+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Суперечка чи спор з банком може виникнути з різних причин, починаючи від кредитів і, закінчуючи незаконним процесом виселення. Але, незалежно від характеру проблеми, для її правильного і законного рішення потрібна допомога юриста..
Починаючи банківську суперечку потрібно пам'ятати про те, що такі серйозні фінансові установи, як банки мають сильну юридичну підтримку. Саме тому для врегулювання спірної ситуації потрібні послуги адвоката по справах банків.
Депозити.
Сьогодні вкладники зіткнулися з проблемою невиплати їм їх власних коштів, що веде до нарушени ю прав вкладників на вільне розпорядження своїми власними коштами. Крім того, національне законодавство, як і раніше, не захищає права клієнтів банків - і це факт.
Вкладники тривалий час не можуть отримати не тільки свої «кровні» кошти, а й відсотки. Дуже часто, особливо в разі смерті вкладника, спадкоємці схильні до того, що їм недобросовісно налічують відсотки по вкладах, а саме: банк припиняє їх нараховувати в зв'язку зі смертю вкладника. Даний факт порушення прав вкладників є обурливим і з цим необхідно боротися.
Як уберегти себе від невиплати грошей банками і вижити в умовах банківської кризи сьогодні? Як захистити вже порушені права вкладників на розпорядження власними грошима, кровно заробленими і вкладеними в банки з метою отримання відсотків? Чи ефективні судові суперечки з банками в такому випадку і чи є сенс боротися?
Напевно, кожен клієнт банку, який зіткнувся з проблемою невиплати депозитних коштів, задавався подібними питаннями.
Кредити та комісії.
Отримання кредиту майже завжди асоціюється з новими можливостями і перспективами. Прості громадяни і підприємства використовують кредитні гроші для виконання різних потреб та ведення бізнесу. Однак розрахуватися зі своїми боргами вдається не всім – часто це призводить до кредитних спорів з банками. Протистояти самотужки такої великої фінансової структурі, як банк, майже безглуздо. Це пов'язано з тим, що кредитні організації містять у своєму штаті цілі юридичні відділи, які займаються процесом видачі та погашення кредитів. Зрозуміло, що і кредитні суперечки в судах представляють юридично підковані представники банків. Але це не означає, що суперечки з банками апріорі програшні. У багатьох ситуаціях клієнту вдається відстояти свою правоту і виграти суд з банком. Це відбувається як завдяки грамотної юридичної підтримки позичальника, так і завдяки обґрунтованому висновку судового експерта.
Основні причини кредитних спорів з банками:
- оскарження умов кредитних договорів;
- незаконне оформлення кредиту за документами клієнта;
- вирішення питань заставного майна, його втрати, заміни тощо;
- самовільне підвищення процентної ставки банку;
- неправильне нарахування відсотків і комісій за кредитом;
- стягнення заборгованості з позичальника за позовом банку;
- ухилення позичальника від сплати боргу та співпраці з представниками банку з проблемної заборгованості;
- незаконна передача кредитної справи колекторам, які намагаються вилучити майно у позасудовому порядку або здійснюють інші протиправні дії.
Незаконні комісії банків
Вітчизняна практика щодо кредитних спорів свідчить про те, що дуже часто при укладанні кредитних договорів банки включають до договору іпотеки незаконні комісії.
Найчастіше банки стягують наступні додаткові комісії:- комісія за ведення позикового рахунку;
- комісія за дострокове повернення кредиту;- комісія за видачу довідок про стан заборгованості позичальника за кредитним договором;
- комісія за розгляд кредитної заявки;- комісія за видачу кредиту;
- комісія за підтримання ліміту кредитної лінії.
Банк має право на отримання окремої винагороди (комісії) поряд із відсотками за користування кредитом тільки в тому випадку, якщо ця винагорода надається у вигляді самостійної послуги клієнту банку. В інших випадках суд повинен оцінювати, чи можуть зазначені комісії бути віднесені до плати за користування кредитом або ні. При цьому, вирішуючи кредитний спір про стягнення з позичальника належних відсотків за користування кредитом, суд враховує фактичні й юридичні обставини допущених порушень.
Незаконне підвищення відсотків за кредитним договором
В останні роки судова практика щодо збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку отримала однозначну оцінку ВГСУ в Постанові від 24.11.2014 р. (далі за текстом – Постанова).
Так, п.2.7 ч.2 Постанови зазначено, що статтею 10561 Цивільного кодексу України банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.
Кредитні спори: захист інтересів позичальника в суді та на досудовій стадії
Практика останніх років свідчить: одним із дієвих способів захисту позичальника під час кредитного спору з банком є призначення судової економічної експертизи (на стадії судового процесу) або проведення економічного дослідження (в процесі досудового врегулювання кредитного спору).
