+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Електроенергія — церізновидтоварноїпродукції, Ви їїкупуєте для вирішеннярізних (для кожного споживача) задач.

Весна прийшла у Київізновими порядками та проблемами – подорожчання «комуналки», «апгрейд» системинаданняжитловихсубсидій, відключеннягарячоговодопостачання, тощо.

Уявітьсобі: у вас зниклосвітло і йогодовго не вмикають. Цецілатрагедія.

- Гроші платимо наперед і що? - споживач не можеприховатиобурення. На щастясвітлогорить, холодильники працюють, пральнімашинитеж. Живи й радій. Електричний комфорт - це так добре, але коли доводиться платити за нього, то люди часто хапаються за голову. Особливо ті, у кого мало грошей. А їх не вистачаємайже в усіх.

До нас часто звертаються люди і скаржаться на те, що у них не приймаютьвиправленіквитанції з оплати за електроенергію, як цебулораніше - у квітні, травнічичервні. А цьоготижняпотерпіла наш відповідальнийсекретар.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР (далі – Закон про електроенергетику) правопорушення в електроенергетицітягне за собою встановленузаконодавствомУкраїницивільну, адміністративну і кримінальнувідповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці, зокрема, згідно з цим Законом, є крадіжкаелектричної і тепловоїенергії, в тому числі:

споживанняелектроенергіїпонаддоговірнірозміри;

самовільнепідключення до об’єктівелектроенергетики і споживанняенергії без приладівобліку.

Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу Українивід 5 квітня 2001 р. № 2341-III (далі – КК) крадіжкою є таємнерозкрадання чужого майна, за яке передбаченокримінальнувідповідальність. Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-XII майнопідприємстваскладаютьосновніфонди й оборотнікошти, а такожіншіцінності, вартістьякихвідображається в самостійномубалансіпідприємства. За ст. 1 Закону про електроенергетикуенергія – цеелектричнааботепловаенергія, щовиробляється на об’єктахелектроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Тож, оскількиелектроенергія є товарною продукцією, щопідпадаєпідвизначення “іншіцінності, вартістьякихвідображається в самостійномубалансіпідприємства” (щопідтверджуєтьсябухгалтерською практикою), то у правовому значенніелектроенергія є майном. Отже, таємнерозкраданняцього майна є крадіжкою (ст. 185 КК).

Слідзазначити, щосередправознавцівнемаєодностайностіщодокваліфікаціїбезоплатногоспоживанняелектроенергії. Зокрема, через специфікуелектроенергії як продукції, що “не є предметом матеріальногосвіту (річчю), а лише атрибутом, властивістюматеріальнихоб’єктів і не може бути відділенавідіншихматеріальнихцінностей”, існує точка зору, щоелектрична та іншівидиенергії не можуть бути предметом крадіжкиаборозкрадання майна (коментуючицю тезу, енергетикипропонуютьїїприхильникампотриматися за високовольтнулінію, щобвизначити, чи є електроенергіяріччюматеріальною). При цьомудіїфізичної особи щодонеправомірногоспоживанняелектроенергіїпропонуєтьсякваліфікувати як заподіяннямайновоїшкоди шляхом обману абозловживаннядовірою (ст. 192 КК).

На сьогоднішній день виникаєбагато спорів щодо неправомірногонарахування сплати за електроенергію, переплата за спожиту електроенергію та інше . Пропонуємо ознайомитись із судовою практикою щодо оплати за спожиту електроенергію.

Справа №2-2412/11

26.08.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання дій незаконними та відновлення становища, яке існувало до порушення, встановив:

В лютому 2011р. представник позивача пред’явив позов до акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання дій незаконними та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Зазначив, що позивачеві на праві спільної сумісної власності із дружиною на підставі договору міни від 09.12.1993 р., зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації в реєстрі за № Зе -1198, належить АДРЕСА_1.

