+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

 Поділ майна подружжя.

Як правило, відразу після або під час процедури розлучення, перед подружжям гостро постає питання розділу майна подружжя. Хоча поділ майна подружжя можна провести і набагато пізніше після розлучення, і задовго до розірвання шлюбу. Термін давності по розділу майна не поширюється на період шлюбу, а після розірвання шлюбу становить 3 роки, але момент відліку строку давності не збігається з моментом розлучення, а починається лише тоді, коли особа довідалася або могла довідатися про порушене право. Чи потрібно поспішати ділити майно одночасно з розірванням шлюбу? У деяких випадках так, у деяких - ні. І відповіді на ці питання залежать і від виду майна і від терміну давності, момент закінчення якого починається з моменту, коли особа дізналася про порушене право.

Що ж це за момент такий - «коли особа дізналася про порушене право»? Стосовно поділу нерухомості цей момент може ніколи не настати, тому що майно, що перебуває у спільній сумісній власності, один з подружжя не зможе продати без згоди іншого, отже, право власності на нерухомість навіть і без поділу не буде порушено. Складність продажу пов'язана з державним контролем за процедурою здійснення угоди, в даному випадку контролем нотаріусів, які при укладанні угоди не тільки засвідчують волю і згоду сторін, а й виступають спеціальними суб'єктами реєстрації права власності на майно. При посвідченні угоди нотаріус в обов'язковому порядку встановлює статус майна - чи є воно особистим майном дружини або спільним майном подружжя? Те, що придбане майно є спільною сумісною власністю, легко перевіряється шляхом звіряння дати укладення шлюбу і дати придбання майна. Тому якщо з документів випливає, що майно придбано в період шлюбу за спільною домовленістю, воно є спільною сумісною власністю і нотаріус не засвідчить угоду без згоди другого чоловіка (колишнього чоловіка), завіреного нотаріально. Тому початок строку давності в таких випадках не настає, і колишнє подружжя можуть зайнятися поділом спільно нажитого нерухомого майна та через 10 років після розірвання шлюбу.

Складніше з цінним рухомим майном, наприклад, автомобілем. Чинне законодавство допускає продаж автомобіля як за нотаріально засвідченим договором, так і на товарній біржі. І якщо в першому випадку той з подружжя, який вирішив продати автомобіль, зіткнеться з описаною вище процедурою продажу нерухомості і не зможе продати машину без згоди колишнього чоловіка, то в другому все зовсім не так. Біржі перевіряють лише приналежність машини - відповідність технічного паспорта особі-продавцю, але не зіставляють дату придбання автомобіля з датою укладення шлюбу. Тому той з подружжя, на кого оформлений автомобіль, може продати його без згоди другого з подружжя. У другого з подружжя при цьому термін давності по розділу майна почне текти з моменту, коли він дізнається (або міг би дізнатися) про продаж автомобіля. І хоча в цьому випадку у нього є встановлений законом спосіб захисту права - визнати договір купівлі-продажу автомобіля недійсним або вимагати з другого чоловіка компенсацію половини його вартості, до такого краще не доводити, тому що обидві ці процедури, як правило, непрості і тільки досвідчений юрист (адвокат) з поділу майна, зуміє визначити, який спосіб захисту права найбільш виграшний і менш витратний.

Ще більш складно провести поділ рухомого майна, яке не вимагає певної процедури відчуження, наприклад, меблі, техніка та інше. У цьому випадку іноді навіть відразу в процесі розлучення складно довести, яке саме майно слід ділити, визначити його вартість і отримати (вилучити) фактично, якщо другий чоловік утримує його, не допускає скласти опис і взагалі заперечує його наявність. У таких випадках затягувати не потрібно і часто чоловік чи дружина ще до розлучення збирають докази наявності майна і його вартості.

Саме тому, що ситуацій з поділу майна може бути безліч і дозвіл кожної з них вимагає індивідуального підходу, необхідно попередньо отримати консультацію у юриста (адвоката) з приводу оптимального порядку дій. Адвокат проаналізує, яке майно відноситься до спільної сумісної власності, яка процедура поділу майна в тому чи іншому випадку, які ризики одного з подружжя не одержати потрібного результату в разі відстрочення поділу майна після розірвання шлюбу. Не завжди слід подавати позов про поділ майна подружжя під час розірвання шлюбу, тому що це ускладнює розлучення загалом - то незв'язані один з одним процедури, але це і не означає, що так не слід робити ніколи. Іноді доцільніше і правильніше провести розлучення і поділ майна одночасно.

