+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) – це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об’єктів містобудування, спорудження інших об’єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Відносини у сфері містобудування, містобудівної, архітектурної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, проектної документації.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині першій статті 41 визначає державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно з частиною другою статті 41 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На сьогодні чинним є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294.
Як показав аналіз судової практики, переважна більшість спорів у сфері містобудування, які передані на розгляд адміністративних судів, виникають у зв’язку зі здійсненням органами державного архітектурно-будівельного контролю заходів, спрямованих на дотримання суб’єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та правомірності складення приписів, постанов про накладення штрафів за порушення містобудівної діяльності.
У цьому огляді наведено правові позиції Вищого адміністративного суду України, які сформовано в окремих справах з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин.

Справа №22-ц-1855/12
21 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Новопетрівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва та позовом Новопетрівської сільської ради до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва, - встановила
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва. В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2, власник сусіднього будинку, самочинно, без дозволу архітектурного відділу Вишгородського району, побудував надбудови над гаражем та сараєм, туалет, літню кухню на відстані 50 см. від їх спільного паркану, зробив відвід для каналізації, що не відповідає санітарним нормам. Просив зобов'язати відповідача усунути порушення права власності на земельну ділянку та зобов'язати його знести самочинні споруди та надбудови над госпблоком біля будинку АДРЕСА_1
Позивач Новопетрівська сільська рада, у свою чергу, звернулась до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинні прибудови та надбудови над госпблоком і сараєм біля його будинку, оскільки своїми неправомірними діями по проведенню будівництва останній створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2010 року позови ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинне будівництво двоповерхового госпблоку та сараю по АДРЕСА_1
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2011 року вказане рішення залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2011 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2012 року позови ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради задоволені, зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинне будівництво двоповерхового госпблоку та сараю по АДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що двоповерховий госпблок і сарай побудовані відповідачем з істотним порушенням будівельних норм і правил, проведення їх перебудови є неможливим та їх будівництво порушує законні інтереси ОСОБА_3, тому відповідно до вимог п. 2 ч. 7 ст. 376 ЦК України здійснені відповідачем самочинні забудови підлягають знесенню.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Справа розглядалась судами неодноразово.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 Власником ј частини даного будинку є мати позивача -ОСОБА_5
Власником Ѕ частини сусіднього домоволодіння -АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.12.2006 року є відповідач. Право власності на іншу частину домоволодіння, яка належала раніше ОСОБА_6, що померла, на час розгляду справи судом першої інстанції належним чином не оформлене.
Будучи власником Ѕ частини вищевказаного домоволодіння, відповідач самочинно здійснив на території своєї земельної ділянки надбудову другого поверху над гаражем та сараєм.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідач здійснив самочинну добудову, оскільки ці обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 367 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови.
Проте задовольняючи позов про знесення самочинного будівництва, суд обґрунтував свій висновок лише тим, що прибудова є самочинною та, у порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України, не взяв до уваги те, що положення ч.7 ст. 376 ЦК України , якою суд керувався при ухваленні рішення, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.
Таким чином зазначена норма закону передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом лише відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила будівництво від її проведення.
Позивачем не доведено і судом не встановлено, що проведення відповідної перебудови самочинного будівництва у відповідності до державних норм та будівельних правил неможливе або особа, яка здійснила будівництво, відмовилася від її проведення, а також не встановлено які саме істотні відхилення від проекту мали місце в ході проведення надбудови відповідачем.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також, матеріали справи не містять належних доказів, зокрема, висновку експертизи або спеціаліста про те, що самочинним будівництвом порушується право позивача на користування належною йому земельною ділянкою.
Крім того, приймаючи рішення про знесення самочинних будівель, суд не конкретизував, які саме будівлі підлягають знесенню та не взяв до уваги тієї обставини, що відповідачем були здійснені надбудови другого поверху до гаражу та сараю, які, згідно технічного паспорту, побудовані ще у 1975 році.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовів про знесення самочинного будиівництва.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив неповне з'ясування судом обставин справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задовленні позовних вимог ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області у зв'язку з недоведеністю порушення прав позивача ОСОБА_3 самочинним будівництвом та відсутністю правового обгрунтування вимог щодо знесення самочинних побудов.
Відмовляючи в задоволенні позовів ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, колегія суддів бере до уваги, що це рішення суду не перешкоджає захисту прав осіб, чиї права порушені самочинним будівництвом, з наданням відповідних доказів, шляхом подачі позову про його перебудову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів - вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2012 року -скасувати, ухвалити по даній справі нове рішення, яким в задоволенні позовів ОСОБА_3 та Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_2 -відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Справа №22-ц-652
17 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: Фастівська міська рада, інспекція державно-будівельного контролю, відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради про знесення самочинно збудованої споруди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, Фастівська міська рада, інспекція державно-будівельного контролю, відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради про припинення зловживання правом спільної часткової власності ОСОБА_4, - встановила:
У квітні 2009 р. позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідачі були власниками квартир у будинку АДРЕСА_2, однак в результаті пожежі, що сталась в листопаді 2005 року, квартири відповідачів були знищені.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 03.11.2008 року встановлено факт повного знищення пожежею квартир відповідачів у будинку АДРЕСА_2 і зобовязано відповідачів прибрати залишки від погорілих квартир №1,2,3.
Проте, відповідачі рішення суду не виконали, а самочинно розпочали без належних погоджень та затверджених проектів будівництво.
Позивач просила зобовязати відповідачів знести самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яке порушує її права як власника квартири № 4 у спірному будинку та користувача земельної ділянки, зокрема, будівництво затуляє вікно позивача, провокує руйнацію її квартири.
В подальшому позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь матеріальні збитки, заподіянні незаконними самочинним будівництвом у розмірі 43653,60 грн.

У серпні 2010 р. ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд зобов»язати ОСОБА_4 припинити зловживати своїм правом власності у будинку АДРЕСА_2 шляхом ненадання згоди для отримання ОСОБА_3 дозволу на проведення будівельних робіт та визнати за ОСОБА_3 право на звернення за отриманням дозволу на проведення будівельних робіт у вказаному домоволодінні.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобовязано ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 за свій рахунок знести здійснюване ними самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_2.
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів солідарно на її користь матеріальні збитки, заподіянні незаконними самочинним будівництвом у розмірі 43653,60 грн. залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов про знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив з того, самочинне будівництво порушує право власності ОСОБА_4, яка має право вимагати усунення порушення своїх прав на підставі ст. 391 ЦК України шляхом знесення самочинного будівництва.
Такі висновки суду є неправильними, оскільки не відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_2.
Позивачу ОСОБА_6 належить на праві спільної часткової власності ј частина квартири № 4, яка складає 2/5 частин в буд. АДРЕСА_2 ( а.с.132, т.1).
Відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_2 належить на праві спільної власності 1/5 частина вказаного будинку і останні зареєстровані і проживали в квартирі №3 ( а.с.82,83).
Відповідачці ОСОБА_3 належить 2/5 частин вказаного будинку, яка займає в ньому квартири № 1та №2 ( а.с.130, 162-164 т.1).
Відповідно до державного акту від 20.11.1997 р. ОСОБА_3 належить на підставі рішення Фастівської міськради № 187/4 від 31.10.1997 р. земельна ділянка площею 0,021 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 ( а.с.161, т.1).
21.11.2005 року у спірному будинку сталась пожежа.
Відповідно до висновку №700 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 20.05.2008 року встановлено, що приміщення квартир № 1,2,3 за адресою АДРЕСА_2 (тобто відповідачів) відновленню не підлягають внаслідок непридатного технічного стану. В приміщеннях квартири №4 (позивачки) можливе проведення ремонтно-будівельних робіт для відновлення технічного стану, наявного до виникнення пожежі.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 03.11.2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 зобов»язано знести залишки належних їм частин будинку.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснюють самочинне будівництво на місці їхніх спалених квартир за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами справи - листами та актами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області від 22.10.2010 р., 06.04.2011 р., 30.10.2009 р. 27.03.2009 року про те, що за вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без одержання дозволу на виконання будівельних робіт, без затвердженої проектної документації та з порушенням будівельних норм та правил здійснюється будівництво ( а.с.13, 107, 130 т.2).
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво, оскільки ці обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Разом з тим висновок суду про те, що самочинним будівництвом порушується право власності позивача, яке на підставі ст. 391 ЦК України підлягає захисту шляхом знесення самочинного будівництва є невірним, оскільки вказаною правовою нормою не передбачено такого способу захисту свого права власності.
Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч.7 ст. 376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України правом на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об»єкта нерухомості мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, тому позивач ОСОБА_4 є неналежним позивачем.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, зокрема, висновку експертизи або спеціаліста про те, що самочинним будівництвом порушується її право власності на ј квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов про знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції помилково не застосував норми ст. 376 ЦК України, не врахував, що з позовом до суду звернулась ОСОБА_4 яка є неналежним позивачем та не довела наявність порушеного права, крім того, суд не з»ясував, чи можлива перебудова самочинного будівництва, чи відмовляються від проведення такої перебудови відповідачі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення первісного позову про знесення самочинного будиівництва.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив неповне зясування судом обставин справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задовленні позовних вимог ОСОБА_4 у зв»язку з відстуністю у неї права на звернення до суду про знесення самочинного будівництва та недоведеністю порушення її прав самочинним будівництвом.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, колегія суддів бере до уваги, що це рішення суду не перешкоджає захисту прав осіб, чиї права порушені самочинним будівництвом, шляхом подачі позову про його перебудову чи знесення належними позивачами.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норма матеріального та процесуального права при відмові у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 є необґрунтованими.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України судовому захисту підлягають цивільні права особи у разі їх порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений законом або договором, разом з тим ОСОБА_3 не довела, що її право порушено та вона просить суд його захистити у спосіб, визначений законом.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмову у задоволенні зустрічного позову ухвалене з дотримання норм права, тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 - 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: Фастівська міська рада, інспекція державно-будівельного контролю, відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради про знесення самочинно збудованої споруди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: Фастівська міська рада, інспекція державно-будівельного контролю, відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради про знесення самочинно збудованої споруди.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Справа № 2-2114/12
25.12.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинної забудови, - встановив:
У квітні 2012 року Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинної забудови.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 6 жовтня 2011 року, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_10, за № 10472872 витягу з державного реєстру правочинів, ОСОБА_11 продала земельну ділянку, площею 0,1296 га, розташовану в АДРЕСА_1 покупцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожному в рівних частках (по 1/6 частині), цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.
Після придбання земельної ділянки, покупці, за відсутності належно оформленого державного акту на право приватної власності на землю, без узгодження з генпланом забудови території с. Крюківщина, без встановлення відповідних умов та обмежень, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил самочинно розпочали будівництво двох багатоквартирних будинків.
На момент звернення Позивача до суду Відповідачами самочинно збудовано два поверхи одного багатоквартирного будинку і розпочалось будівництво другого поверху іншого багатоквартирного будинку.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони: будуються на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети; або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як зазначає Позивач, самочинне зведення вказаних у позовній заяві двох багатоквартирних будинків на АДРЕСА_1 не тільки порушує генеральний план забудови села та негативно впливає на його архітектуру але й порушує права інших осіб.
Так, до виконавчого комітету Крюківщинської сільської Ради звернулися зі скаргами мешканці села ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чиї садиби межують з самочинною забудовою.
Основним мотивом їхніх скарг є порушення їхнього права та права членів їх сімей на спокійне життя та нормальний відпочинок у власних садибах. Самочинне будівництво з порушенням норм і правил будівництва, порушує їхнє право на нормальний відпочинок і нормальне життя, створює постійні незручності, балкони та десяток вікон самочинно зведених будинків нависають над їхніми садибами.
На підставі звернення мешканця с. Крюківщина ОСОБА_1 до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (ДАБК), було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил самочинної забудови на АДРЕСА_1.
Згідно Акту інспекції ДАБК від 06.04.2012 року, за результатами перевірки встановлено: будівництво багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 проводиться без отримання вихідних даних та оформлення документу, що посвідчує право на виконання будівельних робіт, та з порушеннями протипожежних та санітарних норм забудови. Згадані дії порушують ст.ст. 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та п.3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».
Позивач просив суд зобов'язати власників земельної ділянки по АДРЕСА_1 знести самочинну забудову у вигляді двох недобудованих багатоквартирних будинків за їх рахунок.
27.09.2012 року сільським головою Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було подано заяву про уточнення адреси земельних ділянок площею 0,3716 га, на яких розташоване самочинне будівництво.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представник Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Як встановлено в судовому засіданні, 6 жовтня 2011 року, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_10, за № 10472872 витягу з державного реєстру правочинів, ОСОБА_11 продала земельну ділянку, площею 0,1296 га, розташовану в АДРЕСА_1 покупцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожному в рівних частках (по 1/6 частині), цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.
Після придбання земельної ділянки, покупці, за відсутності належно оформленого державного акту на право приватної власності на землю, без узгодження з генпланом забудови території с. Крюківщина, без встановлення відповідних умов та обмежень, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил самочинно розпочали будівництво двох багатоквартирних будинків.
Відповідачами збудовано два поверхи одного багатоквартирного будинку і розпочалось будівництво другого поверху іншого багатоквартирного будинку.
До виконавчого комітету Крюківщинської сільської Ради звернулися зі скаргами мешканці села ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чиї садиби межують з самочинною забудовою.
Основним мотивом їхніх скарг є порушення їхнього права та права членів їх сімей на спокійне життя та нормальний відпочинок у власних садибах. Самочинне будівництво з порушенням норм і правил будівництва, порушує їхнє право на нормальний відпочинок і нормальне життя, створює постійні незручності, балкони та десяток вікон самочинно зведених будинків нависають над їхніми садибами.
На підставі звернення мешканця с. Крюківщина ОСОБА_1 до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (ДАБК), було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил самочинної забудови на АДРЕСА_1.
Згідно Акту інспекції ДАБК від 06.04.2012 року, за результатами перевірки встановлено: будівництво багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 проводиться без отримання вихідних даних та оформлення документу, що посвідчує право на виконання будівельних робіт, та з порушеннями протипожежних та санітарних норм забудови. Згадані дії порушують ст.ст. 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та п.3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, площею 0,1296 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, надана для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом на підставі досліджених доказів достовірно встановлено, що Відповідачами на своїй земельній ділянці без належного дозволу та затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, протипожежних та санітарних норм самочинно збудовані багатоквартирні житлові будинки, що порушує цивільні права третіх осіб як суміжних землевласника та власників нерухомого майна, в зв'язку з чим самочинне будівництво підлягає знесенню за рахунок осіб, які його здійснили.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинної забудови.
На підставі ст. ст. 376 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»та керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд – вирішив:
Позов Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинної забудови -задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести самочинну забудову у вигляді двох недобудованих багатоквартирних будинків, які розташовані на суміжних земельних ділянках, загальною площею 0,3716 га за адресою: АДРЕСА_2 за їх рахунок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Справа №2-1024/10
16 лютого 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливської сільської ради Бориспільського району, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської районної державної адміністрації про визнання права власності на самочинно побудоване будівництво, встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, у якому прохає визнати за ним право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, гараж та вигрібна яма, які розташовані по вул. Врожайна, 5-А, в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області.
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що 23 серпня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу нею було придбано земельну ділянку, яка розташована в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. 26 жовтня 2009 року вона отримала державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯДЖ761810. На протязі 2009 року нею самовільно без дозволу та погодження проектної документації було проведено будівництво житлового будинку та гаражу в с. Щасливе, вул. Врожайна, 5-А, Бориспільського району Київської області.
Позивачка звернувся до комунального підприємства Бориспільське БТІ із заявою про виготовлення технічної документації на житловий будинок по вулиці Врожайна, 5-А в с. Щасливе. БТІ виготовило на її імя технічну документацію на вказаний житловий будинок та направило виконкому Бориспільської районної держадміністрації повідомлення про виявлені відхилення від затвердженого проекту будівництва.
16.07.09р. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на звернення позивача щодо оформлення самочинного будівництва зробило висновок, у якому зазначено, що при будівництві спірних будівель дотримані всі необхідні діючі містобудівні, санітарно-гігієнічні, протипожежні вимоги. Дане самочинне будівництво не порушує права інших осіб. Таким чином позивачка вважає, що вона як користувач земельної ділянки, може вимагати визнання за нею права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, оскільки це не порушує права інших осіб.
В своїй заяві до суду позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити в повному обсязі та слухати справу без її участі.
В своїй заяві до суду Щасливська сільська рада Бориспільського району проти позовних вимог не заперечують та прохають слухати справу без участі їх представника.
В своїй заяві до суду відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської РДА проти позовних вимог не заперечують та прохають слухати справу без участі їх представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 23 серпня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку, яка розташована в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. 26 жовтня 2009 року. На вказану земельну ділянку позивачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД№761810. На протязі 2009 року позивачкою самовільно без дозволу та погодження проектної документації було проведено будівництво житлового будинку та гаражу в с. Щасливе, вул. Врожайна, 5-А, Бориспільського району Київської області.
