+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

 Спори по інвестиціям.

Інвестиційні спори - це особлива категорія суперечок, яка зачіпає інтереси між державними органами і іноземними приватними особами по іноземним інвестиційним проектам. Поняття іноземні спори введене в науковий обіг разом з підписанням Конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою і юридичними та фізичними особами інших держав.
Як правило, це спори з приводу націоналізації іноземної приватної власності або одностороннього припинення договорів, в яких однією із сторін була держава або державна організація, наділена функціями органу влади, а інша - іноземне приватне підприємство.
Необхідно відмітити, що на сучасному етапі розвитку економічних стосунків законодавство про інвестиції і інвестиційну діяльність дуже багатогранне. Неминуче також входження в українську систему правового регулювання міжнародних правових норм, які мають перевагу в правозастосовній практиці. Частенько при розробці національного інвестиційного законодавства переймається передовий досвід правового регулювання аналогічних стосунків в інших державах. Подібна практика обумовлена розширенням інвестицій за участю іноземного елементу. Національне і міжнародне правове регулювання інвестиційних стосунків, яке представляється, дуже специфічно, оскільки носить характер одночасно публічний і приватноправовий та змішаний.
Активізація інвестиційної діяльності, збільшення обсягів інвестування та їх ефективне використання є головною передумовою економічного зростання України, одним із вирішальних факторів успішного реформування її народного господарства. Здійснення іноземних капіталовкладень на території України, отриманий правозастосовчий досвід виявляють недоліки, прогалини і колізії в інвестиційному законодавстві України, що є підґрунтям для виникнення інвестиційних спорів.
Коли партнери укладають договори, вони найчастіше виходять із того, що договірні відносини складатимуться сприятливо, і між ними не виникатиме проблем, пов’язаних з виконанням тих чи інших зобов’язань за умовами договору.
При укладенні контрактів між сторонами – резидентами України дане питання постає дуже рідко, оскільки чинне процесуальне законодавство України містить досить чіткі норми, що встановлюють, який саме суд є компетентним для вирішення тієї чи іншої суперечки і яким саме чином здійснюється розгляд справи, оскарження рішення нижчої судової інстанції, виконання рішення тощо.
За винятком декількох випадків виключної підсудності, в господарському процесі всі позови подаються за місцезнаходженням відповідача до компетентного господарського суду України (територіальна підсудність).
Основним принципом міжнародної підсудності є те, що позови подаються за місцем знаходження відповідача. Таким чином, у випадку невиконання зобов’язання іноземним суб’єктом господарської діяльності український контрагент змушений захищати свої права у судовому порядку та подавати позов, керуючись зазначеним вище правилом. А якщо йдеться про випадок невиконання зобов’язання українським партнером, іноземний контрагент змушений подавати позов до українського господарського суду.
З урахуванням існуючих „особливостей” української системи права іноземний позивач може досить довго „шукати правду” і, врешті-решт, так і не знайти її.
Таким чином, найважливішим чинником створення сприятливих інвестиційних умов в Україні слід вважати, правовий захист інвесторів кваліфікованими адвокатами, юристами, фахівцями нашої компанії. Механізм такого правового захисту включає ефективну нормативну і судову систему, покликану забезпечити реалізацію прав інвесторів в Україні.
Виняткового значення набуває в цих умовах судова практика, що склалася, яка безпосередньо застосовується представниками нашої компанії в різних категоріях інвестиційних суперечок.
за характером вимоги інвестиційні спори можна розділити на приватноправові, публічно-правові, змішані. Прикладом публічно-правових спорів можуть бути спори, що виникають у зв'язку з оподаткуванням інвестиційної діяльності.

По основі виникнення інвестиційні спори можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться спори, пов'язані з односторонніми суверенними актами держави по втручанню в інвестиційну діяльність, - зміна умов здійснення інвестиційної діяльності через зміни в законодавстві(зміна податкових ставок, внесення в односторонньому порядку змін в угоду про розділ продукції і так далі), надання фіскальних пільг і привілеїв. Для даної категорії спорів характерні два види вимоги. Ця вимога встановлення юридичного факту (наприклад, підтвердження факту погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності) і вимога про виплату компенсації. Другу групу утворюють спори, пов'язані з інвестиційними угодами, між контрагентами за договорами.