Згідно сімейному законодавству поділ майна проводиться в натурі - тобто, якщо є кілька цінних речей, то за кожним з подружжя закон передбачає визнання права власності на окремі речі, а не на кожну з речей за обома. Але тут є певні складнощі, які не дозволяють провести такий поділ у всіх випадках. По-перше, вартість поділених речей повинна бути рівна - тобто і одному і другому з подружжя після поділу має належати майно однакової вартості. Якщо вартість не однакова і один з подружжя, якому дістається менше в грошовому еквіваленті, згоден на компенсацію - ситуація вирішується. Друга особа з подружжя може виплатити йому/їй його частку і поділ відбудеться. Якщо ж чоловік/дуржина не згоден(дна) - поділу в натурі не вийде. І не вийде поділ в натурі також у тих випадках, коли подружжя ділять неподільне майно - наприклад, трикімнатну квартиру. У цьому випадку суд визначить ідеальні частки обох на квартиру, а далі колишнє подружжя вирішуватимуть питання користування і розпорядження квартирою як співвласники часток, з урахуванням всіх вимог закону.

Наприклад, трикімнатна квартира придбана в шлюбі за договором купівлі-продажу і оформлена на чоловіка - К. Дружина М. бажає провести поділ майна. Для цього вона звертається до суду з позовною заявою і визначає ідеальні частки - суд визнає за нею і за чоловіком право власності на 1/2 частки квартири. Далі - потрібно зареєструвати рішення суду (воно буде правовстановлюючим документом) і можна розпоряджатися часткою на свій розсуд. Але продати частку дуже складно, як правило, потрібно дуже знизити ціну. Тому подружжю бажано прийти до згоди і визначити - один з них купить частку іншого, або вони разом продадуть квартиру за ринковою ціною, поділивши гроші. Але якщо досягнуто взаєморозуміння про долю квартири, то майно можна і не ділити, а продати квартиру відразу і поділити гроші. Хоча це рідкість - емоції часто заважають подружжю міркувати розсудливо і вони ділять квартиру в суді.

Наведем приклад судової практики:

Справа №403/452/13-ц
Провадженн № 2/403/131/13

09 липня 2013 р. Устинівський районний суд Кіровоградської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, - встановив:
Позивачкою подано до суду позов до відповідача про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вимоги мотивуються тим, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між подружжям в натурі.

В судовому засіданні позивачка настоює на позовних вимогах про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, пояяснила, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між подружжям в натурі. Просить визнати за нею 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

В судове засідання відповідач не з'явився, поштовим з'вязком повернуто суду поштову кореспонденцію із зазначенням, що ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 не проживає, в порядку ч.3 ст. 76 ЦПК України, судову повістку, позовну заяву з доданими до неї документами вручено Криничненській сільській раді.

Заслухавши позивачку, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 11 вересня 1982 року зареєстровано шлюб у Криничненській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області, актовий запис №9, після реєстрації шлюбу присвоєно прізвищедружині "ОСОБА_1".

Шлюб між чоловіком ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_1 розірвано 26 травня 2012 року, актовий запис №1 (свідоцтво про розірвання шлюбу).

Власником житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 14 грудня 1994 року, за реєстровим номером 697 є ОСОБА_2 (лист Устинівської дільниці №8 Олександрійської МБТІ).

Державна реєстрація за ОСОБА_2 на рухоме майно у Долинському РЕВ ДАІ УМВС в Кіровоградській області проведено: 09 липня 1991 року на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1" державний номерний знак НОМЕР_1; 22 листопада 2000 року на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Оскільки спільна сумісна власність не передбачає визначення часток учасників, а поширюється на усе майно, при здійсненні поділу такого майна слід виходити з презумпції рівності часток. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто Використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. При здійсненні поділу речей, неподільних за своєю природою, слід враховувати положення, викладені у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7, якими встановлено, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Під час розгляду справи встановлено, що сторонами, як подружжям, за час шлюбу (з 11 вересня 1982 року по 26 травня 2012 року), за відплатними цивільно-правовими угодами купівлі-продажу, набуто у власність нерухоме та рухоме майно: 14 грудня 1994 року на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; 09 липня 1991 року на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; 22 листопада 2000 року на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2, яке відповідно до ч.1 ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. На нерухоме та рухоме майно, відповідно до ст.63 СК України, сторони, як подружжя, мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, а згідно ч.1 ст.70 цього Кодексу, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. При встановлених обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі: судовий збір, витрати за проведення експертизи рухомого та нерухомого майна, за дадання юридичної допомоги відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягнення з відповідача .