03 червня 2010р. в поштовій скриньці позивач виявив акт № 101976 від 31.05.2010р. про відключення співробітниками акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»квартири від електромережі. В акті зазначено, що припинення подачі електричної енергії проведено на підставі п. 27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р. з останніми змінами від 17.07.2009 р. № 731 за заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1982,52 грн.

10.06.2010р. з метою захисту своїх порушених прав у зв'язку з протиправним відключенням електропостачання відповідачем позивач подав скарги на дії АЕК «Київенерго»до прокуратури Голосіївського району м. Києва, Національної комісії регулювання електроенергетики, Мінпаливенерго, Держспоживстандарт та до Антимонопольного комітету України.

Листом від 09.07.2010р. № 341/1-1942 Міжрайонна сервісна дільниця з обслуговування побутових споживачів № 1 структурно відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(МСД - 1) на виконання припису Держенергонагляду від 02.07.2010р. № 8/10-11-1258 запропонувала позивачу в найкоротший термін вирішити питання про заміну лічильників, а також відвідати МСД-1 для звірки розрахунків за спожиту електроенергію та перерахунку з наступним укладанням договору на користування електроенергією, для чого йому необхідно надати пакет документів.

Листом від 12.07.2010р. № 048-33-8341 МСД - 1 повідомив, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок споживача електричної енергії, але на якій підставі його було відкрито позивачу незрозуміло, так як договір про користування електроенергією відсутній. Також у листі вказано, що з вересня 2007р. внаслідок невідповідності сум оплати фактичних обсягів споживання у позивача виникла заборгованість, про яку його попередили рекомендованим листом від 05.06.2009р. про припинення електропостачання із зазначенням суми боргу. Даний лист позивач не отримував і не знає, що це за лист. Було запропоновано ОСОБА_1 у разі його незгоди із заборгованістю прийти до міжрайонної сервісної дільниці № 1 (МСД-1) для звірки стану розрахунків.

Підтвердженням того, що у позивача відсутня заборгованість по сплаті за електроенергію є лист № 32-02/6-2459 від 09.07.2010р. Департаменту з питань електроенергетики Міністерства палива та енергетики України спільно з Держенергонаглядом за дорученням Мінпаливенерго про результати перевірки проведеної за участю представників АЕК «Київенерго», щодо причин відключення помешкання ОСОБА_1 від електромережі, згідного якого: з червня 2007р. по червень 2010р. у ОСОБА_1 встановлено відсутність заборгованості по сплаті за електроенергію; під час звірки встановлено, що з 14.07.2006р. по 18.09.2007р. при контрольному знятті показників електролічильників квартир № 33 та № 34 енергопостачальником допущено помилку, внаслідок чого по квартирі № 34 помилково нараховано борг за 10000 квт-год. електроенергії (один додатковий оберт цифрового механізму електролічильника); при розрахунку за спожиту електроенергію по квитанціям за вказаний період (з червня 2007р. по червень 2010р.) по квартирі № 33 встановлено наявність переплати позивачем за спожиту електроенергію на 377,58 грн., а по квартирі № 34 встановлено недоплату на 7,01 грн., але не на суму 1982,52 грн., зазначену в акті; пломби енергопостачальної організації на клемних кришках лічильників в наявності.

За результатами перевірки Держенергонаглядом видано СВП «Енергозбут Київенерго»припис: провести звірку квитанцій з оплати за спожиту електроенергію; внести зміни контрольних показів 18.09.2007р. та 14.07.2006р. в особові рахунки; перерахувати заборгованість за спожиту електроенергію з урахуванням звірки; відновити електропостачання.

Відповідач жодної з вимог вказаного припису не виконав.

02.08.2010р. позивач подав заяву відповідачу, в якій виклав твердження щодо вищевказаних листів відповідача з пропозицією надати докази про підстави відключення квартири від електромережі, а також висунув вимогу про відновлення електропостачання до квартири.