За критерієм предмета спору інвестиційні спори можна розділити на три категорії: пов'язані з допуском інвестора до здійснення інвестиційної діяльності; пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту, тобто що виникають безпосередньо при здійсненні інвестиційної діяльності; пов'язані з припиненням інвестиційної діяльності.
Наведем приклади з судової практики:

Справа № 5/89

за позовом Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс "Житлобудкомплект", м. Кременчук про про розірвання інвестиційної угоди

Рішення приймається в умовах перерви, згідно ст.77 ГПК України. СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про розірвання інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000р.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві зокрема зазначає, що позивач неналежно виконував умови інвестиційної угоди №30, а саме: прострочив перерахування інвестицій в сумі 316867 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що між Полтавським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі –Фонд) і товариством з обмеженою відповідальністю “Молодіжний житловий комплекс “Житлобудкомплект” було укладено інвестиційну угоду №30 від 10.11.2000р., згідно якої Фонд зобов”язується внести інвестиції в будівництво житлового будинку в смт Чорнухи 16-ти квартирний житловий будинок в порядку і на умовах, передбачених цією угодою і прийняти по завершенні будівництва готові до заселення квартири для наступного оформлення у власність Позичальникам, а Підрядник зобов”язується по завершенні будівництва і здачі будинку передати Фонду у розпорядження квартири на суму внесених інвестицій, згідно акту встановленого зразка до 31.12.2001р.

Відповідно до Додатку № 1 до інвестиційної угоди № 30 є специфікація інвестуємих квартир в смт. Чорнухи 16-ти квартирний житловий будинок, згідно якої кількість інвестуємих квартир становить 11, загальною площею 566,21 кв.м., загальна сума інвестицій, які Фонд повинен був внести, становить 167570,00 грн.

27.09.2002р. між Фондом та відповідачем було укладено додаткову угоду, згідно якої до п. 2.2 Інвестиційної угоди № 30 від 10.11.2000р. були внесені зміни та викладено у такій редакції: “2.2 Підрядник зобов”язується по завершенню будівництва і здачі будинку в експлуатацію передати Фонду у розпорядження квартири на суму внесених інвестицій, згідно акту встановленого зразка до 31 грудня 2004р.” (і далі за текстом).

Виконуючи свої зобов”язання, відповідно до п. 2.1 вищезазначеної інвестиційної угоди, відповідачу на протязі 2001р. Фондом було перераховано 112228,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За період 2002-2004р.р у зв”язку з відмовою позичальників, відповідачем повернуто коштів на загальну суму 763,00 грн.

Таким чином, Фонд зі свого боку зобов”язання за інвестиційною угодою виконав на суму 111465,00 грн.

Той факт, що сума інвестиційних внесків Фонду в будівництво відповідачем 16-ти квартирного житлового будинку в смт Чорнухи становить саме 111465,00 грн. підтверджується актом звірки розрахунків, виконаних позивачем і відповідачем станом на 01.01.2005р.

Всупереч вимогам п. 2.2 Інвестиційної угоди № 30 від 10.11.2000р. підрядник (ТОВ “МЖК “Житлобудкомплект”) порушив договірні зобов”язання і до цього часу не виконав свого обов”язку щодо передачі Фонду у розпорядження квартир, хоч строк виконання договору –31.12.2004р., вже минув. Інвестиційний внесок в сумі 111465,00 грн. Фонду не повернуто.

Згідно п.4.1 інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000р. підрядник відповідає за дотримання терміну будівництва та передачі квартир.

Крім того, відповідно п.9.5 інвестиційної угоди, підрядник зобов”язаний щомісяця подавати звіти Фонду про обсяги виконаних робіт з освоєння інвестицій. Всупереч вимогам угоди, відповідач звітів на адресу Фонду не надав.

На адресу відповідача, 14.09.2006р., Фондом було направлено пропозицію разом з проектом додаткової угоди про розірвання інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000р. та повернення коштів у сумі 111465,00 грн. Але відповіді на пропозицію не надходило.

В обгрунтування своїх заперечень, відповідач вказує на те, що позивач прострочив здійснення інвестиції в будівництво житлового будинку.

Як свідчить довідка про кошти перераховані відповідачу, яка міститься в матеріалах справи, здійснення інвестицій почалося 19.01.2001р. З цього виходить, що Фонд прострочив виконання лише на півтора місяці після чого почав фінансування будівництва.

А згідно додаткової угоди від 27.09.2002р. строк передачі будинку у розпорядження Фонду був продовжений до 31.12.2004р. Тобто строк продовження виконання зобов"язання істотно перевищує строк який прострочив кредитор. Але як свідчать обставини справи, і цього строку не достатньо було відповідачу для закінчення будівництва у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, "якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов"язок, виконання зобов"язання може бути відстрочене на час вчинення прострочення кредитора".