25.11.2010 року Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю позивача за порушення ст.. 22 ЗУ «Про основи містобудування» та п.3.35 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування забудова міських сільських поселень», було піддано адміністративній відповідальності за ст. 96 ч.3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
19 січня 2010 року Бориспільським РБТІ на звернення позивача було виготовлено технічну документацію на житловий будинок по вулиці Врожайна, 5-А в с. Щасливе. БТІ. При цьому було встановлено та складено повідомлення про виявлені відхилення від затвердженого проекту будівництва.
Згідно висновку від 02.02.2010року №286, Управління містобудування та архітектури Бориспільської РДА, встановило, що при будівництві домоволодіння, яке розташоване по вул. Врожайна, 5-А в с. Щасливе, дотримані всі необхідні діючі містобудівні, санітарно-гігієнічні, протипожежні вимоги. Дане самочинне будівництво не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В одночас цивільне законодавство встановлює умови, за яких самочинно збудований обєкт нерухомості гоже бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно. На вимогу власника користувача) земельної ділянки суд, відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що проведене позивачем самочинне будівництво на власній земельній глянці не порушує права інших осіб зазначено в ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.
Дослідивши всі обставини в сукупності та враховуючи положення чинного законодавства щодо вільного володіння, користування та розпорядження особою належним позивачці майном, а також зважаючи на положення ч. 5 ст. 376 ЦК України, які гарантують власнику нерухомого майна, яке самочинно збудоване чи будується право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинне будівництво, суд вважає, що право власності позивачки підлягає захисту у спосіб визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Врожайна, 5-А.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 319, 321, 376 ЦК України, керуючись ст. З, 10, 60, 114, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, гараж та вигрібна яма, які розташовані по вул. Врожайна, 5-А, в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 -ти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 - ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.
№2/381/104/15
22 січня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Триліська сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинної забудови, встановити:
В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні, належної йому на праві власності, земельною ділянкою б/н, площею 0,04046 га, розташовану в АДРЕСА_1, шляхом знесення своїм коштом самочинно збудованого на ній об'єкта нерухомості, вивозу своїм коштом бетонних блоків та перенесення самочинно встановленого паркану на межу по лінії А-Г згідно кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки. Зобов'язати відповідача відновити та встановити межові знаки відповідно до кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та покласти на відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування позову посилається на те, що йому належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,4046 га, що підтверджується державним актом серія НОМЕР_1. Власником сусіднього будинку АДРЕСА_3 була ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.01.1992 року. 15 червня 2002 року ОСОБА_3 подарувала відповідачці ОСОБА_2 жилий будинок АДРЕСА_2. Після отримання в дар будинку АДРЕСА_3, відповідач ОСОБА_2 зруйнувала старий будинок і самочинно побудувала новий будинок, при цьому не врахувавши розміри своєї земельної ділянки, відповідачка самочинним будівництвом зайняла частину і його суміжної із нею земельної ділянки, що підтверджується зведеним планом земельних ділянок.
На неодноразові звернення до відповідача щодо добровільного звільнення земельної ділянки остання не реагує і продовжує будувати будинок на своїй земельній ділянці. Після відновлення позивачем в 2012 році межових знаків належної йому земельної ділянки відповідно до її кадастрового плану, відповідачкою було самоправно знищено дані межові знаки земельної ділянки позивача. Оскільки здійснене на цій земельній ділянці будівництво є самочинним, то позивач просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення своїм коштом самочинно збудованого на ній об'єкта нерухомості, вивозу своїм коштом бетонних блоків та перенесення самочинно встановленого паркану на межу по лінії А-Г згідно кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили його задоволити.
Відповідач та її представники позов не визнали. Просять в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Триліської сільської ради в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,4046 га, що підтверджується державним актом серія НОМЕР_1 (а.с.9).
Згідно договору дарування жилого будинку від 15 червня 2002 року ОСОБА_2 прийняла у дар лий будинок з надвірними будівлями, знаходиться в АДРЕСА_2, в якому вказано, що жилий будинок знаходиться на земельній ділянці яка не обміряна (а.с.10).
Також, судом встановлено, що згідно довідки Фастівського міжміського бюро технічної інвентаризації за №321 від 18 травня 2012 року в архівній справі №688 (домоволодіння АДРЕСА_3 в с. Триліси Фастівського району Київської області, власник ОСОБА_2) відсутні будь-які дозвільні документи стосовно будівництва нового житлового будинку (а.с.11).
Відповідач раніше зверталася до суду із позовною заявою про визнання держаного акту недійсним та скасування рішення Триліської сільської ради ІХ сесії ХХІІ скликання від 17.12.1996 року і ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.18-19).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме маймо вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до Довідки ФОП ОСОБА_4 від 27 березня 2014 року під час розробки технічної документації із землеустрою щодо переоформлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 від 05 квітня 2012 року, ФОП ОСОБА_4 було з'ясовано, що на даній частині земельної ділянки ОСОБА_1 знаходиться частина будинку площею 0,0033 га, побудованого на суміжній земельній ділянці гр.ОСОБА_2 (а.с.13).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що вони з дружиною - відповідачем у справі почали будувати будинок в 2005 році. Спочатку побудували фундамент потім почали звертатися за дозволом на будівництво. В процесі допиту свідка суду не надано доказів того, що будівництво здійснювалося відповідачем на земельній ділянці ОСОБА_2 законно.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 376 ЦК України, встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Таким чином, на підставі вищенаведеного власник (користувач) земельної ділянки має право вимагати його знесення особою, яка здійснила чи здійснює таке будівництво, або за її рахунок.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні позивачем належної йому на праві власності земельною ділянкою б/н, площею 0,04046 га, розташовану в АДРЕСА_1, шляхом знесення своїм коштом самочинно збудованого на ній об'єкта нерухомості, вивозу своїм коштом бетонних блоків та перенесення самочинно встановленого паркану на межу по лінії А-Г згідно кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки, а також, зобов'язання відповідача відновити та встановити межові знаки відповідно до кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завдано
Також, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до 11.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних ), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються етап здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, позивачем не доведена
Враховуючи доведеність вини відповідача у завданні позивачу шкоди, ступінь страждань ОСОБА_1 та інших негативних явищ, заподіяних позивачу ОСОБА_2, виходячи із засад розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та стягує її у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст.367, 1167 ЦК України, суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Триліська сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинної забудови задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні, належної йому на праві власності, земельною ділянкою б/н, площею 0,04046 га, розташовану в АДРЕСА_1, шляхом знесення своїм коштом самочинно збудованого на ній об'єкта нерухомості, вивозу своїм коштом бетонних блоків та перенесення самочинно встановленого паркану на межу по лінії А-Г згідно кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки.
Зобов'язати ОСОБА_2 відновити та встановити межові знаки відповідно до кадастрового плану належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 243,60 грн. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Іменем України
16 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, - встановила:
У червні 2013 року Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання знести за власний рахунок прибудову до житлового будинку розміром 7 х 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що в серпні 2011 року головним інспектором проведено перевірку виконання ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва: житловий будинок по АДРЕСА_1, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 самовільно виконала будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, на місці зруйнованої прибудови «а» згідно технічного паспорту БТІ від 18.03.2004 року збудовано зб фундамент розміром 6.5 х 6.5 м без оформлення документів у встановленому законом порядку, а саме будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Постановою першого заступника начальника інспекції ДАБК у Київській області №209 від 17.08.2011 року за фактом виявленого правопорушення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
17.08.2011 року інспекцією ОСОБА_2 надано припис про усунення виявленого правопорушення до 18.09.2011 року.
16.10.2012 року інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконала вимоги припису Інспекції № 104-11 від 17.08.2011 року.
Постановою першого заступника інспекції ДАБК у Київській області № 2209 від 17.10.2012 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Позивач зазначає, що обов'язок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо контролю за забудовою та використанням територій спрямований на захист інтересів держави, а саме, здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Звертають увагу суду на те, що згідно з Положенням про Інспекцію, Інспекція має право захищати в суді свої права та законні інтереси, звертатися до суду в разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок прибудову до житлового будинку розміром 7 х 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок об'єкт самовільного будівництва - прибудову до житлового будинку розміром 7х10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі - судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позову з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
На думку колегії суддів висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які регулюють порядок надання суду, ослідження та оцінки судом доказів по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що ІДАБК у Київській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 на об'єкті будівництва: житловий будинок по АДРЕСА_1. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 самовільно виконала будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, на місці зруйнованої прибудови «а» згідно технічного паспорту БТІ від 18.03.2004 року збудовано зб фундамент розміром 6.5х6.5 м без оформлення документів у встановленому законом порядку, а саме будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Постановою першого заступника начальника інспекції ДАБК у Київській області №209 від 17.08.2011 року складеною за фактом виявленого правопорушення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( а.с. 7).