Справа № 367/206/14-ц
22 липня 2014 року Ірпінський міський суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення суми банківського вкладу встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що ним було укладено з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» в особі Оболонської філії Договір про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 на суму 600 000,00 Євро під 10% річних строком на 3 місяця - з 12.11.2009 р. до 12.02.2010 р. включно.
За умовами пунктів 1.1 та 3.4.1 договору він зобов'язався внести на депозитний рахунок НОМЕР_3 вклад (депозит) у сумі 600 000,00 євро.
Згідно п. 2.1 договору - відповідачем при розрахунку відсотків не враховується день надходження та день повернення Банківського вкладу (депозиту).
Вказує, що пунктом 2.2 договору встановлено, що сплата нарахованих відсотків здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника НОМЕР_2, відкритий у відповідача, або готівкою з каси банку.
Згідно п. 3.2.3 договору відповідач зобов'язаний після закінчення строку, на який був залучений банківський вклад (депозит), повернути суму вкладу (депозиту) та нарахованих відсотків шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника НОМЕР_2, відкритий у відповідача, в день повернення вкладу (депозиту), а саме 12.02.2010 р.
Зазначає, що згідно п. 4.9 договору, починаючи з дня закінчення строку депозиту - 12.02.2010 р., сума вкладу та відсотків за користування останнім повинна бути зарахована відповідачем на поточний рахунок позивача та вважатися банківським вкладом на вимогу, обліковуватися за процентною ставкою, яка встановлена для означеної категорії вкладів на цей момент.
Посилається на те, що під час укладення Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.009 №16243 відповідач не повідомив його, як споживача фінансових та банківських послуг, що згідно п. 1.5.7 тарифів на операції та послуги АКБ «Київ» для фізичних осіб, затверджених протоколом від 13.06.01 №63 в банку не встановлена процентна ставка по залишках на поточних рахунках (вкладах на вимогу), чим обмежив його право на одержання достовірної та своєчасної інформації щодо фінансових та банківських послуг та свідомо ввів в оману споживача фінансових послуг, оскільки він тривалий час, зберігаючи кошти у відповідача, був впевнений, що заощадження збільшуються шляхом нарахування процентів по вкладу на вимогу, що є порушенням прав споживача.
Вказує, що він звернувся до відповідача з письмовою Заявою від 04.12.2013 р. з проханням не пізніше 3-го банківського дня від дати одержання даної заяви повернути йому готівкою Банківський вклад (депозит) у сумі 600 000,00 Євро та відсотки за користування вкладом (депозитом) у сумі 14 958,90 Євро, сплатити також відсотки, виходячи з процентної ставки, яка встановлена в банку для вкладів на вимогу та суми вкладу 614 958,90 євро, - починаючи з 12.02.2010 р. і до дня повернення вкладу.
Вказана заява про повернення вкладу була отримана відповідачем 09.12.2013 р., що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення №0100111680978, але відповідач не повернув йому суму Банківського вкладу (депозиту) та відсотків за користування останнім.
За таких обставин в діях відповідача вбачається порушення його прав, як споживача, що полягає у невиконанні та порушенні умов договору та вимог чинного законодавства України.
Просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 600 000,00 Євро банківського вкладу (депозиту) та 14 958,90 Євро відсотків за користування вкладом (депозитом).
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, підтвердили обставини, наведені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення. Вказували, що Договір про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 було достроково розірвано за ініціативою позивача, а депозитні грошові кошти, що були розташовані на рахунку банку згідно цього Договору, були перераховані на інший рахунок згідно Договору про банківський вклад «Старт» від 04.12.09 № 2008 75.
Зазначали, що дану обставину також підтвердив сам позивач під час надання показань в якості свідка в кримінальному провадженні. Просили відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, показання позивача в якості свідка, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» було укладено Договір про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 (а.с. 6), згідно якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу депозитний рахунок № 2630.1.30.10466.09, а позивач зобов'язався внести на цей рахунок кошти у сумі 600 000,00 Євро під 10% річних строком на 3 місяця - з 12.11.2009 р. до 12.02.2010 р. включно. При цьому, згідно п. 2.1 договору при розрахунку відсотків не враховується день надходження та день повернення Банківського вкладу (депозиту).
Доказом внесення позивачем депозитних коштів на депозитний рахунок є Меморіальний валютний ордер від 12.11.09 №10579 (а.с. 7).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що сплата нарахованих відсотків здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника НОМЕР_2, відкритий у відповідача, або готівкою з каси банку.
