+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

У наші дні однією з поширених форм шахрайства є заволодіння чужою нерухомістю. Кожного, хто зібрався придбати, продати, обміняти нерухомість, підстерігає небезпека з боку аферистів, шахраїв, недобросовісних забудовників.
Недостатня уважність учасників угоди найчастіше стає причиною серйозних проблем з документами, зловживань з боку недобросовісних громадян та посередників. Дуже часто процес оформлення купівлі-продажу квартири, будинків, землі призводить до втрати часу, здоров’я, засобів. Помилки в даному випадку можуть коштувати дуже дорого.
Спори, пов’язані з нерухомістю, найчастіше вирішуються в судовому порядку. Перелік дій та документів, залежать від того, в яку ситуацію Ви потрапили. Судова процедура також займає багато часу, сил і засобів, але головне – довести договірні спори до справедливого розв’язання.
Кризова ситуація в нашій країні, звісно ж, не могла не знайти своє відображення на такому вагомому секторі економіки, як нерухомість. Хоча вітчизняні девелопери й характеризують ринок як такий, що перебуває у стані стагнації (а не стрімко рухається вниз, як було всередині минулого року), якісь конкретні думки з приводу того, коли можуть статись позитивні зрушення, озвучувати ніхто не наважується. І це зрозуміло. Адже передбачити, коли в країні закінчиться війна або як змінюватиметься політична ситуація, майже неможливо. Як відомо, юридична практика в певній галузі нерозривно пов’язана та залежна від останньої.
Справа №2-145/11
1 липня 2011 року Славутицький міський суд Київської області розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, - встановив:
У лютому 2011 року ОСОБА_1 Звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за реєстраційним номером 133478. укладений між ним та відповідачем на товарній біржі «Українська товарна біржа» 15 січня 2001 року.
Позов обґрунтовується тим, що договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений і тому він не може здійснити відчуження квартири.
В процесі розгляду справи позивач подав доповнення до позовної заяви, у якому послався на те. що після виконання договору купівлі-продажу, укладеного на біржі, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України може бути підставою для визнання в судовому порядку договору дійсним.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позов, пославшись на те, що купив у відповідача зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого на біржі згідно пропозиції відповідача. Його право власності було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації. При зверненні до нотаріальної контори з метою відчуження квартири у посвідченні договору йому нотаріусом було відмовлено у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений. В той же час відповідач ОСОБА_2 як при укладенні договору на біржі, так і пізніше ухиляється від нотаріального посвідчення договору після його фактичного виконання обома сторонами.
Відповідач до суду не з'явився, подавши письмову заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає за можливе позов задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 15 січня 2001 року № 133478, зареєстрований на Українській товарній біржі, ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), прийняті в члени товарної біржі, склали договір про те, що продавець продав, а покупець купив квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з трьох кімнат жилою площею 36,0 кв.м.. Зазначений об'єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Славутицької державної нотаріальної контори, реєстр. № 3850.
Згідно реєстраційного напису на договорі купівлі-продажу нерухомості АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 та записана в реєстрову книгу за № 448/98 від 22 січня 2001 року.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.08.2006 р. квартира за адресою: АДРЕСА_4, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 133478 від 15.01.2001 р. на Українській товарній біржі.
Відповідно довідки ф. З від 7 лютого 2011 року, виданої ОСОБА_1, він проживає і зареєстрований з відміткою у паспорті в м. Славутичі за адресою: АДРЕСА_5, разом з членами своєї сім'ї.
Листом від 09.02.2011 р. № 56/01/16 Славутицької міської державної нотаріальної контори на адресу ОСОБА_1 повідомлено, що згідно ст. 227 ЦК України договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна із сторін є фізичною особою. Невиконання цієї вимоги тягне за собою недійсність даного договору.
Згідно ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України правочини про відчуження майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на це майно.
Відповідно до п. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вправі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Куплена квартира належить заявникові на підставі договору купівлі-продажу. укладеного на Товарній біржі «Українська» 15.01.2001 р. без подальшого нотаріального посвідчення цього договору. Даний договір вважається недійсним і є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Заявникові необхідно звернутися до Славутицького міського суду для визнання договору купівлі-продажу дійсним або визнання права власності на квартиру.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
За правилом ч. 2 цієї статті якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наданим позивачем договором купівлі-продажу нерухомості від 15 січня 2001 року № 133478, зареєстрованого на Українській товарній біржі, підтверджено, що сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору до його підписання.
Відповідно до правила ч. З ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як видно з поданої відповідачем заяви про визнання позову, спору про ухилення від нотаріального посвідчення договору не виникає, у зв'язку з чим ця обставина не підлягає доказуванню.
За таких обставин позов слід визнати таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до правила ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на суму 8 гривень 50 копійок, від сплати якого позивач звільнений відповідно до закону.
Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 15 січня 2001 року, зареєстрований на Українській товарній біржі за № 133478, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру № 98 в будинку № 4 в Добринінському кварталі м. Славутича Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Справа № 1005/3242/2012
15 липня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з незаконного володіння, - встановив:
30.03.2012 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26.03.2010 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу належної йому (позивачу) на праві приватної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, реєстровий № 1578.
Проте, даний договір був вчинений ним (позивачем) під впливом насильства зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які тривалий час утримували його (позивача) в різних місцях поза його волею, застосовуючи психічний та фізичний тиск, доки не було укладено спірний договір.
В подальшому ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3, уклавши договір купівлі-продажу від 15.04.2010 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, реєстровий № 374.