17.08.2011 року головний державний інспектор інспекції ДАБК у Київській області виніс припис 3104-11 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про припинення будівельних робіт в місячний термін до 19.09.2011 року представити до Інспекції проектну документацію на реконструкцію житлового будинку). В якому зазначив, що будівельні роботи виконуються самовільно без оформлення у встановленому законом порядку будівельного паспорта забудови земельної ділянки, було порушено вимоги ст. 27 Закону України «Про основи містобудування».
14.08.2012 року головним державним інспектором Інспекційного відділу у Центральному регіоні Інспекційного управління №1 інспекції ДАБК у Київській області Філончуком В.В. на підставі наказу Інспекції № 93 ОД від 22.06.2012 року здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вищезазначеної перевірки 16.10.2012 року головним державним інспектором Інспекційного відділу у Центральному регіоні Інспекційного управління №1 інспекції ДАБК у Київській області Філончуком В.В. було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт згідно якого останнім було встановлено, що ОСОБА_2 не виконала законних вимог припису № 104-11 від 17.08.2011 року. З актом перевірки відповідач ОСОБА_2 ознайомлена , про що свідчить її підпис на вказаному акті.
16.10.2012 року головний державний інспектор Інспекційного відділу у Центральному регіоні Інспекційного управління №1 інспекції ДАБК у Київській області Філончук В.В. виніс припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил і запропонував в термін до 16.01.2013 року усунути встановлене порушення згідно діючого законодавства.
17.10.2012 року постановою по справі про адміністративне правопорушення №2207 в.о. начальника Інспекції ДАБК у Київській області Шушняк Б.Б. за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 16.10.2012 року, встановлено, що ОСОБА_2 без затвердженої та погодженої у встановленому порядку проектної документації та документів, що посвідчують право на виконання будівельних норм , розпочала реконструкцію житлового будинку з прибудовою розмірами 7х10 кв.м . не виконані вимоги припису , чим порушила ст.31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.188-42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Відповідач ОСОБА_2 оскаржила вказану постанову в судовому порядку, однак постановою Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено. Постанова суду набрала законної сили.
Вимоги припису до даного часу відповідачем не виконані. Відповідач всупереч вимогам припису не надала проектну документацію та документи, що посвідчують право на виконання будівельних норм, розпочала реконструкцію житлового будинку з прибудовою розмірами 7х10 кв.м .
Стаття 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 п. 2 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Пунктом 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
В ст. 38 вищевказаного Закону передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.
В статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.
Відсутність проектної документації, спорудження даного об'єкту без дозволу на виконання будівельних робіт, може привести до настання небезпечних наслідків, а саме, заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян.

У ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Зі змісту акту обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_2 від 30.08.2011 року вбачається, що вищевказаний будинок потребує капітального ремонту, так як знаходиться в аварійному стані ( а.с. 70).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що ремонтні роботи мали на меті запобігання обвалу зовнішньої стіни будинку, крім того, вказані ремонті роботи проводилися на території земельних ділянок, що належать на праві власності останній, що підтверджується копіями документів, доданих до апеляційної скарги.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Встановлено, що позивачем не надано суду будь-яких належних, допустимих доказів щодо порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, на захист яких він звернувся із зазначеним позовом до суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги ІДБК у Київській області суд першої інстанції на вищевикладені обставини увагу не звернув.
Таким чином, суд при розгляді справи не з'ясував вищезазначені обставини, що мають значення по справі, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - встановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Справа № 1007/10454/2012
12 березня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5 та виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про зобов'язання здійснення перебудови об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), - встановив:
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Київської області звернулась з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5 та виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про зобов'язання здійснення перебудови об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку).
19 вересня 2012 року позивач в позовній заяві зазначав, що відповідача ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення у зв'язку з виконанням будівельних робіт з будівництва першого поверху будинку по АДРЕСА_1 без розробленої затвердженої проектної документації, за неодноразовими зверненнями ОСОБА_5, який проживає по АДРЕСА_2, щодо самочинного будівництва відповідачем ОСОБА_4 житлового будинку по сусідству по вулиці АДРЕСА_3 і порушення ним державних будівельних норм при забудові.
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 23.08.2011 року № 45 заступником начальника ІДАБК було винесено постанову від 29.08.2011 року № 61, згідно з якою ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за виконання будівельних робіт з будівництва першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 Київської області без розробленої і затвердженої проектної документації та накладено на нього штраф у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
За результатами проведеної 23.08.2011 року перевірки у зв'язку із виявленими порушеннями ІДАБК ОСОБА_4, винесено припис № 12 про припинення будівельних робіт та усунення порушень до 23.08.2011 року.
27.07.2012 року додатковою позачерговою перевіркою на підставі направлення № 1781 встановлено, що на будинок АДРЕСА_3 відсутні проектна документація та документ про надання права на виконання будівельних робіт. 01.08.2012 року ОСОБА_4 винесено повторний припис № 520 та встановлено термін усунення виявлених порушень до 03.09.2012 року.
03.09.2012 року було здійснено позачергову перевірку виконання вимог припису від 01.08.2012 року, якою встановлено, що вимоги припису не виконані, проектну документацію на будівництво та документи на виконання будівельних робіт ОСОБА_4 не видано, чим порушено норми ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідальність за порушення яких передбачено ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.
Відповідно до постанови від 04.09.2012 року № 1813 ОСОБА_4, було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 6800 грн. За результатами додаткової перевірки у зв'язку із виявленими правопорушеннями ОСОБА_4 винесено третій припис за № 889 від 12.09.2012 року з вимогою про знесення самовільно збудованого індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3.
11.11.2011 року ОСОБА_4 звертався із заявою на ім'я начальника управління містобудування та архітектури з проханням надати йому містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з розширенням будинку по вулиці АДРЕСА_3 на що він отримав відмову у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 07.03.2012 року № 14 та встановлено невідповідність замірів забудови земельної ділянки пункту 3.25а ДБН розділу "Садибна забудова", ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" на відстані між будинком та господарськими будівлями протипожежним нормам.
Посилаючись на викладене позивач просив зобов'язати ОСОБА_4 знести за власний рахунок самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_3.
23.12.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначав, що після перевірок в 2011-2012 роках Інспекцією в 2013 році проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства державних норм і правил за адресою: АДРЕСА_3.
Під час перевірки встановлено, що без документу, що дає право на виконання будівельних робіт виконуються будівельні роботи з укриття залізобетонних панелей перекриття та стін першого поверху будівлі по вул. АДРЕСА_3, а саме: виконано роботи з будівництва дерев'яного каркасу (монтаж дерев'яних дощок та брусків) на газобетонних блоках, з метою утворення двосхилої покрівлі для відведення атмосферних опадів. Виконано складування (прибирання) газобетонних блоків на піддони, залишених на перекритті першого поверху під час будівництва будівлі. Вимог припису від 23.08.2011 року № 12 про зупинення будівельних робіт не виконано, чим порушено ст.ст. 34, 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".
За результатами перевірки складено акт від 16.10.2013 року та припис від 16.10.2013 року № С-1610/4 про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

За встановленні правопорушення до позивача на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.10.2013 року № 2-Л-3-1610/5 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. та винесено відповідну постанову від 24.10.2013 року № А-2410/15.
Перевіркою Інспекції від 21.11.2013 року встановлено, що станом на 21.11.2013 року вимоги припису від 16.10.2013 року № С-1610/4 виконано, ОСОБА_4 зупинено виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 та сплачено штраф.
03.12.2013 року ОСОБА_4 звернувся до Інспекції із заявою про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
11.12.2013 року декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3" зареєстровано Інспекцією за номером КС 082133450245.
Відповідно до приписів чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до приписів ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво провести відповідну перебудову. Лише якщо здійснення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від здійснення перебудови, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, що здійснила таке будівництво.
Посилаючись на викладене просили зобов'язати ОСОБА_4 здійснити за власний рахунок перебудову об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації.
В судовому засіданні представник позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області Сосюк Я.О. уточнені позові вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 уточнені позовні вимоги визнав, пояснив, що ОСОБА_4 на даний час отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради, № 21 від 02.04.2013р., в яких пунктом 6 зазначені мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд, у тому числі містобудівні умови та обмеження до об'єктів нерухомого майна суміжного землекористувача ОСОБА_5, будинку АДРЕСА_2 - 8,00 м., 04.11.2013р. за № 84 Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради внесло зміни до пункту 9 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 21 від 02.04.2013р.
