+380 67 430 78 80
+380 50 406 65 36

м. Київ, вул.Січових Стрільців
(Артема), 14, оф. 21а

Показати на мапі

пн - пт: 9.00-18.00
сб - нд: вихідний

Земельні спори, без перебільшення, вважаються досить складним напрямком в юридичній практиці. По-перше, в радянський час права власності на землю як такого не існувало, у зв'язку з цим досвід вирішення спорів у галузі земельного права ще слабо напрацьований. По-друге, в цій галузі постійно відбуваються різноманітні зміни в законодавчих актах, що може заплутати кого завгодно. Приміром, останні зміни в найголовнішому нормативному акті - Земельному кодексі, який регулює земельні правовідносини, відбулися в жовтні 2013 року.
Земельні спори - це конфлікти, які виникають між фізичними або юридичними особами з приводу порушення права користування, володіння і розпорядження земельними ділянками. Крім того, учасником земельних правовідносин можуть виступати не тільки громадяни або підприємства, а й державні органи.
Захист прав на землю гарантується законом. Але в той же час між тими чи іншими особами дуже часто виникають такі земельні спори: спори, пов'язані з визнанням права власності на землю; суперечки, які виникли у зв'язку з неправильною реєстрацією права власності на землю; конфлікти, пов'язані із захопленням чужих ділянок; порушення правил добросусідства; інші види суперечок.
Суд має компетенцію вирішувати всі земельні суперечки, в суді вам просто не обійтися без юриста, який володіє великим досвідом у подібних справах. Не потрібно пускати все на самоплив і вважати, що рішення буде виключно на вашу користь. Вашу позицію зможе відстояти тільки досвідчений юрист або адвокат.
Справа № 1022/1026/2012
"05" квітня 2012 р. Сквирський районний суд Київської області розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, третя особа: Управління Держземагенства у Сквирському районі Київської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, - встановив
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, при цьому зазначивши, що на підставі рішення Сквирської міської ради Київської області від 05.03.2004р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку та передано позивачці у приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2, площею - 0,1000 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку.
На підставі вищевказаного рішення та договору купівлі продажу, позивачці було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії КВ № 095839, що розташована по АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданого Сквирською міською радою Київської області від 19.07.2004 року.
На приватизованій земельній ділянці, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку знаходяться житловий будинок, господарські будівлі.
Суміжним землекористувачем ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.
В жовтні місяці 2011 року ОСОБА_2 звернулася з повідомленням, що при виготовленні кадастрового плану на її земельну ділянку було виявлено, що при порівнянні кадастрового плану, виготовленого ТОВ «Будпроект м. Сквира», на земельну ділянку позивачки за АДРЕСА_2 та її кадастрового плану в Державному акті на право власності на земельну ділянку виявлено невідповідність меж і розмірів в кадастрових планах однієї і тієї ж земельної ділянки.
Зокрема: по межі від В до Г в державному акті розмір межі становить 11,57м., а в кадастровому плані - 16,92м., в державному акті по межі від В до Г розміри 3,91 м. та 6,28 м. - в кадастровому плані розміри 5,02 м. та 5,04 м.
Даний факт підтверджується довідкою ТОВ «Будпроекту м.Сквира»№131 від 12.10.2011р.
Позивачка звернулася з відповідною заявою до Управління держземагенства у Сквирському районі про усунення помилок, які були допущені при виготовленні державного акту, проте їй було рекомендовано привести державні акти у відповідності до дійсного цільового використання земельних ділянок та відповідно до вимог законодавства, скасувавши державний акт в судовому порядку.
Відповідно до ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках встановлених законом.
Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
До попереднього судового засідання позивачка підтримала позовні вимоги, подавши відповідну письмову заяву.
Судом встановлено, що рішенням Сквирської міської ради Київської області від 05.03.2004р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку та передано позивачці у приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2, площею - 0,1000 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вищевказаного рішення та договору купівлі продажу, позивачці було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії КВ № 095839, що розташована по АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданого Сквирською міською радою Київської області від 19.07.2004 року.
На приватизованій земельній ділянці, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку знаходяться: житловий будинок, господарські будівлі та споруди.
Суміжним землекористувачем ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.
Сіміжний користувач, ОСОБА_2 звернулася до позивачки щодо невідповідності меж і розмірів земельної ділянки згідно кадастрового плану на її земельну ділянку виготовленого ТОВ «Будпроект м. Сквира»та меж і розмірів земельної ділянки згідно кадастрового плану Державного акту на право власності на земельну ділянку позивачки, що розташована за АДРЕСА_2 та її кадастрового плану в Державному акті на право власності на земельну ділянку, а саме: по межі від В до Г в державному акті розмір межі становить 11,57м., а в кадастровому плані - 16,92м., в державному акті по межі від В до Г розміри 3,91 м. та 6,28 м. - в кадастровому плані розміри 5,02 м. та 5,04 м.
Факт вищевказаної невідповідності підтверджується довідкою ТОВ «Будпроекту м.Сквира»за №131 від 12.10.2011р.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадин та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, який порушує права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідач - Сквирська міська рада Київської області до попереднього судового засідання позов визнала, про що подала до суду відповідну письмову заяву.
