+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

 В наш час банківські кредити є досить поширеним явищем. Особливо якщо мова йде про споживчі кредити. Кредити на побутову техніку, на автомобілі, іпотечне кредитування ...
З одного боку, банківський кредит - це для багатьох єдина можливість отримати у своє розпорядження те майно, про яке мріяли.
З іншого боку, недобросовісні банки, користуючись юридичною безграмотністю позичальників, пропонують їм підписувати собі майже вирок. І в підсумку сума виплат, при більш уважному підрахунку, виявляється втричі більше суми кредиту. Крім того, банки на власний розсуд збільшують процентну ставку, змінюють систему виплат, вимагають якісь додаткові внески, комісії тощо.
Якщо Ви прийняли рішення взяти кредит і вивчаєте умови кредитування, які пропонує банк, то вже на цьому етапі необхідно проконсультуватися з досвідченим юристом.
Спір з банком виникає в таких ситуаціях:
- банк подав до суду з метою стягнення з позичальника заборгованості за кредитом;
- банк подав до суду з метою звернення стягнення на заставлене майно;
- банк наполягає на тому, що заставлене майно має перейти до нього у власність;
- банк намагається вилучити заставлене майно у позасудовому порядку, в т.ч. за виконавчим написом нотаріуса;
- банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку за кредитом;
- позичальник відстоює свої права при тиску з боку колекторів.
На практиці, спори з банками виникають досить часто, так як приводів для таких спорів предостатньо.
Очевидно, що банки мають достатньо ресурсів та задіють сильну юридичну підтримку. Отже, людині, що не володіє юридичними знаннями у сфері банківського, цивільного, процесуального законодавства, вельми складно ефективно відстояти свої права в судовому спорі з банком.
Наведем приклади з судової практики:

Справа № 356/391/13-ц
24.10.2013 року Березанський міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, що не заявляють самостійних вимог - орган опіки і піклування виконкому Березанської міської ради, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Банк звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року. Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 36 439 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) доларів 30 центів (у доларах США), що на час звернення до суду є еквівалентом 291 150 (двісті дев'яносто одна тисяча сто п'ятдесят) гривень 01 коп. Тому, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі із зняттям з реєстраційного обліку.

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до Банку про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та Банком було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року. Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказувала, що систематично щомісячно з березня 2007 року по 2010 рік відповідач сплачувала на рахунок Банку кошти (по 500 доларів США), у розмірі більшому, ніж передбачено п. 7.1 кредитного договору. У жовтні 2010 року ОСОБА_4 захворіла і перебувала неодноразово на стаціонарному лікуванні, тому не мала можливості своєчасно та у повному обсязі здійснювати щомісячні платежі, передбачені кредитним договором. Однак, як зазначає відповідач, врахувавши попередні щомісячні переплати станом на 01 червня 2013 року вона не повинна була мати простроченої заборгованості перед Банком. Також зазначала, що про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом з 10,08 до 13,2 % річних їй стало відомо з розрахунку, який був долучений до позовної заяви. Наголошувала, що в порушення вимог п. п. 2.3.1 договору Банк не надіслав їй письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змін процентної ставки. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд визнати неправомірними дії Банку щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору № K3РОGK15005576 від 28 березня 2007 року, зобов'язати Банк відновити з 02 жовтня 2008 року відсоткову ставку у розмірі 10,08 % річних на суму залишку заборгованості відповідно до укладеного 28 березня 2007 року кредитного договору та зробити перерахунок по кредитному договору, зарахувавши отриману Банком з 02 жовтня 2010 року суму різниці по відсотках від одностороннього збільшення щомісячного платежу в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, яке ухвалою суду від 23 жовтня 2013 року було задоволено. Одночасно було прийнято рішення про продовження розгляду зустрічного позову у цьому ж провадженні.

Відповідач та її представник у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. Додатково суду пояснили, що ОСОБА_4 є добросовісним платником, однак через тяжке захворювання вона була позбавлена певний час можливості здійснювати погашення заборгованості перед Банком у повному обсязі, однак наголошували, що й у цей період ОСОБА_4 сплачувала кошти, однак у меншому розмірі, ніж було передбачено у договорі. Але врахувавши переплати за попередні місяці відповідач вважала, що у неї не повинно бути заборгованості. Також вказувала що з 17 квітня 2007 року вона зареєстрована по АДРЕСА_1 (це житло є предметом іпотеки і відносно нього Банком були заявлені вимоги за первісним позовом), однак жодного разу на її адресу від Банку не надходило повідомлень про зміну відсоткової ставки за кредитним договором. Також таких повідомлень не надходило і на її попередню адресу. ОСОБА_4 зазначала, що їй стало відомо про підвищення процентної ставки за користування кредитом лише тоді, коли вона отримала копію позовної заяви про звернення стягнення з додатками у червні 2013 року. Тому просили задовольнити вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову заперечував, суду пояснив, що Банком було здійснено підвищення відсоткової ставки за кредитним договором у вересні 2008 року, про що відповідач була повідомлена листом. На таке підвищення в односторонньому порядку Банк мав усі права, відповідно до законодавства, яке діяло у вересні 2008 року. Також представник позивача зазначав, що ОСОБА_4 після підвищення відсоткової ставки у жовтні 2008 року почала сплачувати більшу суму на погашення кредиту, що було сприйнято Банком як визнання з боку відповідача нових умов договору. Разом з цим представник позивача зазначав, що рішення про підвищення відсоткової ставки було прийняте у вересні 2008 року і почало діяти з 01 жовтня 2008 року, тому станом на червень 2013 року (час, коли ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до суду) сплинули передбачені законом строки давності. Тому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування - Дідик Т.П. в одному з судових засідань надала пояснення, що проти задоволення позову заперечує, вирішення зустрічного позову покладає на розсуд суду. В подальшому від цього органу надходили листи про розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник третьої особи - відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - до суду не з'явився. До суду надходили неодноразово листи з проханням здійснювати розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Представник позивача, відповідач та її представник проти розгляду справи за відсутності представників третіх осіб не заперечували. За таких обставин судом було прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № K3РОGK15005576, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року (а.с. 19-23). Для забезпечення виконання умов договору 28 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № K3POGK15005576, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-30).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06 лютого 2013 року випливає, що з 02 жовтня 2008 року ОСОБА_4 було підвищено процентну ставку за користування кредитом з 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом до 13,2 % (а.с. 8-12 колонки № 1, 5).