Керуючись ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності подружжя на майно: на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівні частки (ідеальні) у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_1 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ 130В1", державний номерний знак НОМЕР_1; на вантажний автомобіль "ЗИЛ ММЗМ", державний номерний знак НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат: судовий збір в сумі 767 грн. 73 коп., витрати за проведення ексепертизи рухомого та нерухомого майна в сумі 966 грн. 60 коп., витрати за надання правової допомого в сумі 300 грн. 00 коп., всього в сумі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 33 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення, а для ОСОБА_2 з дня отримання копії цього рішення.

Справа № 383/199/13- ц

03 квітня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Бобринець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,- в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в ході судового розгляду уточнила позовні вимоги згідно яких просить в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на ? житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_3 ? житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, який розташований за вищевказаною адресою, залишивши у власності ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2107 ЗНГ д/н НОМЕР_1 1993 р.в на суму 8000 грн., зобов'завши його сплатити ОСОБА_1 за ? зазначеного автомобіля у розмірі 4000 грн. посилаючись на те, що шлюб між сторонами розірвано 24 листопада 2011 року. Від шлюбу у них є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на утриманні позивачки та навчається технікуму. Оскільки між сторонами не досягнуто згоди, щодо поділу майна позивачка попросила задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві та попросили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю та не заперечив проти їх задоволення.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 19 грудня 1992р. між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано відділом ЗАГС, про що свідчит свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2.

Як вбачається із рішення Бобринецького районного суду від 24.11.2011 року, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з відповіді обласного КП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.11.2012 року, зареєстровано за ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2011 року №1914.

Згідно відповіді наданої Бобринецьким РЕВ ДАІ, станом на 07.12.2012 року за гр. ОСОБА_3 зареєстровано такі транспортні засоби: ВАЗ 2107 ЗНГ, днз НОМЕР_1 1993 року, саморобний причіп, днз НОМЕР_3, 2004 року.

В судовому засіданні позивач попередньо визначила вартість майна, а саме автомобіля ВАЗ 2107, яка становить 8000 грн. Відповідач погодився із даною оцінкою автомобіля.

Згідно ст. 22 КпШС (який діяв на момент придбання спільного майна), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 28 та 29 КпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, законодавець визначився, що поділ спільної сумісної власності подружжя здійснюється в натурі. При цьому у п. 25 вищезазначеної Постанови зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя, виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, суд вважає можливим поділити спірний будинок, визнавши за кожним з подружжя право власності на ? частину будинку та зобов'язати відповідача сплатити позивачкі половину вартості автомобіля, яка є погодженою між подружжям.

Проводячи розгляд справи в межах заявлених вимог, суд, приймаючи до уваги позицію відповідача, який визнав позов в повному обсязі, керуючись положеннями ст.ст.63,65 СК України, враховуючи підставу набуття подружжям права спільної сумісної власності та законодавчо закріплену в законі правову презумпцію, відповідно до якої вважається, що один із подружжя, укладаючи договір щодо спільного майна, діє зі згоди другого з подружжя, визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні, що в остаточному підсумку цілком відповідатиме законодавчо закріпленому Законом принципу рівності прав подружжя на володіння та розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

А таму позовні вимог ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 22, 28,29 КпШС, ст.ст. 69-72, 74 СК України, ст.ст. 368, 369 ЦК України та к еруючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по ? кожному на житловий будинок з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У власності ОСОБА_3 залишити автомобіль ВАЗ 2107 ЗНГ, д/н НОМЕР_1 1993р.в. вартістю 8000 грн. та зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_1 за ? зазначеного автомобіля, суму в розмірі 4000 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Справа № 218/108/14-ц
12 березня 2014 року Амвросіївський районний суд Донецької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в с т а н о в и в:
20.01.2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 17.09.2011 року. На теперішній час в суді розглядається заява про розірвання шлюбу. За договором купівлі-продажу від 31.10.2011 року вони придбали будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 49,30 кв.м. Договір було оформлено на відповідача. Просить поділити вказаний будинок, залишився домоволодіння їй та дітям, стягнувши з неї відповідно компенсацію чоловікові. Оскільки у неї на вихованні залишилося двоє дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2, просить при поділі будинку врахувати інтереси дітей та збільшити частину майна, що буде їй належати після розподілу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та надала пояснення відповідно до позовної заяви. Крім того, позивачка пояснила, що в на момент розгляду справи вона не має можливості покласти на рахунок відповідача половину вартості будинку.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що він не заперечує проти поділу майна, але не згоден з тим, щоб будинок було передано позивачці, оскільки він іншого житла не має.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.09.2011 року.

Від шлюбу мають дитину, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно до договору купівлі-продажу від 31.10.2011 року сторони придбали будинок за АДРЕСА_1, загальною площею 49,30 кв.м, у тому числі житловою площею 27,70 кв.м. За договором будинок оформлено на ОСОБА_2.

