+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Нормами статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця і є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлюється порядок оголошення такої особи померлою.

У разі пропуску строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 ЦК для спадкоємців передбачається цивільно-правова відповідальність, яка полягає у позбавленні їх права на прийняття спадщини. Так, ч. 1 ст. 1272 ЦК передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Це положення за загальним правилом стосується як спадкування за законом, так і за заповітом. Слід звернути увагу на те, що положення щодо пропущення строку для прийняття спадщини стосується лише тих осіб, які мають подавати заяву про прийняття спадщини.

На практиці виникають неоднозначні та видмінні одна від іншої ситуації, які потребують вжиття невідкладних заходів для оформлення права на спадкове майно з урахуванням певних обставин. Наприклад, у разі, якщо спадкоємця жоден з родичів не повідомив про смерть спадкодавця або у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно і інші спадкоємці вже прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом тощо.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено що, визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.

Стаття 392 Цивільного кодексу України надає право власнику майна звернутися до суду з позовом про визнання права власності у наступних випадках:

- якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою;

- у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Як правило, такі позови подаються у разі відмови нотаріусом оформити спадщину через відсутність документів, у разі відмови компетентних органів у видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, різноманітних свідоцтв про право власності, у разі, якщо належне особі майно помилково включено державним виконавцем до акту опису та арешту, складеного відносно іншої особи тощо.

Відповідачами у таких справах виступають органи влади (міська (сільська, селищна) рада, райдержадміністрація тощо), або інші особи (спадкоємці), які оспорюють чи не визнають право власності.

Справа №2-545/08

РІШЕННЯ

27.10.2008 року, Володарський районний суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Володарка, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадковемайно, ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому вказував, що 24 січня 2005 року померла його дружина - ОСОБА_5, яка до дня смерті проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті дружини відкрилася спадщина до якої входить: земельна частка (пай), розміром 3, 95 га., вартістю 18 657, 00 грн.

Заповіт померла не залишила. Позивач фактично прийняв спадщину, оскільки має на руках сертифікат на земельну частку (пай).

На даний час він не може отримати Свідоцтво на прийняття спадщини, і переоформити на своє ім'я право власності на земельну частку (пай), так як в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Не звернувся до нотаріуса у встановлені законодавством строки за прийняттям спадщини з поважної причини, оскільки на час відкриття та прийняття спадщини мав скрутне матеріальне становище та перебував у важкому психологічному стані, так як дуже важко сприйняв смерть дружини.

Позивач просить суд, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, яка відкрилася після смерті дружини - ОСОБА_5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- земельну частку (пай), розміром 3, 95 га , згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії РН № 320792, виданий Володарською районною державною адміністрацією від 10.08.2000 р.

В судове засідання позивач не з'явився подав до суду заяву в якій просив слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 направив до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі позовні вимоги визнає .

Матеріалами справи встановлено, що 24 січня 2005 року померла ОСОБА_5, що стверджено свідоцтвом про смерть (а.с. 11). Після смерті ОСОБА_5 Ерастівни відкрилася спадщина до якої входить: земельна частка (пай) 3, 95 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката серії РН № 320792 (а.с. 12).

Заповіт померла не залишила.

Позивач вважає, що має право на спадщину, що залишилась після померлої оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом. ОСОБА_1 є чоловіком померлої, відповідно до свідоцтва про одруження (а.с. 10). Фактично прийняв спадщину, оскільки має на руках сертифікат на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, зазначено, що правила книги шостої Цивільного Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Ст. 1222 ч.1 ЦК України визначає спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Керуючись ч. 5 ст. 3 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 року № 20/5), п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1223, 1235, 1261 , 1268, ЦК України , ст.ст. 3, 5, 8, 13, 57, 79, 208, 209, 212 - 215, 226 ЦПК України, суд, -ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 після смерті дружини - ОСОБА_5, яка померла 24 січня 2005 року.

Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на: земельну частку (пай) розміром 3, 95 га, згідно сертифіката серії РН № 320792, вартістю 18 657, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .

Справа № 2-1453/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

07 червня 2010р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Вороньківської сільської ради, 3-ті осби: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, обґрунтовуючи і підтримуючи який позивач зазначає, що 17.08.1993 року помер батько позивача ОСОБА_4 Після смерті батька залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані по провул.Леніна, 36 в с.Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл. на випадок смерті батько заповіт не склав. До нотаріальної контори сторони, як спадкоємці першої черги, не зверталися, оскільки вирішили, що спадщина переходить до позивача, та підтверджують даний факт відповідними заявами.

Даний житловий будинок побудований батьками позивача у 1986 році правомірно, але вони не оформили належним чином документально.

Позивач з 1992року та до самої смерті батька ОСОБА_4 проживав разом з ним по провул.Леніна, 36 в с.Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл.., там же проживає і на даний момент. Позивач проживає в даному будинку разом зі своєю сімєю, доглядає та поліпшує будинок та обробляє земельну ділянку, сплачує земельний податок.

Але в силу своєї необізнаності, він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На даний час у нього виникла необхідність належним чином оформити спадкове майно, тому він просить суд встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право на спадкове майно.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в своїй письмовій заяві позов підтримує в повному обсязі та просить справу слухати в його відсутність.

Відповідачі в судовому засіданні не з'явилися, але в своїй письмовій заяві позов ОСОБА_1 визнають та просять справу слухати за їх відсутності.

Суд, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши, в сукупності докази по справі, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно 17.08.1993 року помер батько позивача ОСОБА_1Я.(а.с.7-13). Після смерті батька залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані по провулку Леніна, 36 в с.Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл.(а.с.14-19). На випадок смерті батько заповіт не склав.

Отже спадкоємцями першої черги є сторони, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_1 сини спадкодавця, та дружина спадкодавця ОСОБА_3

До нотаріальної контори сторони, як спадкоємці першої черги, не зверталися, оскільки вирішили, що спадщина переходить до позивача, та відмовляються від спадщини відповідно до поданих ними заяв(а.с.20-21).

Даний житловий будинок побудований батьками позивача у 1986 році правомірно, але без архітектурного погодження, та вони не оформили належним чином документально.

Позивач з 1992року та до самої смерті батька ОСОБА_4 проживав разом з ним по провул.Леніна, 36 в с.Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл.., там же проживає і на даний момент. Позивач проживає в даному будинку разом зі своєю сімєю, доглядає та поліпшує будинок та обробляє земельну ділянку, сплачує земельний податок(а.с.14).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008р.: відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004р. у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст..549 ЦК Української РСР, який був чинний на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4, який помер 17.08.1993року, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до даної норми, позивач не пропустив строк для прийняття спадщини, а фактично прийняв її.

Згідно ст..256 ЦПК України, в судовому порядку можуть розглядатися справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку він не заявив про відмові від неї; а також незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Керуючись ст.1268 ЦК України, ст.ст.549 ЦК УРСР, ст.ст. 10,60,61,210,212, 213 ЦПК України, -В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у вигляді будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою провулок Леніна, 36, в с.Вороньків бориспільського р-ну Київської обл. після смерті батька ОСОБА_4, який помер 17.08.1993року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину у вигляді будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою провулок Леніна, 36, в с.Вороньків бориспільського р-ну Київської обл. після смерті батька ОСОБА_4, який помер 17.08.1993року., в порядку спадкування за законом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 (двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення.