Тому він просить визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.03.2010 року, укладеного ним (позивачем) з відповідачем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, реєстровий № 1578, а також витребувати на свою користь вказану квартиру з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3, так як останній є добросовісним набувачем.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 підтримали письмовий текст позову, просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10, в суді проти позову заперечив, пояснивши, що особа позивача достовірно не встановлена, а також зазначив, що на даний час в спірній квартирі зареєстрована малолітня дочка ОСОБА_3, в зв язку з чим буде порушено її права у випадку задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_2 за викликом суду неодноразово не з явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, свого представника не направив, заяви про слухання справи в свою відсутність та письмових заперечень не надав.
ОСОБА_4, будучи викликаною в якості відповідача, до суду не з явилася, надала письмові заперечення, в яких вказує, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27.02.2013 року за нею визнано право власності на ? частину спірної квартири, тому суд не може витребувати це майно або визнати право власності на нього, поки вказане рішення дійсне. Також особа позивача достовірно не встановлена. Крім того, позивач не просить визнати за ним право власності на спірну квартиру, а лише вимагає її повернення, тобто не бажає стати її власником, що не відповідає вимогам ст.ст.182, 331, 334 ЦК України.
Суд ухвалив слухати справу у відсутність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що 26.03.2010 року між позивачем, ОСОБА_1, та відповідачем, ОСОБА_2, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, реєстровий № 1578.
Відповідно до вказаного договору позивач продав, а відповідач ОСОБА_2 купив зазначену вище квартиру.
Проте даний договір був укладений позивачем під впливом насильства зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які тривалий час утримували позивача в різних місцях поза його волею, застосовуючи психічний та фізичний тиск, доки не було укладено спірний договір, що підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2011 року щодо розгляду клопотання адвоката ОСОБА_11 про застосування амністії щодо підсудного ОСОБА_12 обвинуваченого за ст.146 ч.2 КК України, та вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2011 року, який залишено без змін ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 01.03.2012 року, в кримінальній справі № 1-64/2011р. по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.ст.146 ч.2, 189 ч.4 КК України.
Як зазначено в ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, уклавши договір купівлі-продажу від 15.04.2010 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, реєстровий № 374.
Відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем у розумінні ст.388 ЦК України, оскільки він не знав і не міг знати, що купує квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати.
Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Твердження відповідача ОСОБА_4 та представника ОСОБА_10 про те, що особа позивача достовірно не встановлена, є безпідставними, так як особу позивача встановлено у визначеному законом порядку на підставі паспорта для виїзду за кордон НОМЕР_2 на ім я останнього.
Також є безпідставними твердження відповідача ОСОБА_4 щодо невірного викладення позивачем позовної вимоги про витребування спірної квартири. ОСОБА_4 вважає, що необхідно ставити питання про визнання права власності, а не витребування з незаконного володіння. Проте дана вимога позивача відповідає положенням ст.388 ЦК України, якими передбачено витребування майна від набувача (добросовісного).
Критиці підлягають також твердження ОСОБА_4 щодо належності їй ? частини спірної квартири на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.02.2013 року, так як, відповідно до ст.ст.182, 331, 334 ЦК України, на які вона посилається, право власності на нерухоме майно виникає, змінюється чи припиняється з моменту його державної реєстрації. Доказів реєстрації свого права власності на ? частину спірної квартири ОСОБА_4 не надала, але повинна була зробити на підставі ч.1 ст.60 ЦПК України.
Вимоги ч.1 ст.60 ЦПК України не виконані і представником ОСОБА_10, оскільки доказів реєстрації малолітньої дитини в спірній квартирі ним не надано.
Таким чином, в зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 26.03.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1578, за яким позивач продав, а відповідач ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1, вчинений позивачем проти його справжньої волі, а тому його необхідно визнати недійсним, та витребувати вказану квартиру з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.
Судовий збір, від сплати якого позивач звільнений при подачі позову, необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави, відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.231 ч.1, 388 ч.1 п.3 ЦК України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.03.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1578, за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1.
Витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 3535 грн. 70 коп..
Рішення суду може бути оскаржене через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з моменту отримання копії рішення.
Справа № 367/1014/13-ц
27 березня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про стягнення грошових коштів, - встановив
До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС- СІТІ» попередній договір купівлі-продажу від 20.09.10 № G-290 про придбання нерухомого майна. Нерухомим майном є однокімнатна квартира під будівельним НОМЕР_1, загальною проектною площею 49,48 квадратних метрів на 9 поверсі у житловому будинку під будівельним НОМЕР_2, корпус 1, секція 4, по АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору сплатив 339 828,65 грн.
11.10.2012 р. він уклав договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири. Цей продаж вчинився на суму 321 422,40 грн. За даними технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» загальна площа квартири 46,8 кв.м, що фактично менше площі, вказаної в попередньому договорі.
Згідно п. 2.6 Попереднього договору в разі зменшення загальної площі Об'єкту продажу, що зазначена в цьому попередньому договорі та буде зазначена в основному Договорі купівлі продажу, яка буде підтверджена інвентаризацією та технічним паспортом Об'єкту продажу, продавець (ТОВ «Аверс-Сіті») на протязі 3 банківських днів з моменту укладання Основного договору зобов'язаний сплатити різницю між оплаченою за Попереднім договором площею та площею, що буде зазначена в Основному договорі купівлі-продажу.
Згідно п. 2.1 Попереднього договору вартість 1 (одного) кв.м. становить 6 868 ( шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень, в тому числі ПДВ 20% - 1373,60 грн., тобто Продавець (ТОВ «Аверс-Сіті») зобов'язаний був до 16.10.2012 р. виконати умови Попереднього договору, сплатити кошти, а саме 18 406,24 грн. на його поточний рахунок, але цього зроблено не було, не зважаючи на письмові звернення.
Просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» на його користь 18 406,24 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов, підтвердив наведені в позовній заяві обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначав, що в договорі купівлі-продажу квартири від 11.10.2012 р. не міститься відомостей про те, що цей договір було укладено на виконання попереднього договору і відсутні докази, що існує зв'язок між цими договорами.