Крім цього, всупереч вимогам п. 9.5 інвестиційної угоди, відповідач не надавав Фонду жодного документа, котрий би підтверджував належне освоєння інвестицій, що дало позивачу підстави призупинити подальше фінансування, так як виникли обгрунтовані сумніви в цільовому використанні значної суми отриманих бюджетних інвестицій - 112228,00 грн.

Відповідно до п.9.5 інвестиційної угоди підрядних щомісяця звітує перед Фондом за обсяги виконаних робіт з освоєння інвестицій.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень представник відповідача надав до суду копію Аудиторського висновку №22/1 від 19.05.2005р., наданим Аудиторською фірмою ТОВ "СО-Аудит". Згідно цього висновку відповідач виконав свої зобов"язання, а Фонд нібито неналежним виконанням інвестиційної угоди заподіяв відповідачу збитків на 5558,73 грн.

Але даний аудиторський висновок сумніви, щодо правдивості викладених фактів. Відповідно до ст.41 ГПК України для роз"яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, проведення якої має бути доручено компетентним органам чи безпосередньо спеціалістам, які володіють спеціальними знаннями.

Суд, застосовуючи основні конституційні засади, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідач допустив саме істотне порушення договору.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула або зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно ч.3 ст.1212 це положення застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін в зобов"язанні.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525-526 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд,

-ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Розірвати інвестиційну угоду № 30, укладену 10.11.2000р. між Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК "Житлобудкомплект.

3Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс "Житлобудкомплект", м. Кременчук, вул. Першотравнева,33, р/р 26000468104 у АППБ "Аваль", м. Кременчук, МФО 331605 код ЄДРПОУ 21077584

на користь Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Кременчук вул. Красіна,3 р/р 6003000000987 у АППБ "Аваль", м. Кременчук, МФО 331605 код ЄДОПОУ 21077584 85 грн. державнлного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Справа №2-3201/08

12 листопада 2008 року Печерський районний суд міста Києва розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Інвестиційні системи” про визнання майнового права-В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із зазначеними вимогами, просила суд визнати за нею майнове право на об'єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Мотивує заявлені вимоги тим, що 02 вересня 2005 року між ТОВ “Інвестиційні системи” та ТОВ «Систем-Інвест» була укладена Інвестиційна угода № 3-191. Предметом даної інвестиційної угоди є участь у фінансуванні будівництва квартири АДРЕСА_1, з метою отримання її у власність. Оскільки ТОВ «Систем-Інвест» проінвестувало 100% загальної площі квартири, у нього виникли майнові права на квартиру. 04 вересня 2006 року між ТОВ «Систем-Інвест» та позивачкою був укладений договір про уступку майнових прав. Згідно з умовами даного договору ТОВ «Систем-Інвест» передав свої майнові права на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 за інвестиційним договором № 3-191 від 02 вересня 2005 року, а позивачка за плату прийняла на себе ці права і обов'язки. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо своєчасного введення будинку в експлуатацію, позивачка також просила суд зобов'язати відповідача виконувати умови Інвестиційної угоди № 3-191 від 02 вересня 2005 року.

У попередньому судовому засіданні представник позивача звернулась до суду із заявою про залишення позову в частині зобов'язання відповідача виконувати умови договору без розгляду, про що судом постановлено відповідну ухвалу. В іншій частині просила суд задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача позов визнав.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає можливим, відповідно до ст.ст.130, 174 ЦПК України ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21.05.2003 року між Службою безпеки України (замовник), кооперативом “Будова-Центр - 1” (інвестор-1) та ТОВ “Інвестиційні системи” (інвестор-2) була укладена інвестиційна угода №77 (з наступними додатковими угодами до неї), згідно умов якої замовник зобов'язувався, залучивши підрядні організації, збудувати прибудову житлового будинку з підземною автостоянкою до існуючого будинку-гуртожитку із реконструкцією гуртожитку під житло по пров. Лабораторному, 6, у м. Києва, а інвестор-2 проінвестувати за рахунок власних та залучених коштів фізичних та юридичних осіб обумовлену між сторонами угоди кількість квадратних метрів загальної житлової площі будинку.

