+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Регулювання правових відносин які виникають у громадянському суспільстві в середовищі засобів масової інформації й Інтернету – це особливий вид діяльності, що виражається в здійсненні органами держави всіх трьох гілок влади організаційних, юридичних та фактичних дій, спрямованих на ефективне інформаційне забезпечення державних і бізнес-структур; етнічних, національних, релігійних об'єднаннь; партій та інших політичних та громадських організації; сім'ї; особи. Принцип поєднання публічних і приватних інтересів у інформаційній сфері виявляється в тому, що держава повинна встановлювати правила, які передбачають однакові умови для всіх суб'єктів громадянського суспільства.Водночас інформаційна сфера включає не тільки інформаційні потоки, але й технологійне середовище передачі інформації, що охоплюється поняттям телекомунікаційні системи.
Видовий об'єкт інформаційних і телекомунікаційних відносин єдиний – інформація. Заміна традиційних комунікативних процесів телекомунікаційним обумовлює необхідність наявності посередника і регулювання відносин як з приводу повідомлення (змісту) – в інформаційній та з приводу сигналу (трафіку) – в телекомунікаційній сферах. Відрізняючись від інформаційного права тим, що має справу тільки зі спеціальною формою інформації – трафіком, телекомунікаційне право займає місце в системі інформаційного права. Аналіз законодавства показує, що завдання регулювання телекомунікаційних відносин не вирішується в рамках традиційних галузей законодавства [4]. Норми розкидані по різним галузям і нормативним актам, можна об'єднати в кілька предметних сфер телекомунікаційного права доповнивши, необхідної аргументацією [5; 6].
1. Ліцензування та контроль телекомунікаційної діяльності. Отримання спеціального правового статусу телекомунікаційним оператором крім традиційних громадянських і адміністративних правовідносин з приводу реєстрації юридичної особи та отримання ліцензії передбачає обов'язкову процедуру введення (виведення) в експлуатацію телекомунікаційного об'єкта. Якщо відносини з приводу реєстрації та ліцензу- вання носять разовий характер, то відносини з приводу введення і експертизи об'єктів носять систематичний характер. У цілому ця група відносин носить характер приготування до основної телекомунікаційної діяльності в аспекті забезпечення неперервності подання та отримання інформації.
2. Створення та експлуатація телекомунікаційної інфраструктури. Проектування, будівництво теле- комунікаційних мереж має свою особливу специфіку. Відносини, суміжні з відносинами у сфері капітального будівництва, що виникають в ході самостійного розвитку власної мережі окремими підприємствами, лише частково регулюються законодавством про будівництво. Значна частина таких відносин розглядається сторонами в рамках цивільного права. Однак виникають питання з приводу правового регулювання доступу для розміщення (монтажу) мереж на об'єктах міської інфраструктури, будівлях, спорудах. Логічно віднесення їх до телекомунікаційних відносин, оскільки основний їх зміст – доступ для розміщення телекомунікаційної інфраструктури (устаткування, мереж), підтримання мереж у технологічному режимі готовності до виконання функцій передачі інформації, безпосередньо передують наданню послуг.
Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
У ст. 9 ЗУ «Про інформацію» визначено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Виділяють три основні моделі правово¬го регулювання окремих видів інформаційної діяльності, що зумов¬лені специфікою кожного з них, а саме:
1) модель правового регулювання друкованих ЗМІ (преса, видав¬нича справа);
2) модель правового регулювання електронних ЗМІ (телебачен¬ня і радіомовлення);
3) модель правового регулювання зв’язку (послуги телекомуніка¬ції та поштового зв'язку).
Справа №359/4823/15-ц
9 грудня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області, розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до громадської спілки «Громада Щасли-вого», голови громадської спілки «Громада Щасливого» ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобовязання спростувати її, встановив:
В червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та об-ґрунтовує його тим, що відповідачі розповсюдили листівки під назвою «Тільки усі разом ми зможемо навести лад на нашій з Вами землі». В цих листівках міститься інформація про те, що позивачу належить квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2. Крім того, відповідачі роз-містили цю інформацію на інтернет-сторінці www.hromadaschaslyve.com.ua. ОСОБА_2 ніколи не був власником цих обєктів нерухомого майна. Тому він просить суд визнати недостовірною інформацію, розповсюджену в листівці під назвою «Тільки усі разом ми зможемо навести лад на нашій з Вами землі» та на інтернет-сторінці www.hromada schaslyve.com.ua, зі змістом: «ОСОБА_4: квартира АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_4»; а також зобовязати відповідачів спростувати поширену ними інформацію шляхом розміщення копії рішення суду на інтернет-сторінці www.hromadaschaslyve.com.ua.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та просить суд задовольнити його.