25.10.2010 р. ОСОБА_1 отримав лист від МСД - 1, в якому зазначено, що йому необхідно погодити дату та час заміни електролічильників, укласти договір з АЕК «Київенерго»про користування електричною енергією.

Згідно акту № 105962 від 22.12.2010р. працівники відповідача припинили постачання електроенергії ОСОБА_1 за заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1982,63 грн., що було здійснено під час того, коли електропостачання до квартири позивача не було відновлене після відключення 31.05.2010р. (відомості про підключення квартири до електричної мережі - відсутні).

Згідно показів лічильника квартири на момент відключення 31.05.2010р. електроенергію спожито в розмірі 760 квт-год. та станом на 07.02.2011р. покази лічильника складають також 760 квт-год. спожитої енергії. З цього можна зробити висновок, що в період з 31.05.2010р. по 07.02.2011р. електроенергія до квартири не постачалась.

Позивач з метою усунення недоплати в сумі 7,01 грн., встановленої під час звірки квитанцій з даними копій особових рахунків, наданих енергопостачальником (за період з червня 2007р. по червень 2010р.), здійснив доплату на загальну суму 36,42 грн., в результаті чого утворилась переплата в розмірі 29,41 грн. (36,42 грн. - 7,01 грн.).

У відповідності до п. 36 Правил користування електроенергією для населення, відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3-х днів - у містах та 7-ми днів - у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, але замість відновлення електропостачання, працівники відповідача повторно відключили вже відключену квартиру від електромережі (Акт № 105962 від 22.12.2010р.).

Держенергонаглядом (лист № 32-02/6-2459 від 09.07.2010р.) було встановлено протиправність нарахування відповідачем заборгованості позивачу за спожиту електроенергію в розмірі 1982,63 грн.

Просить суд припинити дію (бездіяльність) акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо відключення від електромережі квартири АДРЕСА_1, яка порушує його права, як власника зазначеної квартири; визнати незаконними дії (бездіяльність) акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо проведення відключень від електричної мережі квартири АДРЕСА_1, а саме: складання акту № 101976 від 31.05.2010р. та складання акту № 105962 від 22.12.2010р.; відновити становище, яке існувало до порушення, та зобов'язати відповідача поновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1 шляхом її підключення до електромережі. Судові витрати покласти на відповідача.

29.06.2011р. представник ОСОБА_1 звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо нарахування заборгованості за спожиту електроенергію по квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1;

- визнати незаконними дії (бездіяльність) Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» щодо проведення відключень від електричної мережі квартири АДРЕСА_1, а саме: складання актів № 101976 від 31.05.2010р. та № 105962 від 22.12.2010 р.;

- припинити дію (бездіяльність) Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо відключення від електромережі квартири АДРЕСА_1, яка порушує права ОСОБА_1, як співвласника зазначеної квартири;

- відновити становище, яке існувало до порушення, та зобов'язати Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»поновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1 шляхом її підключення до електромережі;

- судові витрати покласти на відповідача (а. с. № № 76, 77).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали збільшені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідача позов визнали частково. Пояснили суду, що на даний час ніякого спору з позивачем не існує. Так як відповідно до акту звірки від 03.08.2011р. заборгованість позивача по кв. № 34 відсутня, то відповідач згодний на підключення вказаної квартири до електромережі в присутності власника.

Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно акту № 101876 від 31.05.2010р. позивачу припинено подачу електроенергії на підставі заборгованості (а. с. № № 8, 9).

Згідно акту № 105962 від 22.12.2010р. позивачу повторно припинено подачу електроенергії на підставі заборгованості в сумі 1982,63 грн. (а. с. № № 20, 21).

Згідно акту звірки № 1/04087207910 від 03.08.2011 р. за період з 19.01.2003р. по 29.07.2011р. спожито електроенергії на 1455,62 грн., оплачено споживачем за період звірки в сумі 1692,98 грн., тобто здійснено переплату на 237,36 грн. (а. с. № № 92-95).