Справа № 2-96/11

Р І Ш Е Н Н Я

22 березня 2013 року Обухівський районний суд Київської області розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування частково свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності, третя особа - Головне управління юстиції міста Києва, п'ята Київська державна нотаріальна контора,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про скасування частково свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності, в якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 Позивач як онук померлої, оскільки його батько помер до відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини як заповітом так і за законом в нотаріальну контору. Крім нього, заяву про прийняття спадщини за законом подав відповідач як син померлої ОСОБА_4 В подальшому позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте свідоцтво про право на спадщину за законом не було видано, оскільки дане свідоцтво про право на спадщину за законом було видано відповідачу на все майно померлої. Таким чином позивач вважає, що було порушено його право на частку спадщини за законом, в зв'язку з чим просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім'я відповідача та визнати за ним право власності на ? частину спадкового майна.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить його задовольнити, посилаючись на те, що він являється спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його бабусі ОСОБА_4, оскільки син ОСОБА_4 його батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ним було вчасно подано заяву про прийняття спадщини за заповітом та законом, проте свідоцтва про право на спадщину за законом йому не було видано, оскільки дане свідоцтво на все майно було видано на ім'я відповідача.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_6 проти позову заперечили в повному обсязі, зазначили, що позивач подав заяву лише на прийняття спадщини за заповітом, не надав до нотаріальної контори всіх необхідних документів для видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, крім того позивач пропустив строк позовної давності, щодо захисту свого права.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Суд, вислухавши сторони, представника відповідача, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.10.2006 року.

Відповідно до свідоцтва про народження виданого 02.11.1949 року в м. Києві 07.09.1949 року народився ОСОБА_5, батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про народження виданого 23.08.1975 року в м. Києві народися ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_8.

20.02.1998 року ОСОБА_4 скала заповіт посвідчений п'ятою Київською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого належну їй на праві власності частку жилого будинку АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.05.2006 року.

14.10.2006 року ОСОБА_2 подав заяву № 2286 в п'яту Київську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після померлої мати ОСОБА_4, спадкова справа № 841.

21.10.2006 року ОСОБА_1 подав заяву № 2339 про прийняття спадщини на спадкове майно після померлої ОСОБА_4, яка заповідала згідно заповіту від 12.02.1998 року. Спадкове майно приймає цією заявою.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя. Який його пережив та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, позивач як внук ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 як син ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги.

08.12.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали заяву про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на 4/10 частини жилого будинку АДРЕСА_1 та на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 2,6557 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на землю серії ЯБ № 519768 від 14.03.2006 року. Спадкове майно прийняли на підставі заяв.

08.12.2006 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Колесниченко М.О., було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 на спадкове майно, що складається з 4/10 частини жилого будинку АДРЕСА_1.

08.12.2006 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Колесниченко М.О., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10 на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, що розташована на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 2,6557 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на землю серії ЯБ № 519768 від 14.03.2006 року.

16.07.2010 року на ім'я ОСОБА_1 від П'ятої Київської державної нотаріальної контори був направлений лист, згідно якого видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку на території Витачівської сільської ради, площею 2,6557 га, яка належала ОСОБА_4 не можливо, оскільки на вказану земельну ділянку 08.12.2006 року видано свідоцтво на право на спадщину за законом на ім'я сина померлої ОСОБА_2

Таким чином, позивач дізнався по порушене своє право у 2010 році, а отже строк позовної давності не був порушений.

Згідно ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч1. ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1271 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, в судовому засідання встановлено, що позивач в належний строк подав заяву про прийняття спадщини як за законом як спадкоємець першої черги, так і за заповітом. Заяву про відмову в будь-якій частині спадщини він не подавав.

Згідно ст. 1296 ЦК України , спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач має право на спадщину за законом, таким чином, видане на ім'я відповідача як на єдиного спадкоємця свідоцтво про право на спадщину за законом в частині визнання ОСОБА_10 як єдиного спадкоємця за законом є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_4

Дана позовна вимога не підлягає до задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 841 щодо майна померлої ОСОБА_4, 17.07.2008 року до П'ятої Київської державної нотаріальної контори було подано заяву ОСОБА_11, яка являється внучкою померлої ОСОБА_4, та згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2008 року їй було продовжено строк на прийняття спадщини.