02 вересня 2005 року між ТОВ “Інвестиційні системи” та ТОВ «Систем-Інвест» була укладена Інвестиційна угода № 3-191, предметом якої є участь у фінансуванні будівництва квартири АДРЕСА_1, з метою отримання її у власність.

Грошові зобов'язання за даним договором виконані ТОВ «Систем-Інвест» в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і не заперечувалось в попередньому судовому засіданні представником відповідача.

04 вересня 2006 року між ТОВ «Систем-Інвест» та позивачкою був укладений договір про уступку майнових прав, згідно з умовами якого ТОВ «Систем-Інвест» передало свої майнові права на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 за інвестиційним договором № 3-191 від 02 вересня 2005 року, а позивачка за плату прийняла на себе ці права і обов'язки.

03 жовтня 2006 року укладена додаткова угода до інвестиційного договору № 3-191 від 02 вересня 2006 року, згідно з умовами якої позивач набув прав інвестора за інвестиційним договором № 3-191 від 02 вересня 2005 року, тобто відбулася заміна кредитора у зобов'язанні.

Згідно з умовами вищевказаного інвестиційного договору, запланована дата введення будинку в експлуатацію - 3 квартал 2006 року.

В судовому засіданні встановлено, що об'єкт будівництва за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 6, побудований, але в експлуатацію не введений.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Оскільки зобов'язання щодо оплати об'єкта будівництва виконані, у позивачки виникли майнові права на об'єкт інвестування - квартира АДРЕСА_1.

Факт виникнення у позивачки майнових прав на вищевказаний об'єкт інвестування визнаний в попередньому судовому засіданні і представником відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка набула майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах.

За таких обставин, суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись 15, 190, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-216, 218, 223 ЦПК України, суд ,- В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ “Інвестиційні системи” про визнання майнового права задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Справа № 35/09-08

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2., м. Х-в до Рада з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова, м. Х-в про розірвання договору ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця Мисик Михайла Юрійовича про розірвання з відповідачем - Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова, договору №74-02 від 27 грудня 2002 р., на реалізацію інвестиційного проекту „Створення підприємства по виробництву сумішей із борошна”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2008 р. порушено провадження по справі та призначено його до розгляду на 18.01.2008 р.

Представник позивача у призначеному судовому засідані позов підтримує та просить суд задовольнити його.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з»явився, однак через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд розглянути справу по суті за відсутності представника Харківської інвестиційної ради. Також надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач не має підстав для розірвання договору на реалізацію проекту та не має можливості створити для підприємства умови для отримання пільг згідно договору № 74-02 від 27.12.2002 р.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2. (позивач) є суб'єктом спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м. Харкова на підставі рішення Ради про затвердження інвестиційного проекту від 28.11.2002р. № 06/02-1/04.

Відповідно до Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” від 11.05.2000 року між ФО-П ОСОБА_2. (позивач) та Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова (відповідач) було укладено договір №74-02 від 27 грудня 2002 року на реалізацію інвестиційного проекту „Створення підприємства по виробництву сумішей із борошна” (з 5-ма додатковими угодами) зі строком дії до 31 березня 2011 року (згідно Додаткової угоди №5 від 29.07.04р.). Цей договір укладено на реалізацію інвестиційного проекту „Створення підприємства по виробництву сумішей із борошна” на базі ФО-П ОСОБА_2., який реалізується на території м.Харкова.

Згідно з умовами договору (п. 1.1.) позивач на власний ризик та на інвестиційні кошти відповідно до затвердженого інвестиційного проекту забезпечує реалізацію проекту, а відповідач забезпечує необхідні умови для його реалізації.

Пунктом 1.2. договору передбачено надання позивачу низки пільг, які стосуються податкового обліку та податкових зобов'язань позивача та були передбачені ст. 7 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”.

25.03.2005р. було прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” ст. ст. 7, 8, саме які передбачали надання пільг з оподаткування та ведення податкового обліку, а також гарантії щодо змін законодавства, яке регламентує порядок реалізації інвестиційних проектів підприємства - суб'єктами спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м. Харкова.