Вказує, що зобов'язання за попереднім договором припинено відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, оскільки основний договір не було укладено після спливу 60 робочих днів після введення 28.09.2011 р. в експлуатацію будинку, в якому знаходиться квартира позивача.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС- СІТІ» попередній договір від 20.09.10 № G-290 (а.с. 4-9), згідно п. 1.1 якого сторони по договору зобов'язались в строк, обумовлений п. 6.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу (основний договір) квартири під будівельним НОМЕР_1, загальною проектною площею 49,48 кв.м на 9 поверсі у житловому будинку під будівельним НОМЕР_2, корпус 1, секція 4, по АДРЕСА_1.
Згідно п. 6.1 вказаного договору сторони домовились про те, що кінцевий термін укладення основного договору є термін, що не може перевищувати 60 робочих днів від дня отримання продавцем акту державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва та правовстановлюючих документів продавця на об'єкт продажу, але в будь-якому разі не пізніше 21.03.2011 р.
Ціна квартири згідно п. 2.1 попереднього договору визначена у розмірі 339 828,65 грн. Зазначену суму позивач зобов'язався сплатити відповідачу не пізніше 01.03.2011 р., яку буде зараховано у належний з покупця платіж за основним договором.
На виконання зазначеної норми позивач перерахував відповідачу 339 828,65 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Аверс-Сіті» від 21.09.2010 р. (а.с. 17) та визнав в судовому засіданні представник відповідача.
Згідно п. 2.6 Попереднього договору в разі зменшення загальної площі Об'єкту продажу, що зазначена в цьому попередньому договорі та буде зазначена в основному Договорі купівлі продажу, яка буде підтверджена інвентаризацією та технічним паспортом Об'єкту продажу, продавець (ТОВ «Аверс-Сіті») на протязі 3 банківських днів з моменту укладання Основного договору зобов'язаний сплатити різницю між оплаченою за Попереднім договором площею та площею, що буде зазначена в Основному договорі купівлі-продажу.
Судом також встановлено, що позивачем 11.10.2012 р. було укладено з відповідачем договір купівлі-продажу квартири (а.с. 10-13). Згідно даного договору позивач придбав у відповідача квартиру АДРЕСА_1 за 321 422,40 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання за попереднім договором припинилось, оскільки до 21.03.2011 р. між сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу квартири, як передбачено п. 6.1 попереднього договору. Тому суд вважає безпідставними посилання позивача на норми попереднього договору згідно яких відповідач повинен повернути йому різницю між вартістю придбаної ним квартири та сумою грошових коштів, що були ним сплачені по попередньому договору.
Крім того, згідно попереднього договору позивач мав придбати квартиру під НОМЕР_1, а за договором купівлі-продажу придбав квартиру НОМЕР_3. Суду не надано доказів того, що це є одна й таж сама квартира і що договір купівлі-продажу від 11.10.2012 р. було вчинено на виконання попереднього договору від 12.09.2010 р.
Суд вважає, що спірні правовідносини врегульовуються нормами ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи, що позивачем за попереднім договором сплачено відповідачу грошову суму в розмірі 339 828,65 грн. і ця сума перевищує вартість квартири за договором купівлі-продажу на 18 406,24 грн., суд дійшов висновку, що дана грошова сума перебуває у відповідача безпідставно - без достатньої правової підстави, а тому суд стягує на користь позивача вказану суму з відповідача.
У зв'язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1212 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 62, 209, 215 ЦПК України суд, - вирішив:
Задовольнити позов.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 попередньо сплачені грошові кошти по попередньому договору від 20.09.10 № G-290 в розмірі 18 406,24 грн. (Вісімнадцять тисяч чотириста шість гривень 24 коп) та судові витрати по справі в розмірі 229,40 грн. (Двісті двадцять дев'ять гривень 40 коп.).
Рішення в повному обсязі буде виготовлено до 02.04.2013 р.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні під час проголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.
Справа № 22-ц-1043/
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов'язання зареєструвати право власності на квартиру та зобов'язання видати свідоцтво про право власності та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 . ОСОБА_2, треті особи: товарна біржа «Київська універсальна біржа», товариство з обмеженою відповідальністю «Атон ЛТД»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права користування квартирою ,-встановив:
У грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності.
У лютому 2010 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - товарна біржа «Київська Універсальна біржа», товариство з обмеженою відповідальністю «Атон ЛТД», про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
У ході розгляду справи ОСОБА_1 змінив позовні вимоги. Просив, - залишити без розгляду позовну вимогу щодо визнання за ним право власності на квартиру та визнати дійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 26 листопада на Київській універсальній біржі в м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 Свої вимоги обґрунтував тим, що після укладання спірного договору відбулося повне його виконання, договір не був нотаріально посвідчений з поважних причин, оскільки покупець на той час був неповнолітнім і не мав можливості це зробити. Зараз ОСОБА_1 вжив всіх заходів для нотаріального посвідчення договору, однак ОСОБА_2 ухиляється від цієї дії за браком у неї часу та коштів.
ОСОБА_3 уточнив та збільшив свої позовні вимоги. Просив також суд визнати за ним право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Обґрунтовував вимоги тим, що на законних підставах був зареєстрований у даній квартирі і законно заселився у неї, постійно сплачує комунальні платежі, причини, за яких можна було б визнати його таким, що втратив право користування, відсутні, однак ОСОБА_1 це ігнорує, хоче виселити його зі спірного житла.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а вимоги ОСОБА_3 задоволено.