Представник відповідача ОСОБА_5 не зявилась у судове засідання. Вона за-вчасно у встановленому порядку повідомлена про час та місце розгляду цивільної спра-ви. Ця обставина підтверджується її особистим підписом в довідці (а.с.53).
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких під-став.
Встановлено, що на території с. Щасливе Бориспільського району були розпов-сюджені листівки під назвою «Тільки усі разом ми зможемо навести лад на нашій з Вами землі» (а.с.9), автором якої вказаний голова ГС «Громада Щасливого» ОСОБА_3
Зі змісту цієї листівки вбачається, що ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_5.
Відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України особа, яка поширює інформацію, зобовязана переконатись в її достовірності.
Згідно з ч.1 ст.227 цього Кодексу фізична особа, особисті немайнові права якої по-рушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спросту-вання цієї інформації.
З інформаційної довідки з реєстрів речових прав на нерухоме майно та прав влас-ності на нього №48001358 від 19 листопада 2015 року (а.с.54-56) вбачається, що позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2. Поширення цієї інформації відносно ОСОБА_2 порушує особисте немайнове право на достовірну інформацію про його особу.
З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення цього права належить визнати недостовірною інформацію, розповсюджену в листівці під назвою «Тільки усі разом ми зможемо навести лад на нашій з Вами землі», зі змістом: «ОСОБА_6: квартира АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_4».
Крім того, на інтернет-сторінці www.hromadaschaslyve.com.ua також була викладена інформація про те, що позивачу належить квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2. Ця обставина під-тверджується роздруківкою з цієї інтернет-сторінки (а.с.50-51).
Як розяснив Пленум Верховного Суду України в абз.1 п.12 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інфор-маційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайта містяться в адміністратора систе-ми реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 не надав жодного доказу на під-твердження того, що ГС «Громадя Щасливого» є власником інтернет-сторінки www. hromadaschaslyve.com.ua. Крім того, в роздруківці з цієї інтернет-сторінки відсутні відо-мості про те, що авторами інформаційного матеріалу є відповідачі.
З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недостовірною інформації, розповсюдженої на інтернет-сторінці www.hromadaschaslyve.com.ua, та для зобовязання відповідачів спростувати цю інформацію шляхом розміщення копії рішення суду на інтернет-сторінці www.hromadaschaslyve.com.ua відсутні. У задоволенні позову в частині цих вимог належить відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові ви-трати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві про-порційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Встановлено, що ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 974 гривень 40 копі-йок (243,60 + 730,8). Ця обставина підтверджується квитанціями (а.с.1, 22). Предявлений ним позов задоволений частково.
З огляду на це суд вважає, що з ГС «Громада Щасливого» на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_2 до громадської спілки «Громада Щасли-вого», голови громадської спілки «Громада Щасливого» ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобовязання спростувати її задовольнити частко-во.
Визнати недостовірною інформацію, розповсюджену в листівці під назвою «Тільки усі разом ми зможемо навести лад на нашій з Вами землі», зі змістом: «ОСОБА_4: квартира АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_6».
У задоволенні позову в частині інших вимог відмовити.
Стягнути з громадської спілки «Громада Щасливого» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шля-хом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: позивачем протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду, відповідачами протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Справа № 1010/1453/2012
02.10.2012 року, Володарський районний суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини» про захист честі, гідності та ділової репутації, встановив:
Для винесення мотивованого рішення необхідно достатньо часу, тому суд вважає, можливим винести резолютивну частину рішення.
Керуючись ст. 209 ЦПК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини» про захист честі, гідності та ділової репутаціїзадовольнити.
Визнати відомості, розповсюджені ОСОБА_2 та редакцією громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини», 29 жовтня 2011 року в статті «Не політичні «розбірки», а власний піар ОСОБА_1. І не більше», відносно ОСОБА_1 недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов'язати ОСОБА_2 та редакцію громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини» спростувати відомості, опубліковані 29 жовтня 2011 року в статті «Не політичні «розбірки», а власний піар ОСОБА_1. І не більше», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме: шляхом опублікування спростування у запланованому найближчому випуску громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини».
Витрати пов'язані зі спростуванням відомостей, розповсюджених ОСОБА_2 та редакцією громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини», 29 жовтня 2011 року в статті «Не політичні «розбірки» солідарно покласти на ОСОБА_2 та редакцію громадсько- політичної газети «Вісник Сквирщини».
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з громадсько-політичної газети «Вісник Сквирщини» витрати на оплату судового збору в сумі 197 (сто девяносто сім) гривень 00 копійок.