За таких обставин встановити коло та частки всіх спадкоємців по закону ОСОБА_10 в судовому засіданні не є можливим, тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про витребування з відповідача оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки позивач не вказав підстав та куди повинно бути воно витребувано.

Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених позивачем судових витрат, оскільки такі вимоги відповідають ст.88 ЦПК України та узгоджуються з матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261, 1266, 1268, 1269. 1270, 1272, 1296, 1297, 1298 ЦК України, суд -ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка розташована на території Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області, площею 2,6557 га, яка належала ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 і виданому на ім'я ОСОБА_2 08.12.2006 року П'ятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 8-1486. в частині визнання ОСОБА_2, єдиним власником спадкового майна.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Справа № 2-132/10РІШЕННЯ

02 квітня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи Літочківська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_6, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи Літочківська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину, суд,-в с т а н о в и в :

До суду звернувся із зазначеним вище позовом ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 19 квітня 1991 року померла бабуся позивача ОСОБА_7, яка на випадок своєї смерті склала заповіт на користь її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_5

21 січня 2007 року ОСОБА_8, мати позивача, померла, спадкоємцями після її смерті є позивач, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, та ОСОБА_6, яка відмовилась від прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_7 мати позивача, ОСОБА_8, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління майном, так як доглядала спадкодавця до її смерті та після смерті ще залишалась проживати у будинку до жовтня 1991 року. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на домоволодіння, розташоване за адресою: вул. Чапаєва, 14 в селі Соболівка Броварського району Київської області.

На підставі викладеного, позивач просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла 19 квітня 1991 року та визнати право власності на 1\2 частину домоволодіння в порядку спадкування.

Відповідач ОСОБА_5 подав зустрічний позов, де посилається на те, що його сестра після смерті матері спадщину не прийняла, тому він є єдиним спадкоємцем. Правовставолюючий документ на спірне домоволодіння відсутній, однак з часу його побудови він належав ОСОБА_7, тому входить до спадкової маси. Просив визнати за ним право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали аналогічні пояснення та просили позов задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов визнали частково.

Відповідач та його представник ОСОБА_11 у судовому засіданні проти доводів позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Треті особи у судове засідання не зявились, Літочківська сільська рада Броварського району Київської області та ОСОБА_6 направили до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю про розгляд справи повідомлено у встановленому законом порядку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 19 квітня 1991 року померла ОСОБА_7, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння за зазначеною вище адресою.

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 склала заповіт на користь її дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_8 порівну, посвідчений Головою виконкому сільської ради народних депутатів 11 листопада 1977 року.

Позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті її матері та зустрічні вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті його матері підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 відносини спадкування регулюються правилами ЦК якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, до правовідносин, які стосуються прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 слід застосовувати ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), відповідно до ст. 549 якого визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті її матері шляхом фактичного управління або володіння спадковим майном, яке виразилось в тому, що вона фактично проживала разом із спадкодавицею на момент її смерті та після смерті у спадковому будинку ще проживала до жовтня 1991 року.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_8 проживала у спадковому будинку за місяць до смерті ОСОБА_13, тобто до 19 квітня 1991 року, та близько двох місяців після смерті, а також те, що вона брала участь у проведенні поховальних церемоній не заперечує і сам відповідач та підтверджується актом депутата Літочківськї сільської ради ОСОБА_14, який складений в присутності свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та показами цих свідків та свідка ОСОБА_17 у судовому засіданні.

На думку суду, факт проживання ОСОБА_8 у спадковому будинку на момент смерті спадкодавця та проживання в ньому після цього ще двох місяців, користування при цьому предметами домашнього вжитку та обробіток городу свідчать про фактичний вступ в управління спадковим майном.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 позивач також не заперечувала, і даний факт підтверджується матеріалами справи: довідкою виконавчого комітету Літочківської сільської ради Броварського району №358 від 22.05.1993 року, де зазначено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину на протязі шести місяців, проводивши у будинку побілку, дрібний ремонт тощо; довідкою №570 від 18.09.2009 року виданою Літочківською сільською радою про те, що ОСОБА_12 фактично прийняв спадщину, сплачує послуги звязку, електроенергії та ін.; ОСОБА_11 депутата Літочківської сільської ради ОСОБА_14 в присутності свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та показами допитаних у судовому засіданні зазначених свідків.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняло двоє спадкоємців ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по 1\2 частині спадщини, однак жоден із них не оформив спадщину у нотаріальному порядку.