У апеляційній скарзі апелянт посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, - просить, скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволити, а у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційні скарги підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позов ОСОБА_3А та відмовляючи в задоволені вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, а в матеріалах справи не має доказів, які б підтвердив повне виконання спірного договору купівлі-продажу спірної квартири або ж доказів, які вказують на реальні перешкоди для його виконання. Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, суд першої інстанції послався на те, що останній пропустив строк позовної давності з поважних причин та має юридичний інтерес у правовідносинах, що виникають із спірного договору, оскільки ОСОБА_1, як власник квартири заявив до останнього позов про виселення із квартири.
З таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 26 листопада 1997 року між брокером Брокерської контори №587 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 та брокером Брокерської контори № 587 ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_1С.(позивача), було укладено договір купівлі-продажу квартири № 14, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, вул. Балукова, 1А (а.с. 11). Даний договір укладено на Київській універсальній біржі та нотаріально не посвідчений.
Відповідно до п. 4 зазначеного договору дійсна вартість квартири складала 6 039 грн., а згідно з п. 5 продаж квартири було здійснено за 3 000 грн.
Пунктом 14 договору купівлі-продажу застережемо сторони про його обов'язкову реєстрацію в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації на виконання вимог ст. 227 ЦК України 1963 року.
Крім того, згідно п.5 договору купівлі-продажу квартири від 26 листопада 1997 року, зазначено та не спростовується сторонами, що продаж даної квартири здійснено за три тисячі гривень, які Покупець передав Продавцю повністю до підписання договору, спірну квартиру передано позивачу. що підтверджується тим, що позивача зареєстровано в спірній квартирі (а.с. 28), та за згодою матері ОСОБА_1 С, та від імені сина у спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_3
У 2008 році ОСОБА_1 (21.11.1989 р.н.), звернувся до КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради»з метою реєстрації спірного договору, однак у вчиненні даної дії 15 грудня 2008 року йому було відмовлено, оскільки договір не посвідчений нотаріально (а.с. 9).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2009 року номер витягу 22012569 за ОСОБА_1 С, зареєстровано право власності на спірну квартиру.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду у квартирі був зареєстрований ОСОБА_3, з 12 вересня 2003 року на підставі заяви про реєстрацію місця проживання та свідоцтва про одруження з ОСОБА_7, на дану реєстрацію була надана згода ОСОБА_4, яка на той час представляла інтереси свого неповнолітнього сина ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин щодо вимог ОСОБА_1, в частині визнання дійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 26 листопада 1997 року на Київській універсальній біржі в м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_1, необхідно застосовувати вимоги ЦК України (1963 року).
Відповідно до статті 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Згідно статті 48 ЦК України (1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Тобто угода визнається недійсною, якщо вона не відповідає вимогам закону, а саме: по своєму змісту не відповідає закону, не додержана встановлена законом форма угоди, не встановлена правоздатність сторін за угодою.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Якщо ж така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини 2 статті 47 ЦК України (1963 року) за вимогою сторін, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною.
В ході судового розгляду встановлено, що сторони по даній справі домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, відбулося повне виконання договору з отриманням продавцем грошей, а покупцем - спірного майна, але відповідач ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір купівлі-продажу квартири був укладений на законних підставах, з додержанням форми угоди, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Договір відповідає вимогам ст.44, 224, 225, 228 ЦК УРСР (1963 р.), які регулюють дані правовідносини.
На час розгляду спору вказана угода ніким не оспорена, питання про її недійсність продавцем не порушувалось.
Доводи ОСОБА_3 А щодо пропуску позивачем строку позовної давності суперечать обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону, тому що з часу укладення договору купівлі-продажу покупець і її правонаступник вільно користувались і володіли спірним майном.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. або про особу яка його порушила, а відповідно до п. 4 ст. 261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
Також, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3, не є належним позивачем у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, оскільки на час укладання спірного договору він не мав жодного відношення до спірної квартири і жодних його прав на час укладення договору порушено не було.
Визнаючи за ОСОБА_3 право на користування спірною квартирою суд першої інстанції не надав, жодного значення тим обставинам, що ОСОБА_3, був поселений у спірну квартиру саме за дозволом ОСОБА_1 С, від якого діяла мати та суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_3, як члена сім'ї ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст. 64 ЖК України, визначений вичерпний перелік осіб, що є членами сім'ї, до яких відносяться, дружина, діти та їх батьки.
З урахуванням наведеного рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення та судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, - вирішила:
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволити. Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладеного 26 листопада 1997 року на Київській універсальні біржі в м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_1.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 треті особи: Товарна біржа „Київська універсальна біржа, Товариство з обмеженою відповідальністю „Атон ЛТД", про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права користування квартирою відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 226 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Справа № 2-2021/11
28 грудня 2011 року Ірпінський міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,3-я особа Ірпінська держнотконтора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, встановив:
Позивачка звернулась до суду із позовом,в якому вказала,що вона є інвалідом 2 групи,дітей не має,є одинокою.Також,вона страждає на психічне захворювання,періодично лікується у КОПНЛ-2 та перебуває на обліку у лікаря психіатра м.Буча.У травні 2008р вона також лікувалась у КОПНЛ-2.З 28.03.2007р вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4ЇЇ сестра ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2,дізнавшись,що вона зареєструвала шлюб,стали постійно цікавитись кому дістанеться квартира після її смерті,також почали її переконувати,що чоловік її постійно травить.
З 3.08.2008р вона гостювала у сестри в м.Митище Московської області.Сестра умовляла її продати квартиру та переїхати проживати до неї або в м.Донецьк,де проживає її син ОСОБА_2Переїзджати жити у Росію вона не мала наміру,але не заперечувала переїхати проживати м.Донецьк.14.08.2008р вона повернулась в м.Київ,де її зустрів племінник ОСОБА_2 із ОСОБА_3Вони стали умовляти її продати квартиру в м.Буча та переїхати жити у Росію.Також,ОСОБА_2 умов її розірвати шлюб із чоловіком.Вона відмовилась їхати проживати в Росію,тоді ОСОБА_2 запевнив її що купить їй квартиру у м.Донецьк.Вона довіряла племіннику і 19.08.2008р подала заяву до РАЦСУ про розірвання шлюбу.Також,30.08.2008р вона видала ОСОБА_2 довіреність на право продажу її АДРЕСА_1.