На цей же рахунок згідно з п. 3.2.3 договору відповідач зобов'язаний був повернути суму вкладу (депозиту) та нарахованих відсотків після закінчення строку, на який був залучений банківський вклад (депозит).
Відповідно до п. 4.9 договору, починаючи з дня закінчення строку депозиту (тобто з 12.02.2010р.), залучений банківський вклад вважається банківським вкладом на вимогу та обліковується за процентною ставкою, яка встановлена для означеної категорії вкладів на цей момент.
Судом також встановлено, що позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 04.12.2013 р. про повернення банківського владу (депозиту) та відсотків за користування вкладом (а.с. 9), яка отримана відповідачем 09.12.2013 р., про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11). В своїй заяві позивач просив, в тому числі, не пізніше 3-го банківського дня від дати одержання заяви повернути йому готівкою Банківський вклад (депозит) у сумі 600 000,00 Євро та відсотки за користування вкладом (депозитом) у сумі 14 958,90 Євро, сплатити також відсотки, виходячи з процентної ставки, яка встановлена в банку для вкладів на вимогу та суми вкладу 614 958,90 євро, - починаючи з 12.02.2010 р. і до дня повернення вкладу.
Відповідачем прохання позивача не було задоволено, направлено йому лист від 19.12.13 № 08/25/3739 (а.с. 13), яким повідомлено, що всі належні йому кошти повернуто, а залишок грошових коштів на рахунку НОМЕР_4 станом на 16.12.2013 р. становить 280,55 Євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2)належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Виходячи із встановлених судом обставин та наведеного нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку, що відповідач не надав позивачу належної якості банківські послуги, не виконав свої зобов'язання по депозитному договору, не повернув позивачу кошти, вкладені ним на депозитний рахунок банку та відсотки за користування такими коштами.
Отже, є підстави для задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 № 16243, що складається з банківського вкладу (депозиту) в розмірі 600 000,00 Євро та відсотків за користування вкладом (депозитом) за період з 12.11.2009 р. по 12.02.2010 р. у сумі 14 958,90 Євро, а разом - 614 958,90 Євро.
Посилання представників відповідача на те, що позивачу були повернені депозитні кошти шляхом перерахування їх на інший депозитний рахунок іншого депозитного договору є безпідставними, оскільки суду не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Суду не надано доказів того, що позивач звертався до банку з проханням переукласти Договір про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 на інших умовах чи з проханням перерахувати кошти, сплачені по цьому договору, на інший рахунок.
Судом не беруться до уваги Виписка історії операцій від 10.02.2004 р., Виписки від 04.12.09 № 2 і № 6 (т. 1 а.с. 71, 121, 122), виписка по особовому рахунку від 25.06.2014 р. (т. 1 а.с. 185), операційний щоденник операцій (т. 1 а.с. 136), заява на видачу готівки від 04.12.09 № 60 (т. 1 а.с. 186), оскільки з цих документів не вбачається, що вони стосуються депозитного рахунку НОМЕР_3 чи поточного рахунку позивача НОМЕР_2.
Не надано також доказів того, що депозитний банківський рахунок НОМЕР_3 та поточний рахунок вкладника НОМЕР_2 були змінені на рахунок № НОМЕР_1 чи якісь інші номери.
В договорі про банківський вклад «Старт» від 04.12.09 № 20008 75 (т. 1 а.с. 165) також не міститься інформація про те, що цей договір укладено шляхом переукладання Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243.
Не приймається судом до уваги посилання представників відповідача на Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16.11.2012 р. (т. 1 а.с. 82-95), Протокол допиту свідка від 16.08.2011 р. та заяву про вчинення злочину (т. 1 а.с. 199-202), як на підставу переукладення позивачем Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 шляхом укладання Договору про банківський вклад «Старт» від 04.12.09 № 2000875, оскільки цими документами встановлюється, що позивач уклав з відповідачем 04.12.2009 р. Договір про банківський вклад «Старт» № 2000875 і не вбачається, що його укладено шляхом переукладання попереднього депозитного договору від 12.11.2009 р.
Більше того, позивач, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що, даючи показання в рамках кримінального провадження, він мав на увазі, що ним було укладено з відповідачем ще один Договір про банківський вклад «Старт» від 04.12.09 №2000875 і не вказував на те, що його укладено шляхом переукладання Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243. Жодних додаткових угод до договору від 12.11.2009 р. він не підписував, жодних заяв на його дострокове припинення чи дострокове повернення або перерахування коштів по цьому договору він до банку не подавав.