Статею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, зважаючи на те, що сума відповідної грошової компенсації за ? частину будинку не внесена позивачкою на депозитний рахунок суду, відповідач не згоден на отримання грошової компенсації, суд не може задовольнити вимогу позивачки про виділення їй будинку в натурі, стягнувши з неї половину його вартості на користь відповідача.

Приймаючи до уваги, що позивачкою не надано суду жодних обставин, які б мали істотне значення при поділі майна та могли бути підставою для відступу від засади рівності часток подружжя, будь-яких доказів про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'я, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї не має, суд не находить підстав для задоволення позовних вимог щодо відступу від засади рівності часток подружжя при поділі майна.

Суд вважає за можливе визнати за сторонами право власності на 1/2 частину будинку за АДРЕСА_1 за кожним, залишивши вказане майно у їх спільній частковій власності, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11, ст.ст. 10, 11, ч. 4 ст. 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 49,30 кв.м, у тому числі житловою площею 27,70 кв.м, з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 49,30 кв.м, у тому числі житловою площею 27,70 кв.м, з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Будинок загальною площею 49,30 кв.м, у тому числі житловою площею 27,70 кв.м, з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави в розмірі 121(сто двадцять одної) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Справа №465/2004/14-ц

23.06.2015 року Франківський районний суд м.Львова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд,- в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом в суд до відповідача- Метик ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя
Відповідно до вимог ст.209 ЦПК України складання повного рішення суду відкласти і проголосити вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Первісний позов про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у порядку поділу майна подружжя у сумі 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику .

Справа № 385/733/15

"30" липня 2015 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ульяновка, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання придбаного під час спільного проживання майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання придбаного під час спільного проживання майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, посилаючись на те, що 19.09.1998 року між позивачем та відповідачем був зареєстрован шлюб. 04.10.2011 року шлюб між подружжям було розірвано за рішенням Гайворонського районного суду.

Рішенням виконкому Гайворонської міської ради від 23.04.2003 року № 181 за заявою ОСОБА_2 земельна ділянка за адресою м.Гайворон вул.Відродження,24 була виділена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під будівництво.

На зазначеній земельній ділянці подружжя за спільні сімейні кошти було побудовано: огорожу по периметру ділянки, фундамент та стіни підвалу, вольєр.

Для зведення вищезазначених споруд були використані будівельні матерали та обладнання, придбані за спільні кошти подружжя.

В жовтні 2011 року сімейні відносини між ними припинені остаточно, скільки вони не досягли взаємної згоди щодо порядку поділу майна, вимушені були звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, з позовними вимогами згодна, заперечень не має.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 60, 61, 70 СК України будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони з 19.09.1998 року зареєстровали шлюб. 04.10.2011 року шлюб між подружжям було розірвано за рішенням Гайворонського районного суду.

Рішенням виконкому Гайворонської міської ради від 23.04.2003 року № 181 за заявою ОСОБА_2 земельна ділянка за адресою м.Гайворон вул.Відродження, 24 була виділена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під будівництво На зазначеній земельній ділянці подружжям за спільні сімейні кошти було побудовано: огорожу по периметру ділянки, фундамент та стіни підвалу, вольєр.

Для зведення вищезазначених споруд були використані будівельні матерали та обладнання, придбані за спільні кошти подружжя.

При вирішенні спору щодо поділу спільного майна поділу підлягає все майна подружжя, до складу якого включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться в інших осіб; враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Сторони не вказали про наявність іншого майна подружжя, крім спірного .

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання придбаного під час спільного проживання майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно - задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані при створенні обєктів будівництва а саме: огорожі по периметру ділянки, фундаменту та стін підвалу, вольєру які знаходяться на земельній ділянці за адресою Кіровоградська область м.Гайворон вул.Відродження, 24.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані при створенні обєктів будівництва а саме: огорожі по периметру ділянки, фундаменту та стін підвалу, вольєру які знаходяться на земельній ділянці за адресою Кіровоградська область м.Гайворон вул.Відродження, 24.

Стягнути з ОСОБА_2 жительки: вул.Відродження,22 м.Гайворон Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 половину вартості будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні при створенні обєктів будівництва а саме:огорожі по периметру ділянки, фундаменту та стін підвалу, вольєру які знаходяться на земельній ділянці за адресою Кіровоградська область м.Гайворон вул.Відродження, 24 в розмірі 21756 ( двадцять одна тисяча сімсот п"ятдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 вул.Відродження,22 м.Гайворон Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 435грн.12 коп. ( чотириста тридцять п"ять грн. 12 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

закрити