+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

У цій статті ми хочемо акцентувати увагу наших читачів на деяких важливих нюансах в питаннях укладення договору на надання охоронних послуг. А саме, мова піде про часті спірні випадки, що виникають з причини того, що ініціює договір на охорону майна не сам власник об’єкта, а надає таку можливість стороннім людям (орендарям). Між ними трапляються конфлікти, які в підсумку доводиться вирішувати в судовому порядку, що затягується на місяці, впливає на прибуток і благополуччя власника об’єкта.

Як говорить Закон України «Про охоронну діяльність», під охоронною діяльністю слід розуміти надання послуг з охорони майна юридичних та фізичних осіб, а також надання послуг із забезпечення безпеки громадян. Як і більшість цивільних відносин, відносини у цій сфері вимагають договірного врегулювання на рівні замовника і виконавця таких послуг. Згідно з українським законодавством договір охорони відноситься до цивільно-правових договорів.
Як Закон трактує поняття «охорона майна»? Згідно із Законом «Про охоронну діяльність», це діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення або припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.
Наведем приклади судової практики:

Справа № 916/819/14є
"19" травня 2014 р. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсал"
до відповідача: Державного підприємства МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" про розірвання договору
В судових засіданнях приймали участь представники сторін: від позивача: Мельниченко Р.В., довіреність №20 від 24.02.2014р. від відповідача: Дмитриченко А.В., довіреність №81 від 21.02.2014р. від третьої особи: Руденко І.В., довіреність від 25.04.2014р.
В судовому засіданні 19.05.2014 р. приймали участь представники сторін: від позивача: Мельниченко Р.В., довіреність №20 від 24.02.2014р. від відповідача: Дмитриченко А.В., довіреність №81 від 21.02.2014р від третьої особи: Руденко І.В., довіреність від 25.04.2014р.

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладеного між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав заперечення на відзив відповідача від 31.03.2014р. за вх.№7998/14, письмові пояснення від 31.03.2014р. за вх.№7999/14, заяву про зменшення позовних вимог від 31.03.2014р. за вх.№2-1232/14, в їх обґрунтування зазначає, що 05.04.2012р. між ДП МОУ „ОЗБМ" та ТОВ „Айсал" було укладено договір про відшкодування витрат на охорону №24. Відповідно до п.1.1 Договору, предметом даного договору є відшкодування замовником (ТОВ «Айсал») - виконавцю (ДП МОУ «ОЗБМ») витрат за охорону орендованого майна. Пунктом 1.2 договору закріплено, що відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством, із чого позивач робить висновок, що спірний договір за своєю суттю є договором про надання послуг згідно до ст.ст.901, 902 ЦК України. В порушення умов Договору, ДП МОУ «ОЗБМ» організовує охорону неналежним чином, що підтверджується листами TOB «Айсал», адресованими ДП МОУ «ОЗБМ» № 6 від 15.01.2014 р. та № 17 від 20.02.2014 р., якими TOB «Айсал» просило відповідача прийняти заходи щодо належної організації охорони, ознайомити з методикою розрахунку плати за охорону, провести звірку взаєморозрахунків та ін. Однак, всі прохання TOB «Айсал» ігноруються ДП МОУ «ОЗМБ», про що свідчать відсутність відповідей або пояснень на вищевказані листи та відмови від проведення взаєморозрахунків, як наприклад у листі ДП МОУ «ОЗБМ» №91 від 24.02.2014 р. Одночасно, позивач вказує про відсутність у нього заборгованості перед відповідачем за договором №24 від 05.04.2012р. та відсутність потреби у послугах охорони, надання яких забезпечувалось відповідачем.

Крім того, позивач вважає, що передбачений п.7.1. спірного договору обов'язок замовника по відшкодуванню витрат на охорону до моменту доки це буде потрібно, навіть якщо відпала необхідність у послугах охорони, а також право ініціювати розірвання договору за згодою виконавця, встановлене п.7.4. договору, суперечить чинному законодавству та порушує права ТОВ „Айсал", з підстав чого у відповідності до ч.1 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України позивач зазначає про недійсність наведених умов договору з моменту його укладення. Позивач відмічає, що згідно ч.1 ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від договору, що дає підстави позивачу звернутись до суду із даним позовом про розірвання договору №24 від 05.04.2012р. про відшкодування витрат на охорону, оскільки пропозицію позивача від 21.01.2014р. №8 про розірвання спірного договору було відхилено відповідачем, про що викладено у листі останнього №12 від 23.01.2014р.

