9:00-18:00 без обеда сб,вс: выходные
+380 67 503 05 30 +380 50 406 65 36

прекращение обновления

 В соответствии со статьей 46 Конституции Украины граждане имеют право на социальную защиту, которая включает право на обеспечение их в случае полной, частичной или временной потери работоспособности, потери кормильца, безработицы из независимых от них обстоятельств, а также в старосте и в иных случаях, предвиденных законом.
В соответствии с частью 1 статьи 26 Закона Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" лица имеют право на назначение пенсии по возрасту после достижения возраста 60 лет и наличию страхового стажа не менее 15 лет.
Статьей 19 Основного закона определенно, что правовой порядок в Украине основывается на принципах, в соответствии с которыми никто не может быть заставлен делать то, что не предвидено законодательством. Органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать лишь на основе, в пределах полномочий и в способ, что предвиденные Конституцией и законами Украины.
Отмеченные нормы фактически закладывают принцип для граждан "разрешено все что прямо не запрещено законом".
Таким образом, лицо имеет право на получение пенсии, а не обязанность совершать такие действия и одновременно не устанавливают запрещения ее не получать.
Основания для прекращения выплаты пенсии предвидены, в частности, статьей 49 Закона Украины "О загальнообовязкове держане пенсионное страхование".
Выплата пенсии по решению территориальных органов Пенсионного фонда или по решению суда прекращается:
1) если пенсия назначена на основании документов, которые содержат недостоверные сведения;
2) в случае смерти пенсионера;
3) в случае неотримання назначенной пенсии в течение 6 месяцев подряд;
4) в иных случаях, предвиденных законом.
Однако, стоит разделять понятие прпинення выплаты пенсии от понятия отказа от ее выплаты.
Прекращение выплаты пенсии - акт одностороннего отказа уполномоченного органа, который осуществляет начисление и выплату пенсии от осуществления таких действий относительно конкретного лица в связи с наступлением хотя бы одного из предвиденных законом юридических фактов.
Отказ от пенсии - волевой акт самого лица, которое имеет право на пенсию, на определенный период времени отказаться от реализации своего такого права, путем временного расторжения с органом, уполномоченным осуществлять начисление и выплату пенсии соответствующих правоотношений.
В соответствии с пунктом 7-2 Заключительных положений Закона Украины "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" процент, на который был уменьшен размер пенсии, также может быть пересмотрено с учетом соответствующего количества полных месяцев страхового стажа, если лицо после достижения возраста, предвиденного статьей 26 данного Закона, продолжает работать и отказалась от получения пенсии.
Пунктом д) ст. 21 ЗУ "О пенсионном обеспечении" пенсионерам, кроме лиц, отмеченных в пункте "в" настоящей статьи, которые имеют стаж работы, предвиденный статьей 12 данного Закона, и в период работы отказались получать пенсию, - в размере 10 процентов основного размера пенсии без учета надбавок, повышений, дополнительной пенсии за каждый полный год работы после отказа от получения пенсии, но не более как 40 процентов.
Указаны выше нормы указывают на право личности отказаться от получения пенсии. При этом стоит отметить, что ни одним нормативно-правовым актом не определяется ни форма заявления, ни основания отказа от получения пенсии.
Фактически при подаче заявления о прекращении выплаты пенсии в связи с отказом от пенсии происходит реализация своего незапрещенного и наоборот предвиденного законодательством права на отказ от пенсии.
Поскольку субъект властных полномочий обязан выполнять нормативно-правовые акты и не может выйти за их рамки, в соответствии со статьей 3 Конституции Украины государство отвечает перед человеком за свою деятельность, а утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства, то субєкт властных полномочий не имеет ни одного права отказывать в обеспечении такого законного права.
Отказ от пенсии на определенный период может способствовать ее увеличению в будущем, поскольку ее возобновление фактически будет означать новое назначение с соответствующими более выгодными последствиями, такими, как применение новой средней заработной платы (дохода) в Украине, из которой оплачены страховые взносы. Такая позиция в частности выражена Верховным судом Украины в Постановлении от 9 декабря 2014 года №21-540а14 о признаниях, действий, противоправными и обязательствах совершить определенные действия.