Від третьої особи до суду надійшло повідомлення про розгляд справи у відсутності їх представника, не заперечує проти позовних вимог.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 4 ст. 130 та ст. 174 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 373 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 61, 88, 130, 174, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 095839 площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданого Сквирською міською радою Київської області від 19.07.2004 року на ім'я ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Справа№ 2/381/1286/15
07 жовтня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - встановив
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою посилаючись на те, що відповідачем порушено її права щодо користування земельною ділянкою, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме відповідачем, який є власником сусідньої земельної ділянки, при облаштуванні огорожі по межі їх домоволодінь, шляхом демонтажу огорожі, яка була встановлена раніше змістив при цьому в сторону позивача і таким чином порушив межі земельних ділянок. На звернення до відповідача про перенесення ним огорожі та встановлення її по межі візначеною актом встановлення межі в натурі на місцевості він не реагує.
Позивач в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та підтримала позовні вимоги. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

В судове засідання відповідач повторно не зявився, повідомлений вчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Заслухавши позивача, дослідивши докази по справі суд вважає позов підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2002 року посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори. Зареєстровано в реєстрі за 32023 позивачу належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м.Фастові по вул.Дімітрова, будинок №17 (бувший 13) Київської області (а.с.7).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серії КВ №054652 від 15.01.2004 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0002153 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1000 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою м.Фастів вул.Дімітрова, 17 Київська область (а.с.11).
Вказана земельна ділянка межує з домоволодінням відповідача. Межа між земельними ділянками проходить по дерев»яному паркану, що підтверджується Актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 20 грудня 1996 року (а.с.12).
Відповідно до ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.78 ЗК України та ст. 373 ЦК України, право власності в тому числі на землю, включає в себе право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Позивач звернувся до суду з даним позовом де зазначає, що відповідач порушив межу між земельними ділянками, а саме здійснив демонтаж огорожі, яка була встановлена раніше і встановлено огорожу зі зміщенням на земельну ділянку позивача, чим здійснив самозахват її земельної ділянки.
Свої позовні вимоги підтвердила листом №5/зр-80 від 19червня 2014 року Комітету самоорганізації населення мікрорайону Заріччя де зазначено, що дійсно при комісійному обстеженні вказаних земельних ділянок було встановлено, що відповідач самовільно повитягував забетоновані в землі металеві стовпчики і поставив свої з порушенням меж землекористування (а.с.9,10).
Також, факт зміщення межі між земельними ділянками позивача і відповідача підтверджено Кадастровим планом земельної ділянки та Зведеним планом ділянок (а.с.18,19).
Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Небажання відповідача надавати докази зокрема з причин ухилення від участі в судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягуються з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.3,10,11,56,60,84,88,212,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.15,16,321,373,391ЦК України, ст.ст.78,90,91,106,152 ЗК України, суд,- вирішив:
Позов задовольнити.
Зобовязати ОСОБА_2 ОСОБА_4 вул.Дімітрова,15 Київська область відновити межу земельних ділянок домоволодінь за адресою м.Фастів вул.Дімітрова № 17 та №15 у відповідності до Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 20 грудня 1996 року шляхом переміщення самовільно встановленої огорожі.
Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_4 вул.Дімітрова,15 Київська область 243,60 грн. на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Справа №2/1005/161/2012
04 січня 2012 року Бориспільській міськрайонний суд Київської області розглянувши в судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ Держкомзему у місті Бориспіль Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,- встановив
З даним позовом звернулася позивач, яка в ході судового розгляду зменшила свої позовні вимоги та просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_1 огорожі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0775 га (кадастровий номер 3210500000:13:031:0009), що належить їй на праві приватної власності, у відповідності до межових знаків встановлених згідно кадастрового плану; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 17.0 грн. та витрати на іформаційно-технічне забезпечення судового розгляду 37.00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та її представник зазначили, що звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відбулися вже після звернення позивача до суду. Згідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни несуть цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок, а тому відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Згідно з п. 2 ч. 2 цієї ж статті, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходила з характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, стану погіршення свого здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивач неодноразово зверталась до землевпорядної організації, вивозила їх на місце розташування земельних ділянок, де землевпорядна організація ТОВ «Горизонталь- 2006»визначала межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак відповідач ОСОБА_2 кожного разу ігнорувала вимоги землевпорядників, виймала межові знаки. Також позивач з метою відновлення свого порушеного права зверталась до правоохоронних органів, до відділу держкомзему у м. Бориспіль з проханням приведення земельних ділянок її та ОСОБА_2 відповідно до земельно-кадастрової документації, про що є докази в матеріалах справи, а саме відповідь Бориспільського міськрайвідділу від 28.04.2011 р., постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2011 р., припис Держкомзему у м. Бориспіль від 29.09.2011 р., однак і в цьому випадку ОСОБА_2 грубо ігнорувала законодавство, і лише після звернення до суду земельні ділянки були приведені відповідно до їх межових знаків. Всі ці обставини, витрата особистого часу, відновлення попереднього стану своєї земельної ділянки, негативно відображувались на нервово - емоційному стані позивача, погіршилось її здоров'я, що супроводжувалось нервовими зривами в її сім'ї, а тому протиправні дії відповідача призвели до завдання їй душевних страждань, тривалих немайнових втрат, на відновлення яких потрібні значні зусилля. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте надав до суду письмову заяву в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги щодо зобов'язання не чинити перешкоди визнає. Щодо стягнення моральної шкоди не визнає.
В судове засідання третя особа свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до розписки. Про причини неявки суду не повідомила.
Суд, оцінив, дослідив матеріали справи, прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що 30.04.2010 р. ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,0775 га АДРЕСА_1 (а.с.7-9). 13.04.2011 р. ОСОБА_1 були встановлені зовнішні межі та передані на зберігання межові знаки в кількості 4 шт.(а.с.10). Суміжними землевласниками ніяких претензій при встановленні меж не заявлено.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2011 р. органом дізнання Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, відповідно до звернення гр. ОСОБА_1 про самовільне зайняття її земельної гр. ОСОБА_2 та вийняла межові знаки, під час проведення перевірки було встановлено, що дані особи мають державні акти на власні земельні ділянки, а факти вказані в заяві ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли (а.с.13).