Згідно з п. п. 2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США (а.с. 20).

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що Банк, на підставі чинного на вересень 2008 року законодавства, мав право в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку і виконуючи вимоги п. п. 2.3.1 кредитного договору надсилав ОСОБА_4 листа, у якому повідомляв про зміну відсоткової ставки з 10,08 % річних на 13,2 %. Копію даного листа було долучено до матеріалів справи (а.с. 148).

Суд критично оцінює твердження представника позивача про належне виконання Банком п. п. 2.3.1 кредитного договору з наступних підстав.

Зі змісту листа вбачається, що у разі незгоди із вказаними змінами кредитного договору ОСОБА_4 повинна звернутися з письмовим повідомленням до Банку у строк не пізніше 24 вересня 2008 року, однак вказаний лист датований 29 вересня 2008 року, що автоматично позбавило ОСОБА_4 можливості відреагувати на лист в установлені строки (а.с. 148 абз. 4).

В судовому засіданні з пояснень представника позивача було встановлено, що в Банку зберігається кредитна справа ОСОБА_4 по вищевказаному кредитному договору. У матеріалах кредитної справи зазначена адреса ОСОБА_4 - АДРЕСА_2. Інших адрес проживання чи перебування відповідача в кредитній справі немає. Це підтверджується також і тим, що у позовній заяві була зазначена саме така адреса відповідача (а.с. 1), а також відповідачеві надсилався лист від Банку від 25 вересня 2012 року (а.с. 14-18).

Слід зауважити, що лист від 29 вересня 2008 року, у якому Банк повідомляв відповідача про збільшення відсоткової ставки з 01 жовтня 2008 року, надсилався на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 148), тобто на адресу відповідача, яка стала відома Банку лише після пред'явлення зустрічного позову відповідачем у червні 2013 року.

Разом з цим, Банком не було надано жодних доказів того, що взагалі даний лист направлявся відповідачу, а саме суду не було надано ні реєстру повідомлень, направлених рекомендованою поштою, як це було у випадку з листом Банку від 25 вересня 2012 року (а.с. 16), ні зворотнього повідомлення про те, що адресат отримав відправлення, ні будь-яких інших підтверджень. Таким чином Банк в порушення вищевказаних умов кредитного договору не повідомив ОСОБА_4 про зміну відсоткової ставки.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що відповідач знала про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, оскільки з жовтня 2008 року почала сплачувати більшу суму.

Відповідно до виписки про погашення за кредитом від 21 червня 2013 року № 685535 ОСОБА_4 з квітня по травень та з серпня по грудень 2012 року вносила щомісячний платіж по 500 доларів США щомісячно, а в липні 2007 та лютому 2008 року по 1000 доларів США щомісячно, що перевищувало розмір щомісячного платежу, встановленого в кредитному договорі (а.с. 149, 23).

Таким чином суд приходить до висновку, що твердження про те, що ОСОБА_4 було відомо про збільшення процентної ставки і вона, прийнявши її, почала погашати кредит більшими сумами є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження представника позивача про пропуск строків давності відповідачем ОСОБА_4 суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 не була повідомлена про зміну відсоткової ставки Банком належним чином. Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не були пропущені строки позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом до Банку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що станом на вересень 2008 року Банк мав право змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором, однак не скористався цим своїм правом у передбачений договором між сторонами спосіб. Неналежне виконання Банком своїх зобов'язань й стало однією з причин утворення заборгованості у ОСОБА_4 за кредитним договором. Тому суд визнає дії Банку по підвищенню процентної ставки до 13,2 % річних без дотримання умов кредитного договору неправомірними.

Таким чином суд приходить до висновку що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду із зустрічним позовом відповідач ОСОБА_4 сплатила судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні (а.с. 67). Таким чином позивачу слід сплатити на користь відповідача ОСОБА_4 понесені нею судові витрати у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні.