06.11.2013р. замовник ОСОБА_4 затвердив проект "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3".
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2013р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
03.12.2013 року ОСОБА_4 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області із заявою про реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3".
Технічні рішення, прийняті в проекті, відповідають вимогам будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил. У генеральному плані проекту також зазначено умову: "Для дотримання вимог існуючих пожежних і санітарних норм, необхідно частково демонтувати конструкції існуючої будівлі. Таким чином, відстань від будинку до прилеглих сусідських будівель становить не менше 8 м."
11.12.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 - за № КС 082133450245.
26.02.2014р. за результатами перевірки складено відповідний акт із висновком головного державного інспектора інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Завертайло К.В. про те, що наявність документів зазначених у декларації початок виконання будівельних робіт від 09.12.2013р. № 7/10-М-0912/83 документально підтверджено. Перевіркою від 21.11.2013р. встановлено, що вимоги припису від 16.10.2013р. № С-1610/4 виконано, а саме, ОСОБА_4 зупинено будівельні роботи з будівництва будинку та укриття залізобетонних панелей перекриття, стін першого поверху будівлі по АДРЕСА_3. Обсяг робіт з будівництва дерев'яного каркасу даху та будівлі з моменту встановлення порушення від 16.10.2013р. не збільшився. Під час перевірки станом на 26.02.2014р. порушень містобудівного законодавства не виявлено.
Посилаючись на викладене, просив винести рішення із врахуванням погодження відповідача ОСОБА_4 провести перебудову житлового будинку по АДРЕСА_3, відповідно до проектної документації, згідно із Декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою інспекцією ДАБК у Київської області 11.12.2013 року за номером КС 082133450245.
В судовому засіданні представник третьої особи виконавчого комітету Броварської міської ради Сенько О.В. заперечувала проти уточнених позовних вимог, пояснила, що після звернення ОСОБА_5 виконавчим комітетом Броварської міської ради було направлено лист до начальника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з проханням перевірити об'єкт, що будується ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 в м. Бровари та вжиттям заходів за порушення містобудівного законодавства. Після чого управлінням містобудування та архітектури була здійснена перевірка вищевказаного будинку ОСОБА_4 та надано лист-попередження щодо зупинення будівельних робіт до отримання декларації на виконання будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області. Про порушення містобудівного законодавства було повідомлено Інспекцію.
На даний час ОСОБА_4 надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку. Проте, вже збудований будинок є самочинним будівництвом, оскільки містобудівні умови надавались для реконструкції раніше збудованого будинку, а не будівництва нового багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 7 ст.376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво провести відповідну перебудову.
Нормативним актом, що регулює процедуру знесення самочинного будівництва є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, в п. 1 ст. 38 якого зазначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Посилаючись на викладене, не заперечувала проти знесення ОСОБА_4 за власний рахунок самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_3. Заперечувала проти уточнених позовних вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 здійснити за власний рахунок перебудову об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення уточнених позовних вимог, пояснили, що відсутня заява ОСОБА_4 до управління містобудування та архітектури Броварської міської ради з проханням надати містобудівні умови та обмеження для перебудови самочинно збудованого багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3. Відсутня проектна документація у ОСОБА_4 на перебудову самочинного будинку. Відсутня декларація Інспекції на будівельні роботи на перебудову самочинного будинку. Земельна ділянка по АДРЕСА_3 в м. Бровари використовується ОСОБА_4, не за цільовим призначенням, так як на ній побудовано два будинки, садибний будинок та самочинно побудований багатоквартирний житловий будинок, який побудовано з порушенням державних будівельних норм, а також протипожежних, санітарних та екологічних норм, з порушенням регіональних та місцевих правил забудови.
Головний архітектор проекту Сівальнєва Г.В. не мала права розробляти проект ОСОБА_4 для реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 на підставі містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки, які видані 02 квітня 2013 року № 21, так як згідно з розробленою схемою генплану індивідуальний житловий будинок підлягає демонтажу. Також архітектором порушено п. 3.25* розділу "Садибна забудова" державних будівельних норм України 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" - додаток 3.3 "Протипожежні вимоги", таблиця 1. та ЗУ "Про архітектурну діяльність".
Вказані в акті перевірки припис від 23.08.2011 року № 12 та постанова про адміністративне правопорушення від 29.08.2011 року № 61 щодо зупинення будівельних робіт, та інші приписи та постанови стосуються самочинно збудованого житлового будинку, а не будинку, який підлягає реконструкції.
Проведення перебудови самовільно збудованого житлового будинку ОСОБА_4 є неможливим, оскільки останній збудований без урахування державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, а також відсутня технічна можливість виконати перебудову.
Посилаючись на викладене, не заперечували проти знесення ОСОБА_4 за власний рахунок самовільно збудований житловий будинок по АДРЕСА_3. Заперечували проти уточнених позовних вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 здійснити за власний рахунок перебудову об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що на земельній ділянці по АДРЕСА_3 в м. Бровари знаходиться два будинки, один старий дерев'яний, а другий самочинно збудований ОСОБА_4 в 2011 року з порушенням державних будівельних норм. Відстань від її гаража складає 7 метрів замість 8 метрів. Реконструкцію дерев'яного будинку ОСОБА_4 не розпочато, в зв'язку з тим, що він знаходиться в аварійному стані. В 2012 році ОСОБА_4 підходив до неї з проханням надати йому дозвіл на оформлення проектної документації на самочинно збудований будинок і ознайомив її з проектом. На якому було зображено проект багатоквартирного багатоповерхового будинку земельної ділянки не за цільовим призначенням, тому дозволу не дала, вважає, що будинок підлягає знесенню, так як порушено її права та інтереси.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що на земельній ділянці по АДРЕСА_3 знаходяться два будинки, один старий дерев'яний, без фундаменту, побудований в 1946 році, реконструкція будинку не розпочата, а другий багатоквартирний готельного типу. Будівництво здійснювалось біля його будинку. Вважає, що багатоквартирний будинок підлягає знесенню, так як перед будівництвом ОСОБА_4 повинен був попитати дозволу у сусідів для розробки проекту садибного будинку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що на земельній ділянці по АДРЕСА_3, знаходяться два будинки, один старий дерев'яний, а другий багатоквартирний готельного типу самочинно збудований ОСОБА_4 у травні 2011 року з порушенням державних будівельних норм, відстань від її дерев'яного сараю до самочинного будинку складає 2.13 метри, замість 10 метрів. Реконструкцію дерев'яного будинку ОСОБА_4 не розпочато, в зв'язку з тим, що він знаходиться в аварійному стані. В 2012 році ОСОБА_4 підходив до неї з проханням надати згоду на оформлення проектної документації та самочинно збудований будинок, але вона відмовила йому, так як перебудова будинку не можлива, перемістити будинок на 7,87 метрів від її сараю для дотримання пожежних норм не можливо, тому він підлягає знесенню .
Судом встановлено, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2012 року серії ЯМ № 524410, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2011 року № 1-487 є власником земельної ділянки площею 0,1190 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (т. 3, а.с. 99).
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2012 року серії ЯМ № 524409, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2011 року № 1-484 є власником земельної ділянки площею 0,0259 га, яка розташована в АДРЕСА_1-а, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (т. 3, а.с. 100).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 18.05.2011 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2011 року. (т. 3, а.с.155).
04 вересня 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1813, якою було накладено штраф на ОСОБА_4 в розмірі 6 800 грн. в зв'язку з ненаданням проектної документації на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 та документу, що посвідчує право на виконання будівельних робіт замовником будівництва, чим порушено ч. 4 ст. 41 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (т. 1 а.с. 27-29).
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2012 року, скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04 вересня 2012 року за № 1813 про накладення штрафу на ОСОБА_4 у розмірі 6800,00 грн. (т. 1, а.с.135-137).
03 жовтня 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2101, якою було накладено штраф на ОСОБА_4 в розмірі 6 800 грн. в зв'язку з не знесенням незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_3 в м. Бровари, чим порушено ч. 4 ст. 41 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (т. 1 а.с. 94-95).
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2012 року, скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 03 жовтня 2012 року за № 2101 про накладення штрафу на ОСОБА_4 у розмірі 6800,00 грн. (т. 1, а.с.154-157).
Після перевірок в 2011-2012 роках Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Київської області в 2013 році проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства державних норм і правил за адресою: АДРЕСА_3.
