(русский) Порядок перевода с одного вида пенсии на другой (пример)

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

  • визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % з 20.07.2018 року;
  • зобов’язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити Позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням вимог п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % з 20.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв’язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, проте з розрахунку відповідача вбачається, що фактично позивача переведено на пенсію за віком з урахуванням величини оцінки страхового стажу 1%, але із застосуванням показника середньої заробітної платив Україні, з якої сплачено страхові внески. Отже, позивач вважає дане нарахування пенсії необґрунтованим та таким, що порушує його права.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

05.11.2018 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано до суду відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та в обгрунтування своєї позиції зазначив, що позивач до 20.07.2018 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З 20.07.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні підстави щодо перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

16.11.2018 року позивач надав пояснення на відзив, в яких додатково вказав, що 20.07.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення іншої пенсії за іншим законом. Тому, в даному випадку відповідач повинен був керуватись абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якому визначено, що з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, та з 2015 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

20.07.2018 року Позивача переведно на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

15.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив застосувати при призначенні пенсії показник заробітної плати за 2016-2017 роки, здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Листом від 29.08.2018 року №О13396-18 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що з 20.07.2018 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Також у відповіді зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії.

Позивач не погодившись з відповіддю відповідача, вважаючи дії щодо неврахування показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У частині першій статті 9 Закону №1058 наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Статтею 40 Закону №1058 передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.

Таким чином, при призначенні позивачу у 2018 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058 підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.

Верховним Судом України у постанові від 09.06.2015 року (справа № 21-550а15) та Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 року (справа № К/9901/1071/17) висловлено позицію стосовно того, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Водночас, як встановлено судом, та не заперечується сторонами, Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 20.07.2018 року.

Згідно із Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (який набрав чинності 11.10.2017 року) розділ XV Закону №1058 доповнено пунктом 4-4, згідно з яким, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З урахуванням того, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році, мають застосовуватися положення частини 2 статті 40 Закону №1058 щодо визначення показника середньої заробітної плати із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №0.0.1148894134.1 від 02.10.2018 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовільнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку Позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % з 20.07.2018 року;

– Зобовязав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням вимог пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % з часу призначення пенсії, тобто з 20.07.2018 року.

Присуджено на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

  1. Відмова органу Пенсійного фонду в переведенні з одного виду пенсії на інший
  2. Про перерахунок пенсії держслужбовцям (приклад)Про призначення пенсії: догляд за недієздатною особою