Вона довіряла племіннику,вірила,що він продасть квартиру за таку ціну,щоб можливо було купити іншу квартиру.
Спочатку відповідач знайшов покупця ОСОБА_6,уклав із нею попередній договір купівлі-продажу,згідно якого квартира мала бути продана за 83000 долларів США.Вона була згодна із таким договором.
23.09.2008р вона розірвала шлюб із ОСОБА_4 В.С.24.09.2008р вона знялась із реєстрації і в талоні зазначено,що вона вибуває у м.Донецьк.
27.09.2008р вона поїхала до сестри у м.Митизе.06.12.2008р в м.Митище приїхав ОСОБА_2 і вона заявила йому,що повертається у м.Буча,поскілдьки із сестрою має непорозуміння.Відповідач повідомив,що міняє квартиру на м.Донецьк,що потрібно почекати.Їй стало погано,ОСОБА_2 повідомив їй,що квартиру він продав своїй дружині ОСОБА_3 і що у квартирі проживає квартирант.
13.12.2008р вона приїхала в м.Буча і проживала у чужих людей,поскільки її квартира була зайнята.
Вона дізнала,що відповідач ОСОБА_2 згідно договору купвлі-продажу від 24.11.2008р продав квартиру своїй дружині ОСОБА_3 за 13356гр.У 2009р вона зверталась до суду із позовом про визнання недійсним даного договору купівлі- продажу відповідно до ст.. 233 ЦК України.Рішенням суду від 30.06.2009р їй у позові було відмовлено.
На даний час вона оспорює договір купівлі-продажу квартири відповідно до ст.. 232 ЦК України як правочин,який було вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони із другою.Вона вважає,що відповідач ОСОБА_2 продавши своїй дружині квартиру діяв всупереч її інтересам і цілком усвідомлював це,а також усвідомлював що для неї позивачки настануть несприятливі наслідки,тому що вона залишилась без житла.Перебуваючи у шлюбі відповідачі задарма придбали її квартиру у спільну сумісну власність.Відповідач позбавив її можливості придбати інше житло,вона стала бездомною,ніде не зареєстрована,що впливає не можливість отримувати медичну допомогу.
Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу картири АДРЕСА_2,який був укладений 24 листопада 2008р між ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3,який був посвідчений Ірпінською держнотконторою. Квартиру АДРЕСА_2 повернути їй у власність.

Позивачка та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з»явились,до суду надійшли письмові пояснення від відповідачів,згідно яких позов не визнають,поскільки вважають,що позивачкою не доведено зловмисної домовленості у їх діях,вони діяли в інтересах позивачки.Крім того,ОСОБА_3 надала позивачці довіреність на вільний доступ до нерухомості, на оплату комунальних платежів та заявила згоду на її постійну реєстрацію та проживання у квартирі.
Представник 3-ї особи Ірпінської держнотконтори у судове засідання не з»явився,до суду надійшов лист про розгляд справи за їх відсутності.
Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,покази свідків,дослідивши письмові докази по справі,оглянувши аметріали цивільної справи №2-511\2009р,вважає позов таким,що підлягає до задоволення.
У судовому засіданні встановлено,що позивачка по справі була власником АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 02.10.2000р,що стверджується копією договору міни (а.с.10).
30.08.2008р позивачка видала відповідачу-своєму племіннику- ОСОБА_2 довіреність на право продажу її АДРЕСА_1,згідно якої надала відповідачу право продати за ціну і на умовах на його розсуд вказану квартиру ,що стверджується копією довіреності (а.с. 9).
02.09.2008р відповідач ОСОБА_2 діючи від імені позивачки уклав із ОСОБА_6 попередній договір купівлі-продажу квартири за 83000 долларів США,однак договір купівлі-продажу квартири у послідуючому не був укладений (а.с.20-21).
Також,у судовому засіданні було встановлено,що 24 листопада 2008р між ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу картири АДРЕСА_2,який був посвідчений Ірпінською держнотконторою (а.с.16).Квартира була продана ОСОБА_3 за 13536гр.
На даний час право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3,що стверджується листом БТІ.
Позивачка у 2009р звернулась до Ірпінського міського суду із позовом про визнання недійсним даного договору купівлі-продажу відповідно до ст.. 233 ЦК України.Рішенням суду від 30.06.2009р їй у позові було відмовлено.(а.с.17-19).
На даний час позивачка просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24.11.2008р на підставі ст.. 232 ЦК України.
Відповідно до ст.. 232 ЦК України «Правочин,який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною,визнається судом недійсним».
Відповідно до п 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено,що для визнання правочину недійсним на підставі ст.. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника,представник усвідомлює,що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає їх настання,а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя».