Таким чином, відповідач без достатніх на те підстав нараховував позивачеві заборгованість за спожиту електроенергію та відключав квартиру від електромережі, тобто діяв всупереч вимогам Закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обгрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. (а. с. № № 1, 2).

На підставі викладеного, ст. 714 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання дій незаконними та відновлення становища, яке існувало до порушення, задовольнити.

Визнати дії Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»щодо нарахування заборгованості за спожиту електроенергію та по відключенню від електромережі квартири АДРЕСА_1 незаконними та зобов’язати Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»відновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. 00 коп., а всього 45 (сорок п’ять) грн.. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Справа № 2-5764/10

16 вересня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 344,44 гривень. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі є споживачами електричної енергії, яку поставляє позивач на відплатній основі. Оскільки відповідач ОСОБА_1 являється споживачем електричної енергії, на його ім’я відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_1

Відповідачі проживають та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є власником вищевказаної квартири.

Станом на червень 2010 року заборгованість відповідачів за спожиту електроенергію становить 344 грн. 44 коп. з урахуванням проведених до цього часу оплат. Заборгованість почала формуватись з січня 2003 року у зв’язку з нещомісячною та неповною оплатою спожитої електроенергії.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, направила на адресу суду письмові пояснення, в яких підтримала у повному обсязі позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, стягнувши також з відповідачів судові витрати на користь позивача, зазначила, що просить розглядати справу у її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. Направила на адресу суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає.

Суд визнав можливим розглядати справу у відсутності відповідачки ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі. та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі. Не визнав існування боргу по електроенергії, зазначивши, що він завжди добросовісно оплачував послуги з електропостачання на підставі показів лічильника. Вважає, що позивачем неправомірно нараховано заборгованість, оскільки між сторонами не укладався двосторонній акт звірки взаєморозрахунків.Крім того, просив суд відмовити позивачу у позові застосувавши строк позовної давності, загальний розмір якої визначено ст. 257 ЦК України у три роки.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає можливим відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є власником вищевказаної квартири.

Відповідачі є споживачами електричної енергії, яку поставляє позивач на відплатній основі. На ім’я ОСОБА_1 ім’я відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_1

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Так, взаємовідносини між фізичними особами споживачами електроенергії та енергопостачальниками регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ 26.07.1999 року № 1357 зі змінами і доповненнями. Крім того, взаємовідносини між сторонами регулюються також Цивільним кодексом України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на червень 2010 року розмір заборгованості відповідачу за спожиту електроенергію становить 344 грн. 44 коп. (а.с. 10)

При цьому, заборгованість почала формуватись з січня 2003 року.

Відповідачем в судовому засіданні представлено суду квитанції про сплату послуг з електропостачання за 2007-2009 роки.

З наданих квитанцій вбачається, що відповідач, хоча і не щомісячно, однак з січня 2007 року регулярно вносив плату за спожиту електроенергію у відповідності до показань електролічильника.

При здійснені судом перерахунку спожитої відповідачами електроенергії за період 2007-2009 роки відповідно до розрахунку, наданого позивачем, а також квитанцій, поданих відповідачем встановлено наступне.

У 2007 році АК «Київенерго» нараховано кіловат/годин 1722, а відповідачем фактично оплачено за 1844 квт/год. У 2008 році нараховано 1771 квт/год, оплачено відповідачем 1633 квт/год. У 2009 році нараховано 1430 квт/год, а оплачено відповідачем 1529 квт/год.

Таким чином, з вказаного розрахунку вбачається, що за період з 2007 по 2009 роки заборгованість відсутня, а, навпаки, наявна незначна переплата.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, а також з огляду на те, що заборгованість відповідачів за спожиту електроенергію, вочевидь, сфомувалась до 2007 року, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 257 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 30, 169, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Справа №2-549 2010 рік

26 березня 2010 року Соломянський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії»Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив

Позивач в листопаді 2009 року звернувся до суду і просить стягнути з відповідача 1 198гр. 51 коп. заборгованості за спожиту електроенергію та збитків за актами порушень.