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.09.2011 р. межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 булим винесені в натуру та закріплені межові знаки. Встановлено, що власник земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 використовує частину земельної ділянки під городництво. Межі земельної ділянки не винесені, межові знаки відсутні (а.с.14-15). З даного приводу відносно ОСОБА_2 відділом Держкомзему у м.Бориспіль Київської області було винесено припис 29.09.2011 р. відповідно до якого у тридцятидений термін останню було зобов'язано винести межі земельної ділянки в натуру та звільнити частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.16-17). Дані обставини підтверджені листом відділу Держкомзему у м.Бориспіль Київської області гр. ОСОБА_1 на її звернення (а.с.20 -21).
Відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка на праві власності розміром 0,080 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 Відповідно до акту встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж землеволодіння від 27.02.2007 р. ОСОБА_6 в присутності суміжника ОСОБА_7, колишнього власника земельної ділянки по АДРЕСА_1, були встановлені межові знаки земельної ділянки.
Згідно технічної документації ТОВ «Горизонталь-2006»по фактичному стану ширина ділянок складає: гр. ОСОБА_2-20.10 метра (на 0,11 м.більша); гр. ОСОБА_1-17.45 метра (на 0.55 м. менша); гр. ОСОБА_8-20.24 метра (на 0,24 м. більша). Також на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були встановлені медові знаки в кількості 4 шт.
Відповідно до п. г,е ч.1. ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчинені дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
В зв'язку з визнанням даної вимоги відповідачем, суд задовольняє її щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_1 огорожі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0775 га (кадастровий номер 3210500000:13:031:0009), що належить їй на праві приватної власності, у відповідності до межевих знаків встановлених згідно кадастрового плану, так як відповідач ОСОБА_2 до подання позовної заяви, жодним чином не вчинила ніяких дій щодо врегулювання спірних правовідносини мирним шляхом, що призвело до виникнення конфліктних відносин між суміжниками земельних ділянок та подання позивачем позову до суду та з метою в подальшому не порушення прав добросусідства та виникнення аналогічних конфліктів.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що в даній вимозі слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних і моральних страждань, інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В силу п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
В судовому засіданні сторони визнали, що земельні ділянки ними були придбані у даних межах. Тому суд не вбачає безпосередньої вини відповідача в порушенні меж земельної ділянки позивача. Під час розгляду справи в суді відповідач викопала ягідні кущі з межі та прибрала паркан. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, стану погіршення свого здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Даних доказів суду позивачем не надано. Тому в даній вимозі слід відмовити в зв'язку з її недоведеністю.
З відповідача також слід стягнути на користь позивача судовий збір 17.0 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду 37.00 грн.
Керуючись ст. ст.14,41 Конституції України, ст. 13 ЦК України, ст.ст.96,103,152 ЗК України,ст.ст. 88, ч.1-ч.3 ст.208, 213-215,218 ЦПК України, суд,-вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ Держкомзему у місті Бориспіль Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою -задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_1 огорожі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0775 га (кадастровий номер 3210500000:13:031:0009), що належить їй на праві приватної власності, у відповідності до межових знаків встановлених згідно кадастрового плану.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати і сумі 17 (сімнадцять) грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 (тридцять сім) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Справа № 2-951/12
04 травня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення правил утримання тварин та правил добросусідства, втановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що на протязі останніх декількох років вона не може врегулювати питання з незаконним розведенням собак з її сусідкою ОСОБА_2 та недотриманням правил добросусідства з її сторони. Спочатку на її присадибій ділянці було декілька собак, згодом вони стали розпліднювати їх для комерційних цілей і, звичайно, їм, як сусідам, стало це заважати, оскільки збільшилася кількість собак до 15, від їх утримання завжди стоїть неприємний запах, а також від хімікатів якими обробляється територія. Вказує, що даний конфлікт вона намагалася владнати в позасудовому порядку, неодноразово спілкувалася з відповідачкою для вирішення цієї проблеми, зверталася до Ворзельської селищної ради, до органів МВС, до депутатів усіх рівнів, а також до Ірпінської імської санітарно-епідеміологічної станції та податкової інспекції м. Ірпеня, але дані звернення їй не допомогли.
Позивачка вказує, що постійний гавкіт та неприємний запах від хімікатів, собаки часто потрапляють на її земельну ділянку. Вважає, що відповідач порушує вимоги Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" .
Позивачка також вказує, що діями відповідачки їй завдано моральної шкоди, яка полягає в значному погіршенні її здоров»я та душевних стражданнях та яку вона визначає у розмірі 5 000 гривен.
