9:00-18:00 без обеда сб,вс: выходные
+380 67 503 05 30 +380 50 406 65 36

приватизация

 При приватизации земель государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций земельные участки передаются работникам этих предприятий, учреждений и организаций, работникам государственных и коммунальных заведений образования, культуры, здравоохранения, расположенных на территории соответствующего совета, а также пенсионерам из их числа с определением каждому из них земельной доли (паю).
Решения о приватизации земель государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций принимают органы исполнительной власти или органы местного самоуправления в соответствии с их полномочиями за ходатайством работников этих предприятий, учреждений и организаций.
Земли в частную собственность лицам, указанным в части первой настоящей статьи, передаются безвозмездно.
Площадь земель, которые передаются в частную собственность, представляет разницу между общей площадью земель, которые находились в постоянном пользовании сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций, и площадью земель, которые остаются в государственной или коммунальной собственности (лесохозяйственного назначения, водный фонд, резервный фонд).
Лица, указанные в части первой настоящей статьи, имеют гарантированное право получить свою земельную долю (пай), выделенную в натуре (на местности).
Гражданам Украины из числа депортированных лиц, которые поселились в сельской местности, государством обеспечивается бесплатная передача в собственность земли сельскохозяйственного назначения в размере земельного пая, определенного для этой местности, за счет земель запаса и резервного фонда в случае их наличия.
При вычислении размера земельной доли (пая) учитываются сельскохозяйственные угодья, которые находились в постоянном пользовании государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций, за исключением земель, которые остаются в государственной и коммунальной собственности. Общий размер вычисленной для приватизации площади сельскохозяйственных угодий разделяется на общее количество лиц, отмеченных в части первой настоящей статьи.
Стоимость и размеры в условных кадастровых гектарах земельных долей (паев) работников соответствующих предприятий, учреждений и организаций и пенсионеров из их числа является ровной.
Размеры земельных участков, которые выделяются для работников государственных и коммунальных заведений, предприятий и организаций культуры, образования и здравоохранения и пенсионеров из их числа, которые проживают в сельской местности или поселках городского типа, не могут превышать норм безоплатной передачи земельных участков гражданам, установленных законом для ведения личного крестьянского хозяйства.
Внутрихозяйственные пути, хозяйственные дворы, полезащитные лесополосы и другие защитные насаждения, гидротехнические сооружения, водоемы и тому подобное могут быть в соответствии с этим Кодексом переданные в собственность граждан, сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций, которые созданы бывшими работниками государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций.
Органы исполнительной власти или органы местного самоуправления в процессе приватизации создают резервный фонд земель по согласованию его места расположения с лицами, отмеченными в части первой настоящей статьи в размере до 15 процентов площади всех сельскохозяйственных угодий, которые были в постоянном пользовании соответствующих предприятий, учреждений и организаций.
Резервный фонд земель находится в государственной или коммунальной собственности и предназначается для дальнейшего перераспределения и использования по целевому назначению.
Согласно статье 121 Земельного кодекса Украины граждане Украины имеют право на безоплатную передачу им земельных участков из земель государственной или коммунальной собственности в таких размерах:
а) для ведения фермерского хозяйства - в размере земельной доли (паю), определенной для членов сельскохозяйственных предприятий, расположенных на территории сельского, поселкового, городского совета, где находится фермерское хозяйство. Если на территории сельского, поселкового, городского совета расположено несколько сельскохозяйственных предприятий, размер земельной доли (паю) определяется как средний по этим предприятиям. В случае отсутствия сельскохозяйственных предприятий на территории соответствующего совета размер земельной доли (паю) определяется как средний по району;
б) для ведения личного крестьянского хозяйства - не больше 2,0 гектара;
в) для ведения садоводства - не больше 0,12 гектара;
г) для строительства и обслуживания обитаемого дома, хозяйственных зданий и сооружений (приусадебный участок) в селах - не больше 0,25 гектара, в поселках - не больше 0,15 гектара, в городах - не больше 0,10 гектара;
г) для индивидуального дачного строительства - не больше 0,10 гектара;
д) для строительства индивидуальных гаражей - не больше 0,01 гектара.
Размер земельных участков, которые передаются безвозмездно гражданину для ведения личного крестьянского хозяйства, может быть увеличено в случае получения в натуре (на местности) земельной доли (паю).