Посилається в позові на те,що відповідач є споживачем електричної енергії, яку постачає АК»Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».

Наявність відносин між сторонами, а, виходячи з цього, виникнення прав та обов’язків між сторонами підтверджується діями сторін. Так, позивач здійснює постачання електроенергії та надсилає відповідачу платіжні документи на оплату спожитої електроенергії, а відповідач має оплачувати їх.

Відповідно до п.п.19,21 Правил користування електричною енергією для населення розрахунки населення за спожиту електроенергію здійснюються за діючими тарифами на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Відповідно до п. 27 Правил у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Вартість електроенергії визначається як добуток обсягу споживання електроенергії на тариф, що діяв у періоді, за який здійснюється оплата.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 926 від 20.07.2006 року «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та внесення змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» тариф на електроенергію, що відпускається населенню, складає 0,2436 грн. (з ПДВ).

За результатами аналізу оплат,здійснених відповідачем за надані послуги, з’ясовано, що він сплачує фактичне щомісячне споживання електроенергії нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на жовтень 2009 року заборгованість за спожиту електроенергію становить 438гр.97 коп.

Крім того, 19.09.2007 року за місцем проживання відповідача представниками СВП»Енергозбут Київенерго» було виявлено самовільну заміну приладу обліку електроенергії, в зв’язку з чим був складений акт порушень №080433 та відповідно до п.3.3 Методики проведено розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН, на суму 759гр.54 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 1198гр.51 коп.

Оскільки, незважаючи на попередження, свої зобов'язання відповідач не виконує, просить задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. Посилається на те, що лічильник він замінив за згоди позивача, однак він не був опломбований, т.я. працівники «Київенерго» не з’являлися за його викликами. Про це відомо позивачу, т.я. ще в 2003 році в зв’язку з цими обставинами йому нарахували суму до сплати 533гр.35 коп., дали дозвіл на оплату спожитої електроенергії за лічильником, однак його так і не опломбували.

Виходячи з цього, нараховані йому збитки за актом порушень вважає неправомірними.

Крім того, він не має заборгованості перед позивачем за спожиту електроенергію, а тому і в цих вимогах позивача просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України « Про електроенергетику» відносини, що пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим законом та іншими нормативно-правовим актами.

Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення.

Згідно з п.п.19,21 Правил розрахунки населення за спожиту електроенергію здійснюється за діючими тарифами/цінами/ для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісяця.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №926 від 20.07.2006 року «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та внесення змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» тариф на електроенергію,що відпускається населенню, складає 0,2436 гр./з ПДВ/.

Відповідно до п.20 Правил розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати є календарний місяць і плата має вноситися не пізніше 10 числа наступного місяця.

Встановлено, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві і є споживачем електричної енергії, яку постачає АК«Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».

19.09.2007 року за місцем проживання відповідача представниками СВП «Енергозбут Київенерго» проводилася перевірка правильності знімання показників електролічильника.

За результатами перевірки був складений акт № 080433 про самовільну заміну приладу обліку електроенергії.

На підставі виявленого порушення та відповідно до п.3.3 Методики проведено розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН, на суму 759гр.54 коп. 24.02.2010 року комісією з розгляду актів порушень Правил користування енергією для населення та умов договорів про користування електричною енергією і нарахувань за ними АЕК «Київенерго» складений відносно відповідача акт порушень №080433 від 19.09.2007 року на нараховану суму до сплати за даним актом було скасовано.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 759гр.54 коп. вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН за даним актом.

Суд також не знаходить підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 438гр.97 коп., виходячи з наступного.

З наданих відповідачем до суду квитанцій за період часу з березня 2008 по грудень 2009 року вбачається, що показники лічильника щодо розміру спожитої електроенергії в квитанціях відповідає розмірам, вказаним в розрахунку позивача.