В зв»язку з викладеними обставинами, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_2 припинити на своїй присадибній ділянці за адресою АДРЕСА_1 діяльність, пов'язану з розведенням собак; стягнути з ОСОБА_2 кошти у сумі 5 000 гривен в якості компенсації за завдану їй моральну шкоду; зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватися правил добросусідства під час користування власною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що вона не займається розведенням собак на своїй земельній ділянці. У 2002 році відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України», членом якої вона являється, було зареєстровано розплідник «Alka-Trast»; метою діяльності цього розплідника є сприяння збереженню та покращенню генофонду чистопородних собак, як національного здобутку, шляхом їх племінного розведення на науковій основі, спираючись на досвід Міжнародної Кінологічної федерації та вітчизняного собаківництва. Вказує, що племінна робота, якою вона займалася протягом 10 років, полягала у покращенні породних характеристик та не мала на меті отримання прибутку; на даний момент поставлена мета розплідника здійснена, нею виведено чудових чистопорідних собак з гідними характеристиками, яких вона не розмножує, а виставляє їх на виставках міжнародного та вітчизняного рівнів, а також безкоштовно надає членам КСУ та МКФ для покращення генофонду чистопородних собак. Продажем собак вона не займається, прибутку не отримує; їй належить 14 собак породи чау-чау та 5 собак породи китайська чубата собака, яких вона утримує у якісних вол»єрах з хатками, у власному будинку та господарській будівлі, розташованій на її ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, воль»єри знаходяться на відстані більше 8 метрів від будівлі ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Усі собаки чистопородні, зареєстровані, мають родовід, ветеринарні паспорти встановленого зразку з відмітками про проведення необхідних досліджень та щеплень. Поясниал, що акти депутатів були складені в її відсутність, доказів того, що на її подвір»ї стоїть неприємний запах та розповсюджується на садиби сусідів не надано, немає також офіційних результатів замірів забрудненості повітря, території. Останні роки у них з ОСОБА_1 існують неприязнені стосунки, протягом останніх двох років різні органи проводять детальні перевірки її домоволодіння, жодних порушень неналежного утримання собак не встановлено, рекомендовано лише укласти договір на вивіз твердих побутових відходів. Жодних приписів щодо порушення санітарних чи інших норм не було, до адміністративної відповідальності за неналежне утримання тварин вона не притягалася. Просила в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідачка являються сусідами, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2, а відповідачка ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1. Встановлено, що на території своєї садиби ОСОБА_2 утримує велику кількість собак, в зв»язку із чим між нею та ОСОБА_1 виникають конфлікти.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася із скаргами до різних інстанцій з приводу того, що від утримання на земельній ділянці ОСОБА_2 великої кількості собак розповсюджується неприємний запах та неприємний запах від хімікатів, якими обробляється земельна ділянка відповідачки; також ОСОБА_1 зазначала, що постійний гавкіт собак заважає їй відпочивати та взагалі утримання такої кількості собак сусідкою ОСОБА_9 створює для неї незручності, відповідачка порушує правила добросусідства.
Також в судовому засіданні встановлено, що за зверненням позивачки були складені акти депутата Київської обласної ради Семко Н.Г. від 27 вересня 2011 року, депутата Ворзельської селищної ради Хрюкало В.О. від 06.07.2011 року, депутата Ворзельської селищної ради Вигівської Ю.А. від 11.04.2011 року, депутата Ворзельської селищної ради ОСОБА_13 від 06.08.2010 року, з яких вбачається, що на території садиби ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 розташований собачий розплідник , на території утримується велика кількість собак; вольєри для собак розміщені під вікнами ОСОБА_1, вольєри утримуються в антисанітарному стані, територія садиби заросла бур'яном, земельна ділянка використовується ОСОБА_2 не за цільовим призначенням.
Встановлено, що ДЗ «Ірпінська міська санітарно-епідеміологічна станція»на виконання запиту надала листа від 17.11.2010 року № 03/01-04-02-4290 народному депутату України ОСОБА_14, в якому вказує, що на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в смт. Ворзель вздовж паркану, що межує з домоволодінням по АДРЕСА_3 обладнано 12 вольєрів для утримання собак та майданчики для вигулу молодняка; ОСОБА_2 представлена довідка Ворзельської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини про відповідність розплідника санітарно-ветеринарним вимогам. На адресу Ворзельського селищного голови направлений лист з пропозицією вжити відповідних заходів реагування щодо використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за призначенням.
Листом ДЗ «Ірпінська міська санітарно-епідеміологічна станція»від 11.07.2011 року № 03/01-04-02-3279 ОСОБА_1 повідомлено, що на час перевірки встановлено, що на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 обладнано 12 дерев»яних приміщень для утримання собак та загорожі для вигулу, приміщення для утримання собак розташовані на відстані 2 м. від будинку ОСОБА_1; на день обстеження приміщення чисті, зі слів ОСОБА_2 на території утримується 15 собак; розплідник зареєстрований в кінологічній спілці України 11.05.2002 року, ветеринарні паспорти на собак з даними про щеплення представлені.
Встановлено, що за результатами перевірки щодо розгляду депутатського звернення Головне управління ветеринарної медицини в Київській області від 18.03.201 року міжрайонному природоохоронному прокурора Київської області та депутату Київської обласної ради ОСОБА_10 повідомлено, що на час перевірки з виїздом на місце по АДРЕСА_1 всі собаки клінічно здорові, на всіх собак у господаря маються ветеринарні паспорти з відмітками про проведені профілактичні щеплення, господарство ОСОБА_2 зареєстровано в громадській організації «Кінологічна спілка України».
В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до характеристики, яка надана ОСОБА_2, вона утримує собак в належних умовах, про розплідник «Alka-Trast»та гарні умови мешкання собак ОСОБА_2 були показані дві передачі на Першому національному каналі в програмі «Хто в домі хазяїн», вона неодноразово, як фахівець з кінології, брала участь в телевізійних проектах на каналах «Інтер», «СТБ», «Новий»та інших.