Не підтвердились також в судовому засіданні твердження представників відповідача про те, що всі дії із своїм депозитним чи поточним рахунком по Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 №16243 позивач здійснював за допомогою банківської картки. Жодних доказів на підтвердження видачі позивачу банківської картки суду не надано.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 4, 6, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 15, 30, 60, 62, 209, 215 ЦПК України суд вирішив:
Задовольнити позов.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по Договору про банківський вклад (депозит) «Базис» від 12.11.09 № 16243 в розмірі 614 958,90 Євро (Шістсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім Євро 90 центів).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь держави судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. (Три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Повний текст рішення буде виготовлено до 28.07.2014 р.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, які були відсутні під час проголошення рішення, - з дня отримання його копії рішення.
Справа № 357/6873/15-ц
2/357/2628/15
06 липня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів, -
відповідно до положень ст. 209 ЦПК України, оголошується короткий текст рішення, суд вирішив:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 в рахунок виконання зобовязань за договором про банківський строковий вклад (депозит) від 08.12.2014 року - 1810 доларів 50 центів (тисяча вісімсот десять доларів США пятдесят центів) та за договором про банківський строковий вклад (депозит) від 13.02.2015 року - 8062 долари 07 центів (вісім тисяч шістдесят два долари США сім центів), всього - 9872,57 долари США.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в сумі 2 171 грн.96 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Справа № 374/96/15-ц
30 березня 2015 року Ржищівський міський суд Київської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення коштів з депозитного рахунку вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Достроково розірвати Договір-заяву № 300937/64130/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт".
Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" повернути (видати) готівковими коштами через касу банку належний ОСОБА_1 банківський вклад за Договором-заявою № 300937/64130/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" у сумі 2 794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) доларів США.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в дохід держави судовий збір у розмірі 656 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 86 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду Київської області в загальному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Повне рішення буде виготовлено протягом п'яти днів.
Справа 2/381/610/15 381/1385/15-ц
15 липня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів, стягнення моральної шкоди встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів, стягнення моральної шкоди, в подальшому змінив розмір своїх позовних вимог, в яких остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь суму депозитного вкладу згідно договору № 2076831 від 01 грудня 2014 року грошові кошти у розмірі 10 000 грн. та проценти за користування вказаними коштами в розмірі 1000 грн. та згідно договору № 2014187 від 1 вересня 2014 року грошові кошти у розмірі 35 500 грн. та проценти за користування вказаними коштами в розмірі 5680 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на те, що 1 вересня 2014 року у відділенні № НОМЕР_1 «КБ»Надра» (Фастівське відділення) між ним та Банком було укладено договір № 2014187 строкового банківського вкладу (депозиту) «ПУ Перший» у гривнях, відповідно до умов якого позивачем було передано грошові кошти у розмірі 35 500 грн. на строк до 01.03.2015 року з процентною ставкою 24 % річних. 30 жовтня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір № 2057516 строкового банківського вкладу. Відповідно до умов якого позивачем було передано грошові кошти у розмірі 100 000 грн. на строк до 30.01.2015 року з процентною ставкою 23 % річних. 01 грудня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір № 2076831 строкового банківського вкладу. Відповідно до умов якого позивачем передано грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на строк до 01.03.2015 року з процентною ставкою 23 % річних. Позивач неодноразово в усній та письмовій формах звертався до Банку з проханням повернути належні йому грошові кошти, але ОСОБА_2 грошові кошти не повертає. Відповідач не виконує ні обовязків за договором, ні вимоги чинного законодавства України, чим порушує його права та призводить до матеріальних збитків. Діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він витратив багато часу на переговори та листування з відповідачем, постійно нервує, дуже переживає з того приводу, що грошові кошти йому взагалі можуть не повернути. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 5000 грн.
Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спиралась на доводи, викладені в позові.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомив суд про причини не явки, та надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що 1 вересня 2014 року у відділенні № НОМЕР_1 «КБ»Надра» (Фастівське відділення) між ним та Банком було укладено договір № 2014187 строкового банківського вкладу (депозиту) «ПУ Перший» у гривнях, відповідно до умов якого позивачем було передано грошові кошти у розмірі 35 500 грн. на строк до 01.03.2015 року з процентною ставкою 24 % річних.
30 жовтня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір № 2057516 строкового банківського вкладу. Відповідно до умов якого позивачем було передано грошові кошти у розмірі 100 000 грн. на строк до 30.01.2015 року з процентною ставкою 23 % річних.
01 грудня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір № 2076831 строкового банківського вкладу. Відповідно до умов якого позивачем передано грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на строк до 01.03.2015 року з процентною ставкою 23 % річних.
Відповідно до п.3.4.5 банк зобовязаний повернути вклад в кінці строку розміщення вкладу або достроково в порядку передбаченому цим договором, шляхом перерахування коштів на рахунок.