З мотивованим рішенням сторони можуть ознайомитися з 05.10.2012 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Справа № 358/329/14-ц
11 квітня 2014 року Богуславський районний суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації встановив:
Позивач ОСОБА_1, звернувшись з позовом, просить суд визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, яка була поширена публічно ОСОБА_2 під час його виступу 26 лютого 2014 року на зустрічі міського голови з виборцями в приміщенні районного Будинку культури по вул.Острів, 1 в м.Богуславі Київської області щодо пропозиції секретаря міської ради ОСОБА_1 придбати йому (ОСОБА_2) приміщення другого поверху нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 за смішну ціну по паперам, але за сприяння цього продажу необхідно віддати 5000 доларів США до Богуславської міської ради Київської області, зобов'язати відповідача привселюдно спростувати вказану інформацію шляхом виступу перед громадою м.Богуслава та стягнути з відповідача на його користь судові витрати, посилаючись на те, що 26 лютого 2014 року в Богуславському районному будинку культури відбувався звіт міського голови Дяченка В.М. перед виборцями за проведену роботу Богуславської міської ради за період 2011-2013 років. Під час проведення вказаної зустрічі гр.ОСОБА_2 попросив слова і перед громадянами міста заявив про те, що секретар міської ради ОСОБА_1 запропонував йому придбати нежитлове приміщення другого поверху нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 за низьку (смішну) ціну по паперах, але за це він повинен сплатити на користь міської ради 5000 доларів США, але він на цю пропозицію не погодився і припинив проводити з ним подальші переговори. Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки він, як секретар міської ради, не має повноважень проводити продаж будівель м.Богуслава, оскільки це виключно компетенція сесії міської ради, яка дає дозвіл на продаж та проведення прилюдних торгів щодо нерухомого майна громади м.Богуслава і такі неправдиві звинувачення привселюдно принизили його честь, гідність та ділову репутацію, як працівника міської ради. Своїми діями відповідач поставив його у становище, коли він повинен буде відновлювати свій авторитет, тому він і змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги частково змінив та просив лише визнати недостовірною та спростувати вказану інформацію ОСОБА_2, а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, оскільки пропозицію про купівлю нежитлового приміщення він отримав від працівників міської ради, але на даний час не може стверджувати, що цю пропозицію йому пропонував саме секретар міської радим ОСОБА_1 і щодо винесення рішення по даному позову, то він покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він особисто був присутнім при розмові ОСОБА_1 з ОСОБА_2, але не чув ніякої пропозиції ОСОБА_1 щодо виплати ОСОБА_2 міській раді 5000 доларів США за сприяння купівлі нежитлової будівлі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив той факт, що на зустрічі міського голови з виборцями в приміщенні Богуславського районного будинку культури, вона чула виступ відповідача ОСОБА_2 щодо інформації про пропозицію йому придбати нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, де відповідач повідомив, що це йому запропонував саме секретар міської ради ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, яка була поширена публічно ОСОБА_2 під час його виступу 26 лютого 2014 року на зустрічі міського голови з виборцями в приміщенні районного Будинку культури по вул.Острів, 1 в м.Богуславі Київської області щодо пропозиції секретаря міської ради ОСОБА_1 придбати йому (ОСОБА_2) приміщення другого поверху нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 за смішну ціну по паперам, але за сприяння цього продажу необхідно віддати 5000 доларів США до Богуславської міської ради Київської області та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Із копії витягу з рішення першої сесії шостого скликання Богуславської міської ради від 18 листопада 2010 року видно, що міська рада вирішила обрати секретарем Богуславської міської ради ОСОБА_1 та ввести його до складу виконавчого комітету Богуславської міської ради за посадою.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Із ч.3 ст.277 ЦК України видно, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Суд вважає, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не надав суду достатніх доказів, які б свідчили про достовірність його інформації щодо пропозицій секретаря міської ради ОСОБА_1 по сприянню купівлі ним (ОСОБА_2) нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, а тому її слід вважати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і в свою чергу принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1, а тому позов підлягає задоволенню.
Із квитанції про сплату судового збору від 05 березня 2014 року видно, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп. за подачу позову до суду.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі ст.32 Конституції України, ст.ст.23, 275, 277, 297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд вирішив:
Позов задовольнити. Визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, яка була поширена публічно ОСОБА_2 під час його виступу 26 лютого 2014 року на зустрічі міського голови з виборцями в приміщенні районного Будинку культури по вул.Острів, 1 в м.Богуславі Київської області щодо пропозиції секретаря міської ради ОСОБА_1 придбати йому (ОСОБА_2) приміщення другого поверху нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 за смішну ціну по паперам, але за сприяння цього продажу необхідно віддати 5000 доларів США до Богуславської міської ради Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 грн.60 коп.( двісті сорок три грн.60 коп.) судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повне мотивувальне рішення виготовлено 15 квітня 2014 року.