Встановлено, що відповідно довідки від 02.04.2012 року ФОП ОСОБА_15 ОСОБА_2 обслуговується у клініці «Ветеринарна допомога», яка розташована у м. Буча, вул. Тарасівська, 32, тварини щорічно проходять диспансеризацію, отримують всі необхідні щеплення, всі тварини клінічно здорові, утримуються в належних умовах відповідно до ветеринарно-санітарних вимог.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні не здобуто беззаперечних доказів, які б свідчили про порушення відповідачкою вимог Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а тому не вбачає підстав для зобов'язання відповідачки припинити на своїй присадибній ділянці за адресою АДРЕСА_1 діяльність, пов'язану з розведенням собак.
Суд також вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження вимоги позивачки про стягнення з відповідачки на її користь моральної шкоди в сумі 5 000 гривен, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.
Разом з цим, суд вважає , що оскільки у відповідності до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), а тому, враховуючи кількість тварин, які утримуються на земельній ділянці відповідачки, слід зобов'язати відповідачку дотримуватися правил добросусідства під час користування власною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Таким чином суд задовольняє заявлені позовні вимоги частково.
На підставі ст. ст. 15, 16, 23, 1163 ЦК України, , ст. 91, 103, 104 ЗК України, ст. ст. 1,4,5 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд: иврішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення правил утримання тварин та правил добросусідства задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватися правил добросусідства під час користування власною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
В інший частині позову відмовити.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 08.05.2012 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Справа №359/12230/14-ц
13 березня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області за участю представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Дніпровського екологічного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів та Державного агентства земель-них ресурсів України, до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про витребування земельної ділянки, встановив:
В квітні 2012 року заступник Дніпровського екологічного прокурора, діючи в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів та Державного агент-ства земельних ресурсів України, звернувся до суду з позовом та обґрунтовував його тим, що розпорядженням Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради. На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №450525. У такий спосіб ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особис-того селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради. 29 червня 2010 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, за яким вона відчужила у власність ОСОБА_5 свою земельну ділянку. Однак ця земельна ділянка розташовується в прибережно-захисній смузі Канівського водосховища та частково на водній акваторії. Відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України передача її в приватну власність забороняється. Тому заступник Дніпровського екологічного прокурора просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №450525, виданий ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; та повернути у власність держави земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 32208813 00:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року (а.с.157-159 т.1) у задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2013 року (а.с.192-203 т.1) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задово-лений: визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на терито-рії Вишеньківської сільської ради; визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №450525, виданий ОСОБА_4; визнаний недійсним договір купів-лі-продажу земельної ділянки, укладений 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8; та повернута у власність держави земельна ділянка площею 0,3692 га з кадастро-вим номером 3220881300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Вишеньківської сільської ради. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року (а.с.275-278 т.2) рішення Апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2013 року в частині часткового визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади та визнання недійсним державного акту на право влас-ності на земельну ділянку залишено без змін. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині скасовані, а цивільна справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, новий розгляд цивільної справи розпочався в межах вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; та повернення у власність держави земельної ділянки площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вишеньків-ської сільської ради.
Однак в ході нового розгляду цивільної справи заступник Бориспільського між район-ного прокурора подала заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.39-40 т.3): просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у власність держави земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.
Представник відповідача ОСОБА_1 не визнає позов та заперечує проти його задо-волення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається те, що ОСОБА_5 є добро-совісним набувачем земельної ділянки. Вона вибула з власності держави за волевиявленням органу, уповноваженого розпоряджатись землею. З огляду на ці обставини представник від-повідача ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнають позов та за-перечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка розташовується в прибережно-захисній смузі Канівського водо-сховища. Тому представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд від-мовити у задоволенні позову.
Інші учасники цивільного процесу не з'явились у судове засідання. Вони завчасно у встановленому порядку повідомлені про час та місце розгляду цивільної справи.
Вислухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов під-лягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року (а.с.17-18 т.1) був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 для ведення особистого селянського гос-подарства на території Вишеньківської сільської ради.
На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади ОСОБА_4 був ви-даний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №450525 (а.с.59 т.1). У такий спосіб ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особис-того селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.
29 червня 2010 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.68-69 т.1), посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського район-ного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований за №2028. За цим договором ОСОБА_4 відчужила свою земельну ділянку у власність ОСОБА_5
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених зако-ном, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчи-нення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 ЦК України.
Як вбачається з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом ч.1 ст.319 цього Кодексу виключно власник володіє, користується, роз-поряджається своїм майном на власний розсуд.
Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2013 року (а.с.192-203 т.1) визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради; та визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №450525, виданий ОСОБА_4 Цей правовстановчий документ вважається недійсним з моменту його видачі. Тому ОСОБА_4 є такою, що не на-була право власності на земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881 300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.
Ця земельна ділянка залишилась у власності держави, яка є заінтересованою особою у розумінні ч.3 ст.215 ЦК України та має право оспорювати дійсність договору купівлі-про-дажу земельної ділянки. ОСОБА_4 не мала права розпоряджатись нею. Тому цей договір суперечить ч.1 ст.319 ЦК України.
З огляду на ці обставини суд вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належить визнати не-дійсним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.10 постанови №9 від 6 листо-пада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не-дійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними на-ступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного право-чину.
Встановлено, що оспорюванню договору купівлі-продажу земельної ділянки передува-ло визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Цей право-встановчий документ не є правочином.
Тому суд вважає, що абз.2 п.10 наведеної постанови не поширюється на спірні право-відносини, а розгляду вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння повинно передувати визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п.3 ч.1 ст.388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добро-совісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі будь-яким шляхом.
Встановлено, що ОСОБА_11 придбав земельну ділянку за відплатним договором. Він не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_4 не мала права відчужувати її. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_11 є добросовісним набувачем земельної ділянки.