Відповідно до п.2.4.2 Договорів банківського вкладу Дострокове повернення вкладу здійснюється виключно у повному розмірі вкладу. Процентна ставка за користування вкладом у разі його дострокового повернення Банком, а також порядок перерахунку сплачених процентів встановлюється у відповідності до п.4.6 цього договору.
Судом встановлено, що відповідачем повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 100000 грн., згідно договору № 2057516 від 30 жовтня 2014 року. З цих підстав позивачем було змінено розмір позовних вимог.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 1060 ЦК України передбачено, що Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства та умови укладеного між сторонами договору, суд обґрунтовано вважає, що ОСОБА_2 порушив свої грошові зобов'язання перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення банківських вкладів в звязку з спливом терміну договорів, про що свідчать письмові докази, але відповідачем всупереч вимогам ЦК України та умовам укладених між сторонами договорів, банківських вкладів позивача не повернув, та не сплатив на користь позивача процентів по них.
Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-140 цс/13, відповідно до змісту ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки не Законом ні умовами договору не передбачена відповідальність позивача щодо сплати на користь позивача моральної шкоди, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.
На підставі вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає правильним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 521,80 грн.
Керуючись ст.ст.3,10, 11,15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-216, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 629, 633, 1058, 1060 ЦК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк «Надра» про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра (м.Київ, вул.Артема, буд.15, код Банку 200025456 МФО 380764) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором банківського вкладу (депозиту) № 2014187 від 01 вересня 2014 року грошові кошти у розмірі 35 500,00 грн. та проценти за користування коштами у розмірі 5680 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Надра (м.Київ, вул.Артема, буд.15, код Банку 200025456 МФО 380764) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 прож. ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором банківського вкладу (депозиту) № 2076831 від 01 грудня 2014 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. та проценти за користування коштами у розмірі 1000 грн.
Стягнути з ПАТ ОСОБА_2 Надра в дохід держави судовий збір у розмірі 521,80 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Справа 2/381/1595/15 381/3866/15-ц
08 грудня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Русь» про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів, просив суд стягнути з відповідача на його користь суму депозитного вкладу згідно договору № 10643-44.24 у розмірі у розмірі 7984 доларів США.
В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на те, що 10 лютого 2015 року в Фастівському відділенні ПАТ «ОСОБА_2 Русь» між позивачем та Банком було укладено договір № 10643-44.24 банківського вкладу (депозиту) «Весняний пролісок 2015» у іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач передала, а ОСОБА_2 отримав від неї грошові кошти у розмірі 7984 доларів США на строк до 12.05.2015 року з процентною ставкою 11 % річних.
Позивач неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням повернути належні йому грошові кошти, але відповідач грошові кошти не повертає. Таким чином, не виконує ні обовязків за договором, ні вимоги чинного законодавства України, чим порушує його права та призводить до матеріальних збитків.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спирався на доводи, викладені в позові.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмові заперечення, в яких просив залишити позов без задоволення.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що 10 лютого 2015 року в Фастівському відділенні ПАТ «ОСОБА_2 Русь» між позивачем та Банком було укладено договір № 10643-44.24 банківського вкладу (депозиту) «Весняний пролісок 2015» у іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач передала, а ОСОБА_2 отримав від неї грошові кошти у розмірі 7984 доларів США на строк до 12.05.2015 року з процентною ставкою 11 % річних.
Згідно п. 2.4., 2.5 Договору банківського вкладу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, термін повернення вкладу 12 травня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 зобовязується повернути Вкладнику суму вкладу і зробити остаточний розрахунок по процентах на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № 262083459002. Також, вкладник має право одержувати нараховані проценти відповідно до умов договору пункту 2.6 Договору.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 1060 ЦК України передбачено, що Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства та умови укладеного між сторонами договору, суд обґрунтовано вважає, що ОСОБА_2 порушив свої грошові зобов'язання перед позивачем.
Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-140 цс/13, відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.
Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вимог статті 88 ЦПК України суд вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1851,50 грн.
Керуючись ст.ст.3,10, 11,15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-216, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 629, 633, 1058, 1060 ЦК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Русь» про повернення банківського вкладу (депозиту) та процентів задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 Русь» (ЄДРПОУ 24214088, код банку 319092) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 185 148, 96 (сто вісімдесят пять тисяч сто сорок вісім грн.) 96 коп., що еквівалентно 7984 доларів США по курсу НБУ на день постановлення рішення по справі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 Русь» (ЄДРПОУ 24214088, код банку 319092) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати розмірі 1851 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Справа № 357/6081/15-ц
2/357/2327/15
05 червня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», в особі відділення № 5 філії «Центральне РУ» про захист прав споживачів та стягнення коштів за строковим депозитом, встановив:
У квітні 2015 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду із даною позовною заявою.