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно), третя особа - начальник ГУ ПФУ Дудинська Клавдія Володимирівна, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що після звільнення з органів внутрішніх справ у 1998 році йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб » (далі - Закон № 2262-ХІІ), розмір якої після перерахунку у лютому 2008 року склав 2625 грн 39 коп.
Після звільнення він продовжив працювати на державній службі. У зв'язку з досягненням граничного віку для перебування на державній службі, у липні 2009 року він звільнився з роботи та, скориставшись правом вибору одного з видів пенсій, перейшов на пенсію державного службовця. Втім, уже в серпні 2009 року повернувся до отримання пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ .
Посилаючись на те, що після повернення до отримання попереднього виду пенсії відповідач безпідставно зменшив її розмір, чим порушив його права, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати поновити йому виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ у попередньому розмірі, а також виплатити йому недоотриману пенсію з нарахуванням компенсації втрати частини доходів починаючи з 18 серпня 2009 року.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 1 січня 2007 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ, де отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII у розмірі 2625 грн 39 коп.
У зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу » (далі - постанова № 1294) з 1 січня 2008 року було змінено структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, з урахуванням яких відповідно достатті 63 Закону № 2262-ХІІ та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок, постанова № 45 відповідно), позивачу було здійснено перерахунок пенсії. Після перерахунку його пенсія зменшилася до 2173 грн 91 коп. Оскільки положенням пункту 4 Порядку передбачено, що у разі зменшення розміру пенсії внаслідок перерахунку вона виплачується в раніше встановленому розмірі, то відповідач продовжив виплачувати позивачу пенсію у попередньому розмірі.
7 липня 2009 року ОСОБА_1 подав ГУ ПФУ заяву про припинення виплати пенсії з 1 серпня 2009 року у зв'язку з переходом на інший її вид (державного службовця) відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), а 18 серпня 2009 року - заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років за нормами Закону № 2262-ХІІ .
Заяви позивача було задоволено. Виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ йому поновлено з 18 серпня 2009 року, однак уже без щомісячної доплати.
Позивач, вважаючи, що у такий спосіб порушується його право на пенсійне забезпечення, звернувся за захистом до суду.
Зарічний районний суд міста Сум постановою від 6 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 23 липня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1; зобов'язав ГУ ПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII у розмірі, що виплачувався до переходу у липні 2009 року на інший вид пенсії, з проведенням відповідних виплат починаючи з 18 серпня 2009 року з урахуванням виплачених сум.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ПФУ просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви надало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року (справа № К/800/54711/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 7 Закону № 2262-XII, постанови № 1294 та пункту 4 Порядку.
У наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України цей суд у подібних правовідносинах виходив із того, що підстав для застосування положень пункту 4 Порядку та постанови № 1294 при новому призначенні пенсії ОСОБА_1 немає, а відтак відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати до попереднього розміру пенсії.
У справі, що розглядається, касаційний суд, виходячи з положень пункту 4 Порядку, дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII була призначена позивачу у 1998 році довічно на підставі документів, наявних у його пенсійній справі, і до переходу на інший вид пенсії її розмір лише зростав, то відповідач безпідставно відмовився повернути пенсію позивача до розміру, який виплачувався йому раніше.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ГУ ПФУ про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року підлягає задоволенню.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 7 Закону № 2262-XII, постанови № 1294 та пункту 4 Порядку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Суди встановили, що 18 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ з заявою про поновлення виплати йому пенсії за вислугу років за нормами Закону № 2262-ХІІ . Заяву позивача було задоволено, виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ йому було поновлено з 18 серпня 2009 року, однак уже без щомісячної доплати до пенсії, яку позивач отримував з 1 січня 2008 року на підставі проведеного органом ПФУ перерахунку пенсії відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови № 1294 та пункту 4 Порядку.
Підстави поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, передбачені статтями 28, 62 цьогоЗакону, згідно з якими поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон.
Саме за таких обставин відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Разом з тим ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, а тому при поверненні до раніше призначеної пенсії відповідно до норм Закону № 2262-XII фактично відбулося її нове призначення.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що Законом № 2262-XII та іншим законодавством у сфері пенсійного забезпечення громадян не передбачено збереження щомісячної доплати до пенсії при поновленні виплати пенсії, яка була припинена у зв'язку з переходом на пенсію, призначену за іншим законом.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ГУ ПФУ слід задовольнити: постанову Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців В.Л. Маринченко М.Б. Гусак П.В. Панталієнко О.А. Коротких О.Б. Прокопенко О.В. Кривенда О.О. Терлецький


Наша оценка 5 на основе 2 отзывов Google