Заперечуючи проти позиції відповідача позивач відмічає, що охорона орендованого майна не відноситься до витрат на його утримання, оскільки це не передбачено жодним із договорів оренди, укладених між сторонами спору та чинним законодавством. Крім того, до договорів оренди укладено додатки, а саме розрахунки комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна, якими закріплено перелік таких витрат і охорона у них відсутня. Одночасно, позивач вважає, що відповідно до пунктів 5.3 Договорів оренди, на TOB «Айсал» покладено обов'язок по збереженню орендованого майна. Саме на виконання цього обов'язку та з метою запобігання пошкодженню орендованого майна, а таким чином і порушенню умов Договорів оренди, TOB «Айсал» здійснює охорону орендованого майна своїми силами. Крім того, здійснюючи охорону своїми силами, TOB «Айсал» здійснює охорону не тільки орендованого майна, а і майна, що належить TOB «Айсал», що не заборонено діючим законодавством.

Відповідач позовні вимоги не визнає, подав до суду заперечення на позовну заяву від 24.03.2014р. за вх.№7427/14, заяву від 18.04.2014р. за вх.№10067/14, заперечення на письмові пояснення позивача від 12.05.2014р. за вх.№12154/14, де відмічає, що з 2001р. по 2004р. між відповідачем та позивачем було укладено низку ідентичних за змістом договорів оренди нерухомого та індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в яких позивач виступає орендарем, а відповідач відповідно - орендодавцем, який являється балансоутримувачем цього майна. Дані договори оренди є діючими на теперішній час та однією з умов цих договорів є обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем державного майна договір про відшкодування витрат останнього на утримання цього майна. У зв'язку з тим, що відповідач сплачує послуги по охороні державного майна на підставі договору про надання охоронних послуг, а відповідно несе витрати по утриманню цього майна, між позивачем та відповідачем 05.04.2012р. було укладено договір за № 24 про відшкодування витрат на охорону. Таким чином, на думку відповідача доводи позивача стосовно положень п. 7.1 та 7.4 договору №24 від 05.04.2012р., які не містять конкретної дати припинення договору, а припиняють його лише на вимогу відповідача, що на думку позивача грубо порушують його права та законні інтереси, а також суперечать положенням Конституції України, є безпідставними у зв'язку з тим, що спірний договір було укладено на підставі договорів оренди державного майна, витрати по утриманню якого несе відповідач, а відповідно останній має переважне право по вирішенню питання стосовно припинення дії договорів по відшкодуванню витрат на утримання майна.

Відповідач вважає, що дії позивача щодо самовільної охорони орендованого майна є незаконними, у зв'язку з тим, що останній не має права розпорядження орендованим майном, а відповідно і посилання позивача на відсутність потреби в отриманні послуг з охорони є безпідставними, у зв'язку з чим позивач не має права вимагати від відповідача зняття охорони з орендованого майна. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів неналежного здійснення відповідачем охорони орендованого позивачем майна. Відповідач вказує, що доказами належності організації охорони зі сторони відповідача за спірним договором є безпосередньо додані позивачем до позовної заяви у даній справі акти здачі приймання робіт в період з 2012р. по 2014 р., які відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, що доводить належність надання послуг з охорони, витрати по яким відшкодовуються позивачем.

Посилання позивача у письмових поясненнях від 08.04.2014р. за вх.№10068/14 на ч.2 ст.652 ЦК України відповідач у запереченнях від 12.05.2014р. за вх.№12154/14 кваліфікує як зміну підстав позову та вказує про недопустимість такого після початку розгляду справи по суті, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові. Однак, з цього приводу суд констатує, що позивач не подавав до суду заяви про зміну підстав позову, якою зазначено позивачем неналежне виконання відповідачем умов договору та на підтвердження чого позивач подав відповідні докази, а письмові пояснення не є процесуальною формою зміни підстав позову.