Размер земельного участка, который передается безвозмездно гражданину в собственность в связи с приобретением им права собственности на обитаемый дом, не может быть меньше, чем максимальный размер земельного участка соответствующего целевого назначения, установленный частью первой настоящей статьи (кроме случаев, если размер земельного участка, на котором расположенный дом, является меньшим).
Сверх нормы безоплатную передачу граждане могут приобретать в собственность земельные участки для отмеченных потребностей за гражданско-правовыми соглашениями.
Граждане Украины приобретают право собственности на земельные участки на основании:
1) приобретение по договору покупки-продажи, ренты, дарования, мины, другим гражданско-правовым соглашениям;
2) безоплатной передачи из земель государственной и коммунальной собственности;
3) приватизации земельных участков, которые были раньше предоставлены им в пользование;
4) принятие наследства;
5) выделение в натуре (на местности) надлежащей им земельной доли (паю).
Гражданин, заинтересованный в приватизации земельного участка, которая находится в его пользовании, подает заявление к соответствующему органу исполнительной власти или органа местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса. В случае, если земельный участок государственной собственности расположен за пределами населенных пунктов и не входит в состав определенного района, заявление подается в Совет министров Автономной Республики Крым.
Решение органов исполнительной власти и органов местного самоуправления относительно приватизации земельных участков принимается в месячный срок на основании технических материалов и документов, которые подтверждают размер земельного участка.
Граждане - работники государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций, а также пенсионеры из их числа, заинтересованные в получении безвозмездно в собственность земельных участков, которые находятся в постоянном пользовании этих предприятий, учреждений и организаций, обращаются с ходатайством о приватизации этих земель к соответствующему органу исполнительной власти или органа местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса.
Соответствующий орган местного самоуправления или орган исполнительной власти в месячный срок рассматривает ходатайство и предоставляет разрешение предприятиям, учреждениям и организациям на разработку проекта приватизации земель.
Передача земельных участков в собственность гражданам - работникам государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятий, учреждений и организаций, а также пенсионерам из их числа осуществляется после утверждения проекта приватизации земель в порядке, установленном этим Кодексом.
Граждане, заинтересованные в получении безвозмездно в собственность земельного участка из земель государственной или коммунальной собственности для ведения фермерского хозяйства, ведения личного крестьянского хозяйства, ведения садоводства, строительства и обслуживания обитаемого дома, хозяйственных зданий и сооружений (приусадебного участка), индивидуального дачного строительства, строительства индивидуальных гаражей в пределах норм безоплатной приватизации, подают ходатайство к соответствующему органу исполнительной власти или органа местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса. В ходатайстве отмечаются целевое назначение земельного участка и ее ориентировочные размеры. До ходатайства добавляются графические материалы, на которых отмечено желательное место расположения земельного участка, согласования землепользователя (в случае исключения земельного участка, который находится в пользовании других лиц) и документы, которые подтверждают опыт работы в сельском хозяйстве или наличие образования, добытого в аграрном учебном заведении (в случае предоставления земельного участка для ведения фермерского хозяйства). В случае, если земельный участок государственной собственности расположен за пределами населенных пунктов и не входит в состав определенного района, заявление подается в Совет министров Автономной Республики Крым. Верховной Раде Автономной Республики Крым, Совету министров Автономной Республики Крым, органам исполнительной власти или органам местного самоуправления, которые передают земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса, запрещается требовать дополнительные материалы и документы, не предвиденные настоящей статьей.
Соответствующий орган исполнительной власти или орган местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса, рассматривает ходатайство в месячный срок и дает разрешение на разрабатывание проекта землеустройства относительно отведения земельного участка или предоставляет мотивированный отказ в его предоставлении. Основанием отказа в предоставлении такого разрешения может быть лишь несоответствие места расположения объекта требованиям законов, принятых в соответствии с ними нормативно-правовых актов, генеральных планов населенных пунктов и другой градостроительной документации, схем землеустройства и технико-экономических обоснований использования и охраны земель административно-территориальных единиц, проектов землеустройства относительно упорядочения территорий населенных пунктов, утвержденных в установленном законом порядке.