За таких обставин, з вилученням із Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” статей 7 та 8 відбулася істотна зміна обставин, оскільки прийняття зазначеного закону знаходилося поза контролем сторін договору, сторони не мали змоги усунути ці обставини після їх настання. Таким чином, це призвело до порушення співвідношення майнових інтересів позивича та позбавляє його того, на що він розраховував під час укладення договору (а саме - отримання пільг).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не впливає іх суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які з істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

26.12.2007 року позивач відповідно до положення ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України та п. п. 5.2., 6.1. договору направив відповідачу лист №26/12 від 26.12.2007р. (згідно із ст. 188 Господарського кодексу України), в якому запропонував розірвати договір у зв'язку з істотною зміною обставин. Але, цей лист відповідач залишив без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про розірвання договору на реалізацію інвестиційного проекту „Створення підприємства по виробництву сумішей із борошна”, укладеного між сторонами по справі, у зв'язку з істотною зміною обставин, є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенюню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції, ст.ст. 1,4,12,22,33,43,.47-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, -ВИРІШИВ:

Позов ФО-П ОСОБА_2. - задовольнити.
Розірвати договір №74-02 від27 грудня 2002 р., на реалізацію інвестиційного проекту „Створення підприємства по виробництву сумішей із борошна”, укладений між ФО-П ОСОБА_2. та Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічні послуги покласти на позивача.

Справа № 2-1681/2010

20 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» про визнання права власності, стягнення грошових коштів та зобовязання вчинити дії, в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати за ним право власності на АДРЕСА_1 та стягнути на його користь з відповідача різницю між розміром проінвестованої площі за інвестиційною угодою та розміром площі встановленої технічним паспортом, виданим комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 28.12.2007 року в розмірі 24940 гривень 00 копійок. Також, позивач просить зобовязати відповідача передати йому АДРЕСА_1 по акту прийому-передачі та видати йому «Довідку про інвестування Інвестором 100% загальної площі машино-місця».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.03.2005 року між ним та відповідачем було укладено інвестиційну угоду № 030321 про інвестування у будівництво АДРЕСА_1, загальною площею 18,20 м2.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, у заяві про відкладення судового засідання у звязку із неможливістю прибути в судове засідання поважні причини своєї неявки не зазначив, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження, тому, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

29 березня 2005 року між сторонами було укладено інвестиційну угоду № 030321 про інвестування у будівництво АДРЕСА_1, загальною площею 18,20 м2.

За цією угодою, згідно з пунктами 1.1, 3.1.1, 4.1 та 4.4 позивач з метою отримання у власність машино-місця в підземному паркінгу у новозбудованому будинку (Обєкт інвестування) зобовязується оплатити вартість інвестування машино-місця, а відповідач відповідно до пунктом 3.2.1, після введення будинку в експлуатацію зобовязується передати позивачу обєкт інвестування по акту прийому-передачі та надати йому необхідні документи для подальшого оформлення обєкту інвестування у власність.

Зі свого боку позивач всі обовязки за інвестиційною угодою № 030321 від 23 серпня 2005 року виконав в повному обсязі, що підтверджується Довідкою від 04 жовтня 2005 р. про інвестування площі машино-місця виданою відповідачем та квитанціями про сплату коштів на будівництво машино-місця згідно з угодою № 030321 від 23.08.05 р.

Згідно з умовами інвестиційної угоди дата введення Обєкта в експлуатацію І квартал 2006 р.

Згідно п. 3.2.1 інвестиційної угоди відповідач зобовязаний після введення будинку в експлуатацію, за умови виконання п. 4.4 та 4.5 цієї угоди (виконання підтверджується квитанціями про оплату), передати обєкт інвестування, що буде відповідати вимогам проектно-кошторисної документації та Державним будівельним нормам України по акту прийому-передачі позивачу та надати позивачу необхідні документи для подальшого оформлення обєкту інвестування у власність. Також, згідно з п. 3.2.8 інвестиційної угоди відповідач зобовязаний сприяти позивачу в оформленні права власності у встановленому законодавством порядку.

Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна провело 28.12.2007 року інвентаризацію паркінгу, за результатами якої ним було складено технічний паспорт без зазначення власників машино-місць.

Як вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 29.12.2007 року будинок № 3 по вул. Кудрявський узвіз в м. Києві з підземним паркінгом введений в експлуатацію.

Між тим, відповідач ухиляється від надання до компетентних органів повного пакету документів, перелік яких закріплено в п. 12.2 Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1820 від 31.08.2001 р. Тим самим, бездіяльність відповідача суперечить п. 3.2.8 інвестиційної угоди та робить неможливим оформлення права власності на обєкт інвестування.

Також, в супереч вимогам пунктів 3.2.1 та 3.2.4 інвестиційної угоди відповідач ухиляється від передачі обєкту інвестування по акту прийому-передачі позивачу та не видає мені «Довідку про інвестування Інвестором 100% загальної площі машино-місця», хоча мною проінвестовано 100% загальної площі машино-місця (підтверджується квитанціями про оплату).

