+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

 Вирішення податкових спорів завжди було одним з найскладніших напрямків юридичної діяльності, а на даний час, після набуття з 1 січня 2011 року законної сили Податковим кодексом України (далі - ПК України), виникла потреба в вивченні нових правових норм та їх практичного застосування з огляду на приписи чинного Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та існуючої судової практики. Вищим адміністративним судом України за 2009-2010 роки видано ряд інформаційних листів з роз’ясненням деяких аспектів податкового законодавства, але, з врахуванням внесення суттєвих змін до чинного законодавства, виникла потреба повернутися як до питань строків звернення до суду, так і до інших процесуальних особливостей розгляду податкових спорів.
Перше, з чим стикається суд та сторони, - це строки звернення до суду за оновленою статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діє з 30 липня 2010 року.
Загальний строк звернення до адміністративного суду – шість місяців з моменту отримання податкового повідомлення-рішення, податкового повідомлення, податкової вимоги або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – все це можливі варіанти рішень податкового органу, які для зручності в подальшому будуть мати єдину назву – податкові рішення. Чому з моменту отримання? Тому, що частина 2 статті 99 КАС України відправною точкою зазначає момент, коли особа дізналася про порушене право, а цей момент, як правило, співпадає з моментом отримання платником податків податкового рішення. Вказаний загальний строк в податкових правовідносинах може бути застосований у разі подання платником податків позову до суду про: оскарження дій посадових осіб податкового органу, наприклад, з відмови про прийняття податкової декларації; скасування наказу на проведення позапланової перевірки; про звільнення майна з-під адміністративного арешту тощо.
Оскарження в адміністративному порядку Повідомлення, що є досудовим вирішенням спору, регулюється ПКУ(1) (ст.ст. 55, 56) та Наказом № 848(2). Скарги на Повідомлення, винесені податковими інспекціями, подаються до податкового органу вищого рівня. Наприклад, у м. Києві – до Головного управління ДФС у м. Києві, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання Повідомлення, яке оскаржується.
Приклад Скарги на ППР
Подання скарги дозволяє відстрочити виконання платником грошових зобов'язань, визначених у Повідомленні, до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.
Крім того, одночасно з поданням скарги, платник зобов'язаний повідомити податкову інспекцію про оскарження винесеного нею Повідомлення. Наприклад, про подання скарги до Головного управління ДФС у м. Києві треба письмово повідомити відповідну районну державну податкову інспекцію.
Якщо вказаним податковим органом вищого рівня приймається рішення про відмову в задоволенні скарги, то платники мають право подати ще одну скаргу (вже остаточну) – до Державної фіскальної служби України, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного рішення.
За загальноприйнятим правилом, якщо останній день вказаних строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем вважається наступний перший робочий день.
При адміністративному оскарженні Повідомлення, скарга подається у письмовій формі. Дуже важливим є те, що вона обов'язково має включати інформацію, що зазначена у п.4.1. Наказу № 848. У разі невиконання цих вимог, скарга може бути залишена без розгляду та повернута.
До скарги платниками можуть бути додані належним чином засвідчені копії документів або розрахунки, як докази своєї правової позиції. Скарга з додатками подається платниками особисто, через свого представника чи надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення).
За результатами розгляду скарги, приймається рішення про повне/часткове задоволення скарги або залишення рішення податкового органу нижчого рівня без змін. Крім того, може бути прийняте дуже неприємне для платників рішення – про збільшення суми штрафу, що зазначена у Повідомленні.
Рішення, прийняте Державною фіскальною службою України, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. На цьому процедура адміністративного оскарження Повідомлення закінчується.
За весь час оскарження в адміністративному порядку сума грошового зобов'язання, зазначеного в Повідомленні, вважається неузгодженою.
Оскарження Повідомлення в судовому порядку, доказова база
Незалежно від оскарження у адміністративному порядку, платники мають право оскаржити Повідомлення у адміністративному суді, шляхом подання
позову про визнання Повідомлення недійсним та його скасування
Строк такого оскарження становить 1095 днів із дня отримання Повідомлення. Проте, у випадку коли судовому зверненню передувала процедура адміністративного оскарження, строк для звернення до суду становить 1 місяць і розпочинається у день завершення процедури адміністративного оскарження.
Проте затягувати з оскарженням не варто, оскільки у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник має сплатити нараховану суму протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання Повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (ст.57 ПКУ).
Тобто, логічно або одразу ж звернутися до суду з позовною заявою (протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення), або почати процедуру адміністративного оскарження, в процесі якої подати позов до суду, якщо для підготовки позову потрібний строк більше 10 календарних днів. Зазначене зумовлено тим, що адміністративне оскарження, як правило, не є дієвим з точки зору скасування Повідомлення.
Процедура оскарження в судовому порядку регулюється КАСУ(3).
Позов подається до суду першої інстанції, наприклад, - до Окружного адміністративного суду м. Києва, якщо оскаржуються рішення будь-якої районної податкової інспекції.
КАСУ визначає форму, зміст, вимоги до позовної заяви, процедуру судового розгляду справи, правила оскарження прийнятих судових рішень.
Виходячи із змісту ст. 71 КАСУ, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання. У разі відсутності необхідних доказів, податківці можуть ініціювати витребування їх судом. Платники в підтвердження власної позиції можуть надати первинні документи (договори, накладні, рахунки, тощо) та інші дані, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, з урахуванням специфіки кожної, наприклад, – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг тощо. Треба також довести наступні факти: що проведені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податку; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і самою господарською діяльністю; наявність господарської мети.

Справа № А10/310-07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», м. Вишгород до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області,
про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2006 р. за
№ 0000652300/0
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07.2007 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 03.08.2007р. про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 30.07.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду Київської області звернулось з позовом Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2006 р. за № 0000652300/0.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2007 року було відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання на 10 липня.2007 року на 14-30 (з подальшим перенесенням судового засідання на 12.07.2007 року о 14-30, про що сторони були повідомлені телефонограмами).
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2007р. було закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 30.07.2007р. о 17-00.

Суд на підставі листа –повідомлення Прокуратури Київської області від 27.07.2007р. № 05/1-1178 вих та ст. 60 КАС України допустив до участ і у справі Прокуратуру Київської області.
В судовому засіданні 30.07.2007 р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 27.09.2006 р. за № 0000652300/0.
В судовому засіданні 30.07.2007 протокольною ухвалою було закінчено з’ясування обставин у справі та перевірку їх доказів та суд перейшов до судових дебатів. В судових дебатах позивач позов підтримав, а відповідач –заперечив.
Товариство обґрунтовує позов з підстав того, що відповідачем неправомірно донара-ховано позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 482.160,68 грн. та застосовані пов’язані з цим штрафні санкції на суму 385.728,54 грн., що складає у сукупності 867.889,22 грн. На думку позивача, відповідачем при проведенні податкового донарахування порушені вимоги ч.1 ст.2, ст..3, п.1 ч.1 ст..11 Закону України № 509-ХІ від 04.12.1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», ст..1, ч.2 і 3 ст.9 Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік в Україні», пункти 1.7, 2.3.2., 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, а також деяких інших нормативних актів в цій сфері. Крім того, Товариство вважає, що Інспекція при проведенні перевірки безпідставно оцінила фактичні обставини господарської діяльності позивача, а тому за результатами перевірки невірно застосувала положення п.5.9. ст.5 Закону України № 334/94-В від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач проти позову заперечив, вважає свої дії при проведенні планової перевірки Товариства та складанні акту за результатами цієї перевірки, а також зроблені внаслідок цього висновки, такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам спору сторін, тому просив у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ :
З 18.08.2006 р. по 15.09.2006 р. відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання Товариством у своїй господарській діяльності вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р. За результатами зазначеної перевірки посадовими особами Інспекції був складений Акт від 14.09 .2006 р. за № 657/22-0/13674214 ( далі –Акт ). На підставі вказаного Акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2006 р. за № 0000652300/0 ( далі –повідомлення-рішення ), яке і оскаржує позивач по даній справі.
В Акті відповідачем зазначено, що Товариство при здійсненні у контрольний період своєї господарської діяльності не відобразило у бухгалтерському та податковому обліку підприємства готову продукцію за 2005 р. на суму 1.930.388,51 грн., а за 1 півріччя 2006 року від’ємне значення на суму готової продукції склало 1.745,78 грн. В зв’язку з цим, як вказано в Акті, різниця між даними по бухгалтерському обліку підприємства та технологічною документацією склала 1.928.642,73 грн. На підставі наведених висновків відповідач донарахував позивачу податок на прибуток за 2005 р. на суму 482.160,68 грн. та штрафні санкції на суму 385.728,54 грн. Загальна сума стягнення по податковим зобов’язанням склала 867.889, 22 грн. В якості нормативної підстави для стягнення відповідач в Акті та у виданому на його основі податковому повідомленні-рішенні зазначив п. 5.9. статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимоги якого, на його думку, були порушені.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно видав податкове повідомлення-рішення від 27.09.2006 р. за № 0000652300/0 з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки Інспекції про необхідність донарахування Товариству податку на прибуток за 2005 рік на суму 482.160,68 грн. грунтується на порівняльному аналізі даних оборотно-сальдової відомості ВАТ «НВП «Прецизійні абразиви»та даних технологічної документації –паспортів якості продукції підприємства –алмазного мікропорошку.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України № 509-ХІ від 04.12.1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», органи Державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведення органами ДПА України документальних невиїзних, а також виїзних планових та позапланових перевірок здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів. При цьому, згідно з пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зокрема факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються а акті чітко, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. На підставі пункту 2.3.2. цього ж Порядку, при відображенні фактів порушення податкового законодавства необхідно висвітлювати показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів, податкового та бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 996 – ХІУ від 16.07.1999 р. «Про бухгалтер-ський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ії здійснення. У відповідності з частиною 2 статті 9 цього ж закону, обов’язковими реквізитами первинного документу є : зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Як свідчить аналіз змісту технологічної документації, на яку в Акті та своїх запереченнях посилається відповідач, паспорти якості продукції –алмазного мікропорошку не можна віднести до первинних документів та документів, що знаходяться на бухгалтерському або податковому обліку, оскільки ці документи не відображають господарські операції та рух товарно-матеріальних цінностей і не мають необхідних для цього реквізитів. Вказані документи відображають лише якісні характеристики певного об’єму тієї продукції підприємства, яка пройшла відповідне тестування. За таких умов, використання даних, що містяться у паспортах якості продукції, при проведенні податкової перевірки та донарахуванні податкової заборгованості є неправомірним.
Висновок експерта - Богатирьової Г.П., доктора технічних наук, завідуючої відділом Інституту надтвердих матеріалів НН України „О ведении паспортов на алмазные микропорошки в процесе их производства в ОАО НПП «Прецизионные абразивы” суд не приймає як експертний висновок, оскільки судом експертиза не призначалась, але оцінює його як доказ в сукупності з матеріалами справи.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
До того ж, зазначені в Акті данні спростовуються іншим : наданим позивачем контр розрахунком об’єму та вартості продукції, відображеної у вилучених Інспекцією паспортах якості, розрахунками енергетичних витрат на виготовлення продукції. Крім того, згідно з пунктом 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючи ми, які не мають підтверджених доказів .
Таким чином застосування за результатами податкової перевірки по відношенню до Товариства положень пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним. Крім того, в Акті та інших, наданих Інспекцією документах, не зазначено : які саме положення пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були порушені і яким саме чином.
Як вбачається з матеріалів справи до Акту, на підставі якого було видане оскаржуване повідомлення-рішення, в порушення вимог пункту 3.1. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не були додані розрахунки до-нарахованих сум податків та штрафних санкцій.
Отже, видачу ДПІ у Вишгородському районі Київської області податкового повідомлення-рішення від 27.09. 2006 р. за № 0000652300/0 не можна визнати законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам господарської діяльності позивача. За таких умов, зазначене рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 2, 7, 17, 98, 158, 161, 162, 163 та п. 1, 2, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Київської області, -ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області за № 0000652300/0 від 27.09.2006 р.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви»(07300, Київська область, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 13674214) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

закрити