Ухвалою суду від 10.04.2014р. залучено до участі у справі Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" подало до суду пояснення по суті спору від 28.04.2014р. за вх.№10709/14, де відмічає, що охорона ДП МОУ „ОЗБМ" здійснюється з 15.06.2012р. згідно договору №19/14, загальна площа об'єкту складає 5 га, яка умовно поділена на дві частини (безпосередньо територія ОЗБМ та частина, що орендується іншими орендарями). Охорона здійснюється цілодобово двома постами охорони, що обладнані шлагбаумами та телефонним зв'язком. Співробітники охорони здійснюють пропускний режим згідно п.3.1.5. договору №19/14 та схоронність матеріальних цінностей згідно п.3.1.1. договору, а також слідкують за дотриманням правил пожежної безпеки на об'єкті згідно п.3.1.3. договору. Проїзд транспорту на охороняєму територію здійснюється згідно списку, затвердженого орендарями, якщо транспорт не внесено до списку він пропускається з особистого дозволу орендаря (письмового або усного в телефонному режимі), з фіксацією в журналі в'їзду-виїзду автотранспорту. При цьому, Охоронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" вказує, що за час здійснення ним охорони визначеного об'єкту скарг з боку орендарів та дирекції ДП МОУ „ОЗБМ" не надходило.

Клопотання сторін від 24.03.2014р. за вх.№7395/14, від 07.04.2014р. за вх.№8646/14, від 18.04.2014р. за вх.№10065/14, від 08.04.2014р. за вх.№10068/14, від 28.04.2014р. за вх.№10711/14, від 29.04.2014р. за вх.№11249/14, від 28.04.2014р. за вх.№10704/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 28.04.2014р., за клопотанням позивача від 28.04.2014р. за вх.№2-1624/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 20.05.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач орендує у відповідача нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,35, про що між сторонами було укладено договори оренди нерухомого майна №№52, 53, 54 від 01.07.2001р., №77 від 01.11.2002р., №78 від 01.02.2003р., №№86, 87 від 01.09.2003р., №№103, 104 від 01.10.2004р., за умовами п.п.5.8., 5.9. яких орендар - ТОВ „Айсал" зобов'язався укласти з балансоутримувачем - ДП МОУ „ОЗБМ" орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Також, сторонами до вищенаведених договорів оренди підписано додатки - розрахунки комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна, якими передбачено перелік комунальних послуг, що підлягають відшкодуванню орендарем, а саме: електроенергія, холодне водопостачання, теплопостачання та безпосередньо витрати на утримання майна.

05.04.2012р. між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" (виконавець) та ТОВ „Айсал" (замовник) було укладено договір №24 про відшкодування витрат на охорону, предметом якого є відшкодування замовником виконавцю витрат за охорону орендованого майна. Відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством, з якою виконавцем укладено договір про охорону майна останнього (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до умов п.п.2.1., 2.3., 2.5. договору №24 від 05.04.2012р. плата за охорону визначається на підставі розрахунку, визначеного пропорційно від загального розміру площі охорони - до площ орендованого замовником майна і станом на 01.04.2012р. становить з урахуванням ПДВ за базовий місяць охорони (квітень 2012р.) - 4002грн. Плата за охорону за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування цієї плати за попередні місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Плата за охорону перераховується виконавцю згідно виставлених рахунків не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.

За умовами п.п.3.3.1., 3.3.3. договору №24 від 05.04.2012р. виконавець зобов'язаний організувати належним чином охорону орендованого майна, на вимогу замовника ознайомлювати його з методикою розрахунку плати за охорону.

Згідно умов п.п.7.1., 7.4. договору №24 від 05.04.2012р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його припинення, узгодженого обома сторонами на умовах, визначених п.7.4. цього договору. Дія договору припиняється за ініціативою замовника тільки за згодою виконавця, а за ініціативою виконавця - з попередженням замовника (без його згоди) не менш ніж за місяць. Припинення договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії договору.

