+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Земельні спори — це спори, що виникають між громадянами або юридичними особами з приводу володіння, користування або розпорядження земельними ділянками. Вирішення земельних спорів, яке здійснюється компетентними органами держави, є одним із способів захисту прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів, орендарів.

Наприклад, відмову органу місцевого самоврядування надати земельну ділянку громадянин має право оспорити в судовому порядку.

Порядок вирішення земельних спорів регулюється Земельним кодексом України, який поділяє їх на такі, що підвідомчі:

  • cудам;
  • органам місцевого самоврядування;
  • органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Виключно судами вирішуються земельні спори щодо:

  • володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;
  • розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (див.: ч.2 ст. 158 ЗКУ).

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах на¬селених пунктів щодо:

  • меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
  • додержання громадянами правил добросусідства;
  • розмежування меж районів у містах (див.: ч. 3 ст. 158 ЗКУ).

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земель¬ні спори щодо:

  • меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
  • встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів (див.: ч. 4 ст. 158 ЗКУ). Зазначимо, що органи місцевого самовряду¬вання та органи з питань земельних ресурсів
  • здійснюють виключно позасудовий розгляд і вирішення земельних спорів.

Вирішенням земельних спорів судами загальної юрисдикції нині є досить поширеним. Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного за-конодавства при розгляді цивільних справ” якщо учасником зе¬мельного спору є громадянин, то за заявою зацікавленої особи спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Відповідно до зазначеної постанови такими можуть бути спори:

  • про захист та відновлення порушених прав власників земельних ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у ко¬ристуванні земельними ділянками;
  • про припинення права влас¬ності на землю або права користування земельною ділянкою у ви¬падках, передбачених ЗК;
  • про вилучення (викуп) земельних діля¬нок за клопотаннями підприємств, установ та організацій згідно з рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядуван¬ня;
  • про відшкодування власникам землі та землекористувачам за¬вданих збитків, а також про приведення земельної ділянки у стан, придатний для використання за її основним цільовим
  • призначен-ням підприємствами, установами та організаціями, що проводили розвідувальні роботи;
  • про вирішення спорів між власниками жилих будинків, розташованих на суміжних земельних ділянках, щодо усунення перешкод у користуванні такими ділянками;
  • про визна¬чення порядку розпорядження земельною ділянкою та її викорис¬тання громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної (часткової або
  • сумісної) влас¬ності;
  • про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дару¬вання, застави, самочинного обміну земельними ділянками земле¬користувачами, у тому числі орендарями, а також договорів,
  • укла¬дених власниками землі з порушенням встановленого для них по¬рядку або порядку придбання чи відчуження земельних ділянок;
  • про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, приведен¬ня їх у стан, придатний для використання за цільовим призначен¬ням та знесення самовільно зведених на них будинків і споруд;
  • про оскарження рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів щодо земельного спору, з яким заявник не погоджується;
  • про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельними відносинами;
  • про вирішення спорів між суб’єктами права приватної власності на землю або їх спадкоємцями щодо прав на земельну частку, зокрема між садівни¬цькими товариствами та їх членами, між членами такого товарист¬ва та членами їх сімей, а також іншими особами з приводу вико¬ристання наданої члену товариства земельної ділянки та усунення перешкод у цьому.

В Україні спори у сфері земельних правовідносин виникають досить часто.

Наведем один приклад із судової практики нашої компанії:

ОСОБА_2 14 травня 2007 р. звернулася в суд з позовом до Снігурівської міської ради про визнання за нею права власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в 2006 році померла її мати ОСОБА_3 і вона є єдиною спадкоємицею. Нотаріально не змогла оформити земельну ділянку оскільки державний акт на право приватної власності на землю виданий з порушенням діючого на той час земельного законодавства, таке не дає їй право належно оформити у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку розміщеного за адресою АДРЕСА_1. Відповідач позов підтримав показавши, що дійсно акт на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_3 видано з порушенням земельного законодавства і він підлягає скасуванню. Заслухавши відповідача, дослідивши докази у справі суд прийшов слідуючого: рішенням виконкому Снігурівської міської ради від 23.05.95 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1040 га., що стверджується державним актом. Земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

06 квітня 2007 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і набула право власності на будинок по АДРЕСА_1. В даний час позивачка не може належним чином розпорядитися земельною ділянкою в тому числі продати, чим порушено її право власності. Ст.126 Земельного кодексу України передбачає право власності на земельну ділянку і право постійного користування на неї виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Судом встановлено, що право позивача порушено і звернення до суду є правомірним. Спір вирішено на підставі Конституціїї України та Земельного законодавства.

Позов ОСОБА_2 задовільнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земльну ділянку розташовану по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту на житловий будинок.

закрити