Справа № Ш
Провадження № 2/361/3174/14
17.12.2014
17 грудня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області, дільничого інспектора Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Воловень Дмитра Вікторовича про захист честі та гідності встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що 13 березня 2014 року дільничий інспектор Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Воловень Д.В. (далі - відповідач-2) склав висновок по його заяві від 05.03.2014 року ЄО № 2936, у якому зазначено недостовірну інформацію щодо нього, а саме: «Проведеною перевіркою було встановлено, що гр. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Броварського МВ з різними необґрунтованими скаргами, які ніколи не знаходили свого підтвердження».
У зв'язку з наведеним позивач просить встановити факт поширення відповідачем-2 у змісті висновку по заяві ОСОБА_1 від 05.03.2014 року ЄО № 2936 недостовірної інформації стосовно нього такого змісту: «Проведеною перевіркою було встановлено, що гр.. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Броварського МВ з різними необґрунтованими скаргами, які ніколи не знаходили свого підтвердження» та визнати вказану інформацію недостовірною.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області та відповідач Воловень Д.В. у судовому засіданні позов не визнали, однак доказів, які б підтверджували необґрунтованість скарг ОСОБА_1 не надали.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області із заявою ЄО № 2936, в якій просив провести перевірку законності видачі постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по його зверненням з 2009 по 2010 рр., які були пред'явлені 05.03.2014 року адвокатом ОСОБА_3 під час розгляду цивільної справи у Броварському міськрайонному суді Київської області.
13 березня 2014 року по результатам перевірки відповідачем-2 складено висновок, у якому зазначено: «Проведеною перевіркою було встановлено, що гр. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Броварського МВ з різними необґрунтованими скаргами, які ніколи не знаходили свого підтвердження».
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
У ч. 1 ст. 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на охорону здоров'я, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі.
Згідно із вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови № 1 від 27 лютого 2009 року
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти викладення її
в характеристиках, заявах, листах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
У п. 18 цієї постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що згідно із положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
З огляду на наведене та враховуючи, що відповідачами не доведено, що скарги з якими звертався позивач до Броварського МВ є необґрунтованими та ніколи не знаходили свого підтвердження, суд вважає встановленим факт поширення відповідачем-2 недостовірної інформації у змісті висновку по заяві ОСОБА_1 від 05.03.2014 року ЄО № 2936, а тому задовольняє позовні вимоги.
При цьому суд також враховує, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації було встановлено, що «ОСОБА_1 звертався у 2007-2011 роках до суду, прокуратури та міліції з відповідними заявами про захист своїх прав та інтересів і як представник прав та інтересів інших осіб. За наслідками розгляду вказаних заяв і скарг судом та міліцією приймалися позитивні рішення про їх задоволення», що в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування при розгляді даної справи.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 270, 277 ЦК України, ст..ст. 10. 11, 60, 212-215 ЦПК України вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію, що міститься у висновку по заяві ОСОБА_1 ЄО № 2936 від 05.03.2014 року, складеному 13.03.2014 року дільничим інспектором Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Воловень Дмитром Вікторовичем стосовно ОСОБА_1 наступного змісту: «Проведеною перевіркою було встановлено, що гр. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Броварського МВ з різними необґрунтованими скаргами, які ніколи не знаходили свого підтвердження».
Встановити факт поширення дільничим інспектором Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Воловень Дмитром Вікторовичем у змісті висновку по заяві ОСОБА_1 від 05.03.2014 року ЄО № 2936 недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 такого змісту: «Проведеною перевіркою було встановлено, що гр.. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Броварського МВ з різними необґрунтованими скаргами, які ніколи не знаходили свого підтвердження».