Позивачем від відповідача отримувались послуги, обумовлені договором №24 від 05.04.2012р., в підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000257 від 30.04.2012р., №ОУ-0000288 від 31.05.2012р., №ОУ-0000366 від 30.06.2012р., №ОУ-0000385 від 31.07.2012р., №0000446 від 31.08.2012р., №0000504 від 30.09.2012р., №ОУ-0000564 від 31.10.2012р., №ОУ-0000620 від 30.11.2012р., №ОУ-0000687 від 31.12.2012р., №ОУ-0000014 від 31.01.2013р., №ОУ-0000085 від 28.02.2013р., №0000113 від 31.03.2013р., №ОУ-0000168 від 30.04.2013р., №ОУ-0000218 від 31.05.2013р., №ОУ-0000303 від 30.06.2013р., №ОУ-0000365 від 31.07.2013р., №ОУ-0000436 від 31.08.2013р., №ОУ-0000506 від 30.09.2013р., №ОУ-у000547 від 31.10.2013р., №ОУ-у000630 від 29.11.2013р., №ОУ-у000678 від 31.12.2013р., №ОУ-0000004 від 31.01.2014р.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи на підтвердження проведення оплати послуг з охорони на користь відповідача платіжні доручення №84 від 17.05.2012р., №90 від 30.05.2012р., №101 від 15.06.2012р., №22 від 20.07.2012р., №140 від 31.08.2012р., №164 від 21.09.2012р., №194 від 31.10.2012р., №215 від 03.12.2012р., №10 від 10.01.2013р., №111 від 21.02.2013р., №50 від 13.03.2013р., №74 від 11.04.2013р., №85 від 13.05.2013р., №107 від 03.07.2013р., №124 від 30.07.2013р., №134 від 13.08.2013р., №175 від 12.09.2013р., №179 від 31.10.2013р., №20 від 18.02.2014р., №24 від 20.02.2014р.

Як вбачається із довідки ТОВ „Айсал" №25 від 05.03.2014р. в період з 05.04.2012р. по 24.02.2014р. відповідач надав позивачу послуги з охорони на суму 67791,57грн., та в означений період товариство сплатило виконавцю вартість послуг на суму 71793,57грн., у зв'язку з чим переплата становить 4002грн.

Позивач у листах №6 від 15.01.2014р., №17 від 20.02.2014р. адресованих ДП МОУ „ОЗБМ" викладав вимоги до відповідача щодо покращення якості охорони орендованого майна, просив надати методику розрахунку оплати по охороні, провести звірку взаєморозрахунків.

Позивач надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору №8 від 05.04.2012р., у зв'язку з відсутністю потреби у послугах охорони, на що отримав відповідь ДП МОУ „ОЗБМ" №12 від 23.01.2014р. із відмовою укласти угоду про розірвання договору.

На підтвердження того, що охорона відповідачем провадилась неналежним чином позивач надав акти від 14.01.2014р., від 22.11.2013р. за підписами представників ТОВ „Айсал" та ТОВ „Снік Вуд Індастрі", із яких вбачається, що на охороняємій території помічені невідомі транспортні засоби.

Послуги з охорони майна, що орендується ТОВ „Айсал", здійснюється Охоронно-детективним агентством „Легіон-Правопорядок" на підставі договору №19/40 від 15.06.2012р., укладеного між ДП МОУ „ОЗБМ" та Охоронно-детективним агентством „Легіон-Правопорядок", про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2012р., від 30.06.2012р., від 30.09.2012р., від 31.08.2012р., від 30.11.2012р., від 31.10.2012р., від 31.12.2012р., від 28.02.2013р., від 31.01.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р., від 31.07.2013р., від 31.08.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 31.12.2013р., від 30.11.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р.

Крім того, ТОВ „Охронно-детективне агентство „Легіон-Правопорядок" подало до матеріалів справи списки автомобілів орендарів, що мають право проїзду на охороняєму територію, рапорти охоронців, із яких не вбачається проникнення та охоронювану територію недозволених транспортних засобів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами та викладені їх правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України). Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд, дослідивши договір від 05.04.2012р. №24 та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що позивач вчасно та у повному обсязі на підставі актів здачі-прийняття послуг відшкодував відповідачу вартість послуг охорони, обумовлених зазначеним договором. Натомість, відповідач, як підтверджують акти від 14.01.2014р., від 22.11.2013р., складені орендарями нерухомого майна за адресою: вул.Хімічна,35, неналежним чином забезпечував охорону, що виразилось у знаходженні на орендованій позивачем територій автомобілів, що не належать орендарю, та не зазначені ним у списках автомобілів, яким дозволено право безперешкодного доступу на охоронювану територію.