Однак розпорядження Бориспільської РДА №118 від 22 січня 2010 року в частині за-твердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 визнано незаконним та скасовано. Ця обставина свідчить про те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею.
Крім того, як роз'яснив Верховний Суд України, основною метою ст.1 Першого прото-колу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безпере-шкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ново-селецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 черв-ня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. При вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національ-ні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королів-ства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).
Встановлено, що повернення у власність держави земельної ділянки, розташованої в прибережно-захисній смузі Канівського водосховища та частково на водній акваторії, відпо-відає інтересам суспільства. Вони полягають у збереженні водних ресурсів, які є національ-ним надбанням Українського народу та однією з основних природних основ його економіч-ного розвитку і соціального добробуту. Ці інтереси суспільства переважають інтереси ОСОБА_12 відносно спірної земельної ділянки.
З огляду на ці обставини суд вважає, з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 належить витребувати земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером 3220881 300:04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо особу, яка пред'явила позов, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задово-леної чи відхиленої частини вимог.
З копії звіту про експертну грошову оцінку (а.с.62-63 т.1) вбачається, що станом на час пред'явлення позову вартість земельної ділянки становила 180902 гривні. Тому при пред'яв-лені позову належало сплатити судовий збір в розмірі 1809 гривень 2 копійок (180902 : 100%). Однак прокурор звільнений від сплати судового збору. Пред'явлений ним позов задо-волений повністю.
З огляду на ці обставини суд вважає, що солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дохід держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1809 гривень 2 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд вирішив:
Позов заступника Дніпровського екологічного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів та Державного агентства земель-них ресурсів України, до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про витребування земельної ділянки задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 29 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №2028.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у власність держави земельну ділянку площею 0,3692 га з кадастровим номером НОМЕР_1: 04:001:3352 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, роз-ташовану на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 1809 гривень 2 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Справа № 369/13627/14-ц
26.03.2015 року Києво - Святошинський районний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Тарасівська сільська рада про демонтаж самовільно збудованої споруди та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, - вирішив:
Позивач ОСОБА_1 в грудні 2014 року звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим що, вона ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,22 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства згідно свідоцтва про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 16.04.2014 року.
Влітку 2014 року гр. ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки площею 0,1257 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що межує з земельною ділянкою позивача, самовільно, без отримання будь яких правоустановчих документів та без отримання будь-яких дозволів на будівництво чи користування чужою власністю захопив частину її земельної ділянки, спорудивши металеву огорожу на бетонному фундаменті. Площа захопленої земельної ділянки складає 0,0344 га.
Розмір самовільно збудованої огорожі, на земельній ділянці позивача складає 53,83 метрів. Частини металевої огорожі на бетонному фундаменті, складає 53,83 метрів і починається із точки, координати якої є ( по х- 567788,090 по у - 358870,030) і закінчується у точці, координати якої є (по х- 567764,310 по у - 358842,972), межі й координати точок поворотів паркану відображені в додатку 2 до позову.
Даний факт підтверджується зведеним кадастровим планом самовільно захопленої частини земельної ділянки гр. ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, які складено інженером-землевпорядником ОСОБА_3 від 15.10.2014 року.
Факт самовільного захоплення земельної ділянки підтверджується витягом з протоколу земельної комісії сільської ради від 11.08.2014р., яка неодноразово виїжджала на місце з метою вирішення спірного питання та демонтажу самовільно встановленої огорожі, та протоколами висновків дільничних інспекторів міліції, в яких зафіксований факт самовільного захоплення частини земельної ділянки. Слід зауважити що у висновку дільничного інспектора Шевчука В. В. від 25.06.2014 року гр. ОСОБА_2 стверджує, що «... поставив лише тимчасовий паркан, щоб собаки не вибігали з території і у потрібний час, згідно закону, перенесу паркан на встановлене місце». Цим самим гр. ОСОБА_2 показав, що повністю усвідомлює факт самовільного встановлення паркану поза межами своєї ділянки.
Перевіркою з виїздом на місце державної інспекції сільського господарства в Київській області від 17 листопада 2014 року, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, було встановлено факт самовільного захоплення громадяниномОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0344 га, яка належить гр. ОСОБА_1 на підставі права власності на майно.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що гр. ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки площею 0,1257 га (кадастровий номер НОМЕР_3) порушив її право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, яка належить їй на підставі права приватної власності на майно в АДРЕСА_1 яку він самовільно захопив, позивач просила зобов'язати власника земельної ділянки, ОСОБА_2, (кадастровий номер НОМЕР_3) відновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,22 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який існував до порушення прав володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою гр. ОСОБА_1, шляхом демонтажу металевої огорожі на бетонному фундаменті, довжиною 53,83 метрів і починається із точки, координати якої починаються з(х - 567788,090; у - 358870,030) і закінчується у точці, координати якої є (х- 567764,310; у - 358842,972), межі й координати точок поворотів паркану відображені в додатку 2 до позову.
Позивач та представник третьої особи направили до суду заяви в яких просили розгляд справи проводи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через офіційний друкований засіб масової інформації. Причин своєї неявки суду не повідомлено.
За письмовою згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,22 га, яка знаходиться в с. Нове, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно протоколу земельної комісії Тарасівської сільської ради від 11.08.2014 року, листа Державної інспекції сільського господарства в Київської області від 26.11.2014 р. № 02-4-09/6812 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства А 180/158 від 17.11.2014 р. складеного Державною інспекцією сільського господарства в Київської області, вбачається, що гр. ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки площею 0,0344 га яка належить позивачу.