Вказував, що 16.12.2014 року між ним та відповідачем укладено договір-заяву № 300937/78977/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) до 16.03.2015 року, відповідно до умов якого він вніс на вкладний рахунок банку 32 000 грн. Відповідно до умов договору, банк взяв на себе зобов'язання повернути вклад з нарахованими процентами у вказаний у договорі строк.
Звернувшись до відповідача за отриманням коштів йому було відмовлено без будь-яких письмових пояснень.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повернення банківського вкладу, позивач просив стягнути з останнього суму вкладу в розмірі 32 000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день та час розгляду справи повідомлений двічі, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, про причини неявки суд не повідомив, заперечень щодо позову та заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло, тому суд вважає за необхідне провести по справі заочний розгляд відповідно дост. 224 ЦПК України.
В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
16 грудня 2014 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Нові гроші» шляхом підписання договору-заяви № 300937/78977/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) на 3 місяці в національній валюті за умовами якого банк приймає грошові кошти від ОСОБА_1 на вкладний рахунок у сумі 32 000 грн. на строк з 16.12.2014 року по 16.03.2015 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит».
Позивачем були внесені кошти на рахунок банку, що підтверджується копією квитанції № 1 від 16.12.2014 року про внесення грошових коштів на відповідний рахунок в сумі 32 000 грн.
Відповідно до п. 2 вказаного договору, за час користування коштами вкладу протягом встановленого строку банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 25% річних.
Умовами вказаного договору передбачено право вкладника вимагати дострокового повернення суми вкладу у порядку та на умовах, викладених в п. 5.3 Основних умов.
Згідно п. 6 цього договору, після закінчення строку, на який договір укладено, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.1 Основних умов.
Пунктом п. 5.1 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», які розміщені на сайті банку, передбачено, що дія договору припиняється після повернення коштів вкладнику за його вимогою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір, відповідно вимог до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до змісту ст.ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-140 цс 13 від 25 грудня 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення банківського строкового вкладу (депозиту) в сумі 32 000 грн., але вказані кошти повернуті не були.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договору в частині повернення банківського вкладу, тому вимоги позивача про повернення йому депозиту є обґрунтованими.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про захист його прав, як споживача, тому на підставі ст. 88 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», в особі відділення № 5 філії «Центральне РУ» про захист прав споживачів та стягнення коштів за строковим депозитом - задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (адреса: м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 25745867, код банку 300937) на користь ОСОБА_1 32 000 грн. депозитного вкладу.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 320 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Справа №2-69/11
29 березня 2011 року Славутицький міський суд Київської області,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» в особі відділення № 2 філії ВАТ КБ «Надра» Чернігівське регіональне управління - про повернення банківського вкладу з депозитного рахунку та стягнення процентів установив:
До суду звернувся ОСОБА_1, з позовними вимогами розірвати строковий банківський вклад та стягнути з ВАТ КБ «Надра» 5810 доларів США а також заборгованість за проценти у сумі 1664,23 долари США. Крім того просив стягнути понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач після закінчення строку, на який позивач вніс депозитний вклад, не повернув суму депозитного вкладу і не сплатив проценти за користування грошима.
У судовому засіданні позивач просив у повному обсязі задовольнити позовні вимоги, посилаючись на зазначені обставини.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання свого представника не направив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надіслав, у зв'язку з чим за згодою позивача,відповідно ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані ним письмові документи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 11.11.2008 року укладено Договір №688610 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» оформлений в рамках пакету послуг ПП»Базовий+» №1390179. Згідно якого позивачем було внесено на строковий депозит 5810,00 доларів США, що підтверджується квитанцією №2583 від 11 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова Угода до Договору строкового банківського вкладу «Мій вибір» №688610 від 11.11.2008року про наступне: вкладник виявив бажання отримати послугу автоматичного подовження строку дії вкладу.
14 травня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу банківського вкладу за договором №688610 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» оформлений в рамках пакету послуг ПП»Базовий+» №1390179 від 11 листопада 2008 року, але відповідач так і не видав кошти позивачу на час розгляду справи.
23.07.2009 року відповідач на адресу позивача направив листа№22-7-14583, яким повідомив, що в ОСОБА_3 розміщений депозит позивача, термін якого вийшов 11 травня 2009 року. ОСОБА_4 наполегливо працює над поверненням депозитів усім категоріям вкладників насамперед пенсіонерам та найменш захищеним верствам населення. Після реалізації таких заходів ОСОБА_4 зможе повністю виконати свої зобов'язання перед вкладниками, тому відповідач не може задовольнити вимогу позивача, щодо повернення його вкладу та процентів, які знаходяться на депозитному рахунку».