Листом №17 від 20.02.2014р. ТОВ „Айсал" запропонувало відповідачу провести звірку взаєморозрахунків по договору від 05.04.2012р. №24 за період з 01.09.2013р. по 01.02.2014р., однак, доказів досягнення згоди з цього питання між сторонами суду не подано, незважаючи на те, що лист №17 відповідачем було отримано та розглянуто, про що свідчить посилання на нього у листі ДП МОУ „ОЗБМ" №91 від 24.02.2014р. Між тим, звірка взаєморозрахунків за договором від 05.04.2012р. №24 є обов'язком сторін, що передбачений у п.4.3. договору.

Одночасно, суд бере до уваги, що позивач, за його твердженням, не потребує послуг охорони, що забезпечуються відповідачем, оскільки має свою систему відео спостереження на орендованому об'єкті. Крім того, умови договорів оренди, за якими позивач орендує у відповідача частину належної йому території, не вимагають від орендаря відшкодування витрат на послуги з охорони.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з листом №6 від 15.01.2014р. з проханням надати методику розрахунку оплати послуг з охорони, однак, доказів надсилання/отримання цього листа відповідачем суду не надав.

Пропозиція позивача №8 від 21.01.2014р. про розірвання договору від 05.04.2012р. №24 була відхилена відповідачем, про що викладено у листі останнього №12 від 23.01.2014р., що і стало підставою для позивача звернутись до суду із позовом про розірвання договору у судовому порядку, позаяк ініціювання ним розірвання договору у добровільному порядку згідно умов цього договору можливе лише за згодою ДП МОУ „ОЗБМ".

За таких обставин, порушення відповідачем умов договору 05.04.2012р. №24 щодо незабезпечення належних послуг з охорони, не складання акту звірки розрахунків, є невиконанням зобов'язання з боку відповідача, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладеного між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ТОВ „Айсал", у зв'язку з чим розриває договір №24 від 05.04.2012р., укладений між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 1218грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Розірвати договір про відшкодування витрат на охорону №24 від 05.04.2012р., укладений між ТОВ „Айсал" та ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7, код 08336521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсал" (65026, м. Одеса, вул.Грецька,26/28, кв.39, код 25420275) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Справа № 2-6499/11р.

21 жовтня 2011 р. Соломянський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. та просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги охорони в розмірі 487, 88 грн. , пеню в розмірі 151,24 грн. та судові витрати .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №591-Дкв./2008 /Сол.2 на централізовану охорону майна.

На підставі вказаного вище Договору відповідачу були надані послуги з охорони майна в відповідача за адресою : АДРЕСА_2

Відповідно до умов Договору, позивач зобовязався здійснювати охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої в квартирі відповідача сигналізації, а відповідач зобовязався в термін , передбачений п. 3.2. Договору своєчасно здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг , відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач посилається, що відповідач умов вказаного вище договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги охорони за період травень-серпень 2011 року у розмірі 487,88 грн. та пені в розмірі 151, 24 грн.

Посилаючись на вказані вище обставини, просив позов задовольнити.

В судове засіданні позивач не з»явився , проте подав клопотання про слухання справи у відсутності їх представника. Також подав заяву про зменшення розміру позовних вимоги внаслідок сплати відповідачем заборгованості в розмірі 487,88 грн. та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 151, 24 грн. та судові витрати .

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомленні ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та наявного клопотанням позивача.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

19.08.2008 року між Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві та відповідачем було укладено Договір №591-Дкв./2008 /Сол.2 на централізовану охорону майна.

На підставі вказаного вище Договору відповідачу були надані послуги з охорони майна в відповідача за адресою : АДРЕСА_2

Відповідно до п.2.1. Договору, позивач зобовязався здійснювати охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої в квартирі відповідача сигналізації, а відповідач зобовязався в термін, передбачений п. 3.2. Договору своєчасно здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3 Договору, за несвоєчасну оплату послуг, відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що у порушення вимог вказаного вище Договору щодо оплати наданих послуг, відповідачем не виконано, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги охорони за період з квітня по серпень 2011 року в розмірі 487.88 грн. та пені в розмірі 151,24 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що заборгованості по оплаті наданих послуг охоронив розмірі 487,88 грн. відповідачем сплачено в повному обсязі після подання позову до суду.

Оскільки вимоги позивача про погашення основної суми заборгованості були задоволені після предявлення позову до суду, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 151,24 грн., згідно п. 3.3. Договору від 19.08.2008року .