На підставі ст. ст. 526, 530, 536, 611, 651 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 15, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В:
Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи, що не заявляють самостійних вимог - орган опіки і піклування виконкому Березанської міської ради, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - задовольнити.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року неправомірними.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити з 02 жовтня 2008 року відсоткову ставку у розмірі 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» зробити перерахунок по кредитному договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року, зарахувавши отриману Банком з 02 жовтня 2008 року суму різниці по відсотках від одностороннього збільшення щомісячного платежу в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування понесених нею судових витрат 233 (двісті тридцять три) гривні.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Справа № 2-4748/11
03 лютого 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про неправомірне підняття процентної ставки по кредиту, - В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що 21 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір за №КЗНОАЕ000068236, згідно якого останній надав Позивачу кредит у розмірі 57903,98 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 18.04.2013 року для придбання автотранспортного засобу, а саме: для оплати придбаного автомобіля марки BMW, 1996 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

Протягом періоду дії кредитного договору позивачем були виконані всі його вимоги, а саме: підписано договір застави, предмет застави застраховано, кредитні кошти використано за цільовим призначенням, надано до Банку відповідні документи, щомісяця здійснювались відповідні платежі.

Проте 13 січня 2009 року позивач отримав листа , з якого дізнався про те, що з 01.02.2009 року його відсоткова ставка за користування кредитом підніметься із 18% до 26.4% річних. Не погодившись з даним повідомленням, позивач направив лист про свою незгоду щодо підняття процентної ставки.

Так як банк в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за користування кредитом, вважаю що таке рішення є незаконним та порушує інтереси та права Позивача, а пункт 6.3.1 кредитного договору містить норму, що є явно не вигідною та дискримінаційною по відношення до Позичальника, як сторони договору, з огляду на наступне:

По-перше, дії Банка щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 26.4% річних порушують умови Кредитного договору.

З умов Кредитного договору випливає, що відповідач міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування лише до 20% річних.

По-друге, рішення банку про підняття відсоткової ставки було отримано позивачем після набрання чинності Закону України стосовно заборони банкам змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку.

Оскільки, позивачем було отримано повідомлення про намір банку підняти відсоткову ставку саме 13 січня 2009 року з поштової скриньки, а дія Закону України стосовно заборони банкам змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку почалась з 09.01.2009 року, тобто до моменту повідомлення позивача про підняття відсоткової ставки, тому дане рішення банку є неправомірним.

Отже, з огляду на вищевикладене, відповідач неправомірно ініціював збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 26.4% річних, чим порушив умови Кредитного договору та створив негативні наслідки для позивача; повідомив останнього про підняття відсоткової ставки після набрання чинності Закону України стосовно заборони банкам змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку; змінив процентну ставку в бік збільшення без вказівки аргументованих причин та не відзначив правило, за яким було збільшено процентну ставку.

Просив визнати незаконним збільшення відповідачем, Публічним Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитно-заставним договором №КЗНОАЕ000068236 від 21.04.2008 року до 26.4% річних.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» провести перерахунок заборгованості по кредиту без урахування розміру неправомірно збільшеної відсоткової ставки.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи 21 квітня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитно-заставний договір за №КЗНОАЕ000068236, згідно якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 57903,98 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 18.04.2013 року для придбання автотранспортного засобу, а саме: для оплати придбаного автомобіля марки BMW, 1996 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

13 січня 2009 року позивач отримав листа , з якого дізнався про те, що з 01.02.2009 року його відсоткова ставка за користування кредитом підніметься із 18% до 26.4% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст.. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Цивільний Кодекс України доповнено ст.. 1056-1, яка встановлює заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 10 січня 2009 року. Цей закон не скасовує і не пом’ягшує цивільної відповідальності особи, відтак, не має зворотної дії в часі.

Судом установлено, що договір, який серед іншого передбачав можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлював порядок такої зміни, за ініціативою банку укладений сторонами до 10 січня 2009 року, коли ст.. 1056-1 ЦК України набрала законної сили чинності. А змінивши розмір процентів за користування кредитом по ініціативі банку з 01.02.2009 року банком порушено діюче законодавство України.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.. ст.. 15, 16, 525, 526, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.. ст.. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,- В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про неправомірне підняття процентної ставки по кредиту задовольнити.

Визнати незаконним збільшення Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитно-заставним договором №КЗНОАЕ000068236 від 21.04.2008 року до 26.4% річних укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» провести перерахунок заборгованості по кредиту за кредитним договором укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»21.04.2008 року, без урахування розміру неправомірно збільшеної відсоткової ставки.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Ц.с. № 2-1577/11
01.12.2011 року Обухівський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Кредитпромбанкдо ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки , обгрунтовуючи своїх позовних вимог позивачем зазначалось, що між громадянином ОСОБА_4 та ПАТ "Кредитпромбанк" було укладено кредитний договір №49.31/56/07-Zn відповідно до якого Позивач надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 75 тисяч доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним Договором 15 травня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №49.8/56/І182/07 згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору в частині повернення коштів, ПАТ "Кредитпромбанк" звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2009 року позов задоволено вирішено стягнути заборгованість по кредитному Договору. В подальшому в ході виконавчого провадження по виконанню рішення про стягнення заборгованості позивачу стало відомо, що за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/2 частки двокімнатної квартири, загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.. Позивач зазначає, що право власності ОСОБА_5 на 1/2 частку квартири виникло на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2007 року, пізніше ніж майно було передано в іпотеку банку, тому з врахуванням ст.23 ЗУ "Про іпотеку" іпотека є дійсною для ОСОБА_5 і остання несе всі обов'язки за таким договором у тому обсязі та умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки. Таким чином позивач вважає законними посилання на ст.589,590 ЦК України, що регулюють порядок та підстави звернення стягнення на предмет застави.