Згідно висновку дільничного інспектора Шевчука В. В. від 25.06.2014 року, вбачається що ОСОБА_2 повідомив що поставив тимчасовий паркан на захопленій земельній ділянці.
Згідно схеми самовільно зайнятої частини земельної ділянки в с. Нове, кадастровий номер НОМЕР_1, вбачається щорозмір самовільно збудованої огорожі, на земельній ділянці позивача складає 53,83 метрів. Частина металевої огорожі, складає 53,83 метрів і починається із точки, координати якої є ( по х- 567788,090 по у - 358870,030) і закінчується у точці, координати якої є (по х- 567764,310 по у - 358842,972).
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до вимог ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Пунктом «г» ч. 1 .ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
У ч. 1 ст. 106 ЗК України прямо встановлює, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно вимог ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Положеннями ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З наведеного вище вбачається що, відповідач ОСОБА_2 порушив права позивача як власника на: земельну ділянку площею площею 0,22 га в с. Нове, , кадастровий номер НОМЕР_1, самовільно встановивши на частині даної земельної ділянки паркан, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог
Враховуючи наведені обставини та керуючись ст. ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, 90, 91, 106, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 3. 10. 60, 61, 88, 209. 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,- вирішив:
Позов задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_2, відновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки в с. Нове, площею 0,22 га, кадастровий номер НОМЕР_1 власником якої є ОСОБА_1, який існував до порушення прав володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, шляхом демонтажу металевої огорожі на бетонному фундаменті, довжиною 53,83 метрів що починається із точки, координати якої починаються з (х - 567788,090; у - 358870,030) і закінчується у точці, координати якої є (х - 567764,310; у - 358842,972), згідно із межами й координатами точок поворотів паркану відображених в зведеному кадастровому плані самовільно захопленої частини земельної ділянки в с. Нове, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.
Справа № 373/2262/14-ц
08 вересня 2014 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до Вовчківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю,- встановив
Позивач звернулась до суду із позовом і просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2. Також, позивач просить визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю (серії ІІ-КВ № 055479 від 17.07.2002), виготовлений на ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 0,476 га (для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, для ведення особистого підсобного господарства) по АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію за № 213 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Представник позивача у судовому засідання позов підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, наслідки визнання позову відомі.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 055479 від 17.07.2002, виданий ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,476 га (для обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,451 га) по АДРЕСА_1, зареєстрований за № 213 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, фактично виданий власникові після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, визнання за позивачкою права власності на вищевказаний житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2, а також визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 055479 від 17.07.2002 та скасування його реєстрації не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Оскільки позивач на даний час є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, то відповідно за нею можливо визнати право власності на вказане спадкове майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 1223, 1234 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Вовчківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю (серії ІІ-КВ № 055479 від 17.07.2002), виготовлений на ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 0,476 га (для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, для ведення особистого підсобного господарства) по АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію за № 213 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Справа № 2-271/12
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, - Управління держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно, суд, - втановив
На адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, - Управління держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно, в якій позивачка просила суд винести рішення, яким скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯБ № 782437 на право власності на земельну ділянку площею 3,17га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту, та визнати за нею, ОСОБА_1, як спадкоємицею за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 3,17 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту та, яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 782437, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216 належала спадкодавцю її покійній матері ОСОБА_5.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала.
На запитання суду в зв»язку з чим вона заперечує проти позову, остання відповіла, що вважає, що дана земля також повинна належати їй.
На запитання суду, чи відомо їй про заповіт, який склала покійна ОСОБА_5 в с. Халча Кагарлицького району Київської області 20 липня 2008 року, згідно з яким покійна ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповіла, що знає.
На запитання суду відповідачка ОСОБА_2 відповіла, що не оскаржувала даний заповіт в установленому законом порядку, проте все одно вважає, що частина землі повинна належати їй.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов визнав, процесуальні наслідки визнання позову йому роз»яснено та зрозуміло.
Представник третьої особи, - Управління держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області в судове засідання не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_1, відповідачку ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Як встановлено судом в судовому засіданні з пояснень сторін та з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, - ОСОБА_5, яка проживала за адресою АДРЕСА_1.
20.07.2007року вона склала заповіт, який був посвідчений того ж дня секретарем Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за №52, який станом на 01.12. 2011 року не змінено та не скасовано.
Відповідно до даного заповіту вона, ОСОБА_5, що проживала по АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті заповіла позивачці - ОСОБА_1, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те,на що за Законом вона матиме право і що буде належати їй на момент її смерті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Отже після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.
Оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, позивачка ОСОБА_1 звернулася у строки, встановлені законодавством України, до Кагарлицької державної нотаріальної контори, де з»ясувалось, що до спадщини увійшов і земельний пай, але свідоцтво про право на спадщину не може бути видане по тій причині, що відсутній правовстановлюючий документ, тобто державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,17га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту та належала покійній на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 782437, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216.
Як встановлено судом, що спадкодавець, - ОСОБА_5 ще при житті втратила зазначений акт та подала документи для виготовлення його дублікату, але отримати не встигла.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Ст. 1218 ЦК України встановлює, що «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Об'єкт спадкування - земельна ділянка має майновий характер, а тому приймаючи спадщину я приймаю права і обов'язки спадкодавця.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає, що за даних обставин моє право на отримання спадщини за заповітом порушено, а тому повинно бути поновлено, і з цих підстав позивачка правомірно звернулася до суду для визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 3,17 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту та належала спадкодавці на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 782437, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16,1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1234, 1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. З, 88, 118-119, 215, 218 ЦПК України, суд, - вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, - Управління держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯБ № 782437 на право власності на земельну ділянку площею 3,17га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту.
Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємицею за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 3,17га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288600:03:013:0005, яка розташована на території Халчанської сільської ради за межами населеного пункту та, яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 782437, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 19 січня 2006року №34 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400216 належала спадкодавцю, - ОСОБА_5.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Справа № 1021/1925/12
06.11.2012 року року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю представників сторін -ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області про скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, - встановив
Позивач звернувся із вказаним позовом, мотивуючи тим, що рішенням Рокитнянського районного суду від 13.10.11 задоволено позов позивача про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, виданого на ім»я відповідачки. Після звернення позивача до органу, який здійснює державну реєстрацію прав власності на землю, а саме до управління Держкомзему у Рокитнянському районі було встановлено, що незважаючи на визнання судом недійсним державного акту на право приватної власності на землю та його скасування, виданого на ім»я відповідачки ОСОБА_4, державна реєстрація даного документа залишається, так як в рішенні не скасована його реєстрація.
В зв»язку з цим просить суд скасувати державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659217, зареєстрованого 20.05.09 за № 010991800093 на ім»я ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та доповнили, що відповідно до п.22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування та оренди землі, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.
Відповідачка та її представник позов заперечили так як не згодні з попереднім рішенням суду від 13.10.11 і, крім того, даний позов пред»явлений не до того відповідача. так як ОСОБА_4 не має можливості скасувати реєстрацію державного акта, а також даний позов необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як скасування реєстрації державного акта належить до вчинення певних дій суб»єктом вланих повноважень. А тому у відповідності до ст.205 ЦПК України небхідно закрити провадження у справі.
Представник віповідача - управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області до суду не з»явився, натомість подав заяву, в якій позов визнав в повному обсязі та просить слухати справу за його відсутності.
Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Рокитнянського районного суду від 13.10.11 задоволено позов позивача про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, виданого на ім»я відповідачки ОСОБА_4. Після звернення позивача до органу, який здійснює державну реєстрацію прав власності на землю, а саме до управління Держкомзему у Рокитнянському районі було встановлено, що незважаючи на визнання судом недійсним державного акту на право приватної власності на землю та його скасування, виданого на ім»я відповідачки ОСОБА_4, державна реєстрація даного документа залишається, так як в рішенні не скасована його реєстрація.
В зв»язку з цим позивач просить суд скасувати державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659217, зареєстрованого 20.05.09 за № 010991800093 на ім»я ОСОБА_4
Відповідно до п.22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.
В зв»язку з цим суд вважає, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації державного акта, скасованого судом, є правомірними, так як залишення реєстрації скасованого акта в подальшому унеможливлює реєстрацію послідуючих державних актів сторін на вказану земельну ділянку після її розподілу між сторонами.
Суд вважає, що вимоги представника відповідачки про виключення останньої із числа відповідачів неправомірні, так як державний акт залишається зареєстрованим за відповідачкою і тому його скасування порушує права відповідачки.
Також неправомірні вимоги представника відповідача про розгляд справи про скасування державної реєстрації державного акта в порядку адміністративного судочинства, так як скасування державного акта стосується земельних прав фізичної особи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, підтвердженням чого є рішення суду, постановленого в порядку цивільного судочинства.
Керуючись Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянку, договорів оренди землі, ст. ст. 10, 14, 57, 88, 209, 215, 217 ЦПК України, суд вирішив:
Позов задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,15 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, зареєстрованої 20.05.2009 за № 010991800093 на ім»я ОСОБА_4 та зобов»язати управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області вчинити це.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Рокитнянського районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Справа № 1006/4227/12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом Прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі: Державного підприємства «Радгосп «Майданівський», Головного управління Держкомзему у Київській області, Державної сільськогосподарської інспекції у Київській області до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, встановив:
Зважаючи на обмеженість в часі у викладені повного рішення, пов"язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд ухвалив:
Позов Прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі: Державного підприємства «Радгосп «Майданівський», Головного управління Держкомзему у Київській області, Державної сільськогосподарської інспекції у Київській області задовольнити.
1. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654361, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400170 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654365, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01832400076 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654368, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400079 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654369, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400080 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
5. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654370, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400081 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
6. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654371, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400082 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
7. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654372, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400083 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
8. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654374, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400085 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
9. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654375, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400086 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
10. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654376, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400087 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
11. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654377, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400088 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
12. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654379, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400090 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
13. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654382, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400093 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
14. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654384, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400095 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
15. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654386, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400097 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
16. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654387, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400098 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
17. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654388, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400099 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
18. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654393, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400104 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
19. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 654389, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400100 від 29.08.08 року та скасувати його державну реєстрацію.
Витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 земельні ділянки площею по 2 га у кожного, які розташовані на території Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області відповідно з кадастровими номерами: 3221084500:08:003:0157, 3221084500:08:003:0153, 3221084500:08:003:0143, 3221084500:08:003:0144, 221084500:08:003:0145, 3221084500:08:003:0146, 3221084500:08:003:0147, 3221084500:08:003:0149, 3221084500:08:003:0150, 3221084500:08:003:0142, 3221084500:08:003:0141, 3221084500:08:003:0181, 3221084500:08:003:0173, 3221084500:08:003:0175, 3221084500:08:003:0177, 3221084500:08:003:0178, 3221084500:08:003:0179, 3221084500:08:003:0137, 3221084500:08:003:0180.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу, протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення.

закрити