Проект землеустройства относительно отведения земельного участка разрабатывается по заказу граждан субъектами ведения хозяйства, которые являются исполнителями работ из землеустройства по закону, в сроки, которые обусловливаются соглашением сторон.
В случае, если в месячный срок со дня регистрации ходатайства Верховная Рада Автономной Республики Крым, Совет министров Автономной Республики Крым, соответствующий орган исполнительной власти или орган местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса, не предоставил разрешению на разрабатывание проекта землеустройства относительно отведения земельного участка или мотивированный отказ в его предоставлении, то лицо, заинтересованное в получении безвозмездно в собственность земельного участка из земель государственной или коммунальной собственности, в месячный срок со дня окончания отмеченного срока имеет право заказать разрабатывание проекта землеустройства относительно отведения земельного участка без предоставления такого разрешения, о чем в письменном виде сообщает Верховную Раду Автономной Республики Крым, Совет министров Автономной Республики Крым, соответствующий орган исполнительной власти или орган местного самоуправления. До письменного сообщения добавляется договор на выполнение работ из землеустройства относительно отведения земельного участка.
Проект землеустройства относительно отведения земельного участка соглашается в порядке, установленном статьей 186-1 этого Кодекса.
Соответствующий орган исполнительной власти или орган местного самоуправления, который передает земельные участки государственной или коммунальной собственности в собственность в соответствии с полномочиями, определенными статьей 122 этого Кодекса, в двухнедельный срок со дня получения согласованного проекта землеустройства относительно отведения земельного участка (а в случае необходимости осуществления обязательной государственной экспертизы землеустроительной документации по закону - по получении позитивного вывода такой экспертизы) принимает решение об утверждении проекта землеустройства относительно отведения земельного участка и предоставления ее в собственность.
Отказ органу исполнительной власти или органа местного самоуправления в передаче земельного участка в собственность или оставление ходатайства без рассмотрения могут быть обжалованы в суд.
В случае отказа органа исполнительной власти или органа местного самоуправления в передаче земельного участка в собственность или оставление заявления без рассмотрения вопроса решается в судебном порядке.
Согласно ст. 125 Земельного кодекса Украины право собственности на земельный участок возникает с момента государственной регистрации этого права. А потому по получении решения о передаче в собственность земельного участка и получения государственного акта на право собственности на земельный участок необходимо осуществить регистрацию такого права.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2014 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Григор'євої Л.І.,Гуменюка В.І.,Гусака М.Б., Кривенди О.В.,Кривенка В.В.,Коротких О.А.,Лященко Н.П.,Маринченка В.Л.,Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,Прокопенка О.Б.,Романюка Я.М., Самсіна І.Л.,Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., Терлецького О.О.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними державного акта на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки за заявою ОСОБА_19 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У вересні 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з рішенням Київської міської ради від 9 липня 2009 року № 878/1934 ОСОБА_18 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На виконання вказаного рішення ОСОБА_18 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. 5 лютого 2010 року між ОСОБА_18 і
ОСОБА_19 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, на підставі якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_19 Зазначене рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог закону, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку та укладений 5 лютого 2010 року договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства тому, що спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, включена до переліку озеленених територій загального користування м. Києва (існуючі парки) і використовувалась для відпочинку населення. Крім того, земельну ділянку передано без зміни цільового призначення та виключення з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, проект землеустрою не погоджено з природоохоронним органом, обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки не проводилась.
Заступник прокурора м. Києва просив суд визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 9 липня 2009 року № 878/1934 "Про передачу громадянці ОСОБА_18 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1"; визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку та договір купівлі-продажу земельної ділянки; відновити становище, що існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_1.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року, позов задоволено, постановлено: визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 9 липня 2009 року №878/1934, визнати недійсними: державний акт на право власності на земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_18 і ОСОБА_19; відновити становище, що існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_19 відхилено, рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_19 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року, постановити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 118, 123, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 16, 203, 215, 216 Цивільного
кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_19 наводить ухвали Вищого
адміністративного суду України від 8 червня 2011 року, від 14 лютого 2012 року, від 6 вересня 2012 року, а також ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року, від 30 травня 2013 року та від 4 червня 2014 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 22 вересня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_19, а також прокурора, перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України визнають, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Київської міської ради від 9 липня 2009 року № 878/1934 ОСОБА_18 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі зазначеного рішення 24 вересня 2009 року ОСОБА_18 було видано держаний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1.