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 гривень та державного мита в розмірі 51,00 грн.

Керуючись, ст.526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві пеню в розмірі 151,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві державне мито у розмірі 51,00 грн. та 120.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Справа № 910/11792/14 18.07.14

за позовомУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській областідоДержавного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони"простягнення 95283 грн 60 грн. Представники: від позивача:Неміріч І.І. - представник за довіреністю № 9/6-2036/Кр від 26.07.2013від відповідача:не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області з вимогами до Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" про стягнення 95283 грн 60 грн. заборгованості за договором на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16 від 29.12.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16 від 29.12.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 95283 грн 60 коп. за актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 16-0005215 за листопад 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11792/14, розгляд справи призначений на 08.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 справу № 910/11792/14 передано на розгляд судді Головіній К.І. у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/11792/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 справу № 910/11792/14 передано на розгляд судді Отрош І.М., у зв'язку з виходом судді Отрош І.М. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 (суддя Отрош І.М.) справу № 910/11792/14 прийнято до провадження.

Представник відповідача у судове засідання 18.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18837664.

У судове засідання 18.07.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (охорона за договором) та Державним підприємством "Управління відомчої воєнізованої охорони" (замовник за договором) укладено договір на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16, відповідно до умов охорона надає замовнику наряди у складі співробітників міліції охорони та працівників цивільної охорони для охорони об'єктів замовника шяхом патрулювання, об'їзду території на службовому транспорті за маршрутами та візуального огляду (далі - об'єкт), що перераховані у дислокації (додаток № 1 до договору) з метою недопущення та виявлення фактів розкрадання майна замовника, а також невідкладних заходів при виявленні порушень нормальної' роботи газопроводів на умовах без майнової відповідальності, замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

У відповідності з пунктом 7.1. договору даний договір укладається з 01.01.2013 і діє до 30.11.2013.

Згідно з пунктом 1.2. договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до договору).

Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставх дислокації та розрахунку відповдно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості (пункт 2.2. договору).

Положеннями пункту 2.4. договору визначено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником на підставі актів здачі-приймання робіт (послуг), що складаються не пізніше третього числа кожного місяця, що випливає за звітним. Форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг за звітний місяць протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг.

Як додатки до договору між сторонами підписані дислокації та розрахунки, а також протоколи узгодження договірної ціни за надання охоронних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у листопаді 2012 року було надано послуги з охорони на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16 від 29.12.2012, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом здачі-прийняття виконаних робіт/послуг за листопад 2013 року № 16-0005215 від 30.11.2013, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг згідно з договором на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16 від 29.12.2012 за актом здачі-прийняття виконаних робіт/послуг за листопад 2013 року № 16-0005215 від 30.11.2013, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за спожиті послуги у розмірі 95283 грн 60 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 95283 грн 60 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг з охорони за договором на забезпечення охорони об'єктів ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" Державною службою охорони при МВС України № 181/16 від 29.12.2012, вимоги позивача про стягнення 95283 грн 60 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 85, ідентифікаційний код 02072239) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 4, ідентифікаційний код 08596854) заборгованість у розмірі 95283 (дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1905 (одна тисяча дев'ятсот п'ять) грн. 67 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Справа № 654/1313/14-ц

Голопристанський районний суд Херсонської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Альянс» до ОСОБА_1 про визнання договору про охорону від 08.05.2008р. недійсним, - ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АВ-Альянс» звернулося до суду з позовною заявою про визнання договору про охорону недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 травня 2008 року між ТОВ «АВ-Альянс» в особі Павлюченко В.В. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з охорони нерухомого майна. За умовами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання організувати та здійснювати охорону товаро-матеріальних цінностей замовника, а той в свою чергу повинен сплачувати вартість отриманих послуг в розмірі 3000 грн. щомісячно.

Однак, оскільки послуги з охорони можуть надаватися лише суб'єктами господарювання, яким відповідач не являється, крім цього у нього відсутня ліцензія на здійснення даного виду діяльності, позивач просив задовольнити його вимоги в повному обсязі та визнати недійсним оспорюваний правочин на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача Вологдіна Яна Юріївна позовні вимоги підтримала на підставах викладених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходили.

За наявності матеріалів у справі, суд вважає можливим розглянути позов у відсутності відповідача та за згодою представника позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Предметом судового розгляду є визнання недійсним оспорюваного правочину - договору про надання послуг з охорони нерухомого майна.