Згідно з технічним паспортом, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 28.12.2007 року, встановлено, що площа проінвестованого мною обєкту інвестування складає 13,9 м2.

Згідно п. 4.5 інвестиційної угоди, яким встановлено, що у випадку, якщо загальна площа збудованого машино-місця, згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації м. Києва, буде менша, ніж загальна площа за Угодою, то ця різниця виплачується Інвестору за вартістю вимірної одиниці загальної площі обєкта інвестування на день першого грошового внеску по Інвестиційній угоді.

Так, згідно з умовами п. 4.1 інвестиційної угоди вимірною одиницею обєкту інвестування є 1 м2, вартість 1 м2 на день першого грошового внеску по Інвестиційній угоді дорівнює 5800,00 грн.

Позивачем було проінвестовано загальну площу за інвестиційною угодою в розмірі 18,20 м2.

Таким чином, згідно з вимогами пункту 4.5 інвестиційної угоди відповідач повинен сплатити позивачу різницю між розміром проінвестованої мною площі та розміром площі встановленої технічним паспортом, виданим комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 28.12.2007 року в розмірі 24940 гривень 00 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності є договір. Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобовязань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключно компетенцією субєктів інвестиційної діяльності.

Згідно ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» умови договорів, укладених між субєктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 328, 526 ЦК України, ст. 9, 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 10, 212 215 ЦПК України, суд : в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (код ЄДРПОУ 25404922) на користь ОСОБА_1 різницю між розміром проінвестованої площі за інвестиційною угодою та розміром площі встановленої Технічним паспортом, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 28 грудня 2007 року в сумі 24940 гривень 00 копійок, судові витрати в сумі 1388 гривень 10 копійок, а всього підлягає стягненню 26328 гривень 10 копійок

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (код ЄДРПОУ 25404922) передати ОСОБА_1 АДРЕСА_1 по акту прийому-передачі та видати ОСОБА_1 «Довідку про інвестування Інвестором 100% загальної площі машино-місця».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Справа № 2601/12220/12

26.06.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, - в с т а н о в и в:

у травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, просить визнати за ним право власності на житловий будинок № 49, загальною площею 651,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Закритим акціонерним товариством «Київгума»14.10.2008 йому було надано згоду (дозвіл) на будівництво нерухомого майна на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 Земельна ділянка за вказаною адресою, кадастровий номер 8000000000:90:415:0003, належить ЗАТ «Київгума»на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 04.09.2003 за № 79-6-00140.

23 жовтня 2008 між сторонами укладено Інвестиційний договір з будівництва Об'єкта містобудування за адресою: АДРЕСА_1

Об'єктом містобудування за договором визначено -житловий індивідуальний будинок орієнтовною загальною площею -650,00 кв.м.

У зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача, вищезазначений Інвестиційний договір сторони розірвали 12.02.2009 за взаємною згодою, та засвідчили даний факт Додатковою угодою до Інвестиційного договору.

Також позивач зазначив, що розірванню Інвестиційного договору передували наступні події.

Так, 20.01.2009 на адресу позивача надійшов лист від відповідача, в якому була викладена пропозиція призупинити дію Інвестиційного договору на строк в один рік. Дана пропозиція обґрунтовувалася скрутним матеріальним становищем відповідача та неможливістю здійснити фінансування будівництва Об'єкта містобудування в обумовлені строки.

Факт складного матеріального становища відповідача підтверджується також виникненням, на момент надіслання пропозиції відповідачем про призупинення дії інвестиційного договору, заборгованості у останнього зі сплати інвестиційних внесків на користь позивача.

Відповідно до п. 2.5. Інвестиційного договору, заборгованість з інвестиційних внесків у відповідача перед позивачем, станом на 20.01.2009 склала 3900000 грн.

Станом на 01.01.2009 відповідно до умов укладеного Інвестиційного договору, з метою забезпечення належного виконання взятих на себе зобов'язань, позивач розпочав організацію зведення Об'єкта містобудування за власні кошти, в результаті чого було порушено благоустрій території на об'єкті будівництва, зведено частину архітектурних конструкції, укладені договори поставки, підряду, тощо. Зупинення дії Інвестиційного договору, як того просив відповідач у своєму листі від 20.01.2009, означало б зупинення організації будівельних робіт позивачем та настання для останнього негативних наслідків, що виражалися б у додаткових витратах на утримання незавершеного об'єкта містобудування, виникнення ризику щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Враховуючи ситуацію, що склалася, з метою недопущення негативних фінансових наслідків, позивачем було прийнято рішення розірвати Інвестиційний договір від 23.10.2009, укладений між ним та відповідачем, та продовжувати організацію будівельних робіт на Об'єкті містобудування за власний рахунок.