05.07.2010 року позивач звернувся до відповідача повторно з вимогою про повернення банківського вкладу за договором та процентів у відповідності умовами Договору.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_3 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, вставлених законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що вимога про повернення вкладу після спливу строку, встановленого договором, вкладником, - позивачем у справі, була пред'явлена неодноразово, що підтверджується долученими до справи заявами вкладника.
Факт невиконання своїх зобов'язань за договором банківського вкладу щодо повернення вкладу відповідач не заперечив.
За таких обставин суд вважає справедливими і обґрунтованими вимоги вкладника, - позивача у справі, стягнути 5810 доларів США неповернутого строкового банківського вкладу, процентів за час фактичного користування депозитним вкладом після закінчення строку дії договору депозитного вкладу у розмірі у сумі 1664 долари США.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, способи захисту яких визначені ч. 2 цієї статті.
Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра» постановою правління Національного банку України не можуть бути перешкодою для судового захисту порушеного права позивача та підставою для відмови у його захисті.
За правилами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Наданою суду квитанцією підтверджуються судові витрати позивача у розмірі 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також понесених витрат за надання юридичної допомоги у сумі 150 гривень.
За правилом ч. З ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, від стягується з відповідача у дохід держави пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 209, 213-215, 226 ЦПК України вриішив:
Позов задовольнити повністю.
Розірвати Договір №688610 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» оформлений в рамках пакету послуг ПП «Базовий+» № 1390179 від 11.11.2008 року, який був укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_1.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 ОСОБА_3 «Надра» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 5810 доларів США, проценти за період з 11.11.2008 року по 11.11.2010 року у розмірі 1664,23 долари, всього 7474,23 долари США.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 ОСОБА_3 «Надра» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 270 гривень.
Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 ОСОБА_3 «Надра» судовий збір у сумі 590,46 гривень
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів, з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, а у разі залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення - відповідачем у загальному порядку.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
359/12232/14-ц 2/359/380/2015
Бориспільський міськрайонний суд Київської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про повернення вкладу (депозиту) та стягнення моральної шкоди встановив:
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем був укладений договір банківського вкладу (депозиту) на суму 100000 грн., під 25% річних, строком на 3 місяця. Посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського вкладу позивач просить суд із врахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ПАТ «Імексбанк» суму залишку депозитного вкладу в сумі 97000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
В судове засідання належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники процесу в судове засідання не з'явились. Позивач в своїй заяві просив розглянути справу у його відсутність, проти заочного рішення не заперечує. У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, на підставі ст. 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 05 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 226-14/23БВ про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) в національній валюті на суму 100000 грн., під 25% річних, строком на 93 дні. За умовами укладеного договору банк приймає кошти вкладника в сумі 100000 грн. строком на 93 дні, на вкладний рахунок № 26308076798231, зі сплатою 25 % річних. Згідно умов договору дата внесення суми вкладу: 05.08.2014 р.; дата припинення та повернення вкладу: 06.11.2014 р. ОСОБА_1 на виконання своїх зобов'язань внесла на рахунок ПАТ «Імексбанк» грошові кошти в сумі 100000 грн. згідно договору № 226-14/23БВ від 05.08.2014 р., що підтверджується квитанцією № 29262 від 05.08.2014 р.
Після закінчення дії першого депозитного договору, 06 листопада 2014 року між сторонами був укладений новий депозитний договір банківського вкладу в національній валюті № 333-14/23БВ, терміном на 26 днів. Згідно умов договору банк прийняв від вкладника 100000 грн. та розмістив їх на депозитному рахунку № 26307076798232, зі сплатою 18 % річних, строк повернення коштів - 02.12.2014 р.
02 грудня 2014 року позивач звернувся із письмовою вимогою до відповідача про повернення коштів в строк передбачений договором, тобто 02.12.2014 року, однак вказана вимога банком була проігнорована. Позивач неодноразово звертався із скаргами до відповідача про повернення суми вкладу та відсотків, які передбачені договором, проте ніякої відповіді не надходило, кошти не отримав. 03.12.2014 року відповідачем було повернуто позивачу 3000 грн. вкладених коштів (депозиту), що підтверджується заявою на видачу готівки № 9 від 03.12.2014 р.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Згідно із ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 97000 грн. законною, обґрунтованою, а отже такою що підлягає задоволенню.
Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди на підставі ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Таким чином, з огляду на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, розмір матеріальних збитків, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на підставі ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» 10 000 грн. моральної шкоди. В решті вимог - відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК слід стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в дохід держави 1070 грн. судового збору.