Правовідносини сторін регулюються Цивільним Кодексом України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Наказом «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян».

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2008 року між ТОВ «АВ-Альянс» в особі Павлюченко В.В. (ЗАМОВНИК) та ОСОБА_1 (ОХОРОНА) був укладений договір про охорону.

Відповідно до предмету угоди, замовник доручає, а охорона бере під охорону об'єкти нерухомого майна зазначені в акті прийняття під охорону. За отримані послуги з охорони замовник щомісячно повинен сплачувати три тисячі гривень.

Відповідно до п. 43 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року №1775-ІІІ (в редакції від 01.01.2008р. чинній на момент укладення договору) (далі Закон), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності зокрема надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Відповідно до преамбули цього закону, він визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 1 Закону визначено поняття ліцензії як документа державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов

Частиною 1, 5 ст. 2 Закону передбачено, що його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Відповідно до ст. 8 Закону, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Спільним Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства внутрішніх справ України від 14 грудня 2004 року N 145/1501 (чинного на момент укладення договору) були затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (далі Наказ).

Відповідно до п. 1.3.1 Наказу, під охороною майна розуміється діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна (далі - майно) з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.

Пунктами 1.3.3. та 1.3.4 дано визначення наступним поняттям. Так, охоронна діяльність це діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною майна юридичних і фізичних осіб та забезпеченням особистої безпеки фізичних осіб на підставі цивільно-правових угод. Суб'єктами охоронної діяльності являються зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізичні особи - підприємці, які отримали ліцензії на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Таким чином, з вищевикладених норм вбачається обов'язкова наявність двох умов: 1) для здійснення охоронної діяльності необхідна ліцензія; 2) суб'єктом, який має право займатися охоронною діяльністю повинна бути юридична особа або фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з договору, від імені Охорони виступав ОСОБА_1, який діяв на підставі паспорту громадянина України. Документів, які б уповноважували його на підпис угоди від імені юридичної особи в розумінні ст. 207 ЦК України не зазначено. Договір печаткою не скріплено. За цих обставин суд приходить до висновку, що угоду було укладено з фізичною особою, що є порушенням законодавства.

Окрім цього, в змісті договору не визначено наявності в відповідача ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності. В судовому засіданні факт її отримання також не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови обумовлено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, суд, взявши до уваги, що договір був укладений з фізичною особою, а не з юридичною особою чи приватним підприємцем, як того вимагає закон, а також відсутність у ОСОБА_1 ліцензії на зайняття даним видом господарської діяльності, вважає, що позовні вимоги є підтвердженими належними доказами, ґрунтуються на вимогах чинного на час укладення правочину законодавстві, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 901 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 8, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Наказом «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян» суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Альянс» - задовольнити.

Визнати договір про охорону від 08 травня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Альянс» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВ-Альянс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Голопристанський районний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти з дня отримання його копії.

Справа № 10/55

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ в Закарпатській області на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2009р. у справі № 10/55 за позовом корпорації «6661041 Канада Інк», м.Міссісоуга Онтаріо Канада ТзОВ «Аміссас», м.Пряшів Словацька Республіка до Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ в Закарпатській області, м.Ужгород про зобов’язання Управління ДСО при Головному управління МВС України в Закарпатській області негайно здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності майна –цілісного майнового комплексу, що розташований по вул.Центральній смт.Вилок Виноградівського району Закарпатської області, збереження його фізичного стану,
з участю представників :
від скаржника –Юрик Б.І.
від позивачів –не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Позивачі належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.08.2009р. у справі № 10/55 (суддя Івашкович І.В.) задоволено позов корпорації «6661041 Канада Інк»та ТзОВ «Аміссас»до Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ в Закарпатській області та зобов»язано останнє виконати зобов»язання за договором № 393-д/114/Ск від 01.04.2009р. на здійснення фізичної охорони цілісного майнового комплексу УДСО при ГУМВСУ в Закарпатській області та здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності майна –цілісного майнового комплексу, що розташований по вул.Центральній, смт.Вилок Виноградівського району Закарпатської області, збереження його фізичного стану.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –Управління Державної служби охорони при ГУМВСУ в Закарпатській області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки Управлінням державної служби охорони вчинялись дії з метою виконання умов договору, однак з вини позивачів об»єкт охорони не був переданий у встановленому договором порядку, в зв»язку з чим скаржник вважає, що договір, укладений між сторонами, є розірваним.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01.04.2009 між УДСО при ГУМВС України в Закарпатській області та Корпорацією "6661041 Канада Інк" і ТзОВ "Аміссас" було укладено Договір №393-д/114/Ск на здійснення фізичної охорони цілісного майнового комплексу.