Керуючись п.п. 7.1, 7.2, 7.6 Інвестиційного договору, позивачем було запропоновано відповідачу розірвати Інвестиційний договір від 23.10.2008 за взаємною згодою сторін. Із зазначеною метою позивачем було складено Додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору та підписано її зі свого боку 12.02.2009.

Про причини прийнятого рішення відповідач був повідомлений у супровідному листі, що надсилався відповідачу з Додатковою угодою № 1 до Інвестиційного договору.

Відповідач добровільно прийняв пропозицію позивача, про що свідчить підписана Додаткова угода № 1 від 12.02.2009 до Інвестиційного договору від 23.10.2008.

Відповідно до п. 7.4 Інвестиційного договору позивач мав право в односторонньому порядку розірвати Інвестиційний договір у разі неплатоспроможності Інвестора, що спричинило припинення виконання будівельних робіт на термін понад 1 місяць.

Будівельні роботи могли б припинитися з будівництва Об'єкта містобудування на термін понад один календарний місяць за умови незалучення позивачем власних коштів, тобто, як зазначає позивач, вже станом на 12.02.2009 відповідач грубо порушив свої зобов'язання з внесення інвестиційних внесків.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.4 Інвестиційного договору сторонами погоджено, що:

- за невчасне виконання взятих на себе зобов'язань згідно з Інвестиційним договором, відповідач несе відповідальність шляхом сплати позивачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного у визначений строк грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Сума пені самостійно обчислюється позивачем і враховується у розрахунках з відповідачем. Крім того, відповідач відшкодовує позивачу суму штрафів, сплачених генеральному підрядникові, підрядникам за порушення термінів розрахунків за договорами з ними.

- у разі порушення відповідачем терміну Інвестування більш ніж на 40 календарних днів, позивач має право самостійно або із залученням коштів інших осіб здійснити інвестування будівництва Об'єкта містобудування у відповідній сумі за відповідача, при цьому відповідач, який допустив прострочення, зобов'язаний відшкодувати позивачу всі пов'язані з цим витрати. Якщо відповідач не відшкодує вищезгаданих витрат протягом 1 місяця, цей Договір може бути розірваний за рішенням позивача, про що відповідач повідомляється у письмовій формі.

Після розірвання Інвестиційного договору від 23.02.2008, в серпні 2009 року, позивачем було завершено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1

Листом від 25.08.2009 № 18 ЗАТ «Київгума»визнало право власності на зведене позивачем нерухоме майно, загальною площею 651,8 кв.м., що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

Проте, відповідачем на адресу позивача надіслано претензію від 16.12.2011 з посиланням на факт укладання 12.02.2009 Додаткової угоди до Інвестиційного договору на вкрай невигідних умовах для відповідача та на те, що позивач скористався скрутним матеріальним становищем відповідача.

Дане твердження на думку позивача є несправедливим, адже він зробив все від себе можливе з незастосування до відповідача, як до іншої сторони Інвестиційного договору, штрафних санкції, при цьому не розриваючи з відповідачем укладений Інвестиційний договір в односторонньому порядку.

Інвестиційний договір від 23.10.2008 був розірваний сторонами в порядку ст. 203 ЦК України, а Додаткова угода від 12.02.2009 № 1 до Інвестиційного договору укладена без будь яких порушень з боку сторін та на справедливих умовах.

Зазначаючи, що він за власні кошти побудував нерухоме майно загальною площею 651,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи розірвання сторонами Інвестиційного договору, обставину не укладання ним інших Інвестиційних договорів з іншими суб'єктами інвестування, а отже те, що він, як власник матеріалів з яких виготовлено вищезазначене нерухоме майно, є власником збудованого нерухомого майна, позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок № 49, загальною площею 651,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_3 позов підтримав та з викладених у ньому підстав просив його задовольнити.

Представник відповідача -ОСОБА_4 позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що Закритим акціонерним товариством «Київгума»14.10.2008 ОСОБА_1 було надано дозвіл № 17 на будівництво за власні кошти індивідуального житлового корпусу площею 651 кв.м на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що належить ЗАТ «Київгума»на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 04.09.2003 за № 79-6-00140 (кадастровий номер 8000000000:90:415:0003).