Стягнути з Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243 грн. 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

справа № 2/359/726/2014
8 квітня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації встановив:
На початку лютого 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В якому просив визнати інформацію, поширену на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm в статті під назвою «ОСОБА_4 властелин дерьма в интернете», про те, що: «... готовишся к посадке ... ОСОБА_2 - за голубизну и в связи с зтим неформальные отношения в редакции, где он был главредом ...», «Честно признаемся, как ОСОБА_4 решил возглавить подобную бригаду моральных, а в случае с ОСОБА_2 и физических уродцев нам не понятно.», «Либо лукавый попутал, либо ОСОБА_2 - главный исполнитель проекта «Украинская Кривда» неправильно доложил о перспективах метания дерьма в журналистов, владельцев СМИ и просто влиятельных личностей.», «Избавьтесь от моральных и физических уродов, таких как ОСОБА_2, и который только про проституток и пишет. В конще концов, наймите полноценных с извилинами журналистов. (А если нравиться про проституток, пожалуйста, у нас как раз появился материал, какими проститутками пользуются ОСОБА_4 и ОСОБА_2). Каждый человек имеет право на игрушки, но они должны быть красивыми и качественными, а не в образе ОСОБА_5 и ОСОБА_2.», «Мы объединение бедных, но честных журналистов давно боремся с подонками типа ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 и других маскирующихся под работников пера вымогателей.» недостовірною інформацією, такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_3 спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації резолютивної частини рішення на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 9 жовтня 2013 року на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm опубліковано статтю під назвою «ОСОБА_4 властелин дерьма в интернете».
У статті було поширено наступну інформацію: «... готовишся к посадке ... ОСОБА_2 - за голубизну и в связи с зтим неформальные отношения в редакции, где он был главредом ...», «Честно признаемся, как ОСОБА_4 решил возглавить подобную бригаду моральных, а в случае с ОСОБА_2 и физических уродцев нам не понятно.», «Либо лукавый попутал, либо ОСОБА_2 - главный исполнитель проекта «Украинская Кривда» неправильно доложил о перспективах метания дерьма в журналистов, владельцев СМИ и просто влиятельных личностей.», «Избавьтесь от моральных и физических уродов, таких как ОСОБА_2, и который только про проституток и пишет. В конще концов, наймите полноценных с извилинами журналистов. (А если нравиться про проституток, пожалуйста, у нас как раз появился материал, какими проститутками пользуются ОСОБА_4 и ОСОБА_2). Каждый человек имеет право на игрушки, но они должны быть красивыми и качественными, а не в образе ОСОБА_5 и ОСОБА_2.», «Мы объединение бедных, но честных журналистов давно боремся с подонками типа ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 и других маскирующихся под работников пера вымогателей.»
Відповідно до положення ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
На підставі всіх досліджених судом обставин справи, перевірених відповідними доказами, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання інформації, поширеної на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm в статті під назвою «ОСОБА_4 властелин дерьма в интернете», недостовірною, такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію позивача.
Суд, вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, враховує спосіб, у який було поширено інформацію, та вважає необхідним зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації резолютивної частини рішення - на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати інформацію, поширену на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm в статті під назвою «ОСОБА_4 властелин дерьма в интернете», про те, що: «... готовишся к посадке ... ОСОБА_2 - за голубизну и в связи с зтим неформальные отношения в редакции, где он был главредом ...», «Честно признаемся, как ОСОБА_4 решил возглавить подобную бригаду моральных, а в случае с ОСОБА_2 и физических уродцев нам не понятно.», «Либо лукавый попутал, либо ОСОБА_2 - главный исполнитель проекта «Украинская Кривда» неправильно доложил о перспективах метания дерьма в журналистов, владельцев СМИ и просто влиятельных личностей.», «Избавьтесь от моральных и физических уродов, таких как ОСОБА_2, и который только про проституток и пишет. В конще концов, наймите полноценных с извилинами журналистов. (А если нравиться про проституток, пожалуйста, у нас как раз появился материал, какими проститутками пользуются ОСОБА_4 и ОСОБА_2). Каждый человек имеет право на игрушки, но они должны быть красивыми и качественными, а не в образе ОСОБА_5 и ОСОБА_2.», «Мы объединение бедных, но честных журналистов давно боремся с подонками типа ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 и других маскирующихся под работников пера вымогателей.»недостовірною інформацією, такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2.
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації резолютивної частини рішення на веб-сайті http://vsуарrаvda.соm.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.
Повний текст рішення суду виготовлено 14.04.2014р.
Встановити факт поширення ОСОБА_5 у десятому абзаці листа-направлення від 14 березня 2011 року недостовірної інформації стосовно ОСОБА_4 такого змісту: "За відомостями органів міліції протягом останніх декількох років пише численні звернення, скарги, заяви в різні інстанції, які жодного разу не підтвердилися перевірками".