У судовому засіданні було встановлено,що відповідач ОСОБА_2 діючи від імені позивачки продав належну позивачці на праві власності квартиру своїй дружині ОСОБА_3,з якою перебував у зареєстрованому шлюбі і при укладанні договору купівлі-продажу квартири давав нотаріально засвідчену заяву про те,що він дає згоду на придбання дружиною вказаної квартири.Тобто ,відповідач ОСОБА_2 продаючи своїй дружині квартиру діяв у своїх особистих інтересах,придбаючи майно у спільну сумісну власність із своєю дружиною ОСОБА_3 та всупереч інтересам позивачки і цілком усвідомлював це,поскільки квартиру продав за 13536гр.,а також усвідомлював,що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя-позивачки ОСОБА_1 та бажав їх настання,а також усвідомлював, що для позивачки внаслідок укладання даного договору купівлі-продажу настануть несприятливі наслідки,тому що позивачка залишилась без житла.Викладені обставини свідчать про наявність умислу у діях відповідача,поскільки наявна його власна зацікавленість в укладанні вказаного договору купівлі-продажу,а також дані обставини свідчать про наявність домовленості відповідача ОСОБА_2 як представника однієї сторони з іншою стороною,поскільки договір купівлі-продажу був укладений між подружжям та виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя-позивачки по справі.Позивачка іншого житла не має,доказів того,то позивачка за 13536 гр мала можливість придбати інше житло-відповідачі суду не надали.
Тому суд вважає,що відповідач ОСОБА_2 укладаючи 24.11.2008р від імені позивачки ОСОБА_1 договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 із ОСОБА_3 діяв не в інтересах позивачки,а у власних інтересах,даний правочин було вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною,а тому відповідно до ст.. 232 ЦК України даний договір купівлі-продажу необхідно визнати недійсним та повернути АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1 у власність.
На підставі ст. 203,215,232 ЦК України ,Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу картири АДРЕСА_2,який був укладений 24 листопада 2008р між ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3,який був посвідчений Ірпінською держнотконторою та був зареєстрований ЗА № 2-245.
Квартиру АДРЕСА_2 повернути у власність ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Справа № 363/2682/13-ц
21 жовтня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства відкритого типу „Укренергобудмеханізація про визнання угоди купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартири , встановив:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з даним позовом в якому просять визнати дійсним договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1А в м.Вишгороді Київської області , укладений 02 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством відкритого типу „Укренергобудмеханізація , визнати за ОСОБА_2 право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2А в м.Вишгороді Київської області , загальною площею 52.2 кв.м. , житловою площею 28.6 кв.м.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3А в м.Вишгороді Київської області , укладений 02.04.2001 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством відкритого типу „Укренергобудмеханізація.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3А в м.Вишгороді Київської області загальною площею 68,5 кв.м., житловою площею 40.9кв.м. .
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.03.2005 року , виданого ВАТ „Укренергобудмеханізація на квартири № № 33 та 35 , що розташовані по проспекту Шевченка 9 „А в м.Вишгороді Київської області , на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської місьокї ради № 597 від 19.11.2004 року.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позов і просить його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився , подавши письмову заяву про розгляд справи в їх відсутності .
Суд вислухавши учасників процесу дослідивши письмові докази по справі вважає , що позов обгрунтований і підлягає задоволенню.
Так в судовому засіданні встановлено , що 02.09.1998 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством відкритого типу „Укренергобудмеханізація був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна , відповідно до якого він придбав у відповідача двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4А в м.Вишгороді Київської області.
Відповідно до п.2 Договору вищезазначена квартира належала відповідачеві на праві колективної власності.
Відповідно до п.6 Договору покупець( позивач ) отримував право власності на вищезазначену квартиру після внесення в касу відповідачеві , її вартості , визначеної цим Договором та оформленні необхідних документів в БТІ і нотаріальній конторі.
Позивач ОСОБА_2 повністю сплатив відповідачеві вартість вищезазначеної квартири , після чого відповідачем йому було передано ключі та документи на вищезазначену квартиру .
Позивач ОСОБА_2 після отримання ключів , до даного часу користується квартирою , сплачує обов*язкові платежі.
Крім того 02 квітня 2001 року , між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3/ДК , відповідно до якого він придбав у відповідача трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3А в м.Вишгороді Київської області.
Відповідно до п.3 Договору 2 , вищезазначена квартира належала відповідачеві на праві колективної власності.
Згідно п.7 Договору 2 , Покупець отримує право власності на дану квартиру , після внесення в касу Продавця , або перерахування на розрахунковий рахунок її вартості , визначеної цим Договором та оформлення необхідних документів в органах БТІ і нотаріальній конторі .
Після цього ОСОБА_1 в повному обсязі сплатив вартість вищезазначеної квартири , а відповідачем в 2004 році було передано позивачеві ключі від квартири та необхідні документи.
Позивачі в 2011 році звернулись з вимогою про нотаріальне оформлення укладеного договору , то вияснилось , що відповідачем було на себе оформлено право власності на спірні квартири і вони відмовляються від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу.
Ці обставини підтверджуються поясненням позивачів , дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
-копією технічного паспорту на 3-х кімнатну квартиру № 33 по пр-ту Шевченка в м.Вишгороді Київсьбкої області (ас.5-6);
-копією договору купівлі-продажу квартири № 3/ДК від 02.04.2001 року укладеного між ОСОБА_1 та директором „Укренергобудмеханізації ОСОБА_3 про купівлю-продаж трьох кімнатної квартири (ас.9-10);
- копіями квитанцій про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг за квартиру (ас.11-13);
-копією довідки „Укренергобудмеханізації №62 від 05.07.2013 року проте ,що ОСОБА_1 отримав квартиру №33 в м.Вишгороді по проспекту Шевченка 9-А , та повністю сплатив вартість квартири (ас.15);
-копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.03.2005 року із якою вбачається , що право власності на квартиру №33 в м.Вишгороді по проспекту Шевченка 9-А зареєстровано на ВАТ „Укренергобудмеханізація (ас.16-17);
-копією квитанцій про сплату ОСОБА_2 комунальних послуг за кв.№35 в проспекту Шевченка №9-А в м.Вишгороді (ас.20-23);
-копією техпаспорта на квартиру АДРЕСА_5 (ас.24);
-копією квитанцій про сплату вартості квартири ОСОБА_2 (ас.26-27);
- копією свідоцтва про право власності із якого вбачається , що квартира № 35 в будинку 9_А по проспекту Шевченка в м.Вишгороді зареєстроване на ВАТ „Укренергобудмеханізація (ас.28-29);
-копією довідки № 63 від 05.07.2013 року із якої вбачається , що ОСОБА_2 дійсно отримав квартиру №35 в м.Вишгороді по проспекту Шевченка 9-А , вартість квартири сплачена в повному обсязі (ас.30);
- копією договору купівлі-продажу спірної квартири від 02.09.1998 року укладеного між головою правління ВАТ „Укренергобудмеханізація та ОСОБА_2 (ас.31-32).
