+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

 

Спори з банками та Фондом гарантування вкладів фізичним особам.

У зв’язку з ліквідацією Національним Банком України комерційних банків вкладники масово звертаються до суду ( відповідачем виступає Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб ) з позовами щодо виплат суми депозитів . Відповідно до ст. 3 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб » Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Відповідно до ст.1 цього Закону п.17 уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Спори між вкладниками та ФГВФО розглядаються у адміністративному окружному суді відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 « Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів » у п.25 роз’яснено , що спори, які виникають за участю фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб є публічно – правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Такі спори розглядаються за місцем проживання позивача.

Підстави спору

1. Не включення до переліку вкладників у зв’язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту).

У цих спорах уповноважена особа ФГВФО на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦКУ визнає нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) та як наслідок не включає такого вкладника до переліку вкладників.

Фактично вкладник позбавлений права отримати кошти гарантовані ФГВФО у розмірі до 200 000,00 грн.

Як правило, що уповноважена особа ФГВФО не визначає конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та не вказує, що договір банківського вкладу (депозиту) має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв’язку із укладанням вказаного договору третя особа (банк) стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов’язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.

Фактично адміністративний суд здійснює перевірку дій уповноваженої особи ФГВФО щодо підставності визнання договору банківського вкладу (депозиту) нікчемним.

Судова практика Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14 та ОАСК р.№ 42294007.

Важливо в таких спорах також правильно сформувати позивні вимоги, для чого варто найперше звернути увагу на ст. 105, 162 КАС України.

Як приклад, можливі такі позовні вимоги:

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення Вкладника до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “_”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

– Зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити Вкладника до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “__”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити Вкладника до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “__”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Пропущення строку для подання своїх вимог до Банку, на суму понад 200 000,00 грн., яка не гарантується ФГВФО.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. (ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. (ч.1, ч.4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

У справі ЛОАС р.№ 48893660, суд зробив висновок: “Судом встановлено, що відомості про ліквідацію АТ «Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковані у газетах «Урядовий кур’єр» (№106 (5235) від 14.06.14р.) та «Голос України)) (№113(5863) від 14.06.14р.). Позивачем подана заява про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої Законом, лише 25.07.14р., тобто з пропуском законодавчо визначеного строку для подання відповідної заяви. Оскільки будь-які вимоги, що надійшли після закінчення встановленого Законом строку вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої суми відшкодування вкладів, та враховуючи те, що законодавством не передбачено можливості поновлення такого строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк»”.

Проте судова практика у цій категорії спорів ще не внормувалась, а тому можливі і протилежні рішення.

Головне питання: “Чи є строк, вказаний у ч.1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», преклюзивний ???”

Довідково: ПРЕКЛЮЗИВНІ СТРОКИ (від лат. praeclusio – закривання) строки, з якими пов’язане існування (виникнення або припинення) самого права. На відміну від позовної давності, що передбачає строк, протягом якого можна захищати порушене або оспорюване суб’єктивне цивільне право, преклюзивні строки – це час, закінчення якого тягне за собою втрату самого права на власність, на користування чи на володіння.

Судова практика визначила, що строк поруки визначений у ч. 4 ст. 559 ЦКУ є преклюзивний. (Постанова ВСУ №6-53цс14 від 17.09.2014 року)

“Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.”

У випадку із строком визначеним у ч.1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», особа має право подавати до суду: “спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку” (ч.4 ст. 49 вищевказаного закону)

В іншому рішенні (в ЄДРСР таких рішень декілька), суд зробив висновок, що вимоги кредитора до банку у порядку ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не мають визначеної законом форми чи обов’язкових реквізитів. Головний критерій можливість банку та інших осіб визначити про який саме договір, яку суму йде мова, щоб можна було визнати або відхилити вимогу кредитора уповноваженою особою ФГВФО.

Готуючись до справи із банком, ФГВФО та уповноваженою особою ФГВФО необхідно ґрунтовно підготувати доказову базу, виробити вірну правову позицію та правильно сформулювати позовні вимоги.