23 жовтня 2008 між ОСОБА_1, як забудовником, та ОСОБА_2, як інвестором, укладено Інвестиційний договір з будівництва Об'єкта містобудування за адресою: АДРЕСА_1

Предметом договору сторони визначили -участь у будівництві Об'єкта містобудування з отриманням його у власність інвестором на умовах та у порядку, передбачених договором інвестування.

Об'єктом містобудування за договором визначено -житловий індивідуальний корпус орієнтовною загальною площею -650,00 кв.м.

Крім того, пунктом 2.5 договору сторони погодили графік інвестування інвестором будівництва об'єкту містобудування.

Інвестування об'єкту містобудування відповідачем, як інвестором, не розпочалося.

Пунктом 2.12 договору інвестування передбачено, що якщо зобов'язання з внесення інвестицій виконуються інвестором в обсязі, що не відповідає передбаченому цим договором, розмір об'єкта інвестування, що передається інвесторові, визначається згідно з обсягом фактично здійсненого фінансування з вирахуванням визначеної згідно цим договором суми відповідальності інвестора за невиконання договору.

20 січня 2009 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача, в якому була викладена пропозиція призупинити дію Інвестиційного договору на строк в один рік у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача та неможливістю здійснити фінансування будівництва об'єкта містобудування в обумовлені строки.

Факт складного матеріального становища відповідача підтверджується також виникненням, на момент надіслання пропозиції відповідачем про призупинення дії інвестиційного договору, заборгованості у останнього зі сплати інвестиційних внесків на користь позивача.

Відповідно до п. 2.5. Інвестиційного договору, заборгованість з інвестиційних внесків у відповідача перед позивачем, станом на 20.01.2009 склала 3900000 грн.

На вказаний вище лист позивачем 12.02.2009 було надано відповідь ОСОБА_2, у якій пропозицію щодо призупинення дії інвестиційного договору строком на 1 рік було відхилено та запропоновано розірвати інвестиційний договір, що передбачено його п. 7.6, з умовою незастосування до останнього визначених інвестиційним договором штрафних санкцій, а також надано для підписання екземпляр додаткової угоди про розірвання інвестиційного договору.

Надіслану додаткову угоду від 12.09.2009 № 1 сторони підписали, чим засвідчили припинення взаємних зобов'язань за укладеним між ними раніше інвестиційним договором. Зокрема, пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що їх зобов'язання за інвестиційним договором від 23.10.2008 щодо участі сторін у будівництві об'єкта містобудування за адресою: АДРЕСА_1 з отриманням його у власність інвестором, в повному обсязі припиняються.

Відповідно до п. 7.4 Інвестиційного договору позивач мав право в односторонньому порядку розірвати Інвестиційний договір у разі неплатоспроможності Інвестора, що спричинило припинення виконання будівельних робіт на термін понад 1 місяць.

Станом на 01.01.2009 відповідно до умов укладеного Інвестиційного договору, з метою забезпечення належного виконання взятих на себе зобов'язань, позивач розпочав організацію зведення Об'єкта містобудування за власні кошти, в результаті чого було порушено благоустрій території на об'єкті будівництва, зведено частину архітектурних конструкції, укладені договори поставки, підряду, тощо. Зупинення дії Інвестиційного договору, як того просив відповідач у своєму листі від 20.01.2009, означало б зупинення організації будівельних робіт позивачем та настання для останнього негативних наслідків, що виражалися б у додаткових витратах на утримання незавершеного об'єкта містобудування, виникнення ризику щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Будівельні роботи з будівництва Об'єкта містобудування могли б припинитися на термін понад один календарний місяць за умови незалучення позивачем власних коштів, тобто, як зазначає позивач, вже станом на 12.02.2009 відповідач грубо порушив свої зобов'язання з внесення інвестиційних внесків.

Після розірвання Інвестиційного договору, в серпні 2009 року, позивачем було завершено будівництво індивідуального житлового корпусу на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1

Листом від 25.08.2009 № 18 ЗАТ «Київгума»надало згоду ОСОБА_1 на визнання права власності на зведене позивачем нерухоме майно, загальною площею 651,8 кв.м., що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

В подальшому Київським міським БТІ було виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Столичне шосе, 149 у м. Києві загальною площею 651,8 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вказаних вище обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим, а його визнання відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 57-60, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 49, загальною площею 651,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

закрити