Зобов'язати ОСОБА_5 відкликати із Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" складений ним стосовно ОСОБА_4 лист-направлення від 14 березня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Справа №22-ц-6729/11
27 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, встановила:
У травні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 10 березня 2011 року в денний час в приміщенні суду за адресою АДРЕСА_1 перед судовим засіданням за позовом 79 осіб до ТОВ «Фастівка» про виділення майна в натурі, визнання права власності та зобовязання передати майно відповідач ОСОБА_2 почав публічно висловлюватись в присутності громадян - юриста Білоцерківської районної державної адміністрації ОСОБА_4, ОСОБА_5 про нього, а саме: «Як там ОСОБА_3 поживає? Що вже розкодірувався, бо зірвався, напився горілки, ходив по селу пяний, зачепився, впав, вдарився головою, тепер спікулірує, що в нього голова болить, наче його побили, менше пити надо ОСОБА_3, хіба він керівник, він просто шофер сільський», про вказаний факт його повідомили вищевказані особи. Вказує, що неправомірними діями відповідача принижена його честь та гідність, ділова репутація, оскільки він не тільки веде здоровий спосіб життя, а й працює директором ТОВ «Фастівка», є зразковим жителем с. Фастівка. Відповідач є адвокатом, з весни 2010 року представляє інтереси осіб, які вважають, що ТОВ «Фастівка»порушує їх права. Позивач вказував, що йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідач принизив його перед іншими людьми та поширив неправдиві відомості стосовно нього, внаслідок чого він змушений був звернутися за медичною допомогою і його було направлено в стаціонар. На підставі вищевикладеного просив зобовязати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену стосовно нього, шляхом надсилання на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та трудового колективу ТОВ «Фастівка»цінних листів з повідомленням про вручення із спростуванням недостовірної інформації.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року позов частково задоволено, зобовязано ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію, висловлену ним на адресу ОСОБА_3 10.03.2011 року, а саме: «Що вже розкодірувався, бо зірвався, напився горілки, ходив по селу пяний, зачепився, впав, вдарився головою, тепер спікулірує, що в нього голова болить, наче його побили»шляхом надсилання на адресу Білоцерківської райдержадміністрації, ТОВ «Фастівка»Білоцерківського району повідомлень з спростуванням цієї недостовірної інформації, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 щодо спростування недостовірної інформації в частині висловлювання ОСОБА_2 «Як там ОСОБА_3 поживає? Менше пити надо ОСОБА_3, хіба це керівник, він просто шофер сільській»та про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року в частині задоволення заявлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання відповідача у стверджувальній формі щодо перебування позивача у стані алкогольного спяніння, падіння та побиття носа у звязку з таким станом, які повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, є неправдивою інформацією, яка носить принизливий характер для позивача та підлягає спростуванню.
Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками із наступних підстав.
Згідно з вимогами статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.
Згідно розяснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 10 березня 2011 року звернувся до присутніх представників ТОВ «Фастівка», Білоцерківської районної державної адміністрації, які перебували в коридорі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по вул. Першотравневій, 4-а м. Біла Церква із запитанням: «Як там ОСОБА_3 поживає? Що вже розкодірувався, бо зірвався, напився горілки, ходив по селу пяний, зачепився, впав, вдарився головою, тепер спікулірує, що в нього голова болить, наче його побили, менше пити надо ОСОБА_3, хіба він керівник, він просто шофер сільський». 10 березня 2011 року в Білоцерківському міськрайонному суді проводився судовий розгляд цивільної справи № 2-2186/2010, в якому брали участь відповідач як представник позивачів по цій справі та представники ТОВ «Фастівка»ОСОБА_5 та третьої особи Білоцерківської районної державної адміністрації.
Відповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_3, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фастівка» від 21 грудня 2009 року, він працює директором ТОВ «Фастівка»з 2002 року по теперішній час.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних обєктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обовязків.
Колегія суддів приймає до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, невірно визначив характер такої інформації щодо того, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що із висловлювання відповідача не можна однозначно визначити, що воно стосується певної фізичної особи, а саме позивача ОСОБА_3, оскільки не містить його прізвища та по батькові; імя «ОСОБА_3», назване відповідачем, не надає можливості безспірно ідентифікувати особу позивача; даного висновку можна дійти лише шляхом припущень.
Із даних підстав також не можна погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що висловлювання відповідача має принизливий характер для позивача, оскільки не адресовано безпосередньо на його адресу.
Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно визнав недостовірною інформацією оціночне судження відповідача «Що вже розкодірувався, бо зірвався, напився горілки, ходив по селу пяний, зачепився, впав, вдарився головою, тепер спікулірує, що в нього голова болить, наче його побили».
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується відповідачем ОСОБА_2, ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимогст. 309 ЦК України підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди і ухвалити нове.
Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Справа № 2-4118/12
18 грудня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадсько-політичної газети «Правда України», ОСОБА_2 про захист честі і гідності встановив:
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадсько-політичної газети «Правда України», ОСОБА_2 про захист честі і гідності.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що він раніше перебував на посаді сільського голови с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у інформаційному виданні газети «Правда України»було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», де було у розділі «Мы все до сих пор в шоке от такого беспредела» було вказано наступне: «потому что, когда начали формироваться комиссии, возглавлять их ОСОБА_1 поставил исключительно своих людей, которые поддерживали бы его в любых, даже незаконных, дейтвиях. То есть из 32 депутатов таких оказалось пять человек. К сожалению, эти люди тоже себя не оправдали. Они сразу же начали решать сугубо шкурные вопросы: кто земельный участок отхватил, кто автостоянку начал строить. Когда к ОСОБА_1 обратились люди, которые строили дорогу, первое, что он предложил им … положите на стол 40 тысяч долларов. Еще в 2004 году ОСОБА_1 взял в аренду (оформив ее на свою жену) на 49 лет озеро. Постепенно водоем чудовищно загрязнился, поскольку никто не заботился о содержании его в надлежащем виде. Начали потихоньку продавать землю вокруг озера. Плюс ко всему ОСОБА_1 вывел на середину озера… канализацию из своего дома. Не удивительно, что в итоге депутатское большинство выразило ему недоверие. О чем мы уведомили его 10 дней назад, как и положено по закону. Но что он сделал? Объявил жителям села, что они могут писать заявления на землю, мол. если вы меня отстоите, получите по участку. В течении трех дней было написано 864 заявлений. Вот это и стало причиной противостояния между жителями села. Так, возле сельсовета появилась палатка. И люди в этой палатке изо всех сил убеждают себя, что защищая ОСОБА_1, они защищают свои интересы. И вот ОСОБА_1 снова бессовестно и нагло, ценой чудовищного обмана простых людей стремится пробраться к власти.».
Позивач вважає, що такі дії відповідача були зроблені ним для того, щоб осквернити його чесне ім'я та під час проведення позачергових виборів сільського голови с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, на яких він був кандидатом на посаду сільського голови, та відвернули від нього значну частину виборців, оскільки викладена інформація про нього є неправдивою.
На думку позивача, відповідач зазначеною неправдивою інформацією принизив його честь та гідність, чим завдав йому моральної шкоди.
Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивач просив суд: зобов'язати відповідачів принести йому публічне вибачення по всіх неправдивих фактах, викладених у статті, та опублікувати в черговому номері громадсько-політичної газети «Правда Украины»спростування неправдивої інформації на першій сторінці, текст якої повинен бути не меншого розміру, ніж стаття, та повинен бути погоджений з ним; стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
У судове засідання позивач направив свого представника, який вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на викладене у позові.
Відповідач громадсько-політична газета «Правда України»свого представника до суду не направила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини своєї неявки та позицію щодо позову суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки та позицію щодо позову суду теж не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 липня 2007 року за актовим записом № 888 було зареєстровано у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_1 від 14 липня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у номері № НОМЕР_2 інформаційного видання газети «Правда України»було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», де було у розділі «Мы все до сих пор в шоке от такого беспредела» було вказано наступне: «потому что, когда начали формироваться комиссии, возглавлять их ОСОБА_1 поставил исключительно своих людей, которые поддерживали бы его в любых, даже незаконных, дейтвиях. То есть из 32 депутатов таких оказалось пять человек. К сожалению, эти люди тоже себя не оправдали. Они сразу же начали решать сугубо шкурные вопросы: кто земельный участок отхватил, кто автостоянку начал строить. Когда к ОСОБА_1 обратились люди, которые строили дорогу, первое, что он предложил им … положите на стол 40 тысяч долларов. Еще в 2004 году ОСОБА_1 взял в аренду (оформив ее на свою жену) на 49 лет озеро. Постепенно водоем чудовищно загрязнился, поскольку никто не заботился о содержании его в надлежащем виде. Начали потихоньку продавать землю вокруг озера. Плюс ко всему ОСОБА_1 вывел на середину озера… канализацию из своего дома. Не удивительно, что в итоге депутатское большинство выразило ему недоверие. О чем мы уведомили его 10 дней назад, как и положено по закону. Но что он сделал? Объявил жителям села, что они могут писать заявления на землю, мол. если вы меня отстоите, получите по участку. В течении трех дней было написано 864 заявлений. Вот это и стало причиной противостояния между жителями села. Так, возле сельсовета появилась палатка. И люди в этой палатке изо всех сил убеждают себя, что защищая ОСОБА_1, они защищают свои интересы. И вот ОСОБА_1 снова бессовестно и нагло, ценой чудовищного обмана простых людей стремится пробраться к власти.».
Згідно з листом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 1149 від 19 листопада 2012 року Софіївсько-Борщагівська сільська рада не укладала договору оренди ставка к селі Софіївська Борщагівка з гр. ОСОБА_3.
Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм та рекомендації Верховного суду України.
З врахуванням ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення цих свобод (право на свободу вираження поглядів), оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У ст. 28 Конституції України закріплено, що кожен має право на повагу до його гідності.
З врахуванням ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятоїстатті 13 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 270 ЦК України визначено види особистих немайнових прав, які набуває фізична особа відповідно до Конституції України, одним з таких прав є право на повагу до гідності та честі.
В силу ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З огляду на ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченні як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Частинами 1-4 ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»передбачено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.
У п. 4 Постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»визначено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Зважаючи на позицію Верховного суду України, викладену у п. 15 Постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
У відповідності до рекомендацій, викладених у п.п. 18, 19 Постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннямистатті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У п. 26 Постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»рекомендовано, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
З огляду на думку, що викладена у п. 9 Постанови Пленуму № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Зважаючи на ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням проаналізованих правових норм та рекомендації Верховного суду України в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.
У ході судового розгляду не було достовірно встановлено, що надрукована у громадсько-політичній газеті «Правда України»спірна інформація дійсно була отримана саме від ОСОБА_2, у зв'язку з чим він солідарно з газетою повинен був би нести відповідальність. Посилання в газеті на його ім'я як джерело інформації не являється безспірним доказом цього, а є лише підставою для припущень, які не можуть бути доказами відповідно до чинного законодавства. Тобто, відсутні підстави для задоволення висунутих вимог до відповідача ОСОБА_2
Відповідачем громадсько-політичною газетою «Правда України»всупереч ст. 60 ЦПК України не було доведено, що спірна інформація про позивача є достовірною, хоча обов'язок такого доведення в силу ст. 277 ЦК України покладений саме на відповідачів. Навпаки, ОСОБА_1 надав суду листа Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 1149 від 19 листопада 2012 року, яким частково спростував твердження, викладені у спірній статті.
Також суд бере до уваги, що спірна інформація була поширена, оскільки була доведена до відома широких мас через опублікування її у пресі - громадсько-політичній газеті «Правда України», стосувалась саме позивача, являється недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, а також своїм змістом порушує особисті немайнові права позивача на честь та гідність. При цьому всьому вказана інформація не носить в розумінні ч. 2 ст. 471 Закону України «Про інформацію»характеру оціночних суджень, оскільки містить конкретні фактичні твердження.
А отже, дії громадсько-політичної газети «Правда України»містять юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову до неї та покладення на неї обов'язку на підставі ст. 277 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»спростувати недостовірну інформацію.
Проте, незважаючи на викладене, суд не вправі зобов'язувати відповідача громадсько-політичну газету «Правда України»вибачатися перед позивачем, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України та покладення такого обов'язку суперечить вимогам ст.ст. 19,34 Конституції України.
Однак, суд визнає, що позивач має право на відшкодування громадсько-політичною газетою «Правда України»моральної шкоди, завданої внаслідок приниження його честі та гідності, та з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості стягує з газети на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Тобто, суд приходить до висновку, що позов до громадсько-політичної газети «Правда України»про захист честі і гідності необхідно задовольнити частково, а позов до ОСОБА_2 про захист честі і гідності слід взагалі залишити без задоволення.
У зв'язку із частковим задоволенням позову до громадсько-політичної газети «Правда України»в силу ст. 88 ЦПК України суд покладає витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору у розмірі 200,00 грн. та витрати по відправці телеграми громадсько-політичній газеті «Правда України»у розмірі 57,24 грн. на газету, а також з урахуванням визначеного в пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»достягує з газети в дохід держави недоплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 14,60 грн.
Враховуючи наведені обставини та рекомендації, викладені у Постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»та Постанові Пленуму № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 19, 28, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 275,277, 297 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації», ст. 471 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 4, 10, 15, 60, 79, 88, 203, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до громадсько-політичної газети «Правда України», ОСОБА_2 про захист честі і гідності -задовольнити частково.
Зобов'язати громадсько-політичну газету «Правда Украины»опублікувати в черговому номері громадсько-політичної газети «Правда Украины»спростування неправдивої інформації про ОСОБА_1, викладеної у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_1 у інформаційному виданні газети «Правда Украины», - на першій сторінці, текст якої повинен бути не меншого розміру, ніж стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», та повинен бути погоджений з ОСОБА_1.
Стягнути з громадсько-політичної газети «Правда України»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
Стягнути з громадсько-політичної газети «Правда України»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 200,00 грн. та витрати по відправці телеграми у розмірі 57,24 грн.
Стягнути з громадсько-політичної газети «Правда України»на користь держави 14,60 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

закрити