Перевіркою відповідності належних до сплати сум за даними квитанціями вбачається, що сплачені відповідачем суми відповідають кількості спожитої ним електроенергії і заборгованості відповідач перед позивачем за надані послуги не має.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечувала правильності сплачених відповідачем платежів та відсутність заборгованості за даний період часу.

Пояснила, що заборгованість виникла станом на 01.12.2003 року, в зв’язку з чим відповідачу вручалося попередження про необхідність оплати заборгованої суми в розмірі 533гр.35 коп. В подальшому сума боргу зменшилась за рахунок переплат відповідачем поточних платежів, однак коли та в якому розмірі пояснити не змогла.

З приводу виникнення даної заборгованості відповідач суду пояснив, що після заміни лічильника в його квартирі, він не був опломбований представниками АЕК«Київенерго», не дивлячись на його неодноразові звернення.

В зв’язку з тим, що електролічильник не був опломбований, він не знав, як йому оплачувати спожиту електроенергію і коли йому 01.12.2003 року було вручено попередження, він пояснив ситуацію, йому дозволили платити за цим неопломбованим лічильником.

Т.я. він в квартирі не проживав, за електроенергію не сплачував, т.я. не користувався нею.

Після перевірки працівниками позивача правильності знімання ним показань приладів обліку та оформлення платіжних документів в вересні 2007 року, він з березня 2008 року став оплачувати спожиту електроенергію. Станом на березень відповідно до лічильника він спожив 1228 кВт., за них же і сплатив.

До цього часу, не дивлячись на його звернення і навіть при наявності спору в суді, йому електролічильник не опломбували, пояснивши, що лише після розгляду справи це буде ними зроблено.

Представник позивача даних обставин не заперечував.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч.4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Будь-яких даних про заборгованість після грудня 2003 року представник позивача суду не надав.

З наданих відповідачем квитанцій вбачається, що показники лічильника по спожитій електроенергії в наданих ним квитанціях та розрахунку позивача збігаються.

Шляхом перевірки кількості спожитої електроенергії та проведеної оплати вбачається, що заборгованості за надані йому послуги відповідач не має, тобто після 01.12.2003 року послуги за спожиту електроенергію ним сплачені в повному обсязі, починаючи з березня 2008 року, коли показники лічильника становили 1228 кВт.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для висновків про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані послуги.

Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 01.12.2003 року, звернувся до суду в листопаді 2009 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Пояснила при цьому, що, з її точки зору, строк позовної давності перервався в квітні 2008 року сплатою відповідачем поточної суми платежу в більшому розмірі, ніж йому було нараховано, а саме: при нарахуванні йому до сплати 03гр.90 коп. за березень 2008 року, відповідачем було сплачено 234гр.36 коп.

Співставивши дані сторін, судом встановлено, що в березні 2008 року відповідачем було сплачено за 1226кВт. електроенергії 234гр.36 коп., тобто внесена ним сума відповідає розміру кВт. електроенергії, за яку ним вносилася плата.

Представник позивача суду пояснила, що відповідач в квартирі не проживав, електроенергію не споживав, а тому йому проводилося планове нарахування середнє арифметичне споживання за останній рік або між двома контрольними перевірками, але не менше як 6 міс.

В зв’язку з цим відповідачу в розрахунку було вказано до сплати 03гр.90 коп. за 16 кВт.

Суд не може погодитися з позицією представника позивача з цього приводу, т.я. винесені відповідачем платежі відповідають розміру спожитої електроенергії, з цими показниками погодився і сам позивач, яким в вересні 2007 року при плановій перевірці були вказані покази лічильника відповідача 1226 кВт., а тому позиція представника позивача з цього приводу не може свідчити про переривання строку позовної давності та вчиненням відповідачем дій по визнанню боргу.

Більше того, навіть з позиції точки зору представника позивача, станом на квітень 2008 року строк позовної давності з грудня 2003 року ним пропущений, для поновлення якого у суду нема підстав.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в позові.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.526,625,714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику»,Правилами користування електричною енергією для населення, ст.ст.57-60, 212-214,224 ЦПК України, суд, вирішив

В позові Акціонерної енергопостачальної компанії »Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Справа № 2-9063/2009 р.