Під час перевірки встановлено, що без документу, що дає право на виконання будівельних робіт виконуються будівельні роботи з укриття залізобетонних панелей перекриття та стін першого поверху будівлі по вул. АДРЕСА_3, а саме: виконано роботи з будівництва дерев'яного каркасу (монтаж дерев'яних дощок та брусків) на газобетонних блоках, з метою утворення двосхилої покрівлі для відведення атмосферних опадів. Виконано складування (прибирання) газобетонних блоків на піддони, залишених на перекритті першого поверху під час будівництва будівлі. Вимог припису від 23.08.2011 року № 12 про зупинення будівельних робіт не виконано, чим порушено ст.ст. 34, 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".
За результатами перевірки складено акт від 16.10.2013 року та припис від 16.10.2013 року № С-1610/4 про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

За встановленні правопорушення до позивача на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.10.2013 року № 2-Л-3-1610/5 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. та винесено відповідну постанову від 24.10.2013 року № А-2410/15.
Перевіркою Інспекції від 21.11.2013 року встановлено, що станом на 21.11.2013 року вимоги припису від 16.10.2013 року № С-1610/4 виконано, ОСОБА_4 зупинено виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 та сплачено штраф.
02.04.2013 року ОСОБА_4 отримав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 21, в яких пунктом 6 зазначені мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд, у тому числі містобудівні умови та обмеження до об'єктів нерухомого майна суміжного землекористувача ОСОБА_5, будинку АДРЕСА_2 - 8,00 м. (т. 3 а.с. 72-73).
04.11.2013р. за № 84 Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради внесло зміни до пункту 9 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 21 від 02.04.2013р. (т. 3 а.с. 74).
06.11.2013р. ОСОБА_4 затвердив проект "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3", № 01/11-13-АР за умовами якого: технічний нагляд здійснює ОСОБА_15; відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, визначено ОСОБА_11. (т. 3 а.с. 81-97).
Технічні рішення, прийняті в проекті, відповідають вимогам будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил. У генеральному плані проекту також зазначено умову: "Для дотримання вимог існуючих пожежних і санітарних норм, необхідно частково демонтувати конструкції існуючої будівлі. Таким чином, відстань від будинку до прилеглих сусідських будівель становить не менше 8 м."
03.12.2013 року ОСОБА_4 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області із заявою про реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3". (т. 3 а.с.78).
11.12.2013 року декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3" зареєстровано Інспекцією за номером КС 082133450245. (т. 3, а.с. 112-113).
16.12.2013 року, ОСОБА_4 подав заяву міському голові міста Бровари Київської області Сапожку І.В. про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої за номером КС 082133450245 у інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 11.12.2013 року. (т. 3, а.с. 114).
16.12.2013 року відповідач ОСОБА_4 подав відповідну заяву про початок виконання будівельних робіт - начальнику Броварського районного відділу ГУ ДСНС України в Київській області полковнику Семиногу М.М. (т. 3, а.с. 115).
Згідно ст. 29 Закону України "Про планування й забудову територій" право замовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, освідчується дозволом на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, який надається на підставі: документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектної документації на будівництво, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; відомостей про здійснення авторського і технічного нагляду; копії документу, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування).
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, в п. 1 якої зазначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України", при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до положень ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво провести відповідну перебудову. Лише якщо здійснення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від здійснення перебудови, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, що здійснила таке будівництво.
В п. 24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України", зазначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
В матеріалах справи наявна проектна документація від 06.11.2013р. ОСОБА_4 про затвердження проекту "Реконструкція з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3", № 01/11-13-АР за умовами якого: технічний нагляд здійснює ОСОБА_15; відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, визначено ОСОБА_11. (т. 3 а.с. 81-97).
Крім того, 26.02.2014 року головним державним інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Завертайло К.В. було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та зазначено, що перевіркою від 21.11.2013р. встановлено, що вимоги припису від 16.10.2013р. № С-1610/4 виконано, а саме, ОСОБА_4 зупинено будівельні роботи з будівництва будинку та укриття залізобетонних панелей перекриття, стін першого поверху будівлі по АДРЕСА_3. Обсяг робіт з будівництва дерев'яного каркасу даху та будівлі з моменту встановлення порушення від 16.10.2013р. не збільшився. Проектна документація з реконструкції з розширенням індивідуального житлового будинку за вищевказаною адресою розроблена на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки виданих управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 02.04.2013 року № 21. Наявність документів зазначених у декларації початок виконання будівельних робіт від 09.12.2013р. № 7/10-М-0912/83 документально підтверджено. Під час перевірки станом на 26.02.2014р. порушень містобудівного законодавства не виявлено. (т. 3 а.с.249-251).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 підтвердив той факт, що відповідач ОСОБА_4 погоджується на перепланування чи перебудову самочинно побудованого ним житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації. (т. 3 а.с. 167-171)
Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Допитані в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_18 і ОСОБА_14 не надали показів стосовно того, яким чином будуть порушені їх права з боку відповідача ОСОБА_4 при здійснення ним перебудови об'єкту будівництва, житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_3 в м. Бровари
Посилання третьої особи ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_10 на те, що проведення перебудови самовільно збудованого житлового будинку ОСОБА_4 є неможливим, оскільки останній збудований без урахування державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, а також відсутня технічна можливість виконати перебудову, спростовується наданими доказами в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_4 про виправлення раніш допущених порушень містобудівного законодавства та усунуті недоліки забудови земельної ділянки, а саме те, що ОСОБА_4 отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради, № 21 від 02.04.2013р. зі змінами № 84 від 04.11.2013р., затвердив проектну документацію від 06.11.2013р., отримав Декларацію про початок виконання будівельних робіт, яку зареєстровано інспекцією ДАБК Київської області 11.12.2013 року за номером КС 082133450245, подав заяву до виконкому Броварської міської ради про початок виконання будівельних робіт від 16.12.2013 року та заяву до Броварського РВ ГУ ДСНС від 16.12.2013р., а також склав план перебудови відповідно до проекту, самочинно розпочатої реконструкції з розширенням житлового будинку по АДРЕСА_3 у м. Бровари.
За таких обстави суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області про зобов'язання ОСОБА_4 здійснити за власний рахунок перебудову об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України", Законом України "Про планування й забудову територій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, ст. 376 ЦК України та ст. ст. 60, 174, 214-215 ЦПК України,- вирішив:
позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 здійснити за власний рахунок перебудову об'єкту будівництва (індивідуального житлового будинку), який розташований по АДРЕСА_3 відповідно до проектної документації.
На рішення протягом 10 днів може бути апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області.
Справа № 382/1390/13-ц
15 серпня 2013 року Яготинський районний суд розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Яготині справу, за позовом ОСОБА_1 до Яготинської міської ради, третя особа; Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, про визнання права власності на нерухоме майно, встановив:
В позові до суду позивач вказав, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3225510100:09:025:0034, яка розташована по АДРЕСА_1, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 744156, виданого 18 листопада 2009 року, на підставі рішення Яготинської міської ради, 20 сесії 5 скликання, № 1294 від 18.12.2008 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995901615.
В період 2001-2011 років, ним на вказаній земельній ділянці було здійснено будівництво житлового будинку, який зазначений у плані під літерою А-1, цегляний, житловою площею 89,40 кв.м., загальною площею 295,00 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: над А-1 - мансарда, а - прибудова, під а - погріб, №1 - вхідний ганок, №2 - вхід в погріб, №3 - огорожа, №4 - огорожа, І - вимощення.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, він надіслав начальнику Інспекції ДАБК в Київській області повідомлення, про початок виконання будівельних робіт. Також був зроблений Ескізний проект зазначеного майна з вихідними даними для проектування, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Проти будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці не заперечував Яготинський РВ ГУ МНС України в Київській області, згідно листа за № 117 від 29 травня 2008 року. Вказане будівництво здійснювалося під технічним наглядом інженера технічного нагляду 1 категорії НОМЕР_1, ОСОБА_2, згідно договору доручення № 31 на вчинення дій з технічного нагляду під час здійснення будівництва, і було закінчено в повному об'ємі у жовтні 2011 року. Претензій від сусідів, органів місцевого самоврядування, інших осіб з приводу самочинного будівництва не поступало.
Звернувшись до Комунального підприємства Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації», з приводу обстеження будинку з господарськими спорудами, був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок від 19.11.2011 р. та Висновок про технічний стан житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами від 11 червня 2013 р. за № 34, яким встановлена відповідність вимогам надійності і можливість безпечної експлуатації вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оцінка технічного стану яких - задовільно.
Дане нерухоме майно після його спорудження не було введено в експлуатацію, хоча він 18.10.2011 року, направив рекомендованим листом на юридичну адресу ДАБК заяву про прийняття в експлуатацію будинку. На даний час відповіді, на вказану заяву він не отримував.