21 січня 2007 року померла ОСОБА_8 в с. Куна Гайсинського району Вінницької області, у спадкодавця було двоє дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у звязку із чим Гайсинською державної нотаріальною конторою 03 липня 2007 року відкрито спадкову справу №480\2007 до майна померлої.

ОСОБА_6 направила заяву про те, що строк на прийняття спадщини після смерті матері вона пропустила, із відповідними вимогами не має наміру звертатись до суду та просить розглянути справу за її відсутності, справжність підпису засвідчила нотаріус нотаріального округу Санкт-Петербурга ОСОБА_19

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняв її син ОСОБА_4, тому він має право на 1\2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_7, тобто, на ту частину, яку успадкувала його мати.

До спадкової маси, після смерті ОСОБА_7 належить будинок із надвірними спорудами, що розташований за адресою: вул. Чапаєва, 14 в селі Соболівка Броварського району Київської області, однак на даний будинок відсутній правовстановлюючий документ, рішення про оформлення права власності на будинок на імя ОСОБА_7 за її життя виконкомом сільської ради не приймалось.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння побудоване в 1946 році та належало ОСОБА_7, що підтверджується записами погосподарської книги Літочківської сільської ради за 1989-1991 роки, в 1987 році будинок частково згорів внаслідок удару блискавки і за участю ОСОБА_5 був відновлений. Земельна ділянка, розміром 0, 32 га, яка розташована за адресою спірного домоволодіння перебувала у користуванні ОСОБА_7 з 1947 року, що також підтверджується записами по господарських книг.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши обєктивну оцінку зібраним доказам у справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 володіла спірним домоволодінням на законних підставах, даного факту сторони не заперечували, в тому числі Літочківська сільська рада Броварського району Київської області, після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли в рівних частинах її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_20 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняв ОСОБА_4, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. 549 ЦК УРСР, ст. ст. 328, 1216, 1218 ЦК України, ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла 19 квітня 1991 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Чапаєва, 14 в селі Соболівка Броварського району Київської області з надвірними будівлями та спорудами, до яких входять: сарай Б, вбиральня В, колодязь К, огорожа N.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 19 квітня 1991 року.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: вулиця Чапаєва, 14 в селі Соболівка Броварського району Київської області з надвірними будівлями та спорудами, до яких входять: сарай Б, вбиральня В, колодязь К, огорожа N.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Справа № 2-1595/11Р І Ш Е Н Н Я

26 січня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 м.Біла Церква справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до державних нотаріусів Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ОСОБА_2, про оскарження дій нотаріуса та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину,-В С Т А Н О В И В

Позивачі звернулись до суду з названим позовом мотивуючи тим, що Державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_7 30 червня 2005р., були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 4-3412 на ім'я ОСОБА_8, реєстровий № 4-3416, на ім'я ОСОБА_4 на ? частину спадкового майна за кожним, хоч з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало, яке залишилось після смерті ОСОБА_9.

21.07.2010р, Державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-2065, на ім'я ОСОБА_5 на ? частку спадкового майна та реєстровий № 2-2063, на ім'я ОСОБА_10 на ? частину спадкового майна, хоч з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало, яке залишилось після смерті ОСОБА_9.