За умовами вказаного Договору "Замовник" (Корпорація "6661041 Канада Інк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміссас") передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях, що перераховані у Дислокації - (додаток №1 до Договору) об'єкта, що охороняється під охорону постів фізичної охорони, а "Охорона" (УДСО при ГУМВС України в Закарпатській області) зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності майна "Замовника" на "Об'єкті" з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого "Замовником" доступу сторонніх осіб до майна на "Об'єкті", збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення "Замовником" всіх належних йому повноважень щодо майна (п. 1.1. Договору).

П.4.1.1. розділу 4 "Обов'язки Сторін" встановлює обов'язок "Охорони" виставляти пост (пости) охорони, тобто фактично починати охоронні заходи щодо майна, у кількості та у час, визначений у Дислокації, починаючи з моменту передачі "Замовником" об'єкту під охорону, про що складається відповідний двосторонній Акт виставлення охорони на об'єкт, який є невід'ємною частиною Договору - (додаток №4).

03.04.2009 УДСО при ГУМВС України листом вих.№11/1-2-354 звернулось до представника "Замовника" з проханням передати об'єкт під охорону та створити умови для здійснення охоронних функцій, крім того, в листі наголошено, що невиконання "Замовником" своїх зобов'язань по Договору, що унеможливлює здійснення заходів охорони щодо цілісного майнового комплексу, що розташований по вул.Центральній,19, смт. Вилок, Виноградівського району, Закарпатської області.

06.04.2009 УДСО при ГУМВС України повторно звернувся до "Замовника" з листом (вих.№ 11/1-2-357) щодо передачі об'єкту під охорону та спонуканням до виконання своїх обов'язків по Договору №393-д/114/Ск від 01.04.2009.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, усі звернення "Охорони" позивачем проігноровані, ніякої відповіді чи вчинення будь-яких дій щодо виконання своїх зобов'язань "Замовником" не вчинено.

07.04.2009, (вих.№11/1-2-365) керуючись п.9.4. Договору УДСО при ГУМВС повідомило "Замовника" про розірвання Договору №393-д/114/Ск від 01.04.2009.

П.1. ст.651 Цивільного кодексу України та п.1.ст.188 Господарського кодексу України встановлюють, що зміна або розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадків, встановленим законом або договором.

Проте, при винесені оскаржуваного рішення судом проігноровано положення п.9.1 Договору від 01.04.2009, яким передбачено право "Охорони" відмови від надання послуг охорони по Договору внаслідок невиконання "Замовником" своїх договірних зобов'язань. Про таке невиконання "Замовнику" акцентовано в листах (вих.№ 11/1-2-354 від 03.04.2009, №11/1-2-357 від 06.04.2009, №1 1/1-2-365 від 07.04.2009).

Крім того, з матеріалів судової справи №8/15 за позовом ТОВ "Старвуд Холдинг" до УДСО при ГУМВС України в Закарпатській області та Корпорації "6661041 Канада Інк" про визнання недійсним договору про надання послуг охорони, УДСО при ГУМВС вбачається, що цілісний майновий комплекс, який розташований по вул.Центральній,19, смт. Вилок, Виноградівського району, Закарпатської області щодо якого мали здійснюватись заходи охорони, переданий в строкове платне користування - оренду ТОВ "Полібуд Спектр", яке в свою чергу передало цей комплекс в суборенду ТОВ "Старвуд Холдинг".

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.5.1.5.4 «Охорона»має право розірвати договір в одностороньому порядку письмово повідомивши про це «Замовника»у випадку якщо існують чинні судові рішення, господарські договори, а також інші документи, що одночасно надають повноваження декільком фізичним особам та/або суб»єктам господарювання на використання майна, що охороняється.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2009р. у справі № 10/55 - скасувати.

В позові відмовити.

закрити