Все це позбавляє його можливості оформити право власності на дане нерухоме майно на своє ім'я, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.
Посилаючись на вимоги передбачені ст.. ст..328,331,375, 376 ЦК України:
Просив:
Визнати за ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: над А-1 - мансарда, а - прибудова, під а - погріб, №1 - вхідний ганок, №2 - вхід в погріб, №3 - огорожа, №4 - огорожа, І - вимощення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги позивача, та просив визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами не по АДРЕСА_1, а по АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що в позовній заяві була допущена описка, та пояснив наступне: На підставі Державного акта, позивач є власником земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 цільове призначення якої; для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд.
В 2001 році, позивач розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 будівництво якого було закінчено весною 2011 року. Проти будівництва житлового будинку на виділеній позивачу земельній ділянці не заперечував Яготинський РВ МНС. Вказане будівництво здійснювалося позивачем під технічним наглядом інженера технічного нагляду. На прохання позивача після закінчення будівництва КП « Яготинське БТІ» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок та висновок про технічний стан житлового будинку, яким встановлена відповідність вимогам надійності і можливість безпечної експлуатації даного житлового будинку. В жовтні 2011 року, позивач звернувся до інспекції ДАБК із заявою про прийняття в експлуатацію будинку, до даного часу відповіді від інспекції позивач не отримав.
Представник відповідача проти позовних вимог позивача, не заперечував мотивуючи тим, що так як позивач розпочав самочинне будівництво житлового будинку в 2001 році та закінчив будівництво в 2011 році, то на позивача не розповсюджуються зміни в ст.. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», в частині повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Після завершення будівництва будинку, в жовтні 2011 році позивач звернувся до інспекції ДАБК із заявою про прийняття в експлуатацію будинку, але до даного часу відповіді від інспекції позивач не отримав. В запереченні до суду інспекція ДАБК не заперечує проти звернення до них позивача із даною заявою, але ніякого рішення ними не прийнято.
Представник третьої особи ; Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, в судове засідання не з»явився, в заяві до суду просив розглянути справу у відсутності їх представника, та надіслав до суду свої заперечення, в яких вказав наступне:
В силу ст.. 376 ч.1 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як вбачається з матеріалів надісланих на їхню адресу, збудоване позивачем будівництво нерухомого майна має ознаки самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт виникає у замовника з моменту;
-направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об»єкта будівництва-щодо об»єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об»єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
-реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт-щодо об»єктів будівництва, що належать до 1-3 категорії складності;
-видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт-щодо об»єктів будівництва,що належать до 4 і 5 категорії складності;
Позивач зазначає, що про початок будівельних робіт він повідомив Інспекцію повідомленням в жовтні 2011 року. Вказане повідомлення про початок виконання будівельних робіт було отримано інспекцією лише 25.10. 2011 року. Проте, як вказано в позовній заяві, будівництво житлового будинку здійснено позивачем протягом періоду 2001-2011 років. Тобто, будівельні роботи позивач виконував без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт.

Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, він надіслав до інспекції заяву про прийняття до експлуатації будинку 18.10. 2011 року, однак повідомлення про початок виконання будівельних робіт було надіслано до інспекції 25.10. 2011 року. Тобто, позивач подав заяву про прийняття в експлуатацію збудованого нерухомого майна, ще до подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Нерухоме майно збудоване позивачем, в експлуатацію відповідно до чинного законодавства не вводилось. Документ що посвідчує введення об»єкту в експлуатацію, інспекцією позивачу не видавався.
Просили: В задоволенні позову позивача, відмовити.
В судовому засіданні встановлено наступне:
Рішенням виконавчого комітету Яготинської міської ради н/д від 14.01. 2001 року, ОСОБА_1 передано в постійне користування земельну ділянку призначену для будівництва житлового будинку та господарських споруд площею 0,10 га по АДРЕСА_1 / а.с. 58 /
Рішеннням сесії Яготинської міської ради за № 589-12-У від 19.10. 2007 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність, орієнтованою площею-0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель не наданих у власність та користування в адміністративних межах населеного пункту Яготинської міської ради / а.с. 21 /.
Проект розроблений ПП « Аршин», яким передбачено передачу у власність земельну ділянку площею 0,1000 га ріллі, для будівництва та обслуговування жилого будинку, та господарських споруд по АДРЕСА_1 погоджено з управлінням земельних ресурсів в Яготинському районі, з відділом містобудування, архітектури та ЖКГ, із Яготинською районною санітарно-епідеміологічною станцією / а.с. 22-24 /
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 744156, виданого 18 листопада 2009 року, на підставі рішення Яготинської міської ради, 20 сесії 5 скликання, № 1294 від 18.12.2008 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995901615, ОСОБА_1, є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3225510100:09:025:0034, яка розташована по АДРЕСА_1, що посвідчується. / а.с. 33 /.
В період 2001-2011 років, позивачем на вказаній земельній ділянці було здійснено будівництво житлового будинку. / а.с. 8 /
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, позивач надіслав начальнику Інспекції ДАБК в Київській області повідомлення, про початок виконання будівельних робіт. / а.с. 31-33 /.
Також було виконано Приватним Підприємством « Архаїка», Ескізний проект житлового будинку по АДРЕСА_1, з вихідними даними для проектування, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». / а.с. 16-20 /.
Проти будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці не заперечував Яготинський РВ ГУ МНС України в Київській області, згідно листа за № 117 від 29 травня 2008 року./ а.с. 25 / Вказане будівництво здійснювалося під технічним наглядом інженера технічного нагляду 1 категорії НОМЕР_1, ОСОБА_2, згідно договору доручення № 31 на вчинення дій з технічного нагляду під час здійснення будівництва, і було закінчено в повному об'ємі у жовтні 2011 року. Претензій від сусідів, органів місцевого самоврядування, інших осіб з приводу самочинного будівництва не поступало./ а.с. 12-15 /. Яготинським Комунальним підприємством Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації», з приводу обстеження будинку з господарськими спорудами, був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок від 19.11.2011 р. та Висновок про технічний стан житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами від 11 червня 2013 р. за № 34, яким встановлена відповідність вимогам надійності і можливість безпечної експлуатації вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оцінка технічного стану яких - задовільно./ а.с. 7-11, 34 /
18.10.2011 року, позивач направив рекомендованим листом на юридичну адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області заяву, про прийняття в експлуатацію будинку. / а.с. 35 /. На даний час відповіді, на вказану заяву позивач не отримував.
Законом України із змінами від 17.02. 2011 року « Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31.12. 2009 року індивідуальних / садибних / житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об»єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.
Із листа Вищого Спеціалізованого суду України від 28.01. 2013 року, « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ, про захист права власності та інших речових прав» видно наступне:
Суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
Суд не повинен заміняти органи, які зобов»язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови. Визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з»ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання
Судам слід мати на увазі, що у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав.
Питання оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1 було предметом розгляду Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.10. 2011 року, / а.с. 35/, що не заперечували в своїх запереченнях на позовні вимоги позивача інспекція ДАБК. Проте ніякого рішення по заяві позивача, інспекцією не приймалось.
Відповідно до ст. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», із змінами від 17.02. 2011 року, - право на виконання будівельних робіт виникає у замовника з моменту;
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Як видно із матеріалів справи, та із пояснення представника позивача, будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, позивач розпочав в 2001 році.

На той час, до внесення змін до ст.. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», що мало місце 17.02. 2011 року, дані питання регулювались Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09. 2009 року за № 1035 « Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до п.2 Тимчасового порядку, - Приватні будівлі приймає в експлуатацію інспекція державного архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування відповідно до цього Тимчасового порядку, яка видає забудовникам на платній основі сертифікат відповідності таких будівель державним будівельним нормам, стандартам та правилам / далі сертифікат/ згідно з додатком; п.3 / Порядку /- для одержання сертифіката забудовник разом із заявою за формою з додатком 2 подає інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки загальною площею до 350 кв.м. включно, з господарськими спорудами і будівлями;
-документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована приватна будівля;
-довідку про погодження прийняття приватної будівлі в експлуатацію, видану на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради за формою згідно з додатком 3;
-технічний паспорт приватної будівлі, виданий бюро технічної інвентаризації;
-звіт про проведення технічного огляду на відповідність приватної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва приватної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва, складений організацією, яка має відповідну ліцензію, і погоджений з органом державного пожежного нагляду та державною санітарно-епідеміологічною службою.
п.6 -/ Порядку /. На підставі поданих документів інспекція приймає рішення про притягнення забудовника до адміністративної відповідальності за спорудження приватної будівлі без дозволу на виконання будівельних робіт та про накладення штрафу за ст..97 КУАП.
