+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Процес трудової діяльності - явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозуміння між працівником і власником чи уповноваженим ним органом. Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між професійною спілкою чи страйковим комітетом і власником підприємства - їх називають колективними трудовими спорами. З огляду на учасників трудові спори поділяються на індивідуальні - між сторонами трудового договору, та колективні - між профспілковим або страйковим комітетом і власником (адміністрацією) підприємства.

Чинне законодавство України про працю не розкриває поняття "трудові спори". У сфері трудового права трудові спори - це конфлікти між працівником і власником або між працівниками і роботодавцями із приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаються в установленому законом порядку.

Крім зазначеного, поняття трудового спору певною мірою спонукає й до з'ясування причин, через які він може виникнути. Зокрема, зазначення того, що конфлікти між працівником і власником можуть виникати за двох взаємозумовлених обставин: по-перше, у процесі застосування законодавства України про працю і, по-друге, під час встановлення умов праці.

Конкретні ж причини виникнення трудових конфліктів можуть бути:

- об'єктивного характеру (помилки сторін трудового договору, недоліки в культурно-виховній роботі тощо);

- організаційно-правового характеру (нечіткі формулювання окремих правових норм, прогалини в діючому законодавстві про працю тощо);

- організаційно-господарського характеру (недоліки в проведенні обліку, контролю, у постачанні, фінансуванні та інших господарських справах).

Саме класифікація причин, унаслідок яких може виникнути трудовий спір, спонукає до розгляду двох видів індивідуальних трудових спорів, що зумовлюються: застосуванням норм трудового законодавства (позовні спори); встановленням нових або зміною чинних умов праці (непозовні спори).

Наведем приклади із судової практики щодо вирішення трудових спорів в суді.

Справа №2/381/552/15

Р І Ш Е Н Н Я

14 травня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» в особі директора ОСОБА_2 про звільнення з роботи та зобовязання повернути трудову книжку, -

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким розірвати трудовий договір, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак», трудові відносини вважати припиненими та зобовязати відповідача видати належним чином оформлену її трудову книжку. Вимоги позовної заяви мотивувала тим, що з 2008 року вона працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» на посаді контролера-лаборанта. Згідно наказу №44-в від 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 було надано оплачувану відпустку по вагітності та пологам з 28 листопада 2011 року по 25 травня 2012 року включно, а з 26 травня 2012 року по 07 березня 2015 року вже надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Але, 18 лютого 2015 року позивачем було подано заяву про звільнення її згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України, яку вона направила рекомендованим листом на адресу відповідача. При особистому зверненні позивача за адресою знаходження товариства, 08 березня 2015 року нею було зясовано, що такого товариства за вказаною адресою не існує. Відповідач тимчасово призупинив свою діяльність. На даний час позивачу не відоме місце перебування товариства та директорів, тому змоги звільнитись вона не має.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов із зазначених в ньому підстав.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлявся судом належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до статті 47 Кодексу Законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» на посаді контролера-лаборанта.

Згідно наказу №44-в від 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 надано оплачувану відпустку повагітності та пологам з 28 листопада 2011 року по 25 травня 2012 року включно (а.с.16).

Відповідно до наказу №11-в від 26 травня 2012 року ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26 травня 2012 року по 07 березня 2015 року включно (а.с.17).

Також, в судовому засіданні встановлено, що 18 лютого 2015 року позивачем власноручно було написано заяву про звільнення її з роботи відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, з 04 березня 2015 року, та направлено заяву поштою на адресу відповідача рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням (а.с.9-10). Але вимог заяви відповідачем виконано не було.

Згідно відповіді Прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 06 березня 2015 року за №2445 встановлено, що звернення ОСОБА_1 щодо можливого порушення службовими особами ТОВ «Мольва Метал Пак» законодавства про працю розглянуто, та підстав для вжиття заходів прокурорського реагування на даний час не вбачається.

Згідно статей 232, 233 Кодексу законів про працю України трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій розглядаються безпосередньо в районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Згідност. 10 ч. 3 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог або заперечень.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог статей 38, 47 КЗпП України незаконно ухиляється від вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви, та не виконує свого обовязку щодо видачі належно оформленої трудової книжки, і тому, вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 38, 47, 232, 233 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 60, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак».

Вважати трудові відносини, які склались між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак», припиненими, з дня набрання законної сили рішення.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» видати належним чином оформлену трудову книжку ОСОБА_1.

Заоч не рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути о��каржене до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Трудові спори другого виду (непозовні) виникають: д) із правовідносин у сфері встановлення умов праці між профспілковим органом і власником підприємства (під час укладення колективного договору, уведенні норм виробітку тощо);

б) із трудових правовідносин між працівником і власником (уразі зміни власником окладу працівникові в межах схем посадових окладів тощо).