5 лютого 2010 року між ОСОБА_18 і ОСОБА_19 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанцій, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про порушення відповідачем процедури погодження проекту відведення земельної ділянки, що надана йому в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, проект землевідведення не був погоджений із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, а саме Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Наявність у проекті відведення висновку про його погодження з управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради є, на думку суду, недостатнім, тому що це управління не наділене відповідними повноваженнями. Крім того, суд вважав, що оскільки рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки визнано незаконним, а державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та договір купівлі-продажу - недійсними, то на підставі статей 215, 216 ЦК Українипідлягає відновленню становище, яке існувало до порушення, тобто повернення земельної ділянки у власність територіальної громади в особі Київської міської ради.
Разом із тим у наданих для порівняння ОСОБА_19 ухвалах Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2011 року, від 14 лютого 2012 року та від 6 вересня 2012 року суд касаційної інстанції вказав, що наявність висновку Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є достатнім для погодження проекту відведення земельної ділянки й не потребує подальшого його погодження, оскільки відповідно до Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 632/1688, (яке було чинним на момент погодження проекту відведення) до повноважень Головного управління віднесено погодження проектів відведення земельних ділянок. Крім того, законом не визначений інший спеціально уповноважений природоохоронний орган, до повноважень якого віднесено погодження проектів відведення земельних ділянок.
Заявниця також надала для порівняння ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року, від 30 травня 2013 року та від 4 червня 2014 року, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що норми статей 215, 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, а тому обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону. У разі коли держава вважає себе власником земельної ділянки, вона має право витребувати її в набувача, яким є останній власник спірної земельної ділянки, у порядку та на підставах, передбачених статтею 388 ЦК України, а не шляхом визнання недійсними правочинів, за якими відбулось наступне її відчуження після вчинення першого недійсного правочину.
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 118, 123, 152 ЗК України, статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 16, 203, 215, 216 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведеної норми матеріального права, судові палати у
цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять із такого.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Згідно з пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою пункту 12 "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.
Так, частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Згідно з вимогами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і
споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації,
подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій", яка була чинною на час виникнення правовідносин, у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).
Судами під час розгляду справи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_18 земельної ділянки для будівництва та обслуговування
житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані на АДРЕСА_1, погоджено з
Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською санепідемстанцією, управлінням навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало висновок про погодження проекту відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, указавши, що зазначена територія земельної ділянки відповідно до Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, за функціональним призначенням належить до багатоповерхової забудови.
У пояснювальній записці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_18 зазначено, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 0,10 га розташована на частині земель, які відведені відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 лютого 1951 року № 237 «Про поновлення відводом Управлінню водоканалізації земельних ділянок у Подільському районі під існуючу водогінну станцію, житлове селище та охоронну зону».
Згідно з рішенням Київської міської ради від 9 липня 2009 року № 878/1934 "Про передачу громадянці ОСОБА_20 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" припинено управлінню водоканалізації право користування частиною земельної ділянки площею 0,10 га, наданої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 лютого 1951 року № 237, затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, внесено зміни до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2010 року, а саме: територію загальною площею 0,10 га, яка передавалась відповідно до цього рішення, вилучено із зони зелених насаджень загального користування і переведено за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови, внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381, виключено з переліку озеленених територій загального користуванням м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам, зазначену земельну ділянку. Також цим рішенням
затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_20 для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд, їй передано в приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_1.
Таким чином, висновок судів про порушення Київською міською радою норм статей 118, 123 ЗК України при вирішенні питання про надання ОСОБА_20 у власність земельної ділянки суперечить змісту зазначених норм та встановленим судом обставинам справи.
Стосовно доводів заявника про обрання позивачем неналежного способу судового захисту порушеного права шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215 та 216 ЦК України, то Верховний Суд України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Проте суд касаційної інстанції, підтримавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 215, 216 ЦК України, не врахував, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданного на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо вічуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленного статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують
підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права власності в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14.
Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и :
Заяву ОСОБА_19 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. ЯремаСудді : Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк І.Л. Самсін Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко О.О. Терлецький


Наша оценка 5 на основе 2 отзывов Google