До початку розгляду спору по суті ОСОБА_5 на підставі ст.123 ЦПК України було подано зустрічний позов про визнання недійсним Іпотечного договору №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року, який прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав заявлений ним позов та повністю заперечив , щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 заперечила проти позову та підтримала подану нею зустрічну позовну заяву, для обгрунтування якої передала слово своєму представнику.

Представник ОСОБА_3 заперечив, щодо задаволення позовних вимог та просить задовільнити подану ним зустрічну позовну заяву, обгрунтовуючи яку зазначив, що з ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_5 уклала шлюб 08 січня 1990 року, 23 листопада 1999 року шлюб між ними було розірвано. ОСОБА_4 з 1987 року був членом ЖБК "Соснячок" та до дати укладання шлюбу з ОСОБА_5 ( 1990 рік) вніс спільно з дружиною ОСОБА_7 пайовий внесок в розмірі 4050 рублів. В подальшому за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29.11.1990 року кошти в розмірі 3000 рублів було повернуто за рахунок наших спільних коштів. З 1990 року по 1993 рік за рахунок спільних коштів подружжя за вказану квартиру було внесено 6 558 грн. Таким чином двокімнатна квартира загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 станом на 1993 рік належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином згідно з правилами ст.74 ЦПК України шляхом опублікування оголошення у пресі.

Дослідивши матеріали справи та подані учасниками процесу докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічна вимога ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки є законною та підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Згідно рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2007 року було встановлено, що двокімнатна квартира загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вищевказане рішення набрало законної сили та є преюдиційним у вирішенні інших цивільних справ на підставі ст.61 ЦПК України, таким чином ОСОБА_5 уклавши без згоди ОСОБА_4 з ВАТ "Кредитпромбанк" Іпотечний договір №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року, де предметом іпотеки виступило спільне майно двокімнатна квартира загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 порушив чинне на той час законодавство.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату час .

На підставі ст.60 СК України двокімнатна квартира загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з моменту створення та реєстрації такого майна. За рішенням Обухівського районного суду від 26 липня 2007 року вищевказана квартира стала об'єктом спільної часткової власності з визначенням за ОСОБА_5 1/2 частки квартири.

Інших підстав для задоволення позовних вимог крім Договору іпотеки та рішення суду від 26.07.2007 року ПАТ "Кредитпромбанк" не зазначив, а відтак застосування до вказаних правовідносин ст.23 ЗУ "Про іпотеку" суд підстав не вбачає.

Згідно іпотечний договір №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року, ОСОБА_4 передав в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, судом встановлено, що документом, що визначав право на передачу майна в іпотеку за ОСОБА_4 було свідоцтво про право особистої власності на квартиру від 09.02.2002 року, видане на підставі рішення виконкому Української міської Ради народних депутатів №46 від 26.02.1996 року.

Вказаним свідоцтвом не підтверджується право приватної власності ОСОБА_4 на спільне майно подружжя. Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 надавала згоду своєму колишньому чоловікові на розпорядження спільним майном ПАТ "Кредитпромбанк" до суду не надав.

Враховуючи докази подані до зустрічної позовної заяви, суд приходить до висновку про задоволення вимоги визнання недійсним договору іпотеки №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ч.1 ст.215 ЦК України визначено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.67 СК України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. У відповідності до ч.2 ст.68 СК України, розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Аналогічні вимоги викладені в ст.6 ЗУ "Про іпотеку", майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Таким чином укладання Іпотечного договору №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року за відсутністю згоди ОСОБА_5 є порушенням прав останньої визначених СК України.

ОСОБА_4 повного обсягу цивільної дієздатності, щодо розпорядження спільним майном не мав, а відтак правочин було вчинено без визначених законодавством повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Визнання недійсним договору іпотеки №49.8/56/І182/07 від 15 травня 2007 року робить неможливою задоволення вимоги про звернення стягнення на ? частки двокімнатної квартири загальною площею 53,94 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4, але не позбавляє ПАТ "Кредитпромбанк" права вимоги в ході здійснення виконавчого провадження по стягненню заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,15,60,212-214 ЦПК України, ст.ст. 203,215,369 ЦК України, ст.ст.67,68 СК України, Закону України "Про іпотеку" суд,

Керуючись ст.ст. 3, 15, 10, 11, 15, 60, 212-214 ЦПК України ст. ст. 203, 215,369 ЦК України, ст.ст.67,68 СК України, Закону України Про іпотеку суд, ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанкдо ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки №49 від 15 травня 2007 року укладений між ВАТ Кредитпромбанкта ОСОБА_4.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення .

Справа № 363/3348/15-ц
14 січня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області розглянувши в судовому засіданні в м .Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області про припинення зобов’язання в зв’язку з виконанням, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В:

Позивачка в липні 2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області про припинення зобов’язання в зв’язку з виконанням, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що відповідно до свідоцтв про право власності від 22 січня 2010 року їй належав садовий будинок , розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 2 лютого 2010 року серії ЯК №677210 вона була власником земельної ділянки площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад».

23 квітня 2010 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики грошей за реєстровим №1430, відповідно до якого вона взяла в позику 863119,62 грн. 19 жовтня 2010 року додатковим договором №1 за реєстровим №3186 внесено зміни до суми позики, яка визначена в сумі 1011102,48 грн., хоча гроші вона фактично не отримувала. 23 квітня 2010 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики грошей за реєстровим №1432, відповідно до якого вона взяла в позику 575657,65 грн. 19 жовтня 2010 року додатковим договором №1 за реєстровим №3187 внесено зміни до суми позики, яка визначена в сумі 802513,98 грн., хоча ці гроші вона фактично також не отримувала. Договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

В забезпечення виконання договорів був укладений 23 квітня 2010 року іпотечний договір, яким іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 садовий будинок , який розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, с\рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад» вулиця Лінія 2 будинок 60 та земельну ділянку кадастровий номер 3221888800:37:234:0101, розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, ОСТ «Каскад», с/т «Сосновий бір» . 19 жовтня 2010 року до даного договору були внесені зміни до п.1 . Фактично додаткові договори були відсотками за користування позикою.

Нею, позивачкою, договори виконані повністю, про що свідчать розписки відповідачки про отримання грошей на загальну суму 1968223,50 грн.

Більш того, п.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1430 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1432 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.1.2 договору іпотеки від 23.04.2010 року №1434,п.1.2 додаткового договору №1 від 19.10.2010 №3190 передбачена сплата від 0,5% до 2% від простроченої суми за кожен день прострочення. Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не мала правових підстав надавати кошти в борг з процентами, оскільки зазначене є ліцензованою діяльністю.

Відповідачка ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме запевнила її, що в зв’язку з тим, що виконані грошові зобов’язання в сумі, яка перевищувала фактичне отримання грошових коштів, необхідно написати відповідну заяву, яка і буде припиненням її зобов’язань в зв’язку з їх виконанням. Викладене стало підставою для написання нею заяви від 13 серпня 2014 року , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №926, яка стала підставою про звернення вимог іпотекодержателя на її майно відповідно до іпотечного договору від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1434. В заяві вказано, що вона визнає суму заборгованості в розмірі 12900000 грн., в разі непогашення надає дозвіл на задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки, хоча насправді сума була сплачена.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 6 жовтня 2014 року за №7255278 відповідачка стала власницею садового будинку, 6 жовтня 2014 року за номером 270245 власницею земельної ділянки.

Про переоформлення відповідачкою права власності на її майно дізналася 18 квітня 2015 року випадково, коли приїхала до свого будинку та побачила, що в ньому перебувають невідомі особи, що стало підставою для виклику працівників міліції та в подальшому відкриття кримінального провадження №12015110150000755. Реєстраційна служба та нотаріус не перевірили факт виконання нею зобов’язань, що стало підставою для позбавлення її майна.

Просить визнати припиненим договори безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1430 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3186,від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1432 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3187, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в зв’язку з належним виконанням зобов’язань, визнати припиненим договір іпотеки від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1434 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3190, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, визнати недійсними п.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1430 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1432 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.1.2 договору іпотеки від 23.04.2010 року №1434,п.1.2 додаткового договору №1 від 19.10.2010 №3190 з приводу сплати процентів за договорами безстрокової позики , які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , визнати недійсною заяву від 13.08.2014 року за реєстровим №926, яка стала підставою для звернення вимог іпотеко держателя, визнати виконавчі написи недійсними, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, яке видано на ім’я ОСОБА_2, на садовий будинок за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м., скасувати державну реєстрацію, визнавши право власності за нею, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, яке видано на ім’я ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 72700245 на земельну ділянку площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», визнавши право власності за нею.

Ухвалою суду від 14 січня 2016 року провадження щодо визнання недійсними виконавчих написів, які стали підставою для звернення вимог заставодержателя на майно ОСОБА_1 відповідно до іпотечного договору від 23 квітня 2010 року, закрито в зв»язку з відмовою позивачки від цих позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5позовні вимоги підтримали і просять задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач- представник реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області в судове засідання не з»явився, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст..526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з реєстру про реєстрацію права власності від 27 січня 2010 року ОСОБА_1 належав садовий будинок , розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60 (а.с.11-12)

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 2 лютого 2010 року серії ЯК №677210 ОСОБА_7 була власником земельної ділянки площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад» (а.с.14).