Вирішення трудових спорів - процес, тісно пов'язаний з іншими демократичними засадами правової системи України в цілому і трудового права зокрема. Тому під час розгляду трудових спорів застосовується демократичний підхід. Це реалізується в дотриманні таких основних принципів, як доступність і зручність; колегіальність і швидкість розгляду трудових спорів; додержання законності та забезпечення виконання рішень.

Справа № 357/12127/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

02 жовтня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Політранстур», 3-я особа ОСОБА_2 про розірвання трудового договору;

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Політранстур», 3-я особа ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, мотивуючи тим, що вона та 3-я особа по справі є співзасновниками Приватного підприємства «Політранстур» , зареєстрованого 17.12.2008р. За рішенням засновників підприємства від 05.12.2008р. та згідно з наказом №1 від 30.12.2008р. її було призначено на посаду директора даного підприємства. 22.07.2013р. вона подала заяву та ініціювала скликання загальних зборів засновників на 22.08.2013р. о 10-00год., з питання звільнення її з роботи з посади директора підприємства за власним бажанням. Крім цього вручила другому засновнику підприємства заяву про звільнення з роботи та нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників цього підприємства. Посилаючись на напруженість у відносинах з другим засновником підприємства та на те, що повне оголошення вищезазначених заяв та їх вручення 3-й особі, як другому засновнику підприємства, відбулося в кабінеті старшого слідчого відділення 2-го МВМ Білоцерківського МВ ( з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3 під час одночасного допиту 22.07.2013р. в ході кримінального провадження, а тому вважає, що про скликання загальних зборів 22.08.2013р. 3-я особа була повідомлена належним чином.

Але, не зважаючи на це на збори 22.08.2013р. вона не з»явилася, що позбавило відповідача приватне підприємство «Політранстур» можливості розглянути заяву про звільнення з одного з засновників підприємства з роботи з посади директора. А тому вимушена звертатися до суду з вказаним позовом, який просила задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 підприємство «Політранстур» в особі директора ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнало в повному обсязі.

3-я особа ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог заперечувала, пояснила, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співзасновниками Приватного підприємства «Політранстур», статут якого зареєстровано в 2008р. Частки співзасновників підприємства рівні та становлять 50% у ОСОБА_1, 50% -ОСОБА_2

Спору між позивачем та відповідачем не існує, оскільки позивачка поєднує в одній особі як особу позивача, так і директора підприємства. Фактично позивачка має намір зруйнувати підприємство, порушити її права як співзасновника підприємства та між співзасновниками існує спір щодо ведення підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача в особі директора підприємства «Політранстур», 3-ї особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є співзасновником Приватного підприємства «Політранстур» , статут якого затверджений зборами засновників 05.12.2008р. та зареєстрований державним реєстратором 17.12.2008р.

Згідно з п. 3.1 Статуту підприємство є юридичною особою.

Згідно п.6.1 6.3 статуту - вищим органом управління підприємством є збори засновників, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства, управління поточною діяльністю підприємства здійснюється директором підприємства, яким може бути один із засновників або призначений засновниками директор, з яким укладається контракт.

Позивачка та її представник в судовому засіданні послалися на те, що протоколом зборів засновників №1 від 05.12.2008р. в присутності обох засновників та за їх рішенням, прийнятим одноголосно, її було затверджено на посаді директора Приватного підприємства «Політранстур». Згідно з наказом №1 від 30.12.2008р. позивачка приступила до виконання обов»язків директора. В 2012році між засновниками підприємства виникли негативні відносини, з підстав звільнення за прогули як головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 За рішенням суду ОСОБА_2 була поновлена на роботі та з підприємства були стягнуті кошти за вимушений прогул в розмірі 5092,80грн. Однак, викликати ОСОБА_2 на загальні збори для вирішення питань пов»язаних з продовженням роботи підприємства, не представлялося можливим, на телефонні дзвінки, вона не відповідала, заяви отримувати відмовилася.

3-я особа в судовому засіданні послалася на те, що подала позовну заяву до суду про стягнення додаткових коштів з підприємства у зв»язку з продовженням вимушеного прогулу. Обставин, щодо вручення їх заяв позивачки про скликання загальних зборів 22.08.2013р. не заперечувала, але послалася на те, що оскаржила дії ст.. слідчого відділення 2-го МВМ Білоцерківського МВ ( з обслуговування м. Біла Церква таБілоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3 до прокурора, оскільки вважає, що видача ним копій відео та аудіо запису слідчих дій які приєднано до матеріалів цієї справи є незаконним.