В зв»язку з тим, що в свідоцтвах про право на спадщину за законом позивачів державним нотаріусом були допущені істотні помилки, позивачі не мають можливості реалізувати своє право спадкоємців за кордоном, а тому, в зв»язку з тим, що відповідачі протиправно відмовляються внести зміни в свідоцтва про право на спадщину за взаємною згодою всіх спадкоємців, позивачів у справі, просять визнати дії державних нотаріусів неправомірними, зобов'язати державного нотаріуса першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, видати ОСОБА_3 нове свідоцтво про право на спадщину за законом, де буде вказано наступне: спадкоємцем на 1/4 частку спадкового майна ОСОБА_9, який помер 27 грудня 1997року, хоч з чого воно б не складалось і де б не перебувало, є його: дочка - ОСОБА_3 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України: на 1/4 зазначеного спадкового майна, згідно свідоцтва про право на спадщину має син померлого ОСОБА_6, на ? частку зазначеного спадкового майна, згідно свідоцтва про право на спадщину має син померлого ОСОБА_4 та на ? частку зазначеного спадкового майна, згідно свідоцтва про право на спадщину має дочка померлого ОСОБА_5 та просять видати всім спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину за законом з зазначенням в свідоцтвах про право на спадщину вимог, які визначені ст.1296 ч.2 ЦК України із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

В судовому засіданні представник за довіреностями позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та суду показав, що ОСОБА_3 (прізвище було змінено з ОСОБА_8В.) та інші спадкоємці (ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6В.) не мають можливості реалізувати своє право спадкоємця за кордоном так як відповідачем в свідоцтвах про право на спадщину за законом були вказані дані не передбачені до вказівки, а саме хто отримав чи не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, тоді як необхідні згідно вимог закону дані не були вказані, відповідачі відмовили внести виправлення у видані свідоцтва про право на спадщину, видати нові свідоцтва, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 1300, ч. 2 ст. 1296 ЦК України, п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004року, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, одночасно представник Білоцерківської Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори за довіреністю, в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що 30.07.2005 року нотаріус ОСОБА_7, видала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна після померлого 27 грудня 1997 року ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по ? частці кожному.

1/2 частка спадкового майна залишилась відкритою, яку мати ОСОБА_5, та син ОСОБА_6 на той час не побажали отримувати спадщину.

Свідоцтва про право на спадщину видавались у відповідності до форми 3 Додатку до Правил ведення нотаріального діловодства, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.01.2005 № 17/10297, п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004р. №283/8882 та п. 2 ст. 1296 Цивільного Кодексу України.

21 .07.2010 року відповідач видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку майна після померлого 27.12.1997 року ОСОБА_9 матері померлого ОСОБА_5 та сину ОСОБА_6, які у 2005 році не бажали одержувати спадщину.

При видачі свідоцтв вона керувалась ст. 1296 Цивільного Кодексу України, п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004р. № 283/8872 та Правилами ведення нотаріального діловодства, прийняти наказом Міністерства, юстиції України 16.11.2009 № 2151/5, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.11.2009 № 1083/17099, які набрали чинності 01.01.2011р.

Форма 15 Додатку до Правил ведення нотаріального діловодства - це свідоцтво про право па спадщину за законом що видасться для підтвердження права на спадщину, яка відкрилась за кордоном. Видані свідоцтва про право на спадщину матері ОСОБА_5 та сину ОСОБА_10 відповідають вимогам форми 15, видані із зазначенням розміру частки та спадкового майна кожному спадкоємцю окреме. В кожному свідоцтві вказані усі спадкоємці їх родинні відносини із спадкодавцем, дати їх народження, місця їх реєстрації, зазначені частки у спадщині.

Статтею 1300 Цивільного Кодексу України та п. 227 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено внесення змін до свідоцтв про право на спадщину. У випадку якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу їх між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину.

Вважає, що позов не підлягає задоволенню, так як нотаріуси правомірно та на підставі діючого законодавства видали свідоцтва про право на спадщину за законом позивачам.

Суд, заслухавши представників сторін, відповідача, оглянувши та дослідивши надані суду докази прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково по таким підставам.

В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 1997 року помер ОСОБА_9, після чого відкрилась спадщина, яку прийняли позивачі у справі, спадкоємці за законом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які звернулись з заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк до державної нотаріальної контори.

Державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_7 30 червня 2005р., були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 4-3412 на ім'я ОСОБА_8, реєстровий № 4-3416, на ім'я ОСОБА_4 на ? частину спадкового майна за кожним, хоч з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало, яке залишилось після смерті ОСОБА_9.

21.07.2010року державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-2065, на ім'я ОСОБА_5 на ? частку спадкового майна та реєстровий № 2-2063, на ім'я ОСОБА_10 на ? частину спадкового майна, хоч з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало, яке залишилось після смерті ОСОБА_9.

В свідоцтвах про право на спадщину за законом були вказані дані не передбачені до вказівки, а саме хто отримав чи не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, вимог, які визначені ст.1296 ч.2 ЦК України із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців відповідачами не дотримано, внаслідок чого позивачі на мають можливості реалізувати своє право на спадкування майна спадкодавця за кордоном.

29 липня 2011р. позивачі звернулись до відповідачів з проханням видати нові свідоцтва про право на спадщину всім спадкоємцям, однак відповідачі протиправно відмовили позивачам посилаючись на те, що нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом тільки у разі перерозподілу часток між спадкоємцями, а тому між сторонами виник спір про право на внесення виправлень в свідоцтва про право на спадщину згідно вимог закону, що є підставою для видачі нових свідоцтв про право на спадщину та без чого неможливо реалізувати право на спадкування позивачів за кордоном.

Суд вважає відмову нотаріуса у видачі нових свідоцтв про право на спадщину незаконною, безпідставною та такою, що порушує права і законні інтереси позивачів, з наступних підстав:

відповідно до ч. 1 ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Виправлення у свідоцтві про право на спадщину, у зв'язку із внесенням змін не допускається, натомість, має видаватися нове свідоцтво про право на спадщину.

Перерозподіл часток між спадкоємцями, є не єдиною підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, так як переліку підстав, за якими вносяться зміни до свідоцтва про право на спадщину та видаються нові свідоцтва ст. 1300 ЦК України не встановлено, а тому посилання відповідачів на те, що ними правомірно відмовлено у внесенні виправлень в свідоцтва про право на спадщину за законом, видачі нових свідоцтв, є хибними, такими, що суперечать вимогам закону, а тому названі заперечення до уваги судом не приймаються.

Позов підлягає задоволенню відповідно до п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальни дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 року в редакції від 07.04.2005року, відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно ч.2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми закону суд прийшов до висновку, що з метою усунення порушення прав позивачів слід внести зміни до свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 після смерті 27.12.1997 року ОСОБА_9, зобов»язавши державного нотаріуса першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області видати нові свідоцтва про право на спадщину кожному, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із зазначенням в свідоцтвах про право на спадщину вимог, які визначені ст.1296 ч.2 ЦК України із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців, а тому позов підлягає задоволенню.

Вищенаведене окрім показань сторін підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 30.06.2005 року, в яких зазначені дані, які не передбачені законом, а саме, що свідоцтва про право на спадщину на ? частку спадкового майна ОСОБА_5, ОСОБА_6 не видавались, свідоцтвами про право на спадщину за законом позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, в яких не зазначено імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до відповідачів із заявою про видачу нових свідоцтв, що підтверджується заявою позивачки від 29.07.2011 року, однак відповідачем їй було 11.08.2011 року відмовлено з посиланнями на те, що нові свідоцтва видаються у разі перерозподілу часток між спадкоємцями, що підтверджується повідомленням № 2489/0116.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу позивач ОСОБА_3 набула прізвище ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_12, що також підтверджується паспортом названого позивача.

Згідно повідомлень банківської установи Швейцарії від 10.05.2011 року для встановлення всього кола спадкоємців установі необхідні документи на спадщину, які містять усіх спадкоємців, свідоцтва про право на спадщину, де повинні бути перераховані всі спадкоємці разом з відповідними частками у спадщині.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Згідно ч. 2 ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до абз. 3. п. 227 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004року, нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також: за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Позивачами ставляться вимоги щодо визнання дій нотаріусів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 неправомірними.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.Обов»язок доказування покладаться на сторони.