Відповідно до договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року ОСОБА_2 надала в позику 863119 грн.62 коп. ОСОБА_1 з поверненням позики до 23 жовтня 2010 року (а.с.31). Додатковим договором №1 (а.с.32) п.п.1,2,7,8,9,10,11 даного договору викладені в новій редакції, в тому числі в п.1 вказано , що позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 1011102 грн.48 коп. з зобов’язанням повернути таку ж суму до 23 жовтня 2011 року включно.

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними не заявлені.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року ОСОБА_2 надала в позику 575657 грн.65 коп. ОСОБА_1 з поверненням позики до 23 жовтня 2010 року (а.с.33). Додатковим договором №1 (а.с.34) п.п.1,2,7,8,9,10,11 даного договору викладені в новій редакції, в тому числі в п.1 вказано , що позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 702513 грн.98 коп. з зобов’язанням повернути таку ж суму до 23 жовтня 2011 року включно.

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними не заявлені.

В забезпечення виконання договорів був укладений 23 квітня 2010 року іпотечний договір, іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 садовий будинок , який розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, с\рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад» вулиця Лінія 2 будинок 60 та земельну ділянку кадастровий номер 3221888800:37:234:0101, розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, ОСТ «Каскад», с/т «Сосновий бір» (а.с.37-38). 19 жовтня 2010 року до даного договору були внесені зміни до п.1 (а.с.39).

Договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

З наданого розрахунку (а.с.41) позивачкою було повернуто відповідачці ОСОБА_2 690051 грн.87 коп. за період з 23 травня 2010 року по 24 жовтня 2011 року.

Представником відповідача ОСОБА_2 дані твердження позивачки не спростовані.

Крім того, позивачка зазначає, що 9 жовтня 2012 року нею повернуто відповідачці ОСОБА_2 кошти в сумі 575667 грн.65 коп. та 702513 грн.98 коп., про що на договорах відповідачкою ОСОБА_2 вчинено запис про відсутність матеріальних претензій по даним договорам.

Представник відповідача проти даних свідчень заперечив, вказавши на те, що вчинений запис ОСОБА_2 свідчить про те, що позивачкою відшкодована сума по договору в сумі 702513 грн.98 коп.

Суд також враховує, що претензій до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 до квітня 2013 року не мала (а.с.79,80). Проведений ОСОБА_2 розрахунок заборгованості, яка складається з 2011524,30 грн. перевищує суму позики.

Відповідачкою ОСОБА_2 визнано те, що ОСОБА_1 було погашено заборгованість в повному обсязі лише за договором безпроцентної позики від 23 квітня 2010 року , зареєстрованого в реєстрі за №1432 (в редакції Додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №3187) (а.с.147). Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2 вважає, що зобов’язання по іншому договору ОСОБА_1 не виконані.

З наданих претензій ОСОБА_2 та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що має місце спір щодо розміру несплаченої суми позики та відсотків за прострочення виконання зобов’язання.

Сторони суду підтвердили, що дійсно ОСОБА_1 повертала позику частинами відповідачці ОСОБА_2, про що свідчать розписки ОСОБА_2 в графіку повернення коштів, запис ОСОБА_2 на договорах (а.с.47,48) про проведення розрахунку повністю, претензій не мала, проставлена дата 9 жовтня 2012 року.

Оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 отримано гроші в позику від ОСОБА_2 по двох договорам в сумі 1713616,46 грн., з травня 2010 року по жовтень 2012 року нею повернуто позику в сумі 1968223,50 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачки щодо визнання припиненими договорів безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1430 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3186,від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1432 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3187, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в зв’язку з належним виконанням зобов’язань, та визнання припиненим договір іпотеки від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1434 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3190, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, підлягають частковому задоволенню, оскільки суд вважає, що основні зобов’язання по поверненню позивачкою позики виконані.

Розрахунок заборгованості по відсоткам відповідачкою ОСОБА_2 нотаріусу та ОСОБА_8 надано не було.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 7 жовтня 2014 року за №27799086 ОСОБА_2 є власником садового будинку за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м. (а.с.51), від 9 жовтня 2014 року за номером 27858825 власником земельної ділянки площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад» (а.с.30). Переоформлення права власності на вказане нерухоме майно відбулось на підставі заяви ОСОБА_9, який діяв на підставі доручення ОСОБА_2 (а.с.70,76,88,91).

П.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1430 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.11 договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року №1432 , п.11 додаткового договору №1 від 19 жовтня 2010 року, п.1.2 договору іпотеки від 23.04.2010 року №1434,п.1.2 додаткового договору №1 від 19.10.2010 №3190 передбачена сплата від 0,5% до 2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений законом або договором.

Поза судовим розглядом залишено питання щодо розрахунків про відсоткам та штрафним санкціям за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Згідно ст..33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Ст.33 цього Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що рішення суду або виконавчого напису нотаріуса по даному договору немає.

Частинами 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотеко держателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Зважаючи на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є окремим від іпотечного договором, який потребує нотаріального посвідчення, на його укладення повинна бути також надана нотаріально засвідчена згода другого з подружжя, якщо предметом цих договорів є спільне майно.

Суд враховує, що чоловіком ОСОБА_1 ОСОБА_10 15 квітня 2010 року була дана згода на укладання договорів позики та іпотеки (а.с.30).