Наведем приклади з судової практики:

Р І Ш Е Н Н Я

Справа №377/344/15-ц

Провадження №2/377/175/15

    07 травня 2015 року Славутицький міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про стягнення  коштів за договором банківського вкладу,- УСТАНОВИВ:

      25 березня   2015  року з позовними вимогами до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» звернувся представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання правової допомоги № 25 від 24 березня 2015 року, які під час розгляду справи збільшив та просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_1  суму вкладу за договором банківського вкладу № 141778-44.20 від 22 грудня 2014 року 47148 доларів США, нараховані відсотки 979 доларів США 46 центів (а.с. 42).

     Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір № 141778-44.20  банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015». Відповідно до п.2.1 договору сума вкладу становить 47010 доларів США. Термін внесення вкладу 22 грудня 2014 року.   Згідно п.2.4 договору термін повернення банківського вкладу є 23 березня 2015 року. З настанням терміну повернення вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в банку.  Як зазначено у п.2.3 договору, розмір процентів по вкладу залежить від строку перебування вкладу на рахунку та встановлюється наступним чином: з 1-го по 30-й день - 12 % річних; з 31-го дня по 60-й день - 11 % річних; з 61-го дня по дату зазначену в п.п.2.4 цього договору - 10 % річних. Проценти за користування вкладом виплачуються щомісячно,1-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в банку. На виконання умов договору, позивач вніс відповідачу в іноземній валюті на відкритий в банку рахунок № НОМЕР_3 депозитний вклад у розмірі 47010 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 8 від 22 грудня 2014 року. Згідно п.4.6 договору він вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Однак, коли наступив термін повернення, то відповідач в порушення п.2.4 договору грошові кошти (вклад) позивачу на рахунок № НОМЕР_2 не перерахував. Станом на 24 березня 2015 року депозитний вклад за договором у розмірі 47010 доларів США з процентами позивачу не повернуто.   Виходячи із виписки по особовому рахунку за період з 22.12.2014 року по 04.05.2015 року сума основного вкладу за договором банківського вкладу № 141778-44.20   становить 47148 доларів США, проценти становлять 979,46 доларів США.   

    Представник відповідача подала заперечення на позовну заяву, в яких просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 19.03.2015 року Правлінням Національного банку України  прийнято рішення про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.. Згідно з ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, а також відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору (а.с. 20) .

У судовому засіданні   позивач та його представник  просили задовольнити позовні вимоги, пославшись на те, що відповідачем в порушення вимог ст. ст. 526, 1058 ЦК України не повернуто позивачеві суму банківського вкладу разом з процентами за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015» № 141778-44.20 від 22 грудня 2014 року, строк якого закінчився 23 березня 2015 року. Віднесення ПАТ «Банк» «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації не є підставою у відмові видачі банківського вкладу за договором банківського вкладу, строк якого закінчився, оскільки відповідно до ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження,  встановлене пунктом першим частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Тому з відповідача необхідно стягнути суму основного вкладу за договором банківського вкладу № 141778-44.20, яка    становить 47148 доларів США, та проценти в сумі 979,46 доларів США.   

          Представник  відповідача проти позову заперечувала, пославшись на обставини, зазначені в запереченнях, та додала, що на час розгляду справи в суді дійсно позивачеві не повернуто суму вкладу за договором банківського вкладу, яка становить 47148 доларів США, та нараховані відсотки за користування вкладом 979 доларів США 46 центів, оскільки в ПАТ «Банк «Київська Русь» введена тимчасова адміністрація і відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» від 20.03.2015 року заборонено з 20.03.2015 року здійснювати у ПАТ «Банк «Київська Русь» будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, здійснювати оплату за укладеними правочинами без дозволу уповноваженої особи  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю., тому відповідач неправомочний на час введення тимчасової адміністрації повертати вклади за договорами банківського вкладу .

           Вислухавши пояснення  сторін,  дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що  22 грудня 2014 року між ОСОБА_1, позивачем, та публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», відповідачем, укладено договір № 141778-44.20  банківського вкладу в іноземній валюті «Новорічні свята 2015»( далі договір) (а.с.5).