Таким чином до 17.02. 2011 року, а саме, до внесення зміни до ст.. 34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», - від забудовника не вимагалось виконання дій внесених до ст. 34 / Закону / після внесення в неї змін, а саме;
- направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державногоархітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
Як видно із висновку про технічний стан житлового будинку по АДРЕСА_1 виконаного КП «Київської області «Яготинське БТІ» від 11.06. 2011 року, даний житловий будинок із господарськими спорудами був побудований в повному обсязі, / а.с. 34 / і вже після вступу в дію змін до ст.. 34 / Закону /, коли житловий будинок з господарськими спорудами був побудований та виконаний висновок про його технічний стан, позивач надіслав до інспекції ДАБК в Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке як видно із заперечення інспекції, вони отримали 25.10. 2011 року.
Відповідно до ст.. 376 ч.1 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з. істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином суд вважає, що будівництво будинку по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, який збудований без відповідного документа який дає право виконувати будівельні роботи.
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги наступне; проти будівництва житлового будинку на земельній ділянці яка призначена для будівництва житлового будинку не заперечував Яготинський РВ МНС. Вказане будівництво здійснювалося під технічним наглядом інженера технічного нагляду. Претензій від сусідів, органів місцевого самоврядування, інших осіб з приводу самочинного будівництва не поступало. КП « Яготинським БТІ» було виготовлено технічний паспорт на самочинно побудований житловий будинок, яким встановлена відповідність вимогам надійності і можливість безпечної експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 Після завершення будівництва а саме, 18.10. 2011 року, позивач звернувся до інспекції ДАБК із заявою про прийняття будинку в експлуатацію. Третя особа в запереченні на позовні вимоги підтвердила дані обставини, але ніякого рішення по цьому питанню не приймала. Визнання позову представником відповідача в судовому засіданні не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями третьої особи, суд вважає як винятковий спосіб захисту права позивача, позов позивача - задоволити..
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Згідно до ч.2 п. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.. 376 ЦК України, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.
Крім того, статтями 375,376 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а у випадку самочинного будівництва, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Керуючись: ст.. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст. 15, 16, 317, 321, 328, 331, 376 ЦК України, ст.. 90 ЗК України, Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07. 2004 року, суд- вирішив:
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1, а саме; / А-1-житловий будинок площею-111,80 кв.м., мансарда над житловим будинком площею 79,60 кв.м., а-прибудова площею- 205 кв.м., погріб під прибудовою /а/ площею 45,90 кв.м., №1-вхідний ганок площею- 4,90кв.м.,№2- вхід в погріб площею 7,90 кв.м., №3- огорожа -122 м, №4-огорожа- 62,00 м, вимощення-94 м./
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Справа № 362/3572/14-ц
03.11.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,- встановив:
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, вказуючи, що вона є власником земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, на яких розпочала будівництво житлового будинку для чого завозяться будівельні матеріали. Проте, відповідачка, будучи власницею суміжної земельної ділянки, чинить перешкоди у користуванні її нерухомим майном, шляхом створення перепон та перешкоджання у доставці та вивантаженні будівельних матеріалів.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що загрожують її праву власності, просить суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом заборони відповідачці підходити до межі, заходити на територію та здійснювати дії, що перешкоджають реалізації її права власності на земельних ділянках, розташованих по АДРЕСА_1.
Позивач, будучи належно повідомленою про день, час та місце слухання справи, до суду не з'явилася, але 03 листопада 2014 року подала до суду заяву про можливість слухання справи за її відсутності, вимоги позову підтримала, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала (а.с. 26).
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі, пояснивши, що причиною всіх сварок є небажання відповідачки примиритися із власністю її довірительки, що підтверджується поданим до суду з цих підстав позовом (а.с. 21).
Відповідач, будучи належно повідомленою про день, час та місце слухання справи, до суду не з'явилася, заяв про відкладення розгляду справи чи слухання справи у її відсутності не надала (а.с. 16, 22).
Оскільки позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд на місці ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі № 2-159/12 (провадження № 2/362/49/13) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Васильківська міська рада Київської області та відділ Держкомзему в м. Василькові, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, яке ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2013 року залишено без змін, встановлено, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 74 від 19.03.1996 року та договору від 17.04.1996 року, ОСОБА_2 на умовах тимчасового користування лише 3-річної оренди для ведення городництва була надана земельна ділянка площею 0,16 га по АДРЕСА_2, дія якого закінчилася у квітні 1999 року (а.с. 8-11).
Згідно рішення двадцять восьмої сесії Васильківської міської ради п'ятого скликання від 7.03.2008 року, ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку загальною площею 0,190 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2.
У відповідності до рішення 47 сесії п'ятого скликання Васильківської міської ради від 07.10.2009 року, затверджені розміри переданої ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, а саме: 0,037 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,153 га - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно до рішень двадцять третьої сесії п'ятого скликання від 31 жовтня 2007 року та тридцять другої сесії п'ятого скликання від 11 липня 2008 року, ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, а саме: 0,100 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, та 0,100 га - для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1.
У відповідності до Державних актів про право власності на землю від 25.11.2009 року серії ЯЗ № 343139-5077 та № 343140-5078, ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок по АДРЕСА_1, кадастровий № 3210700000:13:021:0032, площею 0,100 га, для ведення особистого селянського господарства та № 3210700000:13:021:0033, площею 0,100 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку
Згідно листів відділу Держкомзему Васильківської міської ради від 01.09.2010 року та 20.07.2010 року, під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2,, при внесенні відомостей до бази даних АСК встановлено її накладання на земельну ділянку по АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачеві.
Факт накладення земельної ділянки ОСОБА_2, що знаходиться по АДРЕСА_2, на земельну ділянку відповідача по АДРЕСА_1, підтверджується витягом з обмінного файлу схеми розміщення земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, відділу Держкомзему в м. Василькові.
Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 51\58-12 від 27 листопада 2012 року, за даними координат кутів поворотів зовнішніх меж землекористування, кадастрові № 3210700000:13:021:0032 та № 3210700000:13:021:0033, що встановлені Державними актами про право власності на земельні ділянки серії ЯЗ № 343139-5077 та № 343140-5078 відповідають фактичному місцю розташуванню цих земельних ділянок ОСОБА_1 На них накладається земельна ділянка якою користується ОСОБА_2, площею, відповідно, 0,0459 га та 0,0450 га.
Таким чином, вказаним рішенням суду першої інстанції встановлено, а тому не потребує доказуванню, що ОСОБА_2 не доведено порушення ОСОБА_1 її земельних прав, що обумовлено неналежністю виділення ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі та визначення її меж в натурі на місцевості (а.с. 8-11).
Крім того, право власності позивачки підтверджується Державним актом серії ЯЗ № 343140 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий № 3210700000:13:021:0032, та Державним актом серії ЯЗ № 343139 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий № 3210700000:13:021:0033 (а.с. 4-5).
Разом з тим, на відміну від відсутності порушення ОСОБА_1 прав ОСОБА_2, судом достовірно встановлено факт вчинення відповідачкою перешкод у користуванні позивачкою належним останній нерухомим майном, а саме зазначеними вище земельними ділянками, що підтверджується висновком за матеріалами перевірки ДІМ СДІМ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 24 березня 2014 року за заявою позивачки від 20 січня 2014 року та висновком за матеріалами перевірки від 03 листопада 2014 року ДІМ СДІМ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області, складеним за заявою ОСОБА_1, що зареєстрована до журналу ЄО Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області ЖЄО за № 10910 від 03 листопада 2014 року, вх. № Л-885 від 03 листопада 2014 року згідно ЗУ «Про звернення громадян» ( а.с. 12, 27-28).
Згідно вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом положень ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Передбачена ст. 14 Конституції України особлива охорона землі як основного національного багатства спрямована на забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, збереження й відтворення родючості грунтів, захист їх від псування й забруднення, реалізації громадянами та юридичними особами їх права на землю відповідно до закону.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З огляду положень ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з правилами ч. ч. 1, 3 ст. 125 ЗК України право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Частиною 1 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач, відповідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Оскільки з письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що між сторонами вже довгий час існують неприязні стосунки, в обґрунтування вимог існування перешкод в користуванні майном саме з боку відповідача позивач надав суду достовірних доказів, тим самим довівши порушення її права як власника, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 125, 152 ЗК України, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 33, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд – вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належними ОСОБА_1 на праві приватної власності земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3210700000:13:021:0032, (Державний акт серії ЯЗ № 343140) та площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий № 3210700000:13:021:0033, (Державний акт серії ЯЗ № 343139), шляхом приведення їх у попередній стан.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

закрити