27.11.2009 року Дзержинський районний суд м. Харкова розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,- встановив

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є абонентом АК «ХОЕ», проте своїх зобов’язань по сплаті електричної енергії належним чином не виконує у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2002 р. по 01.08.2006 р. в сумі 315,54 грн., за період з 01.08.2006 р. по 29.08.2007 р. у позивача перед відповідачем існує переплата у розмірі 40,06 грн., отже сума заборгованості складає 275,48 грн. (315,54 грн. 40,06 грн.), яку позивач просить стягнути на його користь, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з*явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяву про розгляд справи в його відсутність суду не надавав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно наданої довідки заборгованість ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 перед відповідачем АК «ХОЄ» за період з 01.01.2002 р. по 01.08.2006 р. в сумі 275,48 грн.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки. Оскільки позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку, то суд позбавлений можливості зробити висновок щодо поважності причини його пропуску, тому суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача суми заборгованості за спожиту електроенергію поза межами строку позовної давності за період з 01.01.2002 р. по 01.08.2006 р. в сумі 275 грн. 48 коп .

На підставі викладеного і керуючись ст. 257 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 14, 58, 60, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд,вирішив

Акціонерній компанії “Харківобленерго” в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Справа № 22-4242/ 2010 р.

26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2010 року, встановила

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Кіровоградобленерго» про захист прав споживача.

Зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.10.2005 року було встановлено, що нею на користь відповідача за спожиту електроенергію було зайво оплачено 2930 квт./год., у листопаді 2002 року замінено лічильник в її квартирі з показником в новому електролічильнику 760 квт./год. Всього переплата складає 2930+760=3690 квт./год.

Відповідач ігноруючи рішення суду не враховує зазначену переплату і нараховує на її особистий рахунок заборгованість, та відключає від постачання електроенергії при показниках електролічильника: 1) 1813 квт./год. 10.05.2006 р., хоча переплата складає (3690-1813)=1877 квт./год.

2) 2968 квт./год. 4.06.2007 р., хоча переплата (3690-2968)=722 квт./год.

3) 3331 квт./год. 24.09.2007 р., хоча переплата (3690-3331)= 359 квт./год.

4) 3664 квт./год. 25.12.2007 року, хоча переплата (3690-3664)= 26 кВт./ год. І Правила забороняють відключення перед вихідними і святковими днями.

В січні 2008 року показник лічильника 3756 квт./год. Перевищив показник оплати за 3690 квт./год. І вона щомісячно оплачує за спожиту електроенергію, але відповідач продовжує незаконно відключати квартиру від електропостачання, а саме 12.02.2008 року, 19.06.2008 року, 08.07.2008 року, 01.10.2008 року, 07.11.2008 року.

Умисне, незаконне відключення квартири від постачання електроенергії за заборгованість при переплаті 1877 квт./год. На тривалі строки з липня 2000 року по листопад 2003 року, з 6 грудня 2004 року, по 16.03.2006 року, з 10.05.2006 року по 27.07.2006 року, з 04.06.2007 року по 29.12.2007 року та інші завдали їй матеріальну та моральну шкоду, погіршили стан її здоровя у віці 70 років, про що свідчать виклики швидкої допомоги та лікування в умовах стаціонару.

При відключеннях відбувалась порча заготівок в холодильнику, знищився акваріум, від коптіння свічок квартира потребує ремонту.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача на відшкодування моральної та матеріальної шкоди по 1000 грн., та виконати рішення суду від 27.01.2005 року, підключити квартиру до електропостачання, зарахувати надмірно оплачені кошти на її особистий рахунок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 доводи скарги підтримала.

Представник відповідача з доводами скарги не погодилася.

Апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з таких підстав.