Суд, при вирішенні спору дійсно оглянув докази, надані позивачкою, що стосуються вручення ОСОБА_2, під час проведення слідчих дій 22.07.2013р. письмових заяв про скликання загальних зборів засновників з питання звільнення позивачки з роботи з посади директора Приватного підприємства «Політранстур» та про вихід зі складу засновників товариства. Також, судом враховано, що згідно з постановою від 29.07.2013р. про закриття кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100030000150 від 22.05.2013р. у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує вимоги ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.2 цієї статті ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 65 цього Кодексу речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Частиною другою цієї статті визначено, що речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

З врахування вищенаведеного, а також того, що кримінальне провадження по заяві ОСОБА_2 до прокурора м. Біла Церква про невиконання директором ПП «Політранстур» ОСОБА_5 рішення суду про поновлення її на роботі на посаді головного бухгалтера ПП «Політранстур», на час розгляду цієї цивільної справи закрите, постанова ст.. слідчого від 29.07.2013р. не скасована, а тому надані позивачкою докази, суд прийняв як належні та допустимі докази по справі.

Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, на які посилається позивачка щодо відсутності іншої можливості її звільнення з роботи з посади директора підприємства, оскільки дійсно 3-я особа, яка має частку в статутному капіталі підприємства рівну з позивачкою, на заяву про скликання загальних зборів не реагує, на збори призначені 22.08.2013р. о 10-00год., в приміщенні офісу 518 по вул.. Фастівській,23 м. Біла Церква Київської області не з»явилася, хоч була про них повідомлена, а тому за відновленням своїх трудових прав звернулася до суду з позовом про розірвання трудового договору. Фактично позивачка з 22.08.2013р. трудову діяльність не здійснювала, тобто відсутні підстави вважати, що після подання заяви про звільнення позивачка продовжувала трудову діяльність.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст..38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно з ст. 221 КЗпП України індивідуальні трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, районними (міськими) судами. Згідно з ст..232 КЗпП безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, де комісії по трудових спорах не обираються (менше 15 працівників).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку, позовні вимоги доведені належними доказами, трудові права працівника позивачки по справі підлягають судовому захисту, а трудовий договір укладений 30.12.2008р. між позивачкою та ОСОБА_4 підприємством «Політранстур» підлягає розірванню з 22.08.2013р.

Керуючись ст.. 43 Конституції України, ст..ст.15,60,212-215, 218,223 ЦПК України, ст.ст.. 38, 221, 232 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати безстроковий трудовий договір про виконання обов»язків директора, укладений 30.12.2008року між ОСОБА_4 підприємством «Політранстур» та ОСОБА_1 з 22 серпня 2013року.

Стягнути з Приватного підприємства «Політранстур» м. Біла Церква, вул.. Фастівська,23, оф.518 код ЄДРПОУ 36210970 на користь держави судовий збір 114,70грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст буде наданий сторонам, іншим учасникам судового розгляду до 7.10.20-13року.

Справа № 360/1531/14-ц

РІШЕННЯ

10 вересня 2014 року Бородянський районний судКиївської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М-БУД Трейдинг» прозобов'язання оформити трудові відносини, нарахувати та виплатити заробітну плату, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в : В липні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за направленням Бородянського районного центру зайнятості від 3 липня 2013 року він з 4 липня 2013 року був прийнятий на роботу в ТОВ «М-БУД Трейдинг» на посаду водія автотранспортних засобів, про що товариством було винесено наказ від 3 липня 2013 року № 11-к.

З 4 липня 2013 року він (позивач) приступив до виконання своїх трудових обов'язків та до 4 серпня 2013 року на автомобілі товариства «Рено Мастер» перевозив будівельні матеріали по об'єктам будівництва.

В послідуючому директор товариства почав вимагати від нього (позивача) виконання робіт, не обумовлених трудовим договором, а коли він відмовився, то його було звільнено з роботи, однак, запис про його роботу в товаристві в трудову книжку внесене не було, розрахунок при звільненні він не отримав.

Тому просив зобов'язати ТОВ «М-БУД Трейдинг» оформити трудові відносини, а саме внести запис до трудової книжки про зарахування його на роботу 4 липня 2013 року за наказом від 3 липня 2013 року № 11-к та розірвання трудового договору з ініціативи працівника відповідно до ст..39 КЗпП України 4 серпня 2013 року, а також нарахувати йому (позивачу) заробітну плату за період роботи з 4 липня 2013 року по 4 серпня 2013 року, стягнути з відповідача на його (позивача) користь нараховану заробітну плату за вказаний період та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, викладене підтвердила.