Відповідно до вимог ст.572 ІІК України, ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а п.15 договору іпотеки зазначено лише загальне правило про таку можливість, а відтак, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а зауваживши лише про загальну можливість цього, в зв’язку з цим відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки.

Згоди ОСОБА_10 на передачу іпотечного майна іпотекодержателю немає.

Суд враховує, що між сторонами не відбулось узгодження суми заборгованості по договорам позики, по сплаті відсотків по несвоєчасній сплаті, немає належної оцінки заставленого майна, тому вважає, що перереєстрація права власності на садовий будинок і земельну ділянку , яка належала позивачці, проведена з порушенням вимог цивільного та сімейного законодавства, за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки щодо визнання недійсною заяви ОСОБА_1 від 13.08.2014 року за реєстровим №926 задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не заперечує, що вона була ознайомлена зі змістом заяви, підписала її, її підпис посвідчений нотаріусом.

Керуючись ст.11,60,208,209,213 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити частково.

Визнати виконаними основні зобов’язання ОСОБА_1 по договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1430 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3186, по договору безпроцентної позики грошей від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1432 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3187, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

В зв’язку з виконанням основних договорів визнати припиненим договір іпотеки від 23 квітня 2010 року за реєстровим №1434 з додатковим договором №1 від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3190, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, яке видано на ім’я ОСОБА_2, на садовий будинок за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об’єкта 471315932218, номер запису про право власності 7255278 від 6 жовтня 2014 року на садовий будинок за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад», вул..Лінія 2 будинок 60, загальною площею 147,3 кв.м.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, яке видано на ім»я ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад».

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 72700245 на земельну ділянку площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад».

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0769 га , кадастровий номер 3221888800:37:234:0101 за адресою Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сосновий бір», садівницьке товариство об’єднання садівницьких товариств «Каскад».

В задоволенні інших позовних вимог щодо відмовити.

На рішення суду може бути протягом десяти днів подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Справа № 184/814/15-ц
Провадження № 2/355/611/15
26 жовтня 2015 року Баришівський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» про визнання поруки припиненою, - ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 07 жовтня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «Бридж Плюс» було укладено договір овердрафту №015/4006/166708 на суму 300 000 (триста тисяч) гривень, 00 коп., строком дії до 07 жовтня 2014 року.

07 жовтня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/1161. Згідно умов цього договору Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань.

Через неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань станом на 06.04.2015 загальна заборгованість позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 463013.57 грн. (чотириста шістдесят три тисячі тринадцять грн. 57 коп.), що складається з:

300 000 грн. - заборгованості по кредиту;

87 060,76 грн. заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом;

75 952,81 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування кредитом.

Просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 який народився 16 січня 1978 року у с. Таврійське, Нікопольського району, Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за Договором про надання овердрафту № 015/4006/166708 від 07.10.2013 року у розмірі 463013,57 грн. та судові витрати в сумі 3654,00 грн.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом при визнання поруки припиненою. Свої позовні вимоги мотивував тим, 07 жовтня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/1161. Згідно умов цього договору поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов’язань.

ОСОБА_4 до 03.07.2014 року був директором ТОВ «Бридж Плюс» , та до даної дати сплати по договору овердрафту здійснювались відповідно договору. Однак, після звільнення його з посади директора ТОВ «Бридж Плюс» з 03.07.2014 року погашення по кредиту припинилися. З 03.08.2014 року, у зв'язку з не виконанням умов договору овердрафту ТОВ «Бридж Плюс» щодо погашення кредитної заборгованості, відсоткову ставку по кредиту було збільшено з 24,00% до 40% річних. З огляду на те що ОСОБА_4 з 03.07.2014 року не є Директором ТОВ «Бридж Плюс», він фактично не міг відстежувати погашення заборгованості за договором овердрафту і йому не відомі обставини за яких банком було змінено розмір процентної ставки, оскільки бак , в порушення вимог договору поруки належним чином не повідомив його про збільшення об’єму його відповідальності, що є підставою для визнання поруки припиненою. Просить суд визнати припиненою поруку згідно договору поруки №12/Р1-01-09-1-0/09/1161 від 07 жовтня 2013 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» ОСОБА_1 позов заявлений до ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечила, та пояснила суду, що банк не визнає доводи ОСОБА_4, так як збільшення процентної ставки з 24% до 40 % передбачено п.4.1 Договором про надання овердрафту № 015/4006/166708 від 07.10.2013 року та відповідач був ознайомлений з даним договором в повному обсязі. Таким чином оскільки дана обставина не була зміною зобов’язання, а тому підстав для застосування ч.1 ст.599 ЦК України немає.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» не визнала, а позов ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ «Бридж Плюс» в судове засідання не з’явився, про день час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та у встановлений законом спосіб.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Бридж Плюс» про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту задоволенню не підлягає. Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», третя особа ТОВ «Бридж Плюс» про визнання поруки припиненою є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «Бридж Плюс» було укладено договір овердрафту №015/4006/166708 на суму 300 000 (триста тисяч) гривень, 00 коп., строком дії до 07 жовтня 2014 року. 07 жовтня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/1161. Згідно умов цього договору Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань.