Відмовляючи позивачці в задоволенні її вимог виконати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.10.2005 року (а.с.5-6), суд правильно виходив з того, що зазначене рішення виконано і виконавче провадження закінчено відповідно до постанов державного виконавця Ленінського ВДВС (а.с.138-141). Дії державного виконавця позивачка в установленому порядку не оскаржила, а тому відсутні підстави для задоволення її вимог (розділ 7 ЦПК України).

Відмовляючи позивачці в задоволенні її вимог підключити їх квартиру до електропостачання, суд правильно виходив з того, що на момент розгляду справи судом квартира вже була підключена до електропостачання, це визнали сторони і відповідач надав суду документи про те, що квартира підключена за приписом прокурора, з цим погодилася і позивачка.

Рішенням Ленінського районного суду від 8 серпня 2008 року встановлено, що на момент відключення квартири позивачки, 04.06.2007 року у позивачки була заборгованість за електроенергію перед відповідачем, а навпаки існувала переплата 722 квт./год. (а.с. 72). Оскільки суд не зобов’язав відповідача зарахувати на особовий рахунок позивачки 722 кВт./год. Як надмірно оплачені, то як визнали сторони, відповідач зазначені 722 квт./год. Вважає такими, що не оплачені позивачкою і зараховує їх в заборгованість.

Тому вимоги позивачки про зобовязання відповідача зарахувати на її рахунок надмірно оплачені нею кошти за електроенергію підлягають задоволенню. Відповідача необхідно зобов’язати на рахунок ОСОБА_2 722 квт./год. Як надмірно оплачені.

Незаконне відключення позивачки від електропостачання порушило її права та завдало їй моральних страждань.

Але вимоги позивачки про відшкодування їй моральної шкоди не можуть бути задоволенні, оскільки Закон України «Про електроенергетику», Правила користування енергією, п.5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров’я продукцією.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині спору про зобовязання відповідача зарахувати надмірно оплачені кошти не відповідає обставинам справи, то рішення в цій частині спору необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог позивачки.

В цій частині рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відступні.

Керуючись ч.2 ч.1 ст. 309, ст. 316, ЦПК України, колегія суддів, вирішила

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 зарахувати надмірно оплачені нею кошти за електроенергію на її рахунок скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов’язати ВАТ «Кіровоградобленерго» зарахувати на особовий рахунок ОСОБА_2 722 квт./год., як надмірно оплачені.

В цій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Справа №2-325.2009

19 лютого 2009 року МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мала Виска справу позовом

відкритого акціонерного товариства “ Кіровоградобленерго”, від імені якого діє Маловисківський район електричних мереж, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, - встановив

16 вересня 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за укладеним договором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, посилаючись на те, він дійсно проводив оплату за електроенергію не по приладу обліку, а виходячи з споживання по 50 кіловат щомісячно, тому виявилась переплата в споживанні електроенергії.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно п.19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357 , розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюється за діючими тарифами ( цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є споживачем електричної енергії, особовий рахунок № 1002/16 ( а.с.6-9).

Факт оплати відповідачем коштів за спожиту електроенергію підтверджується речовим доказом - розрахунковою книжкою по рахунку № 9975015.

Твердження представника позивача про те, що відповідач за період з 1 лютого по 17 березня 2008 року спожив 9592 кВт електроенергії - не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, з розрахункової книжки споживача вбачається , що 9 січня 2006 року відповідачеві встановлено лічильник з показаннями 4278.

В особовому рахунку відображені такі ж показання ( а.с.7)

Інші зібрані по справі докази не вказують на факт наявності заборгованості відповідача за спожиту електроенергію.

Керуючись п.19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357, ч.2 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, ст.ст.213-215 ЦПК України, - вирішив:

Відкритому акціонерному товариству “ Кіровоградобленерго”, від імені якого діє Маловисківський район електричних мереж - відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів від дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів від дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст мотивованого рішення буде виготовлено в строк до 24 лютого 2009 року.

закрити