Відповідач - ТОВ «М-БУД Трейдинг», свого представника в судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Треті особи - Бородянський районний центр зайнятості та Територіальна державна інспекція з питань праці у Київській області, своїх представників в судове засідання не направили, просили справу розглядати без їх участі.

Вислухавши пояснення представника позивача, покази свідка ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що як вбачається з копії корінця направлення на працевлаштування від 3 липня 2013 року (а.с.28), показів свідка ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 був направлений Бородянським районним центром зайнятості до ТОВ «М-БУД Трейдинг» та прийнятий на роботу в дане товариство на посаду водія автотранспортних засобів з 4 липня 2013 року за наказом від 3 липня 2013 року №11-к. Свої трудові обов'язки позивач виконував до 1 серпня 2013 року включно, коли його було повідомлено про звільнення, але запис пророботу в товаристві в трудову книжку не внесено та відповідний розрахунок з ним не проведено.

Відповідно до ст..24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Так як відповідачем було винесено наказ про прийняття позивача на роботу та його фактично було допущено до роботи, то суд вважає, що між ним та товариством 4 липня 2013 року було укладено трудовий договір.

Відповідно до ст..48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст..115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст..116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 4 липня по 1 серпня 2013 року, але запис про це не внесено до трудової книжки позивача та не проведено з ним розрахунок при звільненні, не виплачено заробітну плату, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про його роботу в товаристві у вказаний період, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за цей час заробітну плату.

Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги те, що жодних доказів понесення позивачем моральних збитків суду не надано, в іншій частині в позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст..88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.21,24,48,115,116,231,232,237-1 КЗпП України, ст.10,11,209,212-215,218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М-БУД Трейдинг» прозобов'язання оформити трудові відносини, нарахувати та виплатити заробітну плату, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «М-БУД Трейдинг» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його роботу в товаристві з 4 липня 2013 року по 1 серпня 2013 року.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «М-БУД Трейдинг» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період його роботи з 4 липня 2013 року по 1 серпня 2013 року.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М-БУД Трейдинг» судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Справа № 357/11475/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

24 вересня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3, 3-я особа Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості про розірвання трудового договору;

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, мотивуючи тим, що відповідачка уклала з кожною з позивачів трудові договори на невизначений строк, які були зареєстровані у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості. Крім цього, звільнення з роботи за заявою як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 до цих пір не проведено, оскільки відповідачка за місцем роботи - на ринку площі П.Запорожця в м. Білій Церкві підприємницьку діяльність не проводить, її місце перебування їм не відоме. Посилаючись на зазначені обставини просили суд розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, укладений 29.08.2012р. та зареєстрований за № 10521201946 та трудовий договір між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 від 05.07.2012р., зареєстрований за № 10521201626 .

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Відповідач ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився.

Заслухавши пояснення позивачів, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_3 дійсно уклала трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 29.08.2012р. з працівником ОСОБА_1 згідно з п.2 якого передбачено , що працівник буде виконувати обов»язки продавця продовольчих товарів, а фізична особа підприємець оплачувати працю працівника у розмірі 1118грн. на місяць.

Згідно з п.16 договору - трудовий договір зареєстрований 29.08.2012р. у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості за № 10521201946.

Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 дійсно уклала трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 05.07.2012р. з працівником ОСОБА_2 згідно з п.2 якого передбачено , що працівник буде виконувати обов»язки продавця продовольчих товарів, а фізична особа підприємець оплачувати працю працівника у розмірі 1108грн. на місяць.

Згідно з п.16 договору - трудовий договір зареєстрований 05.07.2012р. у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості за № 10521201626.

Позивачі в судовому засіданні послалися на те, що з заявами про розірвання трудового договору вони звернулися до відповідачки в березні 2013р, але відповіді не отримали. З заявою про вчинення злочину ОСОБА_1 також зверталася до Прокурора м. Біла Церква, на що отримала відповідь, що ФОП «ОСОБА_3 ухиляється від перевірки інспекції з питань праці у Київській області.