Керуючись ст.88, 208, 213-215 ЦПК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (відділення №23 філії АТ «Імексбанк» у м. Києві МФО 300766, ідентифікаційний код 21705124) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість за депозитним договором у розмірі 97000 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (відділення №23 філії АТ «Імексбанк» у м. Києві МФО 300766, ідентифікаційний код 21705124) в дохід держави 1070 грн. судового збору.
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення.
Відповідач має право подати лише заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач може оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.
Справа № 2-4062/2010
01 грудня 2010 Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про захист прав споживача, стягнення боргу за депозитним договором встановив:
Позивачка 15.10.2010 року звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що 01.09.2008 року в місті Борисполі між відповідачем відділенням № 42 Київського РУ ВАТ КБ «Надра» в м. Бориспіль, було укладено строковий депозитний договір № 597296. Предметом договору є розміщення позивачем у відповідача депозитного вкладу в сумі 4500 євро на строк 12 місяців з виплатою процентів на суму депозитного вкладу з розрахунку 11,4 % річних. По закінченню терміну дії договору сума депозиту становить 4500 євро, а сума нарахованих процентів складала 511, 13 євро. 01.09.2009 року закінчився термін дії договору, у звязку з цим позивачка звернулася до відповідача щодо повернення їй суму депозиту та нараховані відсотки. Відповідач відмовився повертати позивачу суму депозиту та нараховані відсотки, чим порушив її права як власника коштів.
Позивач в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд проводити розгляд справи у її відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть особи, які беруть участь у справі, не причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач в судове засідання не з'явивсь про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, 01.09.2008 року в місті Борисполі між відповідачем відділенням № 42 Київського РУ ВАТ КБ «Надра» в м. Бориспіль, було укладено строковий депозитний договір № 597296. Предметом договору є розміщення позивачем у відповідача депозитного вкладу в сумі 4500 євро на строк 12 місяців з виплатою процентів на суму депозитного вкладу з розрахунку 11,4 процентів річних. 01.09.2009 року позивачка звернулася до відповідача повернути їй суму депозиту та нараховані відсотки. В усній формі представник банку повідомив ОСОБА_1 , що гроші їй не повернуть та запропонували укласти додаткову угоду до договору. Однак вказані умови додаткової угоди не виконувались належним чином з боку відповідача. Таким чином, починаючи з 07 серпня 2010 року відповідач взагалі вже не повертає позивачу депозитний вклад, таким чином порушуючи виконання грошового зобовязання, а тому повинен сплатити інфляційні та 3 % річних.
Згідно протокольної ухвали від 19.11.2010 року ВАТ КБ «Надра» залучено до справи в якості належного відповідача по справі.
10.09.2009 року було укладено додаткову угоду до договору на умовах пролонгації депозиту: з 10.09.2009 року по 10.01.2010 року виплачується 20 % депозиту, з 10.01.2010 року по 10.05.2010 року 20 % депозиту, з 10.05.2010 року по 10.09.2010 року 20 % депозиту, з 10.09.2010 року по 10.01.2011 року 20 % депозиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 1058 Цивільного Кодексу України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 1073 ЦК України встановлено, що в разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахунок грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідно суму на рахунок клієнта. Сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки. Якщо інше не встановлено законом.
Суд дійшов висновку, що на момент подачі позову до суду строк дії договору закінчився, але відповідач не повернув внесок у розмірі 31890, 48 грн. та відсотки в розмірі 2589,07 грн. позивачу.
Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені дві сторони договору. Договір, насамперед, належить до юридичних фактів, на основі яких виникають зобовязання, так як у договорі виявляється воля не однієї особи, та договір це спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків. Стаття 629 ЦК України вказує, що договір є обовязковим до виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання відповідачем грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.
Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як дія депозитного договору закінчилася та відповідно до умов договору відповідач, станом на дату закінчення договору повинен був повернути депозитний вклад позивачу та відсотки.
Згідності ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 526, 625, 1073, ч. 2 ст. 1052 ЦК України, ст. ст. 77, ч. 2, 88, 224,225 ЦПК України, вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (місце знаходження: вул. Артема, 15, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість за депозитним договором у розмірі 31890 грн. 48 коп., відсотки в розмірі 2589 грн. 07 коп., інфляційні збитки, 3 % річних в розмірі 1458 грн. 73 коп. та витрати виплачені на довідки банку сплачені позивачкою, всього 36058 (тридцять шість тисяч пятдесят вісім) грн. 29 коп.
Стягнути з ВАТ КБ «Надра» (місце знаходження: вул. Артема, 15, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. оплачених при поданні позову.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

закрити