Враховуючи те, що позивачами не уточнено та не конкретизовано позовні вимоги щодо обсягу дій відповідачів, які саме слід визнати неправомірними, письмові заяви про уточнення позовних вимог суду не подавались, видача свідоцтв про право на спадщину за законом покладена саме на відповідачів, які зобов»язані діяти в межах закону та наданих їм повноважень та які видали свідоцтва про право на спадщину позивачам, в межах заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні названих позовних вимог, а тому позов слід задовольнити частково, з метою усунення допущених порушень прав позивачів слід внести зміни до свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 після смерті 27.12.1997 року ОСОБА_9, зобов»язавши державних нотаріусів першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області видати нові свідоцтва про право на спадщину кожному, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із визначенням в свідоцтвах про право на спадщину вимог, які визначені ст.1296 ч.2 ЦК України із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1261, 1296, 1300 Цивільного кодексу України, п. п.206, 227 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004р.(в редакції від 07.04.2005р)., ст. 50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 10, 60, 61,79, 81, 84, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Внести зміни до свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 після смерті 27.12.1997 року ОСОБА_9, зобов»язавши державного нотаріуса першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області видати нові свідоцтва про право на спадщину кожному, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із визначенням в свідоцтвах про право на спадщину вимог, які визначені ст.1296 ч.2 ЦК України із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.

Справа № 357/9649/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

16 серпня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, Білоцерківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд, -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Після смерті дружини він звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини для оформлення правовстановлюючих документів, однак йому було запропоновано звернутися до суду з заявою, оскільки строк прийняття спадщини було пропущено, оскільки не подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Вважає, що причина пропуску строку прийняття спадщини є поважною та просить поновити строк для прийняття спадщини.

Представники першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, Білоцерківської міської ради до суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Після смерті дружини він звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини для оформлення правовстановлюючих документів, однак йому було запропоновано звернутися до суду з заявою, оскільки строк прийняття спадщини було пропущено, оскільки не подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Згідно ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач просить суд визнати причину пропуску його звернення із заявою про прийняття спадщини поважною і продовжити строк для прийняття спадщини, визначивши йому додатковий строк терміном три місяці.

ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 і відповідно до положень ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (статті 1268, 1269) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 УК України), до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1272 ЦК України передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що строк подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущено з поважної причини, тому визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 130, 174, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1268 -1270, 1272 Цивільного кодексу України, суд,-В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Продовжити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини, пропущений з поважної причини, визначивши йому додатковий строк - 3 місяці (з дня набрання чинності рішення суду) для подання ним до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Білоцеркіський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Справа № 368/547/15-ц

"02" квітня 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, -встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала у АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_3 заповіту не складала. Спадкоємцями спадкового майна являється позивач та відповідачка. Проте оформити спадщину позивач не може, оскільки пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому просить продовжити йому строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач позов підтримав

Відповідачка не заперечує проти того, щоб брату продовжили строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала у у АДРЕСА_1. Після смерті матері залишився вище вказаний житловий будинок. Спадкоємцями спадкового майна являється ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст.. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однак, після смерті матері позивач в шестимісячний строк не оформив спадщину, так як проживає у Черкаській області, до 14.01.2015 року працював, відпустки не мав, а тому не взмозі був подати своєчасно до нотконтори заяву про прийняття спадщини.

Дане стверджується копіями свідоцтв про смерть, свідоцтва про народження, паспорту позивача, довідкою нотаріуса.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пропуск позивачем строку на прийняття спадщини, суд вважає поважним, а тому можливим продовжити строк для прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, суд,- в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк протягом трьох місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення набуває законної сили відповідно до ст.. 223 ч.1, ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом 10 днів.

закрити