Суд, при вирішенні спору дійсно оглянув докази, надані позивачами, враховує вимоги ч.1 ст. 57 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.2 цієї статті - ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, на які посилаються позивачі щодо відсутності іншої можливості їх звільнення з роботи з посади продавців продовольчих товарів, оскільки дійсно відповідачка ФОП ОСОБА_3 на заяви про звільнення з роботи та розірвання трудового договору не реагує, на перевірку інспекції праці не з»явилася, а тому за відновленням своїх трудових прав позивачі звернулися до суду з позовом про розірвання трудового договору.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст..38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно з ст. 221 КЗпП України індивідуальні трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, районними (міськими) судами. Згідно з ст..232 КЗпП безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, де комісії по трудових спорах не обираються (менше 15 працівників). З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку, позовні вимоги доведені належними доказами, трудові права працівників - позивачів по справі підлягають судовому захисту, а трудові договори, укладені 29.08.2012р. та 05.07.2012р. між позивачами та ФОП ОСОБА_3 підлягають розірванню. Керуючись ст.. 43 Конституції України, ст..ст.15,60,212-215, 218,223 ЦПК України, ст.ст.. 38, 221, 232 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати безстроковий трудовий договір про виконання обов»язків продавця продовольчих товарів , укладений 29.08.2012року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 24.09.2014р.

Розірвати безстроковий трудовий договір про виконання обов»язків продавця продовольчих товарів , укладений 05.07.2012року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 24.09.2014р.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 243,60грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Справа № 2-49 2007 рік

РІШЕННЯ

24 квітня 2007 року Миронівський районний суд Київської Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Зеленьки» до ' ОСОБА_2 про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 нанесених кооперативу матеріальних збитків .

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 працюючи в кооперативі СГВК «Зеленьки « с Зеленьки Миронівськчго району по обслуговуванню довірено^ йому для догляду в особистому господарстві пасіку з 50 вуликів з бджолосім»ями порушив обов»язки покладені на нього договором про повну матеріальну відповідальність і неправомірними діями наніс кооперативу матеріальні збитки в сумі 71 536 гривень

Матеріальні збитки завдані кооперативу відповідачем визначені згідно дрданих розрахунків на суму 35 тисяч гривень це становить вартість 50 вуликів та 50 бджолосімей.

Крім того позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати всі доходи, які він одержав, або міг одержати від майна тобто пасіки у вигляді приплоду нових 150 бджолосімей та у вигляді незданого меду. Відповідно доданого до заяви розрахунку та обґрунтувань розмір неодержаної кооперативом вигоди становлять $6536 гривень 20 копійок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, посилається на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали вважають позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, що становить вартість 50 бджолосімей та 50 вуликів безпідставними оскільки з приводу даного спору Миронівським районним судом виносилось рішення від 9 лютого 2006 року і яким , зобов»язано відповідача повернути сільськогосподарському виробничому

кооперативу «Зеленьки» вулики рамкові в кількості 50 штук вартістю 1336 гривень та 50 бджолосімей вартістю 7500 гривень. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2006 року.

Щодо неодержаної кооперативом вигоди відповідач та його представник заперечують проти задоволення позову оскільки на їх думку вказаний спір повинен бути вирішений згідно законодавства, яке регулює трудові правовідносини оскільки з відповідачем на той час існували трудові правовідносини. Законодавство, що регулює трудові не передбачає, що з працівника може стягуватись не одержана вигода. Крім того в судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_1 зазначила, що згідно ст 233 ч.3 КЗПП України позивач пропустив строк для звернення до суду та просить суд відмовити в позові з цих причин також.

Просять відмовити в позові.

Суд заслухавши пояснення сторін пояснення свідків, вивчивши матеріали справи приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Так згідно ст. З КЗПП України Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності - , виду діяльності галузевої належності , а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. А тому на думку суду до вказаних правовідносин на думку суду необхідно застосовувати законодавство, що регулює трудові правовідносини.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні рішення Миронівського районного суду від 9 лютого 2006 року відповідачеві була передана пасіка для виробництва на підставі трудових правовідносин, що підтверджується показами сторін, а також копією рішення Миронівського районного суду від 9 лютого 2006 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що він працював, в СГВК «Зеленьки» де також працював і відповідач пасіка що належить позивачу стояла в них вдома вони звітували при виконану роботу здавали продукцію бджільництва та отримували заробітну плату.

Згідно ст 130 КзПП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків.

Згідо ст 233 ч.3 КЗПП України Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди ,заподіяної підприємству , установі організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду , лише в межах і в порядку передбачених законодавством і за умови, що така шкода шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника ця відповідальність, як правило обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків , передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством установою, організацією прибутки і за шкоду заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

За таких умов суд приходить висновку, що між сторонами виникли трудові відносини і не може визнати обгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення в відповідача неодержаної вигоди оскільки це не передбачено законодавством про працю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 3. 130, 233, КЗПП

України ст.ст, ст 3, 4, 6, 8, 15, 59, 123, 212, 213, 214, 215

ЦПК України суд , вирішив

В позові Сільскогоподарського виробничого кооперативу «Зеленьки» с. Зеленьки Миронівського району до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

закрити