Згідно п.4.1 договору про надання овердрафту від 07 жовтня 2013 року процентна ставка за користування овердрафтом становить 24,0% річних. У разі скасування Максимального та Поточного лімітів згідно підстав зазначених в підпунктах 8.2.1.-8.2.7 пункту 8.2. договору в порядку , передбаченому пунктом 8.3. договору , з дати скасування Лімітів-процентна ставка становить 40% річних.

Як вбачається з матеріалів справи з 03.07.2014 року погашення по кредиту припинилися. В зв’язку з цим з 03.08.2014 року, відсоткову ставку по кредиту було збільшено з 24,00% до 40% річних.

Твердження представника банку про те, що відповідач ОСОБА_4 був в повному обсязі ознайомлений з умовами договору овердрафту, щодо збільшення відсоткової ставки, і його згода чи повідомлення є необов’язковим, оскільки не збільшився обсяг його відповідальності є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом вказаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов’язальними відносинами, але є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимог кредитора і в тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст. 555 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Верховний Суд України зробив правовий висновок у спорі про визнання поруки припиненою, відповідно до якого у разі невизнання кредитором факту припинення поруки з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України, поручитель має право звернутися до суду з позовом про визнання зобов’язання за договором поруки припиненим, тобто про визнання права на підставі ст. 16 ЦК України. Таким чином право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7ч.2 ст.16 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі №6-69цс11).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позиція Верховного Суду України полягає в наступному: «У зобов'язаннях в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦКУ, зміна зобов'язання (підвищення кредитної ставки) без згоди поручителя є підставою для припинення поруки».

Також, дана позиція знайшла своє відображення в Постанові № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин.»

З огляду на Практику Верховного Суду України, при зміні процентної ставки Кредитор зобов’язаний повідомити письмово Поручителя.

Відповідно до пункту 8.3. Договору овердрафту, про скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Кредитор повідомляє Позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом.

Відповідно до п. 1.3.1. Договору поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/1161 від 07 жовтня 2013 року: Кредитор направляє Поручителю письмове повідомлення із зазначенням умов, що підлягають зміні у забезпечених зобов’язаннях та збільшують обсяг відповідальності Поручителя.

В п 2.2. Поручитель зобов’язується здійснити виконання порушених Забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушення забезпеченого зобов'язання. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному Кредитором у вимозі.

Відповідно до п. 7.6. Договору поруки: Повідомлення та інша кореспонденція між Сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис, або іншим способом що дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб передбачений договором поруки (постанова від 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13).

Як зазначив Верховний Суд України, в своєму узагальненні судової практики застосування судами законодавства, яке регулює поруку, як вид забезпечення виконання зобов’язання, враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст.207 ЦК, допустимо, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі). Головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

З 03.08.2014 року у зв'язку з не виконанням умов договору овердрафту ТОВ «Бридж Плюс» щодо погашення кредитної заборгованості, відсоткову ставку по кредиту було збільшено з 24,00% до 40% річних.

Як вбачається з заяви на ім’я регіонального директора Київської регіональної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль» від 07.10.2013 року (а.с.15)відповідач давав згоду виступати фінансовим поручителем по кредитним зобов’язанням ТОВ «Бридж Плюс» перед АТ «ОСОБА_3 Аваль» у формі овердрафту в розмірі 300000 гривень під 24 % річних строком на 12 місяців. Таким чином з даної заяви вбачається, що відповідач брав на себе зобов’язання лише в зазначеному обсязі та не повною розумів умови та можливість збільшення обсягу даних зобов’язань.

З огляду на те що ОСОБА_4 з 03.07.2014 року не є Директором ТОВ «Бридж Плюс», він фактично не міг відстежувати погашення заборгованості за договором овердрафту.

Позивач не надав суду доказів того, що він повідомив належним чином про збільшення процентної ставки.

Збільшення процентної ставки по кредиту до 40% напряму впливає на обсяг відповідальності Поручителя по договору поруки, оскільки збільшує обсяг його відповідальності.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 26 вересня 2012 року справа № 6-100цс12 попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, де він ознайомився з обсягом відповідальності та погодився на можливі зміни основного зобов’язання, не є достатньою для того, щоб без відповідного повідомлення поручителя змінювати будь-які умови договору, оскільки положення договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих дій.

Таким чином, вказаний висновок Верховного суду України, свідчить про те, що навіть, якщо договором поруки передбачена згода поручителя на майбутні можливі зміні до основного зобов’язання, це не звільняє кредитора від обов’язку повідомити поручителя про такі зміни.

Встановлене судом підтверджується:

- Копією договору овердрафту №015/4006/166708 від 07 жовтня 2013 року

- Копією договору поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/1161 від 07 жовтня 2013 року

- Копією заяви на імя регіонального директора Київської регіональної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль» від 07.10.2013 року

Іншими матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись , ст.3,10,15,59,60,213-218 ЦПК України, ст.ст.559ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту відмовити.

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» про визнання поруки припиненою задовольнити.

Визнати припиненою поруку згідно договору поруки №12/Р1-01-09-1-0/09/1161 від 07 жовтня 2013 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

закрити