шкода полягає та який її розрахунок,тому суд відмовляє позивачу у стягненні із відповідача моральної шкоди.

На підставі ст.1167ЦК України,Закону України «Про житлово-комунальні послуги»», керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, виршив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати нарахований ОСОБА_1 управлінням житлово-комунального господарства «Біличі»борг за житлово-комунальні послуги у суммі 1741гр12 коп -незаконним.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 31.07.2012р.

Справа № 2-378/2008 року

15 січня 2008 року Броварського міськрайонного суду Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП КОР "Бровариводоканал" про перерахунок сплачених коштів за послуги водопостачання, встановив

Позивач звернулася до суду з позовом до КП КОР "Бровариводоканал" про перерахунок сплачених коштів за послуги водопостачання за період з жовтня 2003 року по грудень 2004 року. Свій позов обґрунтовує тим, що їй відповідачем невірно нараховувалась та стягувалась плата за послуги водопостачання, що не відповідає кількості мешканців за адресою м. Бровари, вул. Андрєєва, 18. Так з жовтня 2003 року по грудень 2004 року послуги з водопостачання нараховувались на 4-х осіб, хоча потрібно було на 2-х осіб, в зв'язку з цим на думку позивача відбулася переплата, що склала 200 грн., тільки в січні 2005 року нарахування були зроблені на 2 особи і склали 13, 22 грн. Не погоджуючись з нарахуванням за послуги водопостачання позивач неодноразово зверталася до директора підприємства із письмовою заявою про проведення перерахунку, але їй було відмовлено. Позивач вказує, що її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 були зняті з реєстраційного обліку за адресою м. Бровари, вул. Андрєєва, 18 з 08.10.2003 року, в той же час вона була зареєстрована за вказаною адресою з квітня 2007 року, тому фактично за вищевказаною адресою проживало з жовтня 2003 року по теперішній час 2 особи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, уточнивши їх в наступному: просить стягнути з КП КОР "Бровариводоканал" на її користь переплату в зв'язку з невірним нарахуванням за послуги водопостачання за період з жовтня 2003 року по грудень 2004 року в розмірі 146 грн. 25 копійок.

Представник відповідача позові вимоги не визнав повністю, пояснюючи тим, що відповідно правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 п. 12.3. - якщо абоненти - громадяни несвоєчасно з'явились до водоканалу для оформлення зменшення об'єму споживання води внаслідок зменшення кількості мешканців, водоканал уточнює та вносить зміни до рахунків лише з початку поточного кварталу. За попередній період перерахунок не проводиться.

Вислухавши позивача, та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обгрунтованим, і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно будинкової книги для прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що з 08 жовтня 2003 року ОСОБА_3, та ОСОБА_3 були виписані та за даною адресою не проживають.

Відповідно розрахунку по особистому рахунку позивачу за період з жовтня 2003 року по грудень 2003 року були нарахування за користування послугами виходячи із 4 мешканців в розмірі 18, 10 грн., але всього сума нарахування повинна була складати на 2 особи - 9, 05 грн. щомісячно, тому переплата складає 9, 05 х 3 міс.( жовтень, листопад, грудень) = 27, 15 грн., за період з січня 2004 року по листопада 2004 року сума послуг нараховувалась виходячи із 4-х мешканців в розмірі 26, 45 грн., хоча потрібно було на 2 -х осіб, тому переплата складає 13, 23 х 11 міс. ( січень 2004 року по листопад 2004 року) = 145, 53 грн., в грудні 2004 року нарахування були проведені на 3-х осіб в розмірі 19, 84 грн., тобто на 6, 62 грн. виходячи із кількості мешканців - 2 особи. Таким чином проведенні нарахування за послуги водопостачання та водовідведення були проведені не увідповідності до кількості мешканців, що проживають в будинку по вул. Андрєєва.18 в м.Бровари на загальну суму 179 грн. 30 копійок.

КП КОР "Бровариводоканал" був зроблений перерахунок нарахувань за послуги водопостачання та відповідно роздруківки по особистому рахунку № 1274 позивачу було повернуто 33, 05 копійки.

Таким чином сума, яка підлягає стягненню з відповідача КП КОР "Бровариводоканал" на користь позивача складає 146 грн. 25 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 902, 903 ЦК України, ст. ст. 213. 214. 215, ЦПК України, суд вирішив:

позов задовольнити повністю. Стягнути з КП КОР "Бровариводоканал" на користь ОСОБА_4 146 грн. 25 копійок (сто сорок шість гривень двадцять п'ять копійок) сплачених за послуги водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2003 року по грудень 2004 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.Якщо було подано заяву про апеляціне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Справа №212/1432/2012

27.02.2012 року Ленінський районний суд м. Вінницірозглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоагроімпекс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, встановив

ТОВ «Енергоагроімпекс»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В позовній заяві зазначено, що відповідач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 року та №869 від 01.06.2011 року послуги мешканцям багатоквартирних будинків надаються відповідно до затверджених рішенням міськвиконкому тарифів, його структури, періодичності та строків надання послуг, калькуляційною одиницею в розрахунку нормативних витрат є 1 кв.м загальної площі квартири.

ТОВ «Енергоагроімпекс»надає комунальні та інші послуги за державними розцінками, виконуючи обов'язки житлово-експлуатаційного підприємства.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Споживачу робилася пропозиція укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, проте протягом місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору, хоча укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є його обов'язком.

Протягом трьох років власник квартири нерегулярно і не в повному обсязі розраховується за надані йому ТОВ «Енергоагроімпекс»житлово-комунальні послуги, в результаті чого станом на січень 2012 року виникла заборгованість в сумі 10915,78 грн., яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 13212,11 грн.

Згідно статті 20 Закону України «Про жилого-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не звертався до ТОВ «Енергоагроімпекс»із заявами про припинення проведення нарахування за житлово-комунальні послуги у зв»язку із його відсутністю чи у зв'язку з тим, що він не проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»він має право за несплату житлово-комунальних послуг, тому що в квартирі АДРЕСА_1 він та члени його сім»ї не мешкали, житлово-комунальними послугами не користувався, і не зобов»язаний їх сплачувати. Радіатори опалення вквартирі з часу прийняття будинку в експлуатацію не було встановлено, послугами централізованого теплопостачання він не користувався. Договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладено, з цієї підстави позивач не має права звернення до суду про стягнення витрат з такого виду послуг.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1.

ТОВ «Енергоагроімпекс»надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території та інші види житлово-комунальних послуг.

В 2006 році відповідач подав товариству «Енергоагроімпекс»заяву щодо не проживання за адресою: АДРЕСА_1. До 2009 року зі сторони ТОВ «Енергоагроімпекс»до ОСОБА_1 звернень щодо здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не було.

Згідно п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями цього Закону не розрізняєтья вид житлово-комунальних послуг, зокрема з утримання будинку та прибудинкової території, з централізованого теплопостачання, які не підпадають під дію п. 6 ч. 1 ст. 20 цього Закону.

Письмовим доказом відсутності відповідача за адресою : АДРЕСА_1, є довідка МКП ЖЕК №3 про місце проживання та реєстрацію ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_2.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, вирішив

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.


Наша оценка 5 на основе 2 отзывов Google