Відповідно до п.2.1 вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти у формі депозитного вкладу в сумі 47010 доларів США. Термін внесення вкладу 22 грудня 2014 року. 

Згідно п.2.2 для розміщення вкладу банк відкриває вкладнику рахунок № НОМЕР_3 в день підписання цього договору.

Як зазначено у п.2.3 договору, розмір процентів по вкладу залежить від строку перебування вкладу на рахунку та встановлюється наступним чином: з 1-го по 30-й день - 12 % річних, з 31-го дня по 60-й день - 11 % річних, з 61-го дня по дату зазначену а п.п.2.4 цього договору - 10 % річних.

Відповідно до п.2.4 договору термін повернення банківського вкладу є 23 березня 2015 року. З настанням терміну повернення вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в банку. 

Згідно п.2.5 договору поповнення вкладу в подальшому можливе за згодою банку.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що проценти за користування вкладом виплачуються щомісячно, 1-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в банку.

Відповідно до п.4.6 договору він вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору, позивач вніс відповідачу в іноземній валюті на відкритий в банку рахунок № НОМЕР_3 депозитний вклад у розмірі 47010 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 8 від 22 грудня 2014 року(а.с. 6).

Як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3, станом   на 04.05.2015 року   на цьому рахунку знаходиться сума вкладу позивача в сумі 47148 доларів США, та відповідно до п. 2.4 договору з настанням терміну повернення вкладу - 23 березня 2015 року, грошові кошти вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в банку, не повернуті  ( а.с. 36).

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2, на який згідно п.2.4 договору банк зобов'язаний був з настанням терміну повернення вкладу - 23 березня 2015 року перерахувати  грошові кошти позивачу та відповідно до п.4.6 договору перераховувати проценти за користування вкладом щомісячно, 1-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, видно, що станом на 04.05.2015 року знаходиться лише сума нарахованих відсотків за користування вкладом за період з 23.12.2014 року по 27.02.2015 року, яка становить 776 доларів США 66 центів (а.с. 38).

Як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 за період з 22.12.2014 року по 04.05.2015 року, на ньому знаходиться сума нарахованих відсотків за користування вкладом за період з 28.02.2015 року по 19.03.2015 року - 202 долари США 80 центів, які  згідно п. 4.6 договору банк зобов'язаний був перерахувати на особовий рахунок № НОМЕР_2, відкритий позивачу ( а.с. 36).

Таким чином, банк в порушення п.2.4 та п.4.6 договору не перерахував на особовий рахунок № НОМЕР_2, відкритий позивачу, суму вкладу, яка становить  47148 доларів США, та відсотки в сумі 202 долари США 80 центів, нараховані за користування вкладом за період з 28.02.2015 року по 19.03.2015 року. Крім того, позивачу не надана реальна можливість відповідачем отримати з особового рахунку № НОМЕР_2 суму відсотків нарахованих за користування вкладом за період з 23.12.2014 року по 27.02.2015 року, яка становить 776 доларів США 66 центів,  що представником відповідача не заперечується з посиланням на введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» від 20.03.2015 року, яким  заборонено з 20.03.2015 року здійснювати у ПАТ «Банк «Київська Русь» будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, здійснювати оплату за укладеними правочинами без дозволу уповноваженої особи  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю..

Постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 61 від 19.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» розпочато з 20 березня 2015 року процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. (а.с. 21-22).

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України  передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Крім того, як зазначено у  ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до  ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

         Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.       

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На час ухвалення судом рішення розпочата процедура виведення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, проте у відповідача не відкликано банківську ліцензію та не запроваджено ліквідаційну процедуру.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Як зазначено у ч.1 ст. 36 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

    Згідно з п.1 ч. 5   статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6  ст. 36 зазначеного Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

     Таким чином, посилання представника відповідача на п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  як на підставу відмови у задоволенні позову, суд до уваги не приймає, оскільки  згідно п.1 ч. ст. 36 вказаного Закону зазначені обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився.

Крім того, застосування  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті, за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договору банківського вкладу.

Вказана правова позиція зазначена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-13275св14 від 16.07.2014 року.

Згідно  статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 323 ЦК України).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом(ч.2 ст. 323 ЦК України).

Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які банк отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього часу не повернув.

Таким чином, відповідач, відмовляючи у поверненні коштів ОСОБА_1 згідно договору банківського вкладу № 141778-44.20 від 22 грудня 2014 року, відповідно до умов якого строк повернення вкладу настав 23 березня 2015 року,  порушує право власності останнього, що суперечить вимогам чинного законодавства України та принципам міжнародного права.

    Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає суму вкладу за договором банківського вкладу № 141778-44.20 від 22 грудня 2014 року в розмірі  47148 доларів США, нараховані відсотки в розмірі 979 доларів США 46 центів, що відповідає положенням ст. 1058 ЦК України та умовам договору.

Враховуючи, що на час ухвалення рішення діє тимчасова адміністрація банку, яка в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у таких справах, то відповідач звільняється від сплати судового збору на користь держави.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215   ЦПК України, суд, -ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити.

    Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», місце знаходження: м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088,  на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  суму вкладу за договором банківського вкладу № 141778-44.20 від 22 грудня 2014 року 47148 ( сорок сім тисяч сто сорок вісім) доларів США, нараховані відсотки 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) доларів США 46 (сорок шість) центів.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 12 травня 2015 року.

Справа № 357/15929/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

17 грудня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію та ліквідацію в ПАТ «КБ « Надра», Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» про визнання кредитором банку та стягнення банківського вкладу і процентів, В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 11.08.2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством «КБ «Надра» було укладено договір про банківський строковий депозитний вклад № 1999681, в євро, строком на шість місяців (згідно п.п. 2.2) з 11 серпня 2014 року по 11 лютого 2015 року із виплатою 10,5 % річних. Однак, по закінченню строку дії даного договору, позивачу було відмовлено у задоволенні вимоги щодо належного повернення коштів відповідно до умов цього договору. Згідно звіту банку по депозитному договору, станом на 16.02.2015 року на рахунку позивача знаходилось в цілому 11 000 евро та 38 центів (сума вкладу з нарахованими процентами). Позивач зверталася до ПАТ «КБ «Надра» з вимогою повернути вклад та 06.02.2015 року в ПАТ «КБ «Надра» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, було введено тимчасову адміністрацію, на чолі з уповноваженою особою ОСОБА_2, всі виплати були призупинені. Позивач звернулась із заявою про кредиторські вимоги до банку, але її вимоги були проігноровані, що спонукало позивача звернутися до НБУ. ОСОБА_3 банк України переадресував звернення позивача з всіма додатками до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, 26.06.2015 року позивач направила Фонду гарантування вкладів фізичних осіб претензію на кредиторські вимоги та посадова особа Тугай 01.07.2015 року отримала даний лист-притензію, однак ФГВФО маніпулюючи строками отримання кореспонденції, відмовив в кредиторських вимогах, мотивуючи це порушенням встановленого 30-денного строку з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра». Відповідач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив позивачу 200 000 грн., хоча мав повернути весь вклад в сумі 290 400 грн., тобто відповідач невірно провів розрахунок вкладу, взявши офіційний курс Євро не на день введення в ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації (06.02.2015рю.), таким чином відповідачі недоплатили позивачу 90400 грн. Крім того, позивач зазначає, що такими діями відповідачів їй була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінила в (886,25 Євро) - 21318 грн. та просила суд стягнути з відповідачів суму недоотриманого банківського вкладу 90400 грн. і моральну шкоду в сумі 21318 грн., всього : 111718 грн.

       В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

      Відповідачі не направили до суду свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, неодноразово направляли суду письмово викладені заперечення, клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про розгляд даної справи без участі їхніх представників.

       Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

       Так, судом встановлено, що 11.08.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення №2633, ПАТ АКБ «Надра» в м. Біла Церква ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності №13-11-7362, від 27.05.2014р, було укладено договір про банківський строковий депозитний вклад № 1999681, в евро, строком на шість місяців (згідно п.п. 2.2 ), тобто, з 11 серпня 2014 року по 11 лютого 2015 року із виплатою 10,5 % річних. Зазначене підтверджується копією Договору строкового банківського вкладу (а.с.4).

           Судом встановлено, що на звернення позивача в лютому 2015 року банк надав Звіт по депозитному договору № 1999681 від 16.02.2015р., де зазначено, що станом на 16.02.2015 року на рахунку позивача знаходилось в цілому 11000 євро та 38 центів (сума вкладу з нарахованими процентами). Дане підтверджено копією Звіту по депозиту (а.с.5).

Встановлено, що позивач заздалегідь звернулася за поверненням вкладу безпосередньо до ПАТ «Комерційній банк «Надра» від імені якого діяло відповідне його відділення банку № 2633 у м. Біла Церква, тобто безпосередньо до юридичної особи з якою укладався депозитний договір через його представника - фізичну особу начальника відділення №2633, ПАТ АКБ «Надра» в м. Біла Церква ОСОБА_4, яка діяла за довіреністю. Зазначене підтверджується заявою від 04.02.2015 р., яка цього ж дня була зареєстрована відповідачем (а.с.6).

Встановленим є те, що позивач повторно звернулася 12.02.2015 року до відповідача із заявою-вимогою про повернення суми депозиту (а.с.7).

      Встановлено, що на виконання постанови Правління ОСОБА_3 банку України від 05.02.2015 №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 ч.5 ст. 12 та ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. А рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації та повноваження уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015 включно. Встановлено, що 05.06.2015 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 на підставі постанови Правління ОСОБА_3 банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочата процедура ліквідації ПАТ «КБ «Надра», призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 до 04.06.2016 р., включно. Зазначене підтвердив відповідач в письмово наданих запереченнях на позов з наданням копій відповідних рішень (а.с.36-45).

В судовому засіданні було встановлено те, що позивач неодноразово подавала заяви, скарги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженій особі в ПАТ «КБ «Надра», які були отримані відповідачами (а.с.9,11,14-17, 19,20,22,23).

          Встановлено, що позивач направила скаргу до ОСОБА_3 Банку України 18.02.2015 року, на протиправні дії банку та працівників і 24.02.15 року, позивачу була надана відповідь від ОСОБА_3 Банку України, за № 22-310/11991, про те, що її заява, відповідно до ч. З ст.7 Закону України «Про звернення громадян», надіслана директорові - розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 (бульвар Т.Шевченка, 33-Б, м. Київ 01032) (а.с.18).

            Встановлено, що 10.08.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відповідь позивачу про результати звернення де цитовано положення ст..26, ст. 36, ст.. 48 та ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та проінформовано позивача про підстави і мету зібрання персональних даних. (а.с.21).

А також, встановленим є те, що ПАТ «КБ «Надра» направив позивачу листа від 17.09.2015 року де зазначено, що позивач пропустила 30-денний строк встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ст. 45) , оскільки кредиторська вимога позивача була зареєстрована банком 20.08.2015 року за вх. №53593 та № 53592, тобто після встановленого 30 денного строку, а тому не може бути задоволена банком, та вважається погашеною. (а.с.25).

        При цьому суд звертає увагу, що посадова особа відповідача «Тугай» отримала 01.07.2015 року претензію позивача від 25.06.2015 року, направлену поштою. Дана претензія була адресована Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на адресу Фонду м. Київ вул. Шевченка 33-б (а.с.19,20).

          При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Так, за ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу /депозиту/ одна сторона /банк/ , що прийняла від другої сторони /вкладника/ або для неї грошову суму /вклад/, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

        Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад / депозит/ - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

               У спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними у цих правовідносинах.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

  Відповідно до ч.5,6,7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим ОСОБА_3 банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону. У разі прийняття ОСОБА_3 банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим ОСОБА_3 банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

      Відповідно до п.п. 1,2,3,5 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент ухвалення рішення та під час тимчасової адміністрації) під час, тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (за винятком гарантованих сум, порядок відшкодування яких встановлений зазначеним законом), примусове стягнення коштів та майна банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку, нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 зазначеного Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Встановлено, що позивачу виплатили грошові кошти в розмірі 200 000 грн. (за курсом 20.602529 за 1 євро). Виплату було здійснено через банк-агент Фонду - АТ "ОСОБА_6 АВАЛЬ" відповідно до вимог чинного законодавства, та відповідно з перерахуванням вкладу в іноземній валюті в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим ОСОБА_3 банком України до іноземних валют станом на 05.02.2015 року, а не на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації 06.02.2015 року.

Отже відповідач зазначає, що слід брати для розрахунку депозитного вкладу курс на початок дня 06.02.2015 року, відповідно до даних офіційного сайту НБУ, тобто, зранку, станом на 09:00 год. коли курс Євро був 20,60 грн. за 1 євро, а не з 14:00 год. цього дня коли було встановлено курс 26,39 грн. за 1 євро. З письмових пояснень відповідача вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, здійснив виплати коштів банківського вкладу позивачу по курсу 20.602529 за 1 євро.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями сторони відповідача, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко передбачено, що Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, (стаття 26) і дана норма закону не містить поняття : «початок дня», «час», «частина доби». При цьому слід вказати, що офіційний курс гривні до доларів США та євро встановлює ОСОБА_3 України згідно «Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління ОСОБА_3 банку України № 496 від 12.11.2003 року. Матеріали справи містять витяг з мережі Інтернет про курс валют станом на 06.02.2015 року, зокрема, євро за курсом становив 26,39 грн.

Відповідно до п. 11 вказаного Положення, інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет.

Відповідачем не надано підтвердження своєї позиції, що 06.02.2015 року НБУ встановив курс гривні до євро 20,60 грн. за 1 євро.

Крім того, суд вважає встановленим та доведеним те, що позивач, як кредитор, відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вчасно заявила про свої вимоги банку і в даному випадку, при розгляді даної справи, йде мова не про визнання кредитором в звязку з пропущенням строків подання вимоги кредитора, а про безпідставну відмову у поверненні частини вкладу за строковим договором банківського вкладу. Оскільки позивач надала суду докази того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 01.07.2015 року отримав її заяву-претензію від 25.06.2015 року. Натомість, відповідачами не надано жодного доказу, що така претензія була отримана банком в інший період.

Аналізуючи надані пояснення та докази, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за строковим договором банківського вкладу №1999681 підлягає частковому задоволенню, та підлягає стягненню сума недоотриманого вкладу з відсотками 90300 грн. \розрахунок: 11000,38 євро х 26,39 = 290 300 грн. - 20000 грн.= 90300грн.\. Стягнення має відбуватися з відповідача ПАТ «КБ «Надра» за сприяння Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки ПАТ «КБ «Надра» є стороною договору строкового банківського вкладу, а Фонд забезпечує функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Позивач не довела спричинення їй відповідачами моральної шкоди, не зазначила чиїми саме діями їй була спричинена така шкода, не обґрунтувала розрахунку, який здійснено у відсотках від боргу та сума моральної шкоди визначена в євро з переведенням у гривні. При цьому, суд, також, зважає на положення ч.5 ст. 36 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що зазначено вище.

Оскільки вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки, то відповідно, захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів», а тому, згідно ч. 3 ст. 22 даного Закону позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ПАТ «КБ «Надра» в дохід держави сума судового збору 1354 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.509,526,1058,1060 ЦК України, ст.ст. 2,47,77 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст..ст. 3,4, 26,26,45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління ОСОБА_3 банку України № 496 від 12.11.2003р., ст.ст.10,60,79,88,209,212-215 ЦПК України, суд- В И Р І Ш И В :

              Позов задовольнити частково.

             Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (ЕДРПОУ 20025456, МФО 380764) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість за строковим договором банківського вкладу в розмірі 90300 грн.

              Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк « Надра»  в дохід держави судовий збір в сумі 1354,50 грн.

     В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

                      Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Справа № 357/17237/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

06 квітня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_2 про встановлення факту нікчемності договору банківського вкладу, визнання недійсним нікчемний договір банківського вкладу та визнання відсутнім право на відшкодування коштів; В С Т А Н О В И В :

                        Позивач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» звернувся до суду з вказаним позовом про визнання недійсним нікчемного договору банківського вкладу, мотивуючи тим, що 16.01.2014року між ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» було укладено договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т- 42681, за яким розміщено вклад з 16.01.2014року по 15.02.2014року. В цей же день постановою Правління НБУ від 16.01.2014року № 14 банк був віднесений до категорії неплатоспроможних і саме з цього дня Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» розпочав процедуру здійснення тимчасової адміністрації банку. З 15.04.2014року відповідно до постанови НБУ №217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Даніель» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.04.2014року №29 про початок процедури ліквідації банку, призначення уповноваженої особи починаючи з 17-30год. 16.04.2014року по 15.04.2015 року. Посилаючись на те, що укладений договір банківського вкладу є нікчемним, так як укладений з порушеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження органів управління банку та органів контролю призупинилися з дня прийняття постанови НБУ від 16.01.2014року №14, у день укладення оспорюваного договору початок операційного часу банку становив з 09-15год. кінець 16-30год., початок після операційного часу становив з 16-30год. до 17-45 год., наказів банку про продовження післяопераційного часу не видавалося, а фінансова операція була здійснена о 21-50год. 16.01.2014року, а тому договір банківського вкладу є недійсним (нікчемним).

                         В судовому засіданні представник позивача за довіреністю позовні вимоги уточнив та просив встановити факт недійсності нікчемного договору , визнати відсутнім у ОСОБА_2 права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів.

                       Відповідач ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю в судовому засіданні позов не визнав повністю.

                      Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

                       Так, в судовому засіданні встановлено, що 16.01.2014року між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т- 42681, за яким розміщено вклад з 16.01.2014року по 15.02.2014року грошові кошти в національній валюті 193000грн.

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

                З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» було укладено 16.01.2014року в письмовій формі, внесення грошових коштів підтверджено квитанцією № 26091 від 16.01.2014року.

Постановою Правління Національного банку України №14 від 16.01.2014року ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1 від 16.01.2014 року «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації банку, яку було запроваджено з 17.01.2014 року по 16.04.2014 рік. А також цим рішенням надано вказівку забезпечити розміщення інформації про запровадження тимчасової адміністрації в мережі Інтернет на сторінці Фонду та у газеті «Урядовий кур’єр», газеті «Голос України».

                    Відповідно до ч.ч.2-4 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

             Відповідно до ст.2 Закону визначено Тимчасову адміністрацію - як процедуру виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим законом, виконує дії з забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

                       Статтею 35 Закону України  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Так, згідно з рішення №1 від 16.01.2014року виконавчої дирекції Фонду «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» процедуру виведення банку з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації розпочато з 17.01.2014 року по 16.04.2014рік. Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію призначено Ожга Є.В., який приступає до виконання обов’язків з 17.01.2014року.

              Тому, на думку суду, відсутні підстави вважати що договір банківського вкладу є нікчемним в силу ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки сама по собі необізнаність вкладника про прийняття відносно банку рішення щодо його діяльності, які не були належним чином доведені до відома громадян станом на 16.01.2014 року, не може бути підставою для покладення на вкладника ризику за наслідками дій працівників банку.

Також позовна вимога позивача щодо визнання не належним ОСОБА_2 права на відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів за договором банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т-42681 від 16.01.2014року не є способом захисту цивільних прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли обґрунтування, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.15,60,212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст. 35-35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст.203,215 ЦК України, суд- В И Р І Ш И В :

              В задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_2 про встановлення факту нікчемності договору банківського вкладу, визнання недійсним нікчемний договір банківського вкладу та визнання відсутнім право на відшкодування коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.  

закрити