Відповідно до ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) , якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду , що потребує нотаріального посвідчення , а друга
сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди , суд вправі за вимогою сторони , яка виконала угоду , визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні було доведено , що позивачі в повному обсязі виконали вимоги вищезазначених договорів купівлі-продажу квартири , сплативши повну їх вартість , а відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору купів-продажу квартир , а тому договір купівлі-продажу вищезазначених квартир укладених між позивачами та відповідачем необхідно визнати дійсними та визнати право власності на них за позивачами.

Задовольняючи позов в частині визнання договору купівлі-продажу квартир , та визнання на них права власності за позивачами , суд вважає ,що свідоцтва про право власності на квартири №33 та 35 по проспекту Шевченка в будинку №9-А м.Вишгорода отриманого ВАТ „Укренергобудмеханізацією „ необхідно визнати недійсним.
Керуючись ст. ст.10,60,212,213, ЦПК України , на підставі ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) суд , вирішив
Позов задовольнити. Визнати дійсним договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1А в м.Вишгороді Київської області , укладений 02 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством відкритого типу „Укренергобудмеханізація.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2А в м.Вишгороді Київської області , загальною площею 52.2 кв.м. , житловою площею 28.6 кв.м.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3А в м.Вишгороді Київської області , укладений 02.04.2001 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством відкритого типу „Укренергобудмеханізація.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3А в м.Вишгороді Київської області загальною площею 68,5 кв.м., житловою площею 40.9 кв.м.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.03.2005 року , виданого ВАТ „Укренергобудмеханізація в частині на квартири №№ 33 та 35 , що розташовані по проспекту Шевченка 9 „А в м.Вишгороді Київської області , на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 597 від 19.11.2004 року.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня виготовлення повного рішення до Апеляційного суду Київської області через районний суд.
Справа № 1003/15381/12
30 листопада 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа : Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на частину квартири, - встановив
Відповідно до ст.209 ч.3 ЦПК України, оголошується короткий текст рішення, суд, - вирішив
Позов задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 25.02.2011 року Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-466, відповідно до якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 частково недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_2.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повний текст рішення буде виготовлено 04.12.2012р. о 08.30 год.

Справа № 359/409/15-ц
20 березня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко Вікторії Іванівни в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудка Оксана Сергіївна про визнання недійсним договору іпотеки та скасування відомостей внесених до реєстру, - встановив:
19.01.2015 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко В.І. звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем ТОВ «Марія» 26.12.2014 року укладено спірний Договір іпотеки, за яким останній передав відповідачу ОСОБА_1 в іпотеку приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яке згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області.
В зв язку з чим просить визнати недійсним спірний Договір іпотеки від 26.12.2014 року, скасувавши запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С від 26.12.2014 року за№ 4106.
Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко В.І. та представник Бориспільської районної ради Київської області Мотрич А.С. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, підтвердивши викладені в позові обставини, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Марія» Єркін М.М. в суді позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначає, що спірний Договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання умов Договору позики від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Марія». При укладанні Договору іпотеки нотаріусом було перевірено наявність документів, що підтверджують право власності на майно та державну реєстрацію прав на це майно особи, яка його заставляє, і на той час право власності за Бориспільською районною радою Київської області зареєстровано не було. Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а в подальшому 24.12.2014 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України, визнано недійсним Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос» від 24.04.2009 року, укладеного між ТОВ «Іріко» (продавець) та ТОВ «Марія» (покупець), а тому ТОВ «Марія» зобов язана повернути майно ТОВ «Іріко». До того ж, чинним законодавством передбачено, що районні та обласні ради можуть лише здійснювати управління комунальним майном і не можуть бути власниками такого майна.
Відповідач ОСОБА_1 за викликом суду не з явилася, надала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний Договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання умов Договору позики від 01.10.2014 року, укладеного між нею та ТОВ «Марія». При укладанні Договору іпотеки нотаріусом було перевірено наявність права власності у ТОВ «Марія» на заставлене майно.
ОСОБА_2, будучи викликаною в судове засідання в якості третьої особи, не з явилася, надала письмові пояснення, в яких вказала, що при прийнятті рішення в даній справі її права та обов язки жодним чином не будуть порушені, а також вважає позовні вимоги безпідставними, посилаючись на те, що при посвідченні спірного Договору іпотеки приватний нотаріус перевірила наявність права власності у ТОВ «Марія» на предмет іпотеки.
Третя особа приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудка О.С. до суду не з явилася, надала листа, в якому просить слухати справу в свою відсутність, покладаючись при вирішенні справи на розсуд суду.
Суд, заслухавши заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, представника Бориспільської районної ради Київської області, представника відповідача ТОВ «Марія», дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
В суді встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року в справі № 14/033-09, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а в подальшому 24.12.2014 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області та:
визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 33003375) № 276 від 24.03.2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат «Лотос» від 24.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко» (ідентифікаційний код 20581476) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358), який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 880;
визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; *
витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358) на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-7/2013 від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 установлено, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч.4ст. 13, ч.І ст.55, ч.5ст.124, п.9 ч.З ст.129).
Згідно з ч.2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичний та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Пунктом 2.2. вказаного Рішення передбачено, що згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.
Статтею 111 вказаного Кодексу передбачено, що за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, з 24 грудня 2014 року власником приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., АДРЕСА_2, є територіальна фомада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області.
Оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марія» зобов'язане виконувати судове рішення, а саме постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року та не вчиняти незаконних дій щодо його порушення.
Однак, незважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області відповідачем ТОВ «Марія» 26 грудня 2014 року оформлено спірний Договір іпотеки, предметом якого є об'єкт, що належить Бориспільській районній раді та зареєстровано на нього обтяження.
Вказане вище документально підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на \ нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 31881243 від 29.12.2014 року.
З огляду на вищевикладене, викладені в письмових запереченнях представника ТОВ «Марія» твердження є безпідставними, а також спростовуються наступним.
Спірний Договір іпотеки укладено 26.12.2014 року між відповідачем ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та відповідачем ТОВ «Марія» (Іпотекодавець). Предметом даного Договору є забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з Договору позики (безвідсоткової), укладеного 01.10.2014 року між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку та у строки, передбачені Договором позики, повернути Іпотекодержателю грошові кошти в сумі 200000,0 гривень.
Пунктом 1.2. Договору іпотеки від 26.12.2014 року встановлено, що Іпотекодавець, з метою виконання основного зобов'язання, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (предмет іпотеки).

У пункті 2.1. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, право якої отримано ним на правомірних відносинах, а також те, щодо Іпотекодавця не пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням предмету іпотеки.
Предметом іпотеки, відповідно до ст.5 ЗУ «Про іпотеку», може бути лише об'єкт нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить Іпотекодавцю на праві власності.
Однак, вказаний пункт не відповідає дійсності, оскільки предмет іпотеки не належить ТОВ «Марія» на праві власності.
Крім того, у підпункті 2.1.9. вказаного Договору іпотеки зазначено, що на момент підписання цього Договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього Договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив Іпотекодержателя.
Зазначені пункти спірного Договру іпотеки не відповідають дійсності та є підставою для визнання останнього недійсним з огляду на те, що майновий спір про нерухоме майно, а саме: приміщення банно-прального комбінату «Лотос», існує ще з 2009 року, що підтверджується низкою судових рішень, які набрали законної сили.
Дані підстави визнання Договору іпотеки недійсним підтверджуються участю представника відповідача ТОВ «Марія» ОСОБА_2 в судовому засіданні Вищого господарського Суду України 24.12.2014 року в справі № 14/033-09.
Таким чином, на час укладання Договору іпотеки, а саме 26.12.2014 року представнику ТОВ «Марії» достовірно було відомо про наявність судових спорів, майнових вимог третіх осіб тощо.
Крім того, спірний Договір іпотеки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку в силу ст.8 ЗУ «Про іпотеку» та ст.7 ЗУ «Про страхування».
Зокрема, відповідно до ст.8 вказаного Закону передбачено, що Іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на Іпотекодержателя. Також обов'язкове страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування передбачено ст.7 ЗУ «Про страхування».
Однак, всупереч наведеному, пунктом 7.1. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель не заявляє вимоги щодо страхування Предмета іпотеки.
Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року, право власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., АДРЕСА_2, визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційнийкод 04054837).
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека- вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.
Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст.583 вказаного Кодексу, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
Таким чином, на момент укладання спірного Договру іпотеки 26 грудня 2014 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» ОСОБА_7 не мала необхідний обсяг прав щодо розпорядження спірним приміщенням банно-прального комбінату «Лотос», оскільки товариству не належало право власності на вказаний об'єкт.
Разом з цим, слід зазначити, що ст.228 ЦК України містить перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Зокрема, визначено, що правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним є нікчемними.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Відповідно до ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, ' встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Отже, Договір іпотеки від 26.12.2014 року укладений між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Марія», є нікчемним.
Згідно зі ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Пунктом 5 зазначеної статті передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Також, за приписами ч.4 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», районні та обласні Зради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Таким чином, права суб'єкта комунальної власності -територіальної громади Бориспільського району щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі і вказаної будівлі - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», здійснює Бориспільська районна рада Київської області.
Однак, внаслідок неправомірних дій осіб, які незаконно передали нерухоме майно в заставу,
Бориспільська районна рада, як законний власник позбавлена права користування, володіння та розпоряджання зазначеною будівлею, так як відповідні приміщення у вказаній будівлі використовуються іншими суб'єктами господарювання у комерційних цілях під розміщення офісів, магазинів, салону краси, ветеринарної аптеки, а Бориспільська районна рада не до отримує фінансування.
Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо управління комунальним майном, до складу якого входить і вищезазначений об'єкт - приміщення банно-прального комбінату, є Бориспільська районна рада Київської області.
З відповідачів необхідно солідарно стягнути на користь держави судовий збір, відповідно до ст.88 ЦПК України, від сплати якого було звільнено позивача при подачі позову, так як позов пілягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, на підставі ст.124 ч.5 Конституції України; ст.13 ч.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року; ст.ст. 1, 5, 8 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року; ст.7 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року; ст.ст. 16, 60 ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року; ст.ст.203, 215 п.З, 216 п.5, 228, 546, 575, 583 України; ст.179 ГК України, ст..111 ГПК України; ст.ст. 10, 57, 60, 61 ч.З, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - вирішив
Позов задовольнити
Визнати недійсним Договір іпотеки від 26.12.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія», зареєстрований в реєстрі за № 4105.
Скасувати запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С від 26.12.2014 року за №4106.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 65, ЄДРПОУ 13728358, р/р 2600649340 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) та ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з